03 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 914/830/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
прокуратури - Пальонної О. О.,
відповідача - Жбадинського В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Девелопмент"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 (судді: Малех І. Б. - головуючий, Кравчук Н. М., Скрипчук О. С.) у справі
за позовом керівника Пустомитівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Девелопмент"
про стягнення 7 193 159,00 грн безпідставно збережених коштів,
1. Короткий зміст позовних вимог і підстав позову
1.1. У березні 2025 року керівник Пустомитівської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (далі - Сокільницька сільрада) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Девелопмент" (далі - ТОВ "Гал-Девелопмент") про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 7 193 159,00 грн, з яких: 5 924 968,00 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, 923 406,61 грн - інфляційні втрати, 344 784,44 грн - 3 % річних.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що всупереч вимогам законодавства ТОВ "Гал-Девелопмент" не сплатило до місцевого бюджету кошти пайової участі у зв'язку з розпочатим у 2020 році будівництвом кварталу житлової забудови на вул. Г. Сковороди в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, ІV черга.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.08.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Гал-Девелопмент" на користь Сокільницької сільради безпідставно збережені кошти в сумі 45 650,36 грн, з яких: 37 317,73 грн кошти пайової участі, 6161,04 грн інфляційні втрати, 2171,59 грн - 3 % річних. Стягнуто з ТОВ "Гал-Девелопмент" на користь Львівської обласної прокуратури 547,80 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов, виходив із того, що відповідачем допущено порушення вимог закону щодо перерахування коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту. Водночас у розрахунку пайового внеску прокурор та позивач застосовують ставку в розмірі 2 % від вартості будівництва об'єкта при розрахунку від житлових площ та 4 % від вартості будівництва об'єкта при розрахунку від нежитлових площ, проте такі розрахунки, як визнав суд, проведені помилково, оскільки рішенням Сокільницької сільради від 06.08.2019 № 770 визначено для ТОВ "Гал-Девелопмент" ставку в розмірі 0,02 % від кошторисної вартості. Звідси суд дійшов висновку, що відповідач мав обов'язок сплати пайовий внесок у розмірі 37 317,73 грн, чого ним зроблено не було, а отже вказана сума пайового внеску та нараховані на неї інфляційні втрати у сумі 6161,04 грн за період квітень 2023 року - січень 2025 року і 3 % річних у сумі 2171,59 грн за період із 28.03.2023 по 05.03.2025 підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 07.08.2025 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Ухвалено нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги прокурора задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Гал-Девелопмент" на користь Сокільницької сільради 7 193 159,00 грн безпідставно збережених коштів, з яких: 5 924 968,00 грн безпідставно збережені кошти, 923 406,61 грн інфляційні втрати, 344 784,44 грн - 3 % річних. Здійснено розподіл судових витрат.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції виходив із того, що замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у виді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Відповідач-замовник всупереч вимогам законодавства станом на 05.03.2025 не сплатив до місцевого бюджету кошти пайової участі у зв'язку з розпочатим у 2020 році будівництвом спірних об'єктів.
Водночас суд установив, що рішенням Сокільницької сільради від 06.08.2019 № 770, договором від 23.10.2019 № 1, додатком № 1 до вказаного договору визначались умови розрахунку та розмір пайової участі до будівництва ТОВ "Гал-Девелопмент" саме І черги. Натомість, предметом позовних вимог у цій справі є стягнення з ТОВ "Гал-Девелопмент" безпідставно збережених коштів пайової участі при будівництві кварталу житлової забудови на вул. Г. Сковороди в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, ІV черги. Як висновував суд апеляційної інстанції, рішення Сокільницької сільради від 06.03.2019 № 770, яке вичерпало свою дію укладенням договору про пайову участь від 23.10.2019 та завершенням будівництва ТОВ "Гал-Девелопмент" житлового масиву І черги, не може бути застосовано до правовідносин, які виникли при будівництві кварталу житлової забудови ІV черги на вул. Г. Сковороди в с. Сокільники (дозвіл на будівництво ІV черги товариство отримало 28.07.2020, здано об'єкт в експлуатацію 27.03.2023).
Зважаючи на викладене та, перевіривши заявлену до стягнення суму безпідставно збережених коштів і здійснені на неї нарахування, суд апеляційної інстанції визнав її обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 у цій справі, ТОВ "Гал-Девелопмент" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 07.08.2025 у справі № 914/830/25 залишити без змін.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник вказує на положення пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні.
Зокрема скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 911/65/24, від 17.09.2025 у справі № 918/1207/24 у подібних правовідносинах щодо стягнення пайового внеску; стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки щодо дотримання принципів "належного урядування" та "правомірного очікування", які викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, у постановах Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 924/1018/22, від 18.09.2024 у справі № 912/2795/21 та від 01.10.2024 у справі № 910/3884/23. Також відповідач звертає увагу суду касаційної інстанції на висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалах від 29.09.2015 у справі № К/800/65125/14, від 25.06.2015 у справі № К/800/17139/15 стосовно правової природи рішень органу місцевого самоврядування.
За доводами скаржника, оскільки рішенням Сокільницької сільради від 06.03.2019 № 770 для відповідача було встановлено менший розмір пайової участі, аніж розмір встановлений абзацом 3 підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX) - ставка в розмірі 0,02 % від кошторисної вартості будівництва, то відповідно для розрахунку пайової участі за зданим в експлуатацію об'єктом будівництва - ІV черга згідно з сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ІУ122230321200 від 27.03.2023 мала бути застосована ставка в розмірі визначеному цим рішенням сільради.
Разом із тим, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог процесуального права, а саме статей 73, 77, 80 Господарського процесуального кодексу України, дійшов до безпідставного висновку щодо недопустимості як доказу рішення Сокільницької сільради від 10.10.2017 № 387, яке відповідно до положень та норм господарського процесу є публічно доступним доказом.
Крім того, на думку скаржника, постанова Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025, яка складена і підписана 20.10.2025 та внесена до Електронного суду 22.10.2025 із складом суду - головуючого судді Малех І. Б., суддів: Кравчук Н. М., Скрипчук О. С., безпідставно та в порушення норм процесуального права підписана суддею Желіком М. Б. без вказівки процесуального статусу такого судді у підписанні судового рішення.
3.2. Від Сокільницької сільради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому рада просить відмовити у її задоволенні за необґрунтованістю та безпідставністю доводів, викладених у ній.
3.3. Від Львівської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокуратура заперечила проти її доводів та просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржену у справі постанову - без змін як законну та обґрунтовану.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та це установили суди попередніх інстанцій, на запит окружної прокуратури в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 29.01.2025 № 14.55/04-29-450ВИХ-25 до Сокільницької сільради про надання інформації та матеріалів щодо вказаного будівництва, стану сплати пайової участі та звернення сільради до суду щодо її стягнення, остання у листі від 24.02.2025 № 02-32/338-25 повідомила, що замовником порушено обов'язок зі сплати пайової участі у зв'язку з розпочатим у 2020 році будівництвом кварталу житлової забудови на вул. Г. Сковороди в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, ІV черга. Замовник будівництва - ТОВ "Гал-Девелопмент" до Сокільницької сільради з заявою про визначення розміру пайової участі за вказаними об'єктами не звертався, кошти пайової участі цим товариством не сплачувались.
У Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, відомості і документи якої є офіційними, зареєстровано дозвільний документ дозвіл на виконання будівельних робіт реєстраційний номер ІУ012200728241 від 28.07.2020 (https://econstruction.gov.ua) на об'єкт - Будівництво кварталу житлової забудови на вул. Г. Сковороди в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, ІV черга (коригування) в с. Сокільники, вул. Г. Сковороди, Львівського району Львівської області, кадастрові номери земельних ділянок 4623686400:01:001:0759, площа 3,2199 га та 4623686400:01:001:9853, площа 1,008 га. Клас наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва - СС2. Вид будівництва - нове будівництво, тип об'єкта - комплекс (будова) ІV черга. Загальна площа будівлі за проєктом становить 16 867,6 м2.
