Справа № 576/2180/25
Номер провадження 22-ц/816/1528/26
10 лютого 2026 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Замченко А.О. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В.І., Щербаченко М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем,
на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2025 року в складі судді Сапона О.В., ухваленого в м. Глухів, Сумської області (повний текст виготовлено 01 грудня 2025 року)
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредин-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
12.08.2025 ТОВ «ФК «Кредин-Капітал» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 03.09.2019 між ТОВ «Мілоан» і відповідачкою було укладено кредитний договір №6040028 (індивідуальна частина), на підставі якого остання отримала в кредит 8000 грн, за що зобов'язалася сплачувати проценти. 13.12.2019 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №43-МЛ, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», у тому числі й до ОСОБА_1 . Вказувало, що відповідачка не виконала належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 12.08.2025 у неї утворилася заборгованість у розмірі 21616 грн 40 коп., з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9776 грн 40 коп. - заборгованість за відсотками, 3840 грн - заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов'язання.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму та судові витрати.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01.12.2025 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 21616 грн 40 коп. заборгованості за кредитним договором від 03.09.2019 №6040028, 2422 грн 40 коп. судового збору, 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Калінін С.К. в інтересах відповідачки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Також просить стягнути з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідачка заперечує факт укладення кредитного договору. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» при вході в особистий кабінет через номер телефону чи електронну пошту. Відповідачка не визнає факт заповнення формуляру заяви про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір. Наявний у матеріалах страви кредитний договір від 03.09.2019 №6040028 укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створено на веб-сайті товариства miloan.ua, але не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася в порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою, який є обов'язковим реквізитом електронного документа та не є належним доказом укладення договору.
Крім того, зауважує, що кредитний договір, графік розрахунків, анкета-заява не містять електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.
Також наголошує, що відсотки за користування кредитом були нараховані після закінчення строку кредитного договору, що не відповідає чинному законодавству.
22.01.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.
Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 03.09.2019 між ОСОБА_1 і ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір №6040028, відповідно до умов якого відповідачці надано грошові кошти в розмірі 8000 грн на 30 днів з датою повернення кредиту 03.09.2019 (а. с. 8 зв. - 10).
Відповідно до п. 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 2.2.2 договору сукупна вартість кредиту складає 24 грн у грошовому виразі та 4% річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені в п. 1.5.1-1.5.2 договору.
Комісія за надання кредиту: 0 грн, яка нараховується за ставкою 0% від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом 24 грн, які розраховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентна ставка за цим договором: фіксована.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього договору.
Нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.
Як вбачається з п. 2.2.3, 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватися кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем, визначеним п. 1.4, продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно з п. 1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути припинено товариством в односторонньому порядку.
Позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну в пропозиції, відповідно до розділу 6 правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 правил, у т. ч. сплатити комісію за продовження кредиту та проценти, нараховані згідно з п. 1.5.2 договору за період, на який здійснюється продовження строку кредитування, але не більше суми фактично нарахованих процентів за договором на дату здійснення пролонгації. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту позичальник має також сплатити пеню в повному розмірі. Можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту наведені в договорі.
Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це згідно з п. 6.14 правил підтверджується здійсненням ним відповідного платежу в спосіб, визначений у п. 2.5 договору.
Згідно з п. 4.1 кредитного договору в разі прострочення позичальником зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 цього договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв'язку з укладенням цих угод, зобов'язаний сплатити на користь товариства пеню в розмірі 2% від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення, але в будь-якому випадку не більше 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру, визначеного цим пунктом.
Вказаний договір був підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором S90735 (а. с. 11 зв.).
03.09.2019 ТОВ «Мілоан» на підставі договору №6040028 перерахувало ОСОБА_1 8000 грн на картку НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням 652657 (а. с. 12).
13.12.2019 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредин-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги №43-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредин-Капітал» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 у сумі 21616 грн 40 коп. (а. с. 14 - 21).
Постановляючи рішення про задоволення позову місцевий суд виходив з того, що відповідачка, скориставшись кредитними коштами, умови договору не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість у сумі 21616 грн 40 коп.
Колегія суддів не повністю погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалами справи.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21 зроблено висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).
Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
У даній справі відповідачка оспорює факт укладення кредитного договору, але при цьому не заперечувала факту отримання коштів у сумі 8000 грн.
Колегія суддів вважає доводи представника відповідачки, про те, що товариством не надано доказів укладення кредитного договору безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення електронного кредитного договору від 03.09.2019 №6040028 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало суду анкету-заяву на кредит №6040028 з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі (а. с. 7).
Крім того, те, що відповідачка підписала кредитний договір, підтверджується довідкою про ідентифікацію, відповідно до якої 03.09.2019 о 12:25 ОСОБА_1 було відправлено на телефон 380950690677 одноразовий ідентифікатор S90735 (а. с. 11 зв.).
Вказані обставини відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами.
За встановленими в цій справі обставинами кредитний договір між сторонами було укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті ТОВ «Мілоан» відповідачка подала заявку на отримання кредиту та підтвердила умови отримання кредиту шляхом акцепту, після чого ТОВ «Мілоан» надіслало останній за допомогою засобів зв'язку (номером телефону) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.
