Справа № 759/712/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2043/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
28 січня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 13.03.2026 року, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025000000000977 від 04.04.2025 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та постановити нову ухвалу, якою змінити застосований до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його постійного проживання, або застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, що не перевищує 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник посилається на те, що судове засідання, яке проводилось в приміщенні Святошинського районного суду м. Києва , було обмежене в часі та за відсутності енергопостачання.
У зв?язку з цим, захисник не мав достатньо часу для викладення своїх заперечень проти клопотання сторони обвинувачення щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 від 12.01.2026 року. Отже, судом першої інстанції порушені норми процесуального права, передбачені ст.ст. 20, 22 КПК України щодо забезпечення права на захист підозрюваного та змагальності сторін.
У судовому засіданні сторона захисту заперечувала проти продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою у зв?язку із можливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу через зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та відсутність підстав, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України.
Як і інші види запобіжних заходів, домашній арешт має на меті забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як наслідок, слідчим суддею не було надано належної оцінки доводам сторони захисту, не взято до уваги особу підозрюваного, чим порушено порядок продовження строку тримання під вартою, передбачений ст. 199 КПК України, та як наслідок, постановлено необгрунтовану та незаконну ухвалу.
Апелянт зазначає, що під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою захист заявив слідчому судді відвід на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, проте у задоволенні відводу було відмовлено, після чого та сама суддя постановила ухвалу про продовження тримання під вартою.
Адвокат вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною та необгрунтованою, постановлена з істотним порушенням вимог КПК України та стандартів Конвенції про захист прав людини.
Також сторона захисту наголошує на тому, що судом першої інстанції було порушено право на неупереджений суд та незаконно відмовлено у відводі судді.
У цьому випадку, обставина щодо неупередженості слідчого судді ОСОБА_1 є очевидною, оскільки остання 18.10.2025 року вже фактично прийняла позицію щодо наявності обгрунтованої підозри, встановила наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визнала недостатніми альтернативи та застосувала найсуворіший запобіжний захід.
Після цього вона ж розглядала питання про продовження того самого обмеження свободи, тобто об?єктивно опинилась у ситуації оцінювання правильності власної попередньої процесуальної позиції, що створює легітимний сумнів у безсторонності.
Також зазначає, що слідчим суддею порушено вимоги ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, тобто відсутня мотивація, та не перевірена можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження №12025000000000977 від 04.04.2025 за підозрою ОСОБА_7 і ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
Згідно з положеннями статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - діяння з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, збуту, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що здійснюються з порушенням законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори.
Статтями 8, 17 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» визначено види діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: культивування рослин, включених до Переліку, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до Переліку підлягають ліцензуванню та можуть здійснюватися лише юридичними особами, які мають відповідні ліцензії.
Так, незважаючи на вказані вимоги закону, у невстановлений період часу, але не пізніше 17.10.2025, у ОСОБА_7 виник умисел направлений на незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - кокаїну в особливо великих розмірах, з метою отримання незаконного прибутку.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, маючи прямий умисел, направлений на незаконне придбання, перевезення та зберігання з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - кокаїну, в невстановлений досудовим розслідуванням час (однак не пізніше 17.10.2025) отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи географічні координати місця, де мав зберігатися вищевказаний наркотичний засіб.
Після цього, 17.10.2025 близько 16 год 50 хв, з метою реалізації свого умислу ОСОБА_7 на автомобілі марки «CHEVROLET BOLT EV» н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, за кермом якого перебував ОСОБА_11 (який не був обізнаний про справжні наміри ОСОБА_7 ) приїхали до місця, де мав зберігатися вищевказаний наркотичний засіб, а саме за адресою: місто Київ, вулиця Ревуцького, берег озера Сонячне, ділянка місцевості з географічними координатами «50.4183473, 30.6415333», де вийшов з вказаного автомобіля, зустрівся з іншими двома невстановленими особами чоловічої статі та разом з останніми підійшов до вказаної ділянки місцевості.
Продовжуючи вчиняти дії, направлені на доведення свого умислу до кінця, ОСОБА_7 , в той час як одна з вищевказаних невстановлених осіб, з метою забезпечення конспірації спільних протиправних дій, дістала з сумки вудку, демонструючи підготовку до її використання, а інша спостерігала за оточенням, підібрав з сховку в землі поряд з деревом, яке росте на березі вказаного озера, пакет білого кольору, в якому знаходились заздалегідь підготовлені імітаційні засоби, якими попередньо був замінений наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, маса зразків якого, згідно висновку експерта №CE-19-25/57224-НЗПРАП від 17.10.2025, складає 35,5723 г, тобто в особливо великих розмірах, та розставшись з вищевказаними особами, повернувся із зазначеним пакунком, в якому вважав, що знаходився вищевказаний наркотичний засіб, до автомобіля марки «CHEVROLET BOLT EV» н.з. НОМЕР_2 , чорного кольору, за кермом якого перебував ОСОБА_11 , та порушуючи правила дорожнього руху, почали рухатись вулицями міста.
У подальшому, близько 17 год 40 хв на перехресті вулиць Саксаганського та Павла Скоропадського в місті Києві, ОСОБА_11 на прохання ОСОБА_7 викинув вказаний пакунок з вмістом імітаційних засобів з салону свого автомобіля.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Київ, українець, громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
17.10.2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 18.10.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Цього ж дня, ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 15.12.2025, включно.
Постановою заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування продовжено до 17.01.2026 року.
11.12.2025 року Святошинським районним судом міста Києва ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 17.01.2026 року, включно.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до 17.04.2026 року.
12.01.2026 року старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні №12025000000000977 від 04.04.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, у межах строку досудового розслідування.
На обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що підозрюваний ОСОБА_7 під час допиту відмовився надавати будь-які показання, однак не заважаючи на це, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України повністю підтверджується зібраною у кримінальному провадженні сукупністю доказів, а саме:
- протоколом обшуку відділення № 113 ТОВ « Нова пошта », що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Микільського - Слобідська, 8 ;
- висновком судової експертизи (висновок № CE-19-25/57224-НЗПРАП);
- висновком судової експертизи (висновок № CE-19-25/58762-НЗПРАП);
- протоколами допитів свідків (понятих) ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ;
- протоколом огляду місця події від 17.10.2025;
- протоколом обшуку автомобіля марки «CHEVROLET BOLT EV» н.з. НОМЕР_2 ;
- протоколом огляду мобільного телефону, належного підозрюваному ОСОБА_7 від 23.10.2025;
- протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за місцем від 29.10.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні докази, орган досудового розслідування прийшов до висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України є обгрунтованим, однак закінчити досудове розслідування не виявляється можливим внаслідок особливої складності провадження, та у зв?язку з тим, що необхідно провести та завершити наступне:
- долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судової комп?ютерно - технічної експертизи;
- долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судової комп?ютерно - технічної експертизи;
- долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судової комп?ютерно - технічної експертизи;
- долучити до матеріалів кримінального провадження висновок молекулярно-генетичної експертизи;
- завершити огляди речей, вилучених під час проведення обшуків та передати їх на зберігання до камери схову;
- відібрати зразки букального епітелію у підозрюваних з метою призначення судових молекулярно-генетичних експертиз;
- отримати відповідні ухвали слідчих суддів про тимчасовий доступ до речей і документів, що перебувають у володінні банківських установ та операторів мобільного зв?язку та в подальшому оглянути та проаналізувати отриману інформацію;
- виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, які необхідні для закінчення досудового розслідування у цьому провадженні.
Здійснення вищевказаних процесуальних, слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування необхідно для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення, оскільки в подальшому під час проведення судового розгляду даного провадження вони можуть мати доказове значення винуватості підозрюваних осіб. Обставини, що перешкодили здійснити вищевказані процесуальні, слідчі (розшукові) дії - значна кількість та тривалість проведення призначених у кримінальному провадженні експертиз, які на даний час не закінчені, значний обсяг слідчих (розшукових) дій, великий об'єм речей, вилучених під час проведення обшуків, які необхідно оглянути та у разі необхідності вирішити питання щодо призначення відповідних експертиз, тощо.
Згідно зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , являється особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Метою продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 згідно частини першої статті 177 КПК України, є забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на свідків чи іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до вимог пункту четвертого частини першої статті 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати.
Зокрема, продовжує існувати ризик, передбачений пунктом першим частини першої статті 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду, який обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, а тому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, це може спонукати останнього до втечі на тимчасово непідконтрольні Україні території або за кордон та тривалого переховування від органів слідства та суду з метою уникнення зазначеного вище покарання. Вказаний ризик також обґрунтовується тим, що підозрюваний офіційно не працює, не одружений, осіб з числа близьких родичів на утриманні не має, тобто не має стійких соціальних зв?язків.
Продовжує існувати ризик, передбачений пунктом другим частини першої статті 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, який обґрунтовується тим, що на даному етапі невстановлені всі співучасники, а тому, перебуваючи на волі останній може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які зможуть довести вчинення кримінальних правопорушень, таким чином перешкодити кримінальному провадженню, а також, перебуваючи на волі, володіючи відомостями досудового розслідування, які стали йому відомі під час проведення слідчих дій за його участі та отримання копій документів кримінального провадження, може попередити невстановлених осіб, які є співучасниками, з метою уникнення ними кримінальної відповідальності.
Крім того, продовжує існувати ризик, передбачений пунктом третім частини першої статті 177 КПК України - незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, який обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити дії щодо уникнення кримінальної відповідальності шляхом вмовлянь, підкупу чи залякування останніх, спонукати свідків, які надали викривальні покази відносно останнього чи інших підозрюваних у цьому провадженні відмовитися від раніше наданих показань чи уникати явки до суду з метою проведення їх допиту безпосередньо під час судового засідання.
Продовжує існувати і ризик, передбачений пунктом четвертим частини першої статті 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який може бути виражений у створенні підозрюваним ОСОБА_7 штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Також зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування.
Також продовжує існувати ризик, передбачений пунктом п'ятим частини першої статті 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, який обгрунтовується тим, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як не має постійного місця роботи, а отже, сталого джерела доходів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення вказаних кримінальних правопорушень, оскільки незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин може приносити швидкий стабільний заробіток, а на теперішній час органом досудового розслідування достовірно не встановлено канали надходження наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів, незаконний збут яких інкримінується підозрюваному та осіб, які причетні до його незаконного можливого надходження до підозрюваних у вказаному провадженні.
Вказаний ризик також обгрунтовується тим, що в Солом'янському районному суді м. Києва знаходиться на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 296 КК України.
Наявність нових ризиків обґрунтовується запровадженням відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану в Україні.
Зважаючи на викладене, інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також для запобігання вищевказаним ризикам.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 13.03.2026 року, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025000000000977 від 04.04.2025 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати, спотворити будь-які речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків, експертів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 4 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення йому застави, з огляду на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що зумовлює право суду не визначати розмір застави при продовженні строків тримання під вартою.
Доводи апелянта про те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому діянь, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України обгрунтовується тим, що враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде перебувати під вартою, може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Колегія суддів вважає, що оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження його існування, оскільки такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, інших підозрюваних та дослідження їх судом.
У свою чергу, на наявність ризиків, визначених п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує відкритий та цинічний характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , а тому, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що перебуваючи на волі, підозрюваний, з високим ступенем імовірності, може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які, поряд із раніше зазначеними ризиками, теж залишаються існувати та вірогідність настання яких є досить високою.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення також обгрунтовується тим, що в Солом'янському районному суді м. Києва знаходиться на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 296 КК України.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Посилання апелянта на те, що слідчий суддя при винесенні рішення не взяв до уваги дані про особу підозрюваного та те, що слідчим суддею порушено норми ст.ст. 20, 22 КПК України, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, слід зауважити, що процесуальні права підозрюваного щодо подачі пояснень та заперечень стосовно необгрунтованості запобіжного заходу відновлено під час апеляційного розгляду, де останній не був обмеженим в своїх правах відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Щодо доводів захисника ОСОБА_6 про те, що слідчий суддя, який постановлював оскаржувану ухвалу був упередженим у зв?язку з тим, що раніше приймав участь у розгляді питання щодо тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ці доводи колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на наступне.
Обставини, що виключають участь слідчого судді в кримінальному провадженні, викладені в ст. 75 КПК України.
Так, слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Отже, сама по собі участь слідчим суддею у розгляді в одному й тому самому кримінальному провадженні різних клопотань щодо одного й того самого підозрюваного не є обставиною, яка виключає участь слідчого судді в кримінальному провадженні.
Крім того, перевірка обгрунтованості відводу або участі слідчого судді у розгляді кримінального провадження не входить до компетенції колегії суддів Київського апеляційного суду.
Інші доводи апеляційної скарги захисника висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За наведених обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3