04.02.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2265/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Батовська Т.І.
від відповідача: Земляний О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025 р.
( суддя Бєлік В.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 28.07.2025 р. )
у справі
за позовом:
Приватного акціонерного товариства
"Національна енергетична компанія "Укренерго",
м. Київ
до
Акціонерного товариства
"Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область,
м. Покров
про стягнення заборгованості за договором № 0062-02024 від 01.01.2019 р.
про надання послуг з передачі електричної енергії у загальному розмірі 14 802 459,58 грн.
1.Короткий зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість за договором № 0062-02024 від 01.01.2019 р. про надання послуг з передачі електричної енергії у загальному розмірі 14 802 459,58 грн., яка складається з наступних сум: основний борг у розмірі 14 505 496,15 грн., 3% річних 62 471,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 234 491,79 грн.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025 р. у справі № 904/2265/25 позов задоволено частково. Провