Справа №345/7269/25
Провадження № 2/345/491/2026
10.02.2026 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Сирка Й.Й.,
з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
23.12.2025 ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.04.2025 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано після попереднього заповнення необхідних відомостей та проходження ідентифікації за допомогою мобільного застосунку кредитний договір із ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Кредитні кошти за договором № 03623-04/2025 від 03.04.2025 надано строком на 120 календарних днів. Кінцева дата повернення кредиту - 31.07.2025 без можливості продовження (пролонгації) строку кредитування відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту та Примірного договору про надання споживчого кредиту, що розміщені на вебсайті кредитодавця. Проте відповідачем не виконані кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 23 100,00 грн, яка є документально підтвердженою та складається з різних платежів. В добровільному порядку відповідач не погашає вказану суму заборгованості, а, тому, позивач як новий кредитор у зобов'язанні після набуття прав вимоги просить позов задовольнити.
Крім того, 12.03.2025 між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів в кредит №71523487, який підписано позичальником у аналогічний до зазначеного вище спосіб цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором). Відповідачем отримано на свій банківський рахунок строком на 30 днів кредитні грошові кошти в сумі 6 000,00 грн зі сплатою процентів за фіксованою ставкою. Умови зазначеного договору відповідачем також не виконані, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 20 490,00 грн, яка включає борг за основною сумою (тілом) кредиту, нарахованими процентами, одноразовою комісією за видачу кредиту та пенею. Придбавши за плату в первісного кредитора право вимоги за цим кредитним договором у встановленому порядку на підставі укладеного договору, Товариство просить суд ухвалити рішення про стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості в повному обсязі.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.01.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи. Тому, відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України та з огляду на згоду Товариства суд вважає за необхідне провести розгляд справи за наявними у ній матеріалами з ухваленням заочного рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.
Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3 статті 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 674-VIII від 03.09.2015, ч.12 ст.11 якого встановлює, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач уклав договір про надання фінансового кредиту № 03623-04/2025 від 03.04.2025 із ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора, відображеного в алфавітно-цифровій послідовності (Y411). Грошові кошти в сумі 10 000,00 грн перераховані через платіжну систему іPay.ua на банківську платіжну картку відповідача (маска картки № НОМЕР_1 , номер платежу - 699535086), що підтверджується довідкою ТзОВ «Універсальні платіжні системи» № 3426 від 15.10.2026 та п.1.6. підписаного відповідачем кредитного договору.
Істотні умови кредитного договору: строк кредитування - 120 календарних днів, останній день якого припадає на 31.07.2025; повернення кредиту (основної суми та нарахованих процентів) відбувається шляхом внесення п'яти різних платежів (один раз на 30 днів), при цьому сплата позичальником одноразової комісії за видачу кредиту в розмірі 1 000,00 грн або 10% від суми наданого кредиту повинна бути проведена до закінчення 1-го чергового платежу, тобто до 02.05.2025 включно; одноразове повернення позичальником всієї суми (тіла) кредиту передбачено умовами договору в складі 5-го чергового платежу, який збігається із датою завершення строку кредитування; протягом встановленого у договорі строку кредитування нарахування процентів позичальнику здійснюється за ставкою 0,90 % на залишок заборгованості за кожен день використання грошових коштів. Детальні строки внесення позичальником коштів за умовами кредитного договору визначені Графіком платежів, який виступає Додатком № 1 до цього договору, який підписаний позичальником тим самим одноразовим ідентифікатором (електронним підписом). Аналогічні до зазначених вище відомостей щодо істотних умов кредитного договору відображені у паспорті споживчого кредиту, який також підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора. У Розділі 5 кредитного договору «Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів» передбачено, що у випадку прострочення клієнтом (позичальником) сплати платежів відповідно до термінів, встановлених у Графіку цих платежів, кредитодавець нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості на наступний день після настання терміну сплати кожного чергового платежу з урахуванням того, що розмір неустойки не може перевищувати половини суми кредиту, якщо сума такого не є більшою, ніж встановлений розмір мінімальної заробітної плати.
