Справа № 759/13921/23 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/612/2026 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
28 січня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12023105080001310 від 01.07.2023 року за апеляційною скаргою прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 07.07.2023 вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,
засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі;
на підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки та на підставі ст. 76 КК України зобов'язано періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання;
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_7 30.06.2023 року, у ранковий час, знаходячись неподалік від будинку № 9 на вул. Гната Юри в м. Києві, зустрівся з невстановленою органом дізнання особою, в якої шляхом купівлі за 150 гривень незаконно придбав два фрагменти блістерних упаковок з трьома таблетками білого кольору, схожими на таблетки, що містять наркотичний засіб, які з метою подальшого особистого вживання залишив на зберігання при собі, без мети збуту, вирішивши слідувати у власних справах.
Коли ОСОБА_7 , приблизно о 11.45 годині, 30.06.2023 року, знаходився біля буд. № 22 на бул. Кольцова в м. Києві, він був викритий працівниками поліції, яким добровільно видав для подальшого вилучення два фрагменти блістерних упаковок з трьома таблетками білого кольору, масами по 0,50 г, які містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон), масою 0,066 г.,
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи правову кваліфікацію дій, а також доведеність вини обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування ч. 1, 4 ст. 70 КК України, яка підлягала застосуванню. Так, на обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що мотивуючи рішення про необхідність самостійного виконання вироку Святошинського районного суду м. Києва від 07.07.2023 року, суд послався на те, що цей вирок від 07.07.2023 року, за яким ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді 1 року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, не набрав законної сили, однак відповідно до положень ч. 1, 4 ст. 70 КК України, а також правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.06.2020 у справі № 677/39/17, якщо кримінальне правопорушення, за яке засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України, і момент набрання попереднього вироку законної сили під час застосування ч. 4 ст. 70 КК України не має значення. Крім цього, звернув увагу на те, що судом першої інстанції враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.09.2019 року у справі № 199/1496/17, відповідно до якої якщо особа, щодо якої було застосоване покарання у виді звільнення від відбування покарання на підставі і в порядку ст. 75 КК України, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з випробуванням, суд визначає остаточне покарання згідно з ч. 4 ст. 70 КК України, а також звільняє особу від відбування остаточного покарання, встановивши іспитовий строк за правилами ст. 75 КК України. Просив оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним та засудити за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ч. 1, 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 07.07.2023 року, більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 роки, та на підставі ст. 76 КК України зобов'язати періодично з'являтись до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. В решті вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного, думку прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ст. 381, 382 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Вирок в частині доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 309 КК України учасниками судового провадження не оспорюється. Підстав для виходу за межі апеляційних скарг в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування ч. 1, 4 ст. 70 КК України, яка підлягала застосуванню, та необхідність ухвалення у зв'язку з цим нового вироку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, оскаржуваним вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки та на підставі ст. 76 КК України зобов'язано періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання. Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07.07.2023 року визначено виконувати самостійно.
Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, покарання, яке призначене ОСОБА_7 оскаржуваним вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року, та покарання, призначене вироком Святошинського районного суду м. Києва від 07.07.2023 року, який був визначений до самостійного виконання, було враховано під час ухвалення вироку Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік та на підставі ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_7 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2023 року та вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року, остаточно визначивши йому для відбування покарання у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.
В подальшому вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року врахований під час ухвалення вироку Святошинського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 1 (одного) року 2 (місяців) позбавлення волі.
Крім того, як вбачається з повідомлення Білоцерківської виправної колонії (№35) ОСОБА_7 15.07.2025р. був звільнений по відбуттю строку покарання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що на даний час відсутні підстави для втручання у вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 шляхом його скасування та постановлення нового вироку, оскільки призначене оскаржуваним вироком покарання двічі враховано під час ухвалення інших вироків суду щодо обвинуваченого.
Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора та відсутність підстав для її задоволення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4