03 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 916/158/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Племенченко А. В.,
відповідача - Бороган В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 (судді: Аленін О. Ю. - головуючий, Таран С. В., Філінюк І. Г.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ"
про стягнення та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Короткий зміст позовних вимог і підстав позову
1.1. У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" (далі - ТОВ "УПРАВДОМ") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" (далі - ОСББ "ДОБРОБУТ") про стягнення з відповідача 33 425,34 грн витрат з ліквідації аварії, 37 354,66 грн витрат на оплату проєктних робіт, 351 821,50 грн відшкодування за витоки води з аварійного водопроводу та зобов'язання виконати ремонт зовнішніх мереж водопроводу багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 за проєктом - капітальний ремонт ділянки мереж водопостачання житлового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1. Стадія робочий проєкт, виконаний Виробничо-комерційною фірмою "МАРС" (мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю) або за будь-якою іншою проєктною документацією, яка відповідає чинним вимогам ДБН, ДСТУ та законодавства України.
1.2. На обґрунтування позову позивач посилався на положення статей 1158- 1160 Цивільного кодексу України та наголошував на тому, що ним були виконані роботи з усунення аварії в мережах (на водопроводі), які знаходяться на балансі ОСББ "ДОБРОБУТ", вартість яких має бути відшкодована відповідачем.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів, які би дозволили безпосередньо пов'язати заявлені до стягнення з відповідача витрати з настанням аварії в мережах водопроводу, про яку зазначалось позивачем, та вирішити спір про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, встановити обставини, на які позивач посилався обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, оскільки належними та допустимими доказами позивач не довів суду наявності обставин, з якими пов'язує підставу позовних вимог до відповідача у цій справі.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 вказане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСББ "ДОБРОБУТ" на користь ТОВ "УПРАВДОМ" 33 425,34 грн витрат з ліквідації аварії та 351 821,50 грн відшкодування за витоки води і прийнято в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог, а в решті рішення залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення у редакції, згідно з якою позов задоволено частково; стягнуто з ОСББ "ДОБРОБУТ" на користь ТОВ "УПРАВДОМ" 33 425,34 грн витрат з ліквідації аварії та 351 821,50 грн відшкодування за витоки води; стягнуто з ОСББ "ДОБРОБУТ" на користь ТОВ "УПРАВДОМ" 4622,96 грн судового збору за подання позовної заяви; в задоволенні решти позову відмовлено. Водночас стягнуто з ОСББ "ДОБРОБУТ" на користь ТОВ "УПРАВДОМ" 5547,55 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції установив, що ОСББ "ДОБРОБУТ" як станом на час виникнення аварійної ситуації, так й на теперішній час, є власником зовнішнього водопроводу 1611,0 м, на якому сталася аварія; позивач повідомляв ОСББ "ДОБРОБУТ" щодо виникнення аварійної ситуації на зовнішньому водопроводі та ним за власні кошти виконані роботи на ділянці магістрального трубопроводу, належного відповідачеві. Такі роботи, як наголосив суд, були дійсно необхідні, оскільки, як свідчать матеріали справи, витоки води з трубопроводу були значними, що загрожувало, як майну позивача (насосній станції), так і могло призвести до руйнування загального та неподільного (спільного майна), що є на балансі ОСББ "ДОБРОБУТ"; ці роботи були проведені з метою попередження загрози припинення можливості водопостачання в житловий будинок, потрапляння в побутовий водопровід забруднень з ґрунту, зменшення наслідків від розмивання ґрунту, підтоплення фундаменту будівель та інших мереж (у т. ч. затоплення кабельної траси електроспоживання), які перебувають поблизу трубопроводу. При цьому, як наголосив апеляційний господарський суд, відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів, які би достеменно свідчили про те, що зовнішні мережі (трубопровід) не був в аварійному стані, витік води з нього не загрожував майну сторін, та, відповідно, він не потребував втручання та ремонту. Звідси суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат з ліквідації аварії у розмірі 33 425,34 грн.