Згідно з відповіддю на запит окружної прокуратури від 04.02.2025 № 14.55/04-29-543ВИХ-25 Львівською районною державною адміністрацією надано інформацію від 20.02.2025 № 130-212/0/2-25 про те, що містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки видані Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області від 02.06.2017 № 413-32/20 на об'єкт нового будівництва за адресою: Львівська обл., Львівський р-н, Сокільницька територіальна громада, с. Сокільники, вул. Сковороди, будинок без номера. Реєстраційний номер містобудівних умов і обмежень МУ 23633449408101172257. За змістом містобудівних умов та обмежень, виданих відділом містобудування та архітектури Пустомитівської районної державної адміністрації від 02.06.2017 № 413-32/20, замовником будівництва є ТОВ "Гал-Девелопмент" (код ЄДРПОУ 41340993, м. Львів, вул. Костя Левицького, буд. 22, кв. 1), будівництво здійснюється на земельних ділянках з кадастровими номерами 4623686400:01:001:0759, площею 3,2199 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури та 4623686400:01:001:853, площею 1,008 га, цільове призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.
Проєктна документація затверджена наказом від 27.06.2018 № 11/3-ПР-18. Експертиза проєкту ТОВ "Перша приватна експертиза" (42111582) ЕХ01:2114-2270-8406-8693 від 30.11.2020. Згідно з наявною інформацією вказаний об'єкт будівництва збудований та зданий в експлуатацію.
За даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відповідачем отримано сертифікат від 27.03.2023 № ІУ122230321200, виданий на підставі акта готовності до експлуатації.
Відповідно до акта готовності об'єкта до експлуатації від 10.03.2023 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: АС01:6299-0353-7766-5279) будівництво здійснювалося на підставі дозволу на виконання будівельних робіт ІУ012200728241 від 28.07.2020, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України; дата початку будівельних робіт - 28.07.2020, дата завершення робіт - 30.12.2022.
У сертифікаті зазначено, що пайова участь не сплачувалась згідно з пунктом 13 розділу 1 Закону № 132-ІХ.
Відповідно до вказаного дозволу на виконання будівельних робіт, сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, акта готовності об'єкта до експлуатації, вказані об'єкти збудовано на земельних ділянках, кадастрові номери 4623686400:01:001:0759, 4623686400:01:001:853, на вул. Г. Сковороди в с. Сокільники Львівського району Львівської області. Замовником цього будівництва є ТОВ "Гал-Девелопмент".
4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Сокільницької сільради, про стягнення з ТОВ "Гал-Девелопмент" 5 924 968,00 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту, 923 406,61 грн інфляційних втрат і 344 784,44 грн - 3 % річних.
4.4. Місцевий господарський суд частково задовольнив позовні вимоги, стягнувши з ТОВ "Гал-Девелопмент" на користь Сокільницької сільради 37 317,73 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, 6161,04 грн інфляційних втрат, 2171,59 грн - 3 % річних, відмовивши у решті позову.
4.5. У свою чергу, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції скасував рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог; ухвалив нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги прокурора задовольнив повністю та стягнув з відповідача на користь позивача 5 924 968,00 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 923 406,61 грн інфляційних втрат і 344 784,44 грн - 3 % річних.
Загалом в основу судових рішень як про часткове задоволення позову (рішення місцевого господарського суду), так і про задоволення позовних вимог у повному обсязі (постанова апеляційного господарського суду) покладено висновки судів, які ґрунтувалися на фактичних обставинах несплати відповідачем пайової участі до місцевого бюджету при законодавчо закріпленому обов'язку, внаслідок чого відповідач зберіг грошові кошти за рахунок територіальної громади без достатньої правової підстави, чим порушив права останньої.
Водночас суди по-різному визначили розмір суми безпідставно збережених коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту та, відповідно, нарахувань на неї, що підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку із застосуванням різних ставок при її обрахунку.
Так, господарський суд першої інстанції вважав обґрунтованим застосування визначеної для ТОВ "Гал-Девелопмент" у рішенні Сокільницької сільради від 06.08.2019 № 770 ставки в розмірі 0,02 % від кошторисної вартості об'єкта будівництва.
Натомість суд апеляційної інстанції погодився із застосованими прокурором і позивачем у розрахунку пайового внеску ставками, а саме в розмірі 2 % від вартості будівництва об'єкта при розрахунку від житлових площ та 4 % від вартості будівництва об'єкта при розрахунку від нежитлових площ, як то визначено законом, установивши, що вказане рішення органу місцевого самоврядування стосувалося виключно І черги будівництва, тоді як спірні правовідносини щодо стягнення суми безпідставно збережених коштів у виді пайової участі стосуються будівництва ІV черги кварталу житлової забудови.