Із копії наданого суду кредитного договору (п.1.4.) вбачається, що встановлені для позичальника проценти є платою за користування кредитом, водночас фіксована одноразова комісія за своєю суттю виступає також платою, хоча й за надання кредиту. Проте одноразова комісія за надання кредиту визначена у паспорті цього кредиту як платіж за додаткові/супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладення договору (Розділ 4).
28.08.2025 між ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» і Товариством укладено договір факторингу № 28082025 з підписаними надалі між вказаними особами Актом прийому-передачі реєстру боржників та витягом із зазначеного реєстру, за змістом яких відбулася заміна первісного кредитора новим, яким виступає позивач у цій справі. За змістом складених та підписаних сторонами документів до нового кредитора в особі Товариства перейшло право вимоги за кредитним договором від 03.04.2025 № 03623-04/2025 до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 23 100,00 грн, яка включає 10 000,00 грн боргу за основною сумою (тілом) кредиту, 8 100,00 грн - нарахованих, але не сплачених позичальником процентів за користування кредитними коштами та 5 000,00 грн - суми заборгованості за штрафом.
Відповідач в особистому кабінеті на сайті ТзОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» після ознайомлення з умовами кредитування (офертою), паспортом споживчого кредиту, підписав (акцептував) пропозицію кредитодавця на запропонованих умовах, тобто відбулося оформлення кредиту онлайн, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Первісним кредитором направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов зазначеного вище кредитного договору, ознайомився з паспортом споживчого кредиту та змістом Правил надання коштів та банківських металів в кредит, що розміщені за чітко визначеним у договорі інтернет-посиланням.
Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), про що зазначає ст. 610 ЦК України.
Згідно з розрахунком первісного кредитора за вищенаведеним кредитним договором сума боргу ОСОБА_1 перед цим кредитором становить 23 100,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 8 100,00 грн., 5 000,00 грн - сума нарахованого штрафу. Суд зауважує, що кредитодавець здійснював нарахування позичальнику відсотків річних за встановленою в договорі ставкою винятково у межах погодженого між сторонами строку кредитування, тобто впродовж 120 календарних днів. Відповідний розрахунок містить інформацію про загальну суму боргу позичальника станом на 28.08.2025, що включає сплату 02.05.2025 відповідачем 3 700,00 грн, з яких у день їх надходження в рахунок погашення відсотків зараховано 2 700,00 грн, решта суми - сплата одноразової комісії за видачу кредиту в повному обсязі. Отже, позичальник вніс у визначеному розмірі та в установлений Додатком № 1 до кредитного договору лише перший черговий платіж. Надалі, будь-яких грошових коштів відповідач не вносив, внаслідок чого допустив виникнення заборгованості перед кредитодавцем.
Тим не менше, суд не погоджується з необхідністю стягнення із відповідача у справі 5 000,00 грн нарахованої неустойки у вигляді штрафу виходячи із таких мотивів.
Відповідно до п.18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У періоді нарахування відповідачу у справі неустойки діяв воєнний стан, уперше введений з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану № 2102-ІХ від 24.02.2022», який неодноразово продовжувався й триває до сьогодні.
Тлумачення зазначеної вище норми матеріального закону свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань.
Ця особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, який є обов'язковим для застосування.
Крім того, суд не погоджується із правомірністю нарахування первісним кредитором ОСОБА_1 одноразової комісії за надання кредиту з огляду на нікчемність умови кредитного договору про необхідність її сплати відповідно до положень ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» 15.11.2016 № 1734-VIII. Товариством не доведено, за які конкретно супутні послуги кредитодавцем нараховано відповідні платежі, а так само погодження таких послуг зі споживачем. При цьому, враховуються висловлені у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 (справа №740/3852/19) та від 31.08.2022 (справа №202/5330/19) правові позиції, які є релевантними до обставин цієї справи.
З огляду викладене, а також положення ч.1 ст.16, ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, ураховуючи відсутність прострочених позичальником станом на 02.05.2025 платежів щодо повернення основної суми (тіла) кредиту та нарахованих відсотків, внесену ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 1 000,00 грн для сплати одноразової комісії за видачу кредиту необхідно зарахувати в рахунок повернення кредиту, зменшивши заборгованість в цій частині до 9 000,00 грн
Отже, за умовами кредитного договору від 03.04.2025 № 03623-04/2025 з відповідача на користь Товариства підлягає до стягнення заборгованість в загальній сумі 17 100,00 грн, яка документально підтверджується.
Крім того, суд установив, що 12.03.2025 між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів в кредит (з комісіє за надання кредиту) №71523487, за умовами якого відповідачем отримано на строк 30 календарних днів (строк кредитування) кредит в сумі 6 000,00 грн; строк кредитування дорівнює строку договору.
Відповідно до пп.2.2.3.-2.2.4. п.2.2. договору процентна ставка/день - фіксована в розмірі 0,500%; дата повернення кредиту - 10.04.2025.
Разом з тим, у вищенаведених умовах договору встановлені наступні процентні ставки: денна процентна ставка - 1,000%; проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) - 4,00%/день; пеня - 4,00%/день.
Параметри, проценти і графік повернення кредиту, сплати процентів та комісії за надання кредиту визначено у Додатку № 1 до цього договору. Кредитодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту в розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена в Додатку №1 до Договору, який є його невід'ємною частиною (п.2.3.-2.4. договору).
Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дату отримання та повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за договором (п.2.5.).
Однак у п.6.3. кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути повністю суму отриманого кредиту, сплатити проценти в строк, визначений договором, та комісію за надання кредиту.
Комісія за надання кредиту - грошові кошти, які згідно умов договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю за надання та користування кредитом в якості однієї зі складових загальних витрат за споживчим кредитом (п.1.13.). Розмір комісії за надання кредиту - 15% від суми наданого кредиту або 900,00 грн.
Текст кредитного договору підписаний позичальником за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора) 14627 в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця із перерахуванням кредитних коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 (маска картки НОМЕР_2 ) відповідно до порядку, який визначено Розділом 4 договору.
Відповідно до п.7.1.-7.2. договору позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором; за продовження строку користування кредитом позичальник вносить кредитодавцю платіж, який зазначається виходячи з процентної ставки, встановленої у договорі та/або додатковій угоді.
Якщо сума кредиту , що надається позичальнику за договором, не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, за користування кредитом понад встановлений договором строк, у випадку невиконання позичальником умов договору, кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2.2. договору з першого дня понадстрокового користування кредитом (його частиною) за кожен день такого користування (у разі перевищення розміру кредиту над розміром мінімальної заробітної плати кредитодавець має в усіх випадках нараховувати за такими ж самими правилами проценти за понадстрокове користування замість пені) (пп.10.5.1.-10.5.2. п.10.5. Розділу 10 «Відповідальність Сторін, порядок вирішення спорів» кредитного договору).
Отже, умови договору передбачають одночасно різні та суперечливі за змістом формулювання в частині: сплати процентів в межах строку, встановленого у договорі, або виходячи зі строку фактичного користування кредитом до повного погашення заборгованості; існування строку кредитування та строку виплати кредиту без розкриття чіткого змісту відповідних положень у кредитному договорі; встановлення денних процентних ставок в розмірі 0,500% та 1,000% без зазначення, за якою з цих ставок повинні відбуватися нарахування процентів позичальнику; право кредитодавця нараховувати пеню починаючи з першого дня понадстрокового користування кредитом у випадку невиконання позичальником умов договору за кожен день такого користування та можливість нарахування процентів виходячи із строку користування кредитом до моменту його фактичного повернення; відсутність у кредитному договорі положень, що є базою нарахування пені (сума кредиту чи залишок боргу) тощо.
При цьому, відповідно до положень ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 1911.2024 № 4059-ІХ з 1 січня відповідного бюджетного року законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати за один місяць становив 8 000,00 грн та залишався незмінним упродовж відповідного року.
