Справа № 950/2481/25
Номер провадження 22-ц/816/1496/26
10 лютого 2026 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Замченко А.О. (суддя-доповідач),
суддів - Сидоренко А.П., Сізова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс»
на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 листопада 2025 року в складі судді Бакланова Р.В., ухваленого в м. Лебедин, Сумської області (повний текст виготовлено 18 листопада 2025 року)
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
06.08.2025 ТОВ «Верра Фінанс» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 13.12.2017 між АТ «УкрСиббанк» і відповідачкою укладено договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування №94213059000, на підставі якого останній було відкрито «Револьверну кредитну картку « ОСОБА_2 » та вона отримала на споживчі цілі кредит у вигляді встановленого ліміту кредитування в розмірі 10000 грн строком до 20.12.2019, за що зобов'язалась сплачувати 55% річних на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки та безготівковими операціями. Процентна ставка на суму кредитної заборгованості з безготівковими операціями, протягом пільгового періоду становить 0%, пільговий період для погашення заборгованості встановлений 56 днів.
Вказувало, що 25.01.2023 між АТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Верра Фінанс» був укладений договір факторингу №237, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» передало, а ТОВ «Верра Фінанс» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 .
Відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 04.08.2025 у неї утворилася заборгованість у розмірі 19804 грн 22 грн, з яких: 17236 грн 66 коп. - заборгованість за основним боргом, 2567 грн 56 коп. - заборгованість за відсотками.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 18.11.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Верра Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неправильно встановлені обставини справи, невідповідність висновків суду обставинам справ, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий суд проігнорував наявну в матеріалах справи виписку за кредитним рахунком та не врахував, що всі надані відповідачкою квитанції про сплату заборгованості відображені у виписці. Також звертав увагу, що ОСОБА_3 неодноразово продовжувався термін дії ліміту, що передбачено п. 2.12 договору, а тому відсотки законно нараховувалися до строку його збільшення.
Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.
Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 13.12.2017 між АТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 було укладено договір про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №94213059000, на підставі якого останній було встановлено ліміт кредитування в розмірі 10000 грн зі строком кредитування з 13.12.2017 по 20.12.2019. Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями з отримання готівки та безготівковими операціями становить 55% (а. с. 11-12).
Відповідно до п. 2.12 вказаного договору клієнт доручає банку закрити картковий рахунок після закінчення терміну дії ліміту кредитування та повного погашення заборгованості клієнта за цим договором, за винятком тих випадків, коли термін дії ліміту кредитування був продовжений. У разі наявності залишку коштів на картковому рахунку, клієнт доручає банку перерахувати їх для отримання в системі грошових переказів АТ «УкрСиббанк» на ім'я клієнта.
Крім того, 13.12.2017 між АТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №94213059000, з якого вбачається, що сторони домовилися, що в межах ліміту кредитування, встановленого в п. 2.2 договору банк надає клієнту кредит у сумі 8964 грн. Процентна ставка за користування кредитом становитиме 0,00001% річних, комісія за управління кредитом 3%. Протягом дії пільгового періоду на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями застосовується пільгова комісійна ставка, що складає 0% річних. Строк дії пільгового періоду з 13.12.2017 по 20.02.2019 (а. с. 13).
13.12.2017 між банком і відповідачкою також підписано паспорт споживчого кредиту (а. с. 14).
04.08.2019 відповідачці встановлений кредитний ліміт 30000 грн з терміном дії ліміту до 22.04.2021 (а. с. 65-81, 148-158).
25.01.2023 між АТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Верра Фінанс» укладений договір факторингу №237, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» передало, а ТОВ «Верра Фінанс» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 в сумі 23804 грн 22 коп. з яких: 17236 грн 66 коп. заборгованість за основним боргом, 6567 грн 56 коп. - заборгованість за відсотками (а. с. 107-112).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 13.12.2017 №94213059000 станом на 04.08.2025 відповідачка має заборгованість у розмірі 19804 грн 22 грн, з яких: 17236 грн 66 коп. - заборгованість за основним боргом, 2567 грн 56 коп. - заборгованість за відсотками (а. с. 30, 148-158).
Постановляючи рішення про відмову в задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що банк не має права нараховувати відсотки після закінчення строку дії договору, та визнав розрахунок заборгованості по рахунку неналежним доказом, оскільки він не відображає реальний рух коштів.
Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
У даній справі відповідачка не оспорювала факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, у зв'язку з чим колегія суддів доходить висновку, що подані позивачем докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин за кредитним договором №94213059000.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору №94213059000 строк кредитування був встановлений до 20.12.2019, а в подальшому на підставі п. 2.12 договору продовжений до 22.04.2023. Протягом зазначеного строку відповідачка користувалася кредитними коштами та вносила кошти на погашення заборгованості за кредитом (а. с. 11, 31 - 103, 148 - 158).
З огляду на викладене, місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що передбачені договором проценти за кредитом були нараховані після спливу визначеного договором строку.
У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №415/160/17, від 20.11.2024 у справі №243/7840/15).
У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема, кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів на рахунку, заявами на переказ готівки тощо.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами в справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц).
У матеріалах справи наявні виписки з рахунків і розрахунок заборгованості, з яких вбачається, що 13.12.2017 в АТ «УкрСиббанк» ОСОБА_3 було відкрито револьверну кредитну картку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та встановлено ліміт кредитування в розмірі 10000 грн. Цього ж дня відповідачка скористалася кредитною карткою та здійснила покупку на суму 8964 грн. Після зазначеної дати ОСОБА_3 регулярно користувалася кредитною карткою: здійснювала покупки, знімала готівкові кошти, періодично сплачувала нараховані відсотки та погашала тіло кредиту. 04.08.2019 останній був встановлений кредитний ліміт 30000 грн з терміном дії ліміту до 22.04.2023. Останній платіж був здійснений 24.01.2023.
У суді першої інстанції ОСОБА_3 вказувала на те, що кредитний договір був укладений з метою купівлі мобільного телефону в сумі 8964 грн та що нею сплачена заборгованість за кредитом у повному обсязі, на підтвердження чого остання надала квитанції від 21.05.2021 на суму 1100 грн, від 08.09.2021 - 1550 грн, від 22.06.2021 - 1100 грн, від 25.10.2021 - 1500 грн, від 23.02.2022 - 1000 грн, від 05.08.2022 - 1000 грн, від 22.11.2021 - 1500 грн, від 28.12.2022 - 5000 грн, від 24.01.2022 - 800 грн (а. с. 132 - 136).
Але апеляційний суд звертає увагу, що вказані платежі відображені у виписці за кредитним договором (а. с. 31, 36, 42, 45, 46, 49, 54, 56). Крім того, як вже було вказано вище, відповідачка скористалася кредитними коштами не лише для купівлі мобільного телефону, а й активно користувалася кредитною карткою після здійснення зазначеної покупки.
Також, відповідачкою надано квитанцію від 19.01.2024, з якої вбачається, що останньою було здійснено платіж у сумі 2000 грн на погашення заборгованості АТ «УкрСиббанк» за договором від 13.12.2017 №94213059000 (а. с. 134 зв.).
Станом на 25.01.2023, тобто на час укладення договору факторингу, у ОСОБА_3 була заборгованість у сумі 23804 грн 22 коп. з яких: 17236 грн 66 коп. заборгованість за основним боргом, 6567 грн 56 коп. - заборгованість за відсотками (а. с. 107 - 112). У позові ставиться питання про стягнення заборгованість у розмірі 19804 грн 22 грн, з яких: 17236 грн 66 коп. - заборгованість за основним боргом, 2567 грн 56 коп. - заборгованість за відсотками. Тобто вказаний платіж у сумі 2000 грн також був врахований позивачем під час розрахунку заборгованості.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Верра Фінанс» необхідно стягнути 6661 грн 60 коп. судового збору (3028 грн - судовий збір, сплачений за подачу позовної заяви, 3633 грн 60 коп. - судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги) (а. с. 7, 195).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» задовольнити.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» 19804 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот чотири) грн 22 коп. заборгованості за кредитним договором від 13.12.2017 №94213059000, 6661 (шість тисяч шістсот шістдесят одну) грн 60 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року.
Головуючий - Анна ЗАМЧЕНКО
Судді: Алла СИДОРЕНКО
Дмитро СІЗОВ