4.6. Переглянувши оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для її скасування та задоволення вимог касаційної скарги з огляду на таке.
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави унормовано у статті 1212 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частин 1, 2 цієї норми особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За загальним правилом, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок особи поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з підпунктом 3 пункту 13 розділу І Закону № 132-IX, який набрав чинності 17.10.2019 виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності, якою до 01.01.2020 було передбачено зобов'язання замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування до місцевого бюджету коштів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Відповідно до підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Таким чином, законодавець передбачив порядок пайової участі замовників будівництва, який впроваджено з 01.01.2020 для: об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Обов'язок замовників будівництва щодо звернення до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі виникає: для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Здійснюючи аналіз вказаних норм права, Верховний Суд, зокрема, висновував таке:
- "з 01.01.2020 скасовано дію ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка передбачала обов'язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов'язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об'єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов'язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов'язати укласти договір або визнати договір укладеним; у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України; у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19)";
- "передбачений "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; 2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги пп. 3, 4 п. 2 розд. ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію (постанова Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21)";
- "аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає: 1) для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; 2) для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва (постанови Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21)";
- "для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 розд. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено обов'язок (за винятком передбачених п. 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію (постанова Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 903/283/24)";
- "відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог абз. 2 п. 2 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості (постанова Верховного Суду від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23)";
- "визначаючи розмір належної до стягнення суми грошових коштів, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду (постанова Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 903/468/24, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17)".
4.7. Переглядаючи справу в апеляційному порядку згідно з положеннями статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дослідив обставини справи та наявні у ній докази, надав оцінку доводам сторін, урахував судову практику суду касаційної інстанції у спорах, що виникають у зв'язку з несплатою пайового внеску в інфраструктуру населеного пункту, та установив, що будівництво кварталу житлової забудови на вул. Г. Сковороди в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, ІV черга, здійснювалося з липня 2020 року (дозвіл на виконання будівельних робіт від 28.07.2020 № ІУО12200728241) по грудень 2022 року (сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27.03.2023 № ІУ122230321200), проте на порушення вимог законодавства замовником станом на 05.03.2025 не було сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі у зв'язку з розпочатим у 2020 році будівництвом вказаного об'єкта.
Суд апеляційної інстанції також установив, що згідно із сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27.03.2023 № ІУ122230321200 та актом готовності об'єкта до експлуатації від 10.03.2021 загальна площа квартир становить 9517,1 м2. Також у цьому сертифікаті (пункт 18) вказано площу вбудованих нежитлових приміщень (вбудованих, вбудовано-прибудованих, прибудованих), - 3065,6 м2. Загальну вартість основних фондів, що приймаються в експлуатацію, визначено у 186 588 670 грн, загальна площа приміщень становить 10949,7 м2.
Розраховані станом на 01.01.2023 показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, що підлягають застосуванню на час введення згаданої черги будівництва в експлуатацію, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 09.03.2023 № 139 на виконання підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, визначають, що вартість 1 м2 загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Львівської області становить 20 150 грн.
Таким чином, як установив суд апеляційної інстанції, несплачена замовником сума пайової участі у будівництві об'єкта для житлових будинків становить 3 835 391,30 грн (при розрахунку застосовано ставку для житлових будинків - 2 % вартості будівництва об'єкта), та, відповідно, 2 089 577,7 грн розмір пайової участі у будівництві об'єкта для нежитлових будівель та споруд (ставка 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта).
За висновками суду апеляційної інстанції, у наведеному випадку відсутні підстави для застосування при розрахунку розміру пайового внеску меншої відсоткової ставки, а саме 0,02 % загальної кошторисної вартості будівництва, визначеної для відповідача рішенням органу місцевого самоврядування від 06.08.2019 № 770, оскільки наявні у справі докази свідчать, що цим рішенням, договором про пайову участь від 23.10.2019 № 1, додатком до договору № 1 від 23.10.2019 визначались умови розрахунку та розмір пайової участі будівництва ТОВ "Гал-Девелопмент" І черги, натомість, предметом позовних вимог у цій справі є стягнення з вказаного товариства безпідставно збережених коштів пайової участі при будівництві кварталу житлової забудови на вул. Г. Сковороди в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, ІV черги. Оскільки рішення Сокільницької сільради від 06.03.2019 № 770, як установив суд апеляційної інстанції, вичерпало свою дію укладенням договору про пайову участь від 23.10.2019 та завершенням будівництва ТОВ "Гал-Девелопмент" об'єкта І черги, то воно не може бути ураховано у правовідносинах, які виникли при будівництві кварталу житлової забудови ІV черги спірного об'єкта (дозвіл на будівництво ІV черги товариство отримало 28.07.2020, здано об'єкт в експлуатацію 27.03.2023). Звідси, як констатував суд апеляційної інстанції, до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX.
Водночас, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми безпідставно збережених коштів і здійснені на неї нарахування, апеляційний господарський суд визнав його обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Отже, суд апеляційної інстанції за встановлених обставин невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов'язку щодо сплати пайового участі у зв'язку з будівництвом ІV черги об'єкта дійшов висновку про стягнення цих коштів відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Під час апеляційного провадження суд апеляційної інстанції з огляду на положення частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відхилив посилання відповідача на рішення Сокільницької сільради від 10.10.2017 № 387, яке передувало рішенню Сокільницької сільради від 06.03.2019 № 770, а доводи касаційної скарги в цій частині не впливають на висновки суду апеляційної інстанції, покладені в основу постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
4.8. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.9. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваної відповідачем постанови апеляційного господарського суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
4.10. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
Разом із тим зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.
Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.
Посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
4.11. Проаналізувавши окремі частково процитовані скаржником висновки Верховного Суду, які викладені у наведених ним постановах у справах № 911/65/24, № 918/1207/24, колегія суддів звертає увагу на те, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо). Разом із тим, зміст оскарженої постанови у справі, що розглядається, не свідчить про її невідповідність правовим висновкам, викладеним у зазначених скаржником постановах. Так, судові рішення у вказаних скаржником справах хоча й прийнято у спорах про стягнення пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, однак, зазначені справи та справа, що розглядається, є різними за встановленими апеляційним господарським судом обставинами справ, та доказами, наданими сторонами на обґрунтування своїх вимог заперечень.
У цій справі, в якій подано касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції установив, що рішення органу місцевого самоврядування, яким встановлено менший розмір пайової участі, аніж то передбачено законом, стосувалося виключно І черги будівництва, тоді як прокурор заявив до стягнення кошти пайової участі у будівництві ІV черги кварталу житлової забудови. Відповідно, підстави для визначення й обрахунку розміру пайового участі встановлювались з урахуванням інших обставин та доводів сторін на підставі інших доказів, ніж у справі, що розглядається. Незгода скаржника з рішенням суду попередньої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в такому рішенні, не свідчить про його незаконність.
Крім того, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 07.08.2024 у справі № 924/1018/22, від 18.09.2024 у справі № 912/2795/21 та від 01.10.2024 у справі № 910/3884/23 щодо дотримання принципів "належного урядування" та "правомірного очікування", адже фактичні обставини цих справ також не є подібними до тих, що склалися у цій справі, що розглядається. Висновки у названих справах виокремлені скаржником із контексту судових рішень, при цьому не ураховані викладені в рішеннях правові позиції Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору в контексті досліджуваних судами у зазначених справах доказів та встановлених фактичних обставин. Як уже зазначалося та це установив суд апеляційної інстанції з підтвердженням матеріалами справи, розмір пайового участі у будівництві ІV черги кварталу житлової забудови, яка було розпочато у 2020 році та здано об'єкт в експлуатацію в березні 2023 року, не встановлювався за рішенням органу місцевого самоврядування, тому такий розмір було визначено відповідно до положень закону. Звідси вказані для порівняння судові рішення не можуть бути релевантними до обставин цієї справи.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування господарськими судами у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Поза тим, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на ухвали Вищого адміністративного суду України, оскільки за змістом частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, які викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як ухвали Вищого адміністративного суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї норми, і не можуть бути обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість, всі доводи касаційної скарги по суті зведені до необхідності встановлення інших фактичних обставин справи, відмінних від обставин, встановлених судом апеляційної інстанції за результатами розгляду справи, а також до надання повторної оцінки доказам, наявним у справі, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, в якій подано касаційну скаргу, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечить правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.
Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.12. Стосовно доводів касаційної скарги в частині оскарження постанови суду апеляційної інстанції з підстави, визначеної у пункті 3 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, то колегія суддів їх відхиляє з огляду на таке.
Згідно з положеннями пункту 3 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні.
За доводами скаржника, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки повний текст оскаржуваної апеляційної постанови, розміщеної на порталі Електронний суд, не підписаний кваліфікованим електронним підписом (КЕП) усіх суддів, що входили до складу колегії суддів апеляційного суду, а саме його підписано КЕП судді Желік М. Б. замість Малех І. Б. без вказівки процесуального статусу такого судді у підписанні судового рішення.
У контексті цих доводів скаржника колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що згідно з положеннями частини 3 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, перегляд в апеляційному порядку судових рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України в разі колегіального розгляду визначення судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою (далі - ЄСІКС) під час реєстрації документів, зазначених в частині 2 статті 6 цього Кодексу.
Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи, оформлюються протоколом. Протокол має містити відомості, зокрема, щодо інформації про визначення списку суддів для участі (підстави, за яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі; інформація про визначення судді, судді-доповідача.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 281 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі (главі 1 розділу IV). Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, визначеним для розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Здійснення правосуддя з використанням КЕП вчиняється в порядку, встановленому законом.
Зокрема, у частині 8 статті 233 Господарського процесуального кодексу України визначено, що усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Судові рішення викладаються в електронній формі з використанням ЄСІКС, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про ЄСІКС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про ЄСІКС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На судове рішення, викладене в електронній формі, накладається КЕП судді (у разі колегіального розгляду - КЕП всіх суддів, що входять до складу колегії).
За змістом пункту 23 частини 1 статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" КЕП - це удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Відповідно до положень частини 4 статті 18 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" КЕП має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Згідно з пунктами 1.4.2 та 2.10.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - АСДС), затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 зі змінами, зокрема, у апеляційних господарських судах використовується комп'ютерна програма "Діловодство спеціалізованого суду", розроблена адміністратором автоматизованої системи для судів господарської юрисдикції. Оригінали електронних судових рішень, засвідчені ЕЦП, направляються до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) у порядку, визначеному Порядком ведення ЄДРСР.
Згідно з Порядком ведення ЄДРСР, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18 зі змінами (далі - Порядок):
- електронний примірник судового рішення - створений в АСДС електронний документ, підписаний КЕП судді, що ухвалив таке судове рішення, в разі колегіального розгляду - КЕП всіх суддів, що входять до складу колегії, або іншої особи, визначеної згідно з пунктом 2 розділу III цього Порядку. Такий документ має бути ідентичним за документарною інформацією та реквізитами оригіналу судового рішення в паперовій формі (підпункт 6 пункту 1 розділу І);
- електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується КЕП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду - КЕП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування. Дата та час підписання КЕП, а також дата та час надсилання до Реєстру електронного примірника судового рішення або окремої думки судді автоматично зберігається в АСДС і не підлягає коригуванню (пункти 1, 2 розділу ІІ);
- у разі надсилання до Реєстру судових рішень та окремих думок суддів, що ухвалювали судді, які на момент настання необхідності надсилання до Реєстру відповідного електронного примірника втратили можливість його підписання власним КЕП (за наявності в табелі обліку робочого часу відомостей щодо судді, підтверджених первинними документами, про підстави відсутності на роботі з нез'ясованих причин; через виклик повісткою до суду, правоохоронного органу, військового комісаріату; у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; згідно з наказами про відрядження, про надання відпустки, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про звільнення тощо), такі електронні примірники підписує власним КЕП та надсилає до Реєстру або особа, визначена наказом голови суду, або голова суду (особа, яка виконує його обов'язки) у якому зберігається судова справа, крім випадків, коли судові рішення були ухвалені судами, які перебувають (перебували) в процесі припинення (ліквідації). Електронний примірник відповідного наказу в день його підписання із зазначенням прізвищ, імен, по батькові та контактних телефонів таких осіб, їхніх електронних адрес і посилених сертифікатів відкритих ключів КЕП вноситься до АСДС та надсилається адміністратору (пункт 2 розділу ІІІ);
- реєстрація електронних примірників судових рішень та окремих думок суддів здійснюється адміністратором за допомогою відповідних програмно-апаратних засобів Реєстру в день їх надходження з АСДС. За результатами реєстрації формується дата та час включення до Реєстру електронного примірника судового рішення та окремої думки судді (пункт 1 розділу IV).
