1[1]
21 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження заапеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч. 1 ст. 32, ч. 4 ст. 358 КК України, на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року, -
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 20 листопада 2025 року включно. Визначений розмір застави у межах 612 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 853 136 грн.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на даний час відсутні підстави для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, оскільки ризики та обставини, передбачені ст. 177 КПК України, що існували на момент обрання та продовження запобіжного заходу, в даний час не зменшились і не зникли. ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти власності та нетяжких злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Суд не виключає, що обвинувачений може ухилятись від суду, виконання процесуальних рішень, тиснути на потерпілих та свідків, які ще не були допитані в судовому засіданні. Разом з тим, у суду відсутні дані про міцні соціальні зв'язки, що дало б змогу застосувати більш м'який запобіжний захід.
При продовженні запобіжного заходу, суд також враховує думку представника потерпілого, що до обвинуваченого має бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На даний час застосування інших більш м'яких запобіжних заходів обвинуваченому суд вважає недостатнім.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід щодо нього не пов'язаний з триманням під вартою, або визначити альтернативний запобіжний захід в межах, передбачених ч. 4 та ч. 5 ст. 182 КПК України.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що обставини свідчать про необґрунтованість поданого прокурором клопотання, недоведеність наявності та актуальності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а судом допущенні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не надано належної оцінки доводам ОСОБА_7 та не враховано їх, судове рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши надані в копіях матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належну процесуальну поведінку, колегія суддів не вбачає, а тому доводи апелянта про відсутність даних, які ставили би під сумнів належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів вважає необґрунтованими.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про
продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
На думку колегії суддів, обставини, зазначені обвинуваченим в апеляційній скарзі, не можуть бути беззаперечними підставами для скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема наявність соціальних зв'язків, позитивну характеристику, не зменшують ризики невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року та зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч. 1 ст. 32, ч. 4 ст. 358 КК України, залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ______________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/2705/2026
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1