З даного приводу суд зазначає, що поняття строк виконання зобов'язання і термін виконання зобов'язання охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Тобто, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Припис абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а регулятивна норма ч.1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини ч.2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
У частині третій ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст. 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд. У такому разі, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву необхідно застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як ст. 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов'язковим до застосування.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-ХІІ (зі змінами та доповненнями) нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Тому, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, в т.ч. графіком платежів та умовами договору, а не завуальованими, неоднозначними умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко визначеним у договорі строком кредитування.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституційний Суд України своєму рішенні (справа № 1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, за неправомірну поведінку позичальника, яка може настати винятково у разі неповернення суми чужих коштів після закінчення встановленого у договорі чітко та в не завуальованій формі строку кредитування, розроблений та запропонований для підписання первісним кредитором ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договір передбачає відповідальність позичальника у вигляді сплати пені, що виключає можливість нарахування кредитодавцем процентів поза межами цього строку, які не передбачені нормами цивільного законодавства України.
До того ж, із наявного у справі розрахунку первісного кредитора вбачається, що після закінчення визначеного у договорі строку кредитування ОСОБА_1 в період з 11.04.2025 до 31.05.2025 нараховувалися проценти за ставкою 1% від суми кредиту (чи залишку неповернутої суми), відомості щодо якої відсутні у тексті наданих Товариством копій кредитного договору від 12.03.2025 та паспорті споживчого кредиту, які підписані сторонами цього правочину.
Зважаючи на очевидну суперечність у змісті встановленої для позичальника одноразової комісії, а також виходячи з мотивів, якими суд керувався раніше у цьому ж рішенні під час надання правової оцінки правомірності стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 03623-04/2025 від 03.04.2025 (в частині стягнення суми одноразової комісії та пені), вимоги Товариства про стягнення із ОСОБА_1 сум процентів в розмірі 1 800,00 грн, пені - 12 000,00 грн та 690,00 грн одноразової комісії не підлягають до задоволення.
Із розрахунку первісного кредитора, вимоги якого відступлені за договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 з Додатковою угодою № 9 від 24.09.2025 та реєстром боржників № 16 від 24.09.2025 на користь Товариства, вбачається, що позичальником внесено достроково в рахунок погашення боргу в межах строку кредитування 76,67 грн 28.03.2025 та 613,33 грн 04.04.2025, який закінчувався 10.04.2025. Крім того, 01.05.2025 внесено грошові кошти на користь первісного кредитора в загальній сумі 1 680,00 грн, які зараховано для погашення сум нарахованих процентів та одноразової комісії.
Відтак, сплачені позичальником достроково грошові кошти в сумі 690,00 грн (76,67+613,33) підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми (тіла кредиту).
Згідно з Додатком № 1 до кредитного договору позичальником мали бути сплачені 900,00 грн процентів, розрахованих за ставкою 0,500%/день, які стали простроченими починаючи з 11.04.2025, так само як основна сума (тіло) кредиту.
Виходячи із встановленої у ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII черговості, сплачені 01.05.2025 ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 680,00 грн також підлягають зарахуванню в рахунок погашення простроченої суми (тіла кредиту).
За наведених обставин суд вважає, що з відповідача у справі за кредитним договором № 71523487 від 12.03.2025 підлягає до стягнення 3 630,00 грн боргу за основною сумою (тілом) кредиту (6 000,00-690,00-1 680,00) та 900,00 грн нарахованих відсотків у межах встановленого у договорі строку кредитування.
Сукупно з відповідача за вищенаведеними кредитними договорами необхідно стягнути на користь Товариства 21 630,00 грн заборгованості.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у рачі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у цій справі, з відповідача на користь Товариства підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 502,49 грн або 49,62% від ціни заявленого позову.
Керуючись ст.263-265,268,280-284,354 ЦПК України,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк», заборгованість в загальному розмірі 21 630,00 грн, а саме:
- за кредитним договором № 03623-04/2025 від 03.04.2025 у розмірі 17 100,00 грн, з яких 9 000,00 грн боргу за основною сумою (тілом) кредиту та 8 100,00 грн нарахованих процентів;
- за кредитним договором № 71523487 від 12.03.2025 у розмірі 4 530,00 грн, з яких 3 630,00 грн боргу за основною сумою (тілом) кредиту та 900,00 грн нарахованих процентів.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 1 502,49 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено та підписано 10.02.2026.
Суддя