Отже, якщо суддя/судді на момент настання необхідності надсилання до ЄДРСР відповідного електронного примірника судового рішення втратили можливість його підписання власним КЕП голова відповідного суду може уповноважити іншу особу на підписання власним КЕП електронного примірника судового рішення замість судді, який не може накласти КЕП особисто, шляхом винесення відповідного наказу та/або у разі відсутності такого наказу електронні примірники підписує власним КЕП та надсилає до Реєстру голова суду, в якому зберігається судова справа, або особа, яка виконує його обов'язки.
Із наявного в матеріалах справи протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025 вбачається, що справу № 914/830/25 передано для розгляду колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Малех І. Б. - головуючий суддя, судді: Кравчук Н. М., Скрипчук О. С., які згідно з ухвалою від 03.09.2025 призначили цю справу до розгляду, а у подальшому за відповідними ухвалами відкладали розгляд справи, зокрема на 13.10.2025.
Як свідчать матеріали справи, у судовому засіданні 13.10.2025 вказаною колегією суддів проголошена вступна та резолютивна частини оскаржуваної постанови Західного апеляційного господарського суду, яка також підписана усім складом суду. Повний текст постанови від 13.10.2025 (як в ньому вказано) складено 20.10.2025 та містить власноручні підписи суддів Малех І. Б. (головуючого судді), Кравчук Н. М., Скрипчук О. С.
За даними комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Західного апеляційного господарського суду вбачається, що 22.10.2025 електронний примірник постанови апеляційного господарського суду від 13.10.2025 надіслано до ЄДРСР з АСДС і того ж дня зареєстровано та оприлюднено для надання загального доступу 23.10.2025.
При цьому, як свідчить інформація з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Західного апеляційного господарського суду, електронний примірник вказаної постанови підписаний КЕП судді Кравчук Н. М. і судді Скрипчук О. С., однак, замість КЕП головуючої судді Малех І. Б., яка входила до складу колегії суддів згідно з протоколом від 02.09.2025, значиться КЕП Желіка М. Б., який згідно з інформацією розміщеною на офіційному вебсайті Західного апеляційного господарського суду, є головою цього суду.
З огляду на те, що станом на час надіслання до реєстру електронного примірника оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції (22.10.2025) суддя Малех І. Б. була тимчасово відсторонена від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності за відповідним рішенням Вищої Ради правосуддя, Голова Західного апеляційного господарського суду Желік М. Б., мав повноваження на право підписання електронного примірника постанови від 13.010.2025 власним КЕП (задля своєчасного включення його до ЄДРСР) замість судді Малех І. Б. (яка на момент настання необхідності надсилання до ЄДРСР електронного примірника цієї постанови втратила можливість його підписання особистим КЕП).
За усталеними висновками Верховного Суду щодо застосування положень процесуального законодавства, можливість з'ясування судом певних обставин з відкритих державних реєстрів/відкритих джерел чи витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів, покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному/господарському судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного/господарського судочинства (постанови Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 532/53/20, від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 11.05.2021 у справі № 923/1132/16, від 06.07.2023 у справі № 908/3413/21 (908/2098/22).
У постанові від 16.04.2025 у справі № 924/971/23 Велика Палата Верховного Суду також наголосила на можливості використання судом за власною ініціативою відомостей з відкритих державних реєстрів та вказала про те, що такі дії суду є лише засобом боротьби із недобросовісною поведінкою учасників цивільного судочинства, а не механізмом сприяння стороні у збиранні процесуального матеріалу та покликане зберегти баланс між змагальністю сторін.
Звідси немає підстав для скасування оскарженої постанови у справі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України через те, що постанова від 13.10.2025 підписана не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
5.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.3. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, в зв'язку з чим оскаржена у справі постанова підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Девелопмент", відкрите в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-Девелопмент" залишити без задоволення.
Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 у справі № 914/830/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак