Справа № 544/21/25 Номер провадження 22-ц/814/335/26Головуючий у 1-й інстанції Малицька О. Л. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
28 січня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя : Триголов В.М.,
судді: Лобов О.А., Чумак О.В.,
секретар: Грицак А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Пирятинської міської ради Полтавської області, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у розпорядженні власністю, -
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Пирятинського районного суду Польавської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Пирятинської міської ради Полтавської області, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у розпорядженні власністю. Свій позов мотивував тим, що у відповідності до договору купівлі-продажу, посвідченого 03.09.2004 приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець І.П. за реєстр. №2127 він є одноособовим власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . У зазначеному житловому будинку зареєстрована неповнолітня ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якої є ОСОБА_1 .
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 09.10.2023 позивача позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наприкінці вересня 2024 року він вирішив продати належне йому домоволодіння АДРЕСА_1 . Проте, звернувшись до Пирятинської державної нотаріальної контори, отримав у цьому відмову, оскільки за вказаною адресою зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одночасно йому було рекомендовано звернутися до органу опіки і піклування для отримання витягу з рішення відповідного виконавчого органу міської ради.
Реєстрація ОСОБА_3 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у належному йому домоволодінні, є перешкодою у розпорядженні належною йому власністю, що стало підставою для звернення із позовом.
Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 11.02.2025 року було залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Пирятинської міської ради Полтавської області, як орган опіки та піклування.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2025 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди у розпорядженні належним ОСОБА_2 житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаною адресою.
Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 діючи в інтересах ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку. Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права , без урахування інтересів дитини.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції не застосовано статтю 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» згідно з якою держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.
Наголошує , що судом не враховано, що згідно з висновком Виконавчого комітету Пирятинської міської ради про зняття з реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_3 , що затверджений рішенням виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області № 179 від 20.03.2025 року, зняття з реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 є недоцільним. При цьому висновок Виконавчого комітету Пирятинської міської ради про зняття з реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_3 , що затверджений рішенням виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області № 179 від 20.03.2025 року є обґрунтованим, а тому відсутні підстави вважати його неналежним доказом у справі.
Також не враховано , що ні малолітня ОСОБА_3 , ні її мати та законний представник ОСОБА_1 не мають у власності жодного нерухомого майна в якому можливо було б зареєструвати місце проживання ОСОБА_3 . Вказана обставина зокрема підтверджується копією інформації з ДРРП №424954563 від 01.05.2025 року та копією інформації з ДРРП №424817098 від 30.04.2025 року, та копією довідки БТІ від 30.01.2025 року.
Зважаючи на викладені обставини скаржник просить скасувати рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2025 року, та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Від представника ОСОБА_2 , адвоката Ковтуна М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу , згідно якого позивач вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
Згідно договору купівлі-продажу від 03.09.2004 року посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець І.П. зареєстрованого в реєстрі за № 2127, ОСОБА_2 , являється власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .(а.с.16-17).
29.01.2016 року малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєструвалась за адресою: АДРЕСА_1 на підставі спільної з позивачем заяви.
Рішенням Пирятинського районного суду від 17.12.2019 року справа № 544/1270/19, встановлено, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Пирятинського районного суду від 17.12.2019 року було розірвано. Від даного шлюбу у них народилось двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с. 8-9).
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 09.10.2023 року позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається із довідки виданої ЦНАП виконавчого комітету Пирятинської міської ради від 24.10.2023 № П 30459 малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до цього часу зареєстрована у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки № 425 від 25.09.2024 виданої квартальним комітетом Пирятинської міської ради. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована, але не проживає в спірному будинку з листопада 2021 року.
Відповідно до відомостей відділу державної реєстрації виконкому Пирятинської міської ради, за № 16/02-33 від 10.01.2025, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач зареєстрована та проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , разом з донькою та сином, що підтверджується договором оренди квартири від 11.01.2022 року. За даною адресою на 3-х осіб відповідачці призначено субсидії на житлово-комунальні послуги, що підтверджується відповіддю з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 15.05.2025, яка знаходиться в матеріалах справи.
Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положення ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України передбачають право власника використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника квартири, який не є співвласником, на користування цією квартирою обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним з ним проживанням у цьому житлі.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України), правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Частинами 3, 4 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено, що задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.
Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до пункту 67 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» від 24 вересня 2008 року №866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.
Рішення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини або відмову у його наданні може бути оскаржено до суду.
Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції ООН про права дитини).
Не можна вважати не поважною причину непроживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин непроживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.
Позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише при наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Наведені правові висновки узгоджуються з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19), від 16 грудня 2020 року у справі справа № 206/4028/18 (провадження № 61-1635св20), які враховуються судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Позивач вказував , що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із матір'ю у АДРЕСА_2 , відтак наявна можливість зареєструвати місце проживання дитини за місцем проживання та реєстрації матері та захисттити законне право ОСОБА_2 на розпорядження майном.
Водночас малолітня дитина відповідача не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її непроживання у спірному будинку не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом.
Отже, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 набула право користування спірним житлом на законних підставах. Доводи сторони позивача про те, що факт непроживання ОСОБА_3 підтверджується відповідною довідкою, не заслуговують на увагу, оскільки дитина зареєстрована у спірному будинку зі згоди позивача, який є її батьком, матір дитини на даний час знялася з реєстрації в спірному будинку, та причини некористування квартирою, обґрунтовані встановленими судом обставинами справи, є поважними.
Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Поняття «житло» не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії», заява №58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява №19009/04, пункт 50).
Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява №39948/06, п. 47).
Задовольняючи позов , суд першої інстанції не врахував відсутності у власності ОСОБА_1 житла , в якому в подальшому могло б бути зареєстровано місце проживання малолітньої ОСОБА_3 . Окрім того, сам факт позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 також не може слугувати підставою для зняття її з місця реєстрації у будинку що належить позивачу. Більше того, ОСОБА_2 не надано суду доказів звернення до Органу опіки та піклування для отримання витягу із рішення відповідного виконавчого органу міської ради та отримання відмови у наданні дозволу на вчинення правочину щодо відчуження домоволодіння.
Тож, доводи апеляційної скарги спростовують рішення суду першої інстанції яким порушено право малолітньої дитини на проживання за зареєстрованим місцем проживання, та наявність відповідної реєстрації місця проживання , з урахуванням неможливості зареєструвати малолітню за іншим місцем проживання та відсутності у відповідача та спільної доньки сторін майна . Відповідно втарта місця реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , порушує надані державою гарантії збереження права на житло .
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із постановленням нового , про відмову в задоленні позовних вимог ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2025 року - скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Пирятинської міської ради Полтавської області, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у розпорядженні власністю - залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: О.А. Лобов
О.В. Чумак