Справа № 545/2071/25 Номер провадження 22-ц/814/598/26Головуючий у 1-й інстанції Цибізова С. А. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
04 лютого 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.
суддів: Бутенко С.Б., Панченка О.О.,
розглянула в судовому засіданні у м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 липня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (надалі ТОВ «Українські Фінансові Операції») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору в сумі 81078,76 грн., що складається з суми кредиту - 8755,62 грн., заборгованості по відсотках нарахованих первісним кредитором - 49777,47 грн., заборгованості по відсотках нарахованих новим кредитором - 22545,67 грн. Також просило стягнути судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Вимоги обґрунтовані тим, що 11.01.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір №4290134 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого останні отримав кредитні кошти в сумі 8900 грн. строком на 360 днів шляхом переказу на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування.
Згідно договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4290134 від 10.01.2024.
Неналежне виконання умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка на час укладання договору факторингу була обрахована первісним кредитором в сумі 58533,09 грн.
Зважаючи на перехід прав вимоги до нового кредитора та дію договору до 04.01.2025, позивачем також було нараховано відсотки за 103 календарних дні в сумі 22545,67 грн.
Загальна заборгованість становить 81078,76 грн. та не була погашена в позасудовому порядку, в зв'язку з чим новий кредитор звернувся до суду.
Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 липня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором №4290134 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.01.2024 у розмірі 52599,35 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір у розмірі 1571,41 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3892,20 грн.
Часткове задоволення позовних вимог обґрунтовано доведеністю позивачем кредитних правовідносин між сторонами, неналежне виконання взятих зобов'язань позичальником, що призвело до виникнення заборгованості. Разом з тим суд стягнув заборгованість з урахуванням норм ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про споживче кредитування», яка містить обмеження щодо денної ставки в 1% та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного закону, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дні набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» розмір ставки не може перевищувати 2,5% протягом перших 120 днів та 1,5% протягом наступних 120 днів.
Не погодившись з даним судовим рішенням, ТОВ «Українські Фінансові Операції» оскаржило його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення районного суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про їх задоволення в цій частині.
Вказує, що укладаючи кредитний договір сторони узгодили всі умови, в тому числі і відсоткову ставку, а отже стягнення заборгованості має відбуватися з урахуванням застосування визначеної умовами договору відсоткової ставки.
Звертає увагу, що у вказаній справі у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру нарахованих відсотків.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог відповідачем не оскаржується, а тому в колегії суддів відсутні підстави для його перегляду в цій частині.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останньої.
Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.01.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений в електронному вигляді договір №4290134 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримав 8900 грн., строком на 360 днів, шляхом перерахування на платіжну картку зазначену ним НОМЕР_1 .
Пунктом 1.4 договору сторони визначили, що за користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору; знижена процентна ставка становить 0,63% в день та застосовується та умовах визначених п.п.1.4.2 договору.
Згідно повідомлень ТОВ «Пейтек Україна» №20241003-308 від 03.10.2024 та АТ «ОТП Банк» №68-3-23-23/7344-БТ від 08.07.2025, кошти в сумі 8900 грн. були перераховані на платіжну картку ОСОБА_1
23.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу №23/09/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна» в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4290134 від 11.01.2024.
Станом на час укладання договору факторингу, заборгованість нарахована первісним кредитором становила 58533,09 грн., з яких: 8755,62 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 49777,47 грн. сума заборгованості за відсотками.
Зважаючи на строк кредитного договору в 360 днів та перехід права вимоги до позивача 23.09.2024, останнім, як новим кредитором було нараховано відсотки за користування кредитом за 103 календарних дні до закінчення кредитного договору в сумі 22545,67 грн. При цьому новий кредитор виходив і з відсоткової ставки в 2,55% в день, визначеної в умовах договору.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд встановив, що оскільки кредитний договір було укладено 11.01.2024, тобто після внесення змін в ЗУ «Про споживче кредитування», який передбачає обмеження нарахування відсотків 1% в день, та враховуючи прикінцеві та перехідні положення, які дають можливість протягом 240 днів застосовувати відсоткову ставку в розмір 2,5% та 1,5% відсотки в день по 120 днів на кожну, дійшов висновку, що нарахування заборгованості за весь період, виходячи із ставки в 2,5% є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду
Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами укладання кредитного договору в електронному вигляді, підписання кредитного договору, паспорту споживчого кредиту позичальником за допомогою електронного підпису 90730 та отримання кредитних коштів в сумі 8900 грн., які були перераховані на картку № НОМЕР_2 , що була випущена АТ «ОТП Банк» на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
При подачі позову ТОВ «Українські фінансові операції» просило окрім тіла кредиту стягнути і заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, яка нарахована первісним кредитором станом на час укладання договору факторингу та заборгованість нараховану позивачем, як новим кредитором, за період з часу укладання даного договору до закінчення строку дії кредитного договору.
При цьому, кредиторами бралась до уваги відсоткова ставка в розмірі 2,5% в день за користування кредитними коштами.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно ч. 5 ст. статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Натомість відповідачу, всупереч вищенаведених норм права, кредиторами нараховувалися проценти за користування кредитом протягом всього строку кредитування в розмірі 2,5% в день.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Укладений 11.01.2024 між сторонами кредитний договір, за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому первісний та новий кредитор не мали права визначати проценту ставку у розмірі 2,5% на день, протягом всього строку кредитування з огляду на вимоги зазначеного Закону, дія якого поширюється на спірні правовідносини.
Суд першої інстанції обґрунтовано звернув на це увагу та перерахував заборгованість за процентами, враховуючи внесені зміни в законодавство, а саме п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, яким визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (24.12.2023 по 22.04.2024) - 2,5 %; протягом наступних 120 днів (23.04.2024 по 20.08.2024) - 1,5 %.
Доводи апелянта щодо узгодженості між сторонами відсоткової ставки в розмірі 2,5% в день та правомірність обрахування заборгованості виходячи саме з цієї ставки є безпідставними та свідчать про невірне трактування норм права, а саме ЗУ «Про споживче кредитування».
Посилання товариства на відсутність у суду права зменшувати розмір аліментів є помилковими, оскільки суд перерахував відсотки у відповідності до норм чинного законодавства, в тому числі із урахуваннями ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо нікчемності умов договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом.
За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду в оскаржуваній частині як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» залишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2026 року.
Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко О.О. Панченко