Разом із тим суд апеляційної інстанції установив наявність усіх складових цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме неправомірної поведінки відповідача, який, будучи достеменно обізнаним про виникнення аварійної ситуації на належному йому зовнішньому водопроводі, не вжив жодних заходів задля усунення аварії, та, відповідно, для уникнення понаднормового витоку води; наявності шкоди, яка полягає у втраті води, оплату вартості якої було покладено на позивача; причинному зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що саме бездіяльність та пасивна поведінка відповідача призвела до витоків води з аварійних зовнішніх мереж, які належать відповідачеві, а також вини заподіювача шкоди як суб'єктивного елемента відповідальності, котра проявляється у виді невжиття жодних заходів задля попередження або усунення обставин, що призвело до витоків води. Отже, за висновком суду, майнова шкода у виді вартості втрат води через витік в аварійному водопроводі ОСББ "ДОБРОБУТ" у сумі 351 821,50 грн має бути компенсована позивачеві за рахунок відповідача, оскільки саме бездіяльність останнього, яка полягає в неусунені аварії на належному йому трубопроводі, призвела до витоків, та відповідно, втрат води. Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок вказаної суми та визнав його обґрунтованим і доведеним; відповідач своїм правом на подання контррозрахунку не скористався, а також не зазначив в чому полягає його помилковість, з урахуванням показників лічильників. Звідси суд визнав обґрунтованою вимогу позивача про відшкодування за витоки води з аварійного водопроводу у розмірі 351 821,50 грн.
Відмовляючи у решті позову (про стягнення витрат на оплату проєктних робіт та зобов'язання відповідача виконати ремонт зовнішніх мереж водопроводу), суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не зазначено на підставі яких нормативно-правових актів, договорів тощо у відповідача виникає обов'язок вчинення таких дій на користь позивача, як і не вказано які саме його права та інтереси будуть захищені у разі задоволення таких позовних вимог, зокрема зважаючи на встановлені обставини приналежності саме відповідачеві, а не позивачеві, зовнішніх мереж водопроводу багатоквартирного будинку за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1. Оскільки, як зазначив суд апеляційної інстанції, вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату проєктних робіт безпосередньо пов'язана з вимогою про зобов'язання відповідача виконати ремонт зовнішніх мереж водопроводу, підстав для задоволення якої суд не установив, то така вимога також не підлягає задоволенню.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. ОСББ "ДОБРОБУТ", не погоджуючись частково з висновками суду апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 у цій справі в частині задоволення позовних вимог та стягнення на користь ТОВ "УПРАВДОМ" 33 425,34 грн витрат з ліквідації аварії та 351 821,50 грн відшкодування за витоки води, судового збору 4622,96 грн судового збору за подання позовної заяви. Водночас скаржник просить стягнути з позивача на користь відповідача 7396,74 грн судового збору за подання касаційної скарги та 80 000,00 грн витрат з правової допомоги в суді касаційної інстанції.
Скаржник вважає постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині ухваленою з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права та без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.05.2025 у справі № 759/7269/21, від 03.07.2019 у справі № 915/720/18 щодо застосування статей 1158, 1160 Цивільного кодексу України. На обґрунтування підстав касаційного оскарження він посилається на положення пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме ухвалення апеляційним господарським судом постанови в оскарженій частині без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних вище постановах Верховного Суду, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права стосовно меж відповідальності ОСББ за інженерні мережі, а саме чи повинно ОСББ відповідати за зовнішні межі, які розташовані поза багатоквартирного будинку; взаємозв'язку норм статей 1158- 1160 Цивільного кодексу України з обов'язками ОСББ; відповідальності ОСББ за витоки води у випадку дії приватного управителя з прямими договорами з мешканцями; застосування договорів управителя щодо комунальних послуг для визначення відповідальності ОСББ.