Ідентифікація ОСОБА_1 на вебсайті здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням особистих даних відповідачки, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про електронну комерцію».
Враховуючи, що без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між товариством і відповідачкою не був би укладений, апеляційний суд доходить висновку, що кредитний договір в електронній формі був укладений відповідачкою згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. До таких висновків у схожих правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.
Крім того, згідно з розрахунком за кредитним договором від 03.09.2019 №6040028 ОСОБА_1 здійснювала оплату процентів за користування кредитом і сплачувала комісію за управління та обслуговування кредиту (а. с. 12 зв. - 13).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №526/405/13 тривале невчинення будь-яких дій, спрямованих на розірвання кредитного договору або визнання його недійсним, а також користування кредитними коштами та здійснення відповідачем платежів у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором, свідчать про визнання такого кредитного договору укладеним.
Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем доведено факт укладання кредитного договору. Подані товариством докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин за кредитним договором від 03.09.2019 №6040028.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно нарахування відсотків після спливу строку дії кредитного договору, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача, що на підставі ст. 599 та ч. 1 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти.
Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України в разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання, суд вказав на таке.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання за ч. 1 ст. 1050 ЦК України, застосуванню в таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
У пунктах 2.2.3, 2.3.1 кредитного договору №6040028 були передбачені умови пролонгації кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 04.09.2019 по 03.10.2019 відповідачці нараховано 24 грн процентів (30 днів х 0 грн 80 коп.), що також підтверджується графіком розрахунків (а. с. 11).
04.10.2019 вказаний кредитний договір було продовжено на підставі п. 2.2.3, 2.5 договору та відсотки почали нараховуватися згідно з п. 1.6 договору в розмірі 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день (160 грн, оскільки заборгованість за кредитом не сплачувалася).
04.10.2019 відповідачці були нараховані відсотки в сумі 160 грн, після чого вона сплатила 170 грн на погашення заборгованості та 7% від тіла кредиту (560 грн) комісії, у зв'язку з чим строк договору було продовжено на 3 дні на пільгових умовах і відсотки за період з 05.10.2019 по 07.10.2019 включно нараховувалися в розмірі 0 грн 80 коп.
У подальшому за період з 08.10.2019 по 06.12.2019 включно відсотки нараховувалися відповідно до п. 1.6 договору в розмірі 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день (160 грн, оскільки заборгованість за кредитом не сплачувалася).
У той же час, колегія суддів звертає увагу, що після 03.10.2019 відповідно до п. 2.2.3 кредитний договір не на пільгових умовах міг бути продовжений максимум на 60 днів. Оскільки такий строк склав 61 день, тому 06.12.2019 відсотки були нараховані поза межами строку кредитного договору в сумі 160 грн, а тому сума заборгованості підлягає зменшенню на зазначену суму.
Крім того, за період з 04.09.2019 по 06.12.2019 ОСОБА_1 було нараховано 9786 грн 40 коп. відсотків за користування кредитом. 04.10.2019 остання сплатила 10 грн і 160 грн на погашення відсотків, але 160 грн при розрахунку заборгованості враховані не були.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що районний суд не перевірив наданий йому товариством розрахунок та не звернув увагу, що хоча й зазначено про сплату 160 грн 04.10.2019 на погашення заборгованості за відсотками, але від суми заборгованості їх не віднято. Крім того, суд не звернув уваги, що договір не на пільгових умовах міг продовжуватися максимум на 60 днів, а відсотки нараховані за 61 день.
За таких обставин сума заборгованості за відсотками становить 9456 грн 40 коп. (9776 грн 40 коп. - 160 грн (сплачені 04.10.2019) - 160 грн (відсотки нараховані за 06.12.2019).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення районного суду необхідно змінити та стягнути на користь товариства 21296 грн 40 коп. заборгованості за кредитним договором, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9456 грн 40 коп. - заборгованість за відсотками, 3840 грн - заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 13 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам (98,5%) необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача 2386 грн 06 коп. судового збору, сплаченого в суді першої інстанції, 2955 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, а всього 5341 грн 06 коп.
Також пропорційно відмовленим позовним вимогам (1,5%) з позивача на користь відповідачки потрібно стягнути 54 грн 50 коп. судового збору, сплаченого в апеляційному суді, 150 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої та апеляційної інстанції, а всього 204 грн 50 коп.
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З огляду на викладене, оскільки в порядку розподілу судових витрат з кожної зі сторін підлягає стягненню на користь іншої зазначена вище сума судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що за результатами здійснення взаємозаліку сум з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 5136 грн 56 коп. (5341 грн 06 коп. - 204 грн 50 коп.).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем, задовольнити частково.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 грудня 2025 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредин-Капітал» 21296 (двадцять одну тисячу двісті дев'яносто шість) грн 40 коп. заборгованості за кредитним договором від 03 вересня 2019 року №6040028, 5136 (п'ять тисяч сто тридцять шість) грн 56 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року.
Головуючий - Замченко А.О.
Судді: Криворотенко В.І.
Щербаченко М.В.