Зокрема, на думку скаржника, суд не надав належної оцінки відсутності доказів дотримання позивачем вимог передбачених статтями 1158- 1160 Цивільного кодексу України; відповідач не є балансоутримувачем і не несе відповідальності за утримання мереж холодного водопостачання; висновки про обов'язок саме ОСББ здійснювати виконання робіт з відновлення водопроводу, а також ремонт інших зіпсованих частин системи водопостачання, як балансоутримувача є хибними та недоведеними; повідомлень від позивача стосовно того, що в період із 10.09.2024 по 13.09.2024 будуть проводитись ремонтні роботи, відповідач не отримував, і після проведення таких робіт відповідачу не направлявся звіт про ці дії.
3.2. Від ТОВ "УПРАВДОМ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити без змін оскаржену у справі постанову, а касаційну скаргу - без задоволення, стверджуючи, що судом апеляційної інстанції було ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, із врахуванням фактичних обставин, підтверджених належними доказами. Водночас позивач звернув увагу на виконання відповідачем постанови суду апеляційної інстанції шляхом перерахування стягнутих за нею грошових коштів.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
4.2. Переглядаючи справу в порядку положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції установив та це підтверджено матеріалами справи, що ОСББ "ДОБРОБУТ" згідно зі статутом створено власниками квартир та/або приміщень багатоквартирного будинку № 140/1 на вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Згідно з пунктом 1.7 статуту об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем в суді.
Майно об'єднання утворюється з майна, переданого його членами об'єднання, одержаних доходів та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (пункт 1.8 статуту).
За змістом пунктів 2.1, 2.2 статуту метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Завданням та предметом діяльності об'єднання є, зокрема належне утримання будинку та прибудинкової території.
Об'єднання зобов'язане, серед іншого, забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан неподільного та загального майна, що належить членам об'єднання (пункт 2.6 статуту).
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 статуту майно об'єднання складається з неподільного та загального майна. До неподільного майна належить, зокрема технічне обладнання будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території).
Згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу (загального та неподільного майна), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 140/1, на баланс ОСББ "ДОБРОБУТ", комісія у складі Голови та членів правління об'єднання, а також представника забудовника - ТОВ "Прогрес-Строй" визначила, що 15.03.2006 проведено обстеження активів житлового комплексу (загального та неподільного майна) за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, що передається забудовником - ТОВ "Прогрес-Строй" та приймається на баланс ОСББ "ДОБРОБУТ".
За змістом цього акта (пункт 3) активи житлового комплексу (загальне та неподільне майно) мають такі показники, зокрема, облаштування житлового комплексу зовнішнім водопроводом 1611,0 м.
Отже, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд апеляційної інстанції установив, що за актом приймання-передачі житлового комплексу (загального та неподільного майна) від 15.03.2006 забудовником ТОВ "Прогрес-Строй" було передано, а ОСББ "ДОБРОБУТ" прийнято на свій на баланс, зокрема, зовнішній водопровід 1611,0 м.
Здійснюючи апеляційне провадження у справі, апеляційний господарський суд також установив, що, як свідчать матеріли справи, між ТОВ "УПРАВДОМ" та ОСББ "ДОБРОБУТ" раніше існували договірні відносини, пов'язані з технічним обслуговуванням інженерних мереж (загального та неподільного майна), яке розташоване у житловому комплексі за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 (договори від 01.07.2007, від 01.06.2017).
Також, як зазначив суд, у наявному у матеріалах справи акті огляду мереж водопостачання багатоквартирного житлового комплексу за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, складеному представниками позивача та відповідача, серед іншого, вказано, що:
- згідно з додатком № 1 до договору купівлі-продажу від 26.05.2004 № 04/2605 (в редакції додаткової угоди від 07.09.2004 № 1), укладеному між ТОВ "Прогрес-Строй" (продавцем) і ТОВ "УПРАВДОМ" (покупцем), ТОВ "УПРАВДОМ" не отримував у власність зовнішній водопровід, оскільки у додатку № 1 не зазначено його параметри (довжина мереж), тому він є власністю ОСББ "ДОБРОБУТ", а не ТОВ "УПРАВДОМ". Окрім цього згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу (загального та неподільного майна), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, забудовник - ТОВ "Прогрес-Строй" 15.03.2006 передав, а ОСББ "ДОБРОБУТ" прийняло на баланс активи вказаного житлового комплексу, в тому числі, зовнішній водопровід довжиною 1611 м (надалі - акт від 15.03.2006);
- відповідно до додатку № 2 до договору від 01.06.2017 № 1106/2017, укладеним між ТОВ "УПРАВДОМ" та ОСББ "ДОБРОБУТ" (на момент огляду дія договору припинена), до складу майна ОСББ "ДОБРОБУТ", яке передавалося ТОВ "УПРАВДОМ" в технічне обслуговування, у складі мереж зовнішнього водопроводу та каналізації входять труби довжиною 1611 м, госпфекальні колодязі у кількості 42 шт., ливневі колодязі у кількості 18 шт., водопровідні колодязі із засувками d=200 у кількості 6 шт., ливнеприймачі у кількості 13 шт.
Отже, як установив суд апеляційної інстанції, наявні матеріали справи свідчать, що саме ОСББ "ДОБРОБУТ" належить зовнішній водопровід 1611,0 м, який перебуває в зоні його відповідальності.
Водночас суд апеляційної інстанції установив і те, що між сторонами у справі велося листування щодо виявлення аварійної ситуації на мережі зовнішнього водопроводу та її усунення.
Так, як з'ясував апеляційний господарський суд, позивач направляв відповідачеві лист від 02.01.2024 вих. № 02-01/24-1, в якому повідомляв його про те, що 29.12.2023 були проведені земляні роботи в точках входу магістрального трубопроводу в блок "Б" будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1. В результаті чого в зазначеній ділянці було виявлено рясне замокання гранту. З огляду на таке, позивач просив відповідача в найкоротший строк вжити заходи щодо ліквідації можливого витоку.
У листі від 07.02.2024 вих. № 07-02/24-1 позивач повідомляв відповідача про те, що станом 31.01.2024 обсяг витоку холодної води (небаланс води) становить 2025 м3 та вимагав сплатити компенсацію вказаних обсягів витоку холодної води та надати ТОВ "УПРАВДОМ" інформацію щодо вжитих ОСББ "ДОБРОБУТ" заходів, направлених на ліквідацію витоку холодної води та результатів цих заходів.
20.03.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою вих. 20-03/24/1, в якій повідомив про те, що в мережах на ділянці між комерційним вузлом обліку до приладів обліку в секціях існує виток води. ТОВ "УПРАВДОМ" спільно із представниками ОСББ "ДОБРОБУТ" щотижня виконуються зняття показників з приладів обліку та фіксується втрата води в водоводі. Проведені позивачем заходи з обстеження ймовірного місця витоку зафіксували місце, в якому ймовірно пошкоджений водопровід і є витік води та це місце перебуває в зоні відповідальності ОСББ "ДОБРОБУТ". Тому ТОВ "УПРАВДОМ" вимагало від ОСББ "ДОБРОБУТ" виконання робіт з встановлення місця витоку води та робіт з ремонту водоводу.
У відповідь на даний лист-претензію ОСББ "ДОБРОБУТ" у листі від 05.04.2024 повідомило про те, що описані у претензії-вимозі роботи є у плані робіт ОСББ "ДОБРОБУТ" на 2024 рік. Стосовно втрат води відповідач зазначив, що на ділянці, яка попередньо, визначена як можливо аварійна, ОСББ "ДОБРОБУТ" з представниками ТОВ "УПРАВДОМ" були проведені заміри, а саме засувками була відсічена ділянка труби і на ній були встановлені монометри; після очікування 30 хв. тиск на трубі не зменшився, що свідчить, що на цій ділянці витоку води немає. За цих обставин, не надається за можливе визначити місце наявного витоку води і чи є він взагалі. Об'єднання наголошувало на необхідності спільно більш ретельно обстежити усі загальнобудинкові мережі водопостачання.
У листі від 06.05.2024 ТОВ "УПРАВДОМ" вимагало сплатити компенсацію обсягів витоку холодної води, а також в найкоротший строк надати інформацію щодо вжитих ОСББ "ДОБРОБУТ" заходів, направлених на ліквідацію витоку холодної води та результатів цих заходів.
У листі від 21.05.2024 позивач повідомив відповідача про те, що працівниками ТОВ "УПРАВДОМ" було виявлено протікання в зовнішніх інженерних мережах будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, на магістральному трубопроводі діаметром 300 мм в проміжку між приямком № 6 і насосною станцією. За показниками вимірювальних приладів (водомірів) втрати води склали 201м3 за місяць. У зв'язку з чим, ТОВ "УПРАВДОМ" вимагало терміново вжити заходи щодод ліквідації протікання та ремонту зовнішніх мереж водопроводу, які є спільним майном співвласників будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, а також компенсувати ТОВ "УПРАВДОМ" втрати води, що пов'язані з втаким витоком в зовнішніх мережах.
Таким чином, як було констатовано судом апеляційної інстанції, наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що ТОВ "УПРАВДОМ" неодноразово повідомляло ОСББ "ДОБРОБУТ" про наявність аварійної ситуації на належному йому зовнішньому водопроводі, що призводить до втрат води, підтоплення ґрунту та загрожує майну позивача, а також просило вжити заходів з ліквідації аварії. Проте ОСББ "ДОБРОБУТ" не було вжито належного реагування та заходів з усунення виниклої аварії.
Апеляційний господарський суд також установив, що ТОВ "УПРАВДОМ" було самостійно виконано ремонтні роботи магістрального трубопроводу Д300 мм, загальна вартість яких становить 33 425,34 грн, що підтверджується актом виконання робіт господарським способом від 16.09.2024 № 1609.
Звіт (лист) про проведені ремонті роботи від 16.09.2024 вих. № 16-09/24-1, як з'ясував апеляційний господарський суд, позивач направив відповідачеві. В цьому листі позивач повідомив відповідача про те, що в період із 10 по 13 вересня 2024 року ним самостійно були проведені аварійні роботи з ліквідації витоку води на ділянках зовнішнього водопроводу, що перебуває на балансі ОСББ "ДОБРОБУТ". У зв'язку з неможливістю виявлення точного місця пошкодження (глибина закладки труб більш ніж 2 м) обидві ділянки були перекриті. Для забезпечення безперервного подання води в житловий комплекс був облаштований тимчасовий водопровід з пластикових труб від насосної станції до кільцевого водопроводу Д200 мм із заміною несправних засувок Д200 мм в кількості 2 шт. на загальну суму 18 785,34 гри. Вартість проведення зазначених робіт становить 14 640,00 грн. Позивач також зазначив про те, що попередження подібних випадків на інших ділянках зовнішнього водопроводу є виключною відповідальністю ОСББ "ДОБРОБУТ"; нездійснення дій з обслуговування та ремонту зовнішніх мереж може призвести не тільки до припинення водопостачання всього будинку з кількістю більш ніж 350 квартир, а й може суттєво вилинути на міцність несучих конструкції будинку та його фундаменту. ТОВ "УПРАВДОМ" вимагало від ОСББ "ДОБРОБУТ" належним чином здійснювати дії, які покладені на ОСББ згідно зі статтею 18 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", а саме забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам.
4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "УПРАВДОМ" про стягнення з ОСББ "ДОБРОБУТ" 33 425,34 грн витрат з ліквідації аварії, 351 821,50 грн відшкодування за витоки води з аварійного водопроводу, 37 354,66 грн витрат на оплату проєктних робіт та зобов'язання виконати ремонт зовнішніх мереж водопроводу багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 за проєктом - капітальний ремонт ділянки мереж водопостачання житлового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1. Стадія робочий проєкт, виконаний Виробничо-комерційною фірмою "МАРС" (мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю) або за будь-якою іншою проєктною документацією, яка відповідає чинним вимогам ДБН, ДСТУ та законодавства України.
4.4. Місцевий господарський суд відмовив у позові за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.
4.5. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції частково скасував рішення суду та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 33 425,34 грн витрат з ліквідації аварії та 351 821,50 грн відшкодування за витоки води та відмовив у решті позову.
4.6. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, із того, що згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є інші юридичні факти.
Відповідно до статті 1158 Цивільного кодексу України якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір. Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов'язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки щодо вчинених правочинів.
Згідно з статтею 1159 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.
Статтею 1160 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.
З огляду на положення статей 1158, 1160 Цивільного кодексу України в їх системному взаємозв'язку для виникнення в особи права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах іншої особи, необхідною є наявність ряду умов, а саме небезпека має загрожувати саме майновим інтересам іншої особи; небезпека настання невигідних майнових наслідків має бути реальною, а не уявною; дії щодо запобігання попередженню, усуненню або зменшенню небезпеки настання невигідних майнових наслідків здійснюються нею за власною ініціативою, а не у зв'язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, відповідні дії не мають бути пов'язаними з виконанням службових чи інших, покладених відповідно до вимог закону, обов'язків; дії, вчинені в інтересах іншої особи без її доручення, мають містити очевидну користь для заінтересованої особи; зобов'язання з відшкодування витрат, понесених особою у зв'язку з вчиненням нею дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення виникає за умови відсутності можливості отримати відповідну згоду на вчинення дій у її інтересах (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 915/720/18).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові як неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду; вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.7. Дослідивши обставини справи та наявній у ній докази, суд апеляційної інстанції достеменно установив, що саме ОСББ "ДОБРОБУТ" як станом на час виникнення аварійної ситуації, так й на теперішній час є власником (балансоутримувачем) зовнішнього водопроводу 1611,0 м, на якому сталася аварійна ситуація, а доказів протилежного чи приналежності його іншим особам, зокрема й позивачеві, у матеріалах справи немає.
Оцінюючи дії позивача щодо повідомлення відповідача з приводу виникнення аварійної ситуації на зовнішньому водопроводі, належного останньому, суд апеляційної інстанції установив, що позивач неодноразово звертався до відповідача та повідомляв його про наявність аварійної ситуації на зовнішньому водопроводі, що призводить до втрат води, підтоплення ґрунту та загрожує майну позивача, а також просив його вжити заходи з ліквідації аварії, чого проте відповідачем зроблено не було. Тому позивачем за власні кошти були виконані роботи на ділянці магістрального трубопроводу, який, як вже було зазначено та встановлено, належить відповідачеві, про що було повідомлено відповідача.
При цьому, такі роботи, як висновував апеляційний господарський суд, були дійсно необхідні, оскільки, як свідчать матеріали справи, витоки води з трубопроводу були значними, що загрожувало, як майну позивача (насосній станції), так і могло призвести до руйнування загального та неподільного (спільного майна), що є на балансі ОСББ "ДОБРОБУТ". Також ці роботи були проведені з метою попередження загрози припинення можливості водопостачання в житловий будинок, потрапляння в побутовий водопровід забруднень з ґрунту, зменшення наслідків від розмивання ґрунту, підтоплення фундаменту будівель та інших мереж (у т.ч. затоплення кабельної траси електроспоживання), які перебувають поблизу трубопроводу.
У наведеному випадку, як зазначив суд апеляційної інстанції, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які би достеменно свідчили про те, що зовнішні мережі (трубопровід) не був в аварійному стані, витік води з нього не загрожував майну сторін та, відповідно, не потребував втручання та ремонту.
Водночас суд апеляційної інстанції надав оцінку наданому відповідачем акту огляду технічного стану та рекомендації щодо усунення існуючих недоліків об'єкта та установив, що він складений за участі представників відповідача, експертом з технічного обслуговування будівель та споруд Якушевим Д. І. і провідним експертом будівельним Чехічіною О. А. При цьому, доказів того, що представники позивача запрошувались до участь у складенні такого акта та були присутні при огляді в матеріалах справи немає, а відповідачем надано не було. До того ж в акті наведено загальний опис об'єктів житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, зокрема паркінгу, допоміжних приміщень, пандусів, вимощення та зазначено загальну інформацію щодо схеми підключення житлового будинку до міської мережі водопроводу; він (акт) не містить жодного посилання на огляд та дослідження зовнішнього водопроводу, який належить відповідачеві та причин витоків води з нього. Експерти обмежились лише посиланням (припущенням) на те, що можливою причиною невідповідності показань приладів комерційного обліку сумарним показанням приладів обліку кінцевих водокористувачів є як технологічні втрати, так і витікання із системи трубопроводів та накопичувальних резервуарів, відсутність метрологічної перевірки приладів обліку кінцевих водокористувачів. Також у цьому акті вказано про те, що для визначення можливих аварійних ділянок трубопроводів необхідно провести гідравлічні випробування із залученням сертифікованих спеціалістів та ліцензованих підрядних організацій.
Суд апеляційної інстанції акцентував на тому, що матеріали справи не містять жодних доказів, які би свідчили про те, що відповідачем вживались будь-які дії з метою з'ясування обставин виникнення аварійної ситуації (витоків води з трубопроводу) та їх усунення.
Разом із тим, апеляційний господарський суд установив, що позивач забезпечує в межах своєї відповідальності водою мешканців багатоквартирного будинку за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, співвласниками якого створене ОСББ "ДОБРОБУТ"; водоспоживання здійснюється на підставі колективного договору від 23.11.2018 № 10141, відповідно до умов якого ТОВ "УПРАВДОМ" є споживачем послуг, які надають відокремленим підрозділом ТОВ "ІНФОКС" - Філією "Інфоксводоканал".
За період із січня 2024 року по вересень 2024 року Філією "Інфоксводоканал" виставлено ТОВ "УПРАВДОМ" до сплати за водоспоживання та водовідведення на об'єктах в межах договору № 10141 (двох об'єктів в межах цього договору - будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, та будинку за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5/3) 2 378 718,82 грн у т.ч. з ПДВ, з яких 1 252 831,06 грн у т.ч. ПДВ безпосередньо будинком за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1. Ці рахунки були сплачені ТОВ "УПРАВДОМ" у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.
У матеріалах справи містяться надані позивачем розрахунки втрат (витоку води) на ділянці водопроводу між точками встановлення лічильника водонасосної станції та точками встановлення лічильників блоків житлового будинку та точками встановлення лічильників непобутових споживачів за результатами та зняття контрольних показників вузлів обліку холодної води в будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1. З цього розрахунку вбачається, що його здійснено позивачем на підставі показників лічильника водонасосної станції та колективних лічильників (по житловим блокам) побутових та непобутових споживачі; в них (рахунках) також містяться відомості про загальний обсяг споживання води та обсяг втрат води в трубах ОСББ "ДОБРОБУТ" між точками встановлення лічильників.
За вказаними розрахунками втрати води становлять 10 006,3 м3, а вартість втрат води через витік в аварійному водопроводі ОСББ "ДОБРОБУТ" становить 351 821,50 грн (вартість втрат води через витік в аварійному водопроводі ОСББ "ДОБРОБУТ" 10 006,3 м3 * 35,16 грн з ПДВ тариф за воду, встановлений ТОВ "ІНФОКС") за період із 02.01.2024 по 10.09.2024. При цьому, як уже зазначалося, вартість такого обсягу води була сплачена в повному обсязі позивачем на користь ТОВ "ІНФОКС" - Філія "Інфоксводоканал".
Водночас відповідач своїм правом на подання контррозрахунку не скористався, а також не зазначив в чому полягає помилковість визначено позивачем, з урахуванням показників лічильників, розрахунку.
Суд апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду установив, що у наведеному випадку наявні усі складові цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, неправомірна поведінка відповідача, який, будучи достеменно обізнаним про виникнення аварійної ситуації та належному йому зовнішньому водопроводі, не вжив жодних заходів задля усунення аварії, та відповідно попередження понаднормового витоку води; наявність шкоди, яка полягає у наявності втрат води, оплату вартості якої було покладено на позивача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що саме бездіяльність та пасивна поведінка відповідача призвела до витоків води з аварійний зовнішніх мереж, які належать відповідачеві, а також вина заподіювача шкоди, як суб'єктивний елемент відповідальності, яка проявляється у виді невжиття жодних заходів задля попередження або усунення обставин, що призвело до витоків води.
Звідси суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими і доведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 33 425,34 грн витрат з ліквідації аварії і 351 821,50 грн майнової шкоди, а саме вартості втрат води через витік в аварійному водопроводі ОСББ "ДОБРОБУТ", адже саме бездіяльність останнього, яка полягає в неусунені аварії на належному йому трубопроводі, призвела до витоків, та відповідно, втрат води.
В частині відмови у позові постанова суду апеляційної інстанції скаржником не оскаржена, тому судом касаційної інстанції в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України не переглядається.
4.8. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.9. Як уже зазначалося, на обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилався на положення пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України і з цих підстав було відкрито касаційне провадження.
Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваної у справі постанови суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
Разом із тим зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.
Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
Проаналізувавши висновки, які викладені у перелічених скаржником постановах Верховного Суду щодо застосування статей 1158- 1160 Цивільного кодексу України, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що здійснене апеляційним господарським судом правозастосування, з урахуванням встановлених фактичних обставин цієї справи, що розглядається, та висновки, наведені в оскаржуваній у цій справі постанові, не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження, а навпаки їм відповідають. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, врахував, зокрема, висновки Верховного Суду щодо застосування статей 1158- 1160 Цивільного кодексу України, викладені у постанові від 03.07.2019 № 915/720/18 (на яку на обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України посилався скаржник у касаційній скарзі), про що свідчить зміст оскарженої постанови у справі.
Загалом доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, фактичних обставин (зокрема достеменно встановленого судом факту приналежності відповідачеві водопроводу, на якому сталася аварія, та доведення підстав виникнення у особи (позивача) права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах іншої особи (відповідача), серед іншого, щодо належного повідомлення відповідача про аварію та вжиті позивачем заходи щодо її усунення) задля ухвалення іншого рішення по суті заявлених позовних вимог, тобто рішення про повну відмову у позові.
Проте суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Про це зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.
Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної у справі постанови з цієї підстави.
4.10. Поза тим, колегія суддів визнає необґрунтованими посилання скаржниці як на підставу касаційного оскарження на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Так, колегія суддів зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження постанови у справі, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не бере до уваги суперечливі твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статей 1158-1160 Цивільного кодексу України, з огляду на одночасне посилання самого скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду щодо застосування зазначених норм матеріального права. Між тим, випадки касаційного оскарження, передбачені частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взаємовиключні. З однієї сторони скаржник посилається на неврахуванням висновків Верховного Суду щодо певної норми права, а з іншої - зазначає про необхідність їх формування.
Водночас відсутність висновку щодо застосування інших наведених у касаційній скарзі норм матеріального права - частини 2 статті 382 Цивільного кодексу (квартира як об'єкт права власності), статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в якій наведено визначення термінів, що вживаються в цьому Законі) жодним чином не впливають на законність та обґрунтованість оскарженої постанови суду апеляційної інстанції у справі; оцінка доказів у цій справі здійснена апеляційним господарським судом з урахуванням конкретних обставин справи та сукупності наявних у ній доказів; порушень вказаних норм скаржником не доведено, а судом касаційної інстанції не установлено.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що у касаційній скарзі не аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних скаржником норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень, та підстав для часткового задоволення позову. Скаржник лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній правовий висновок суду касаційної інстанції, та у цій частині доводи фактично зводяться до незгоди скаржниці із ухваленим судовим рішенням та спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів у справі, що, як уже зазначалося, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, теж не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної у справі постанови з цієї підстави.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.2. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, в зв'язку з чим оскаржена у справі постанова підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" залишити без задоволення.
Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 у справі № 916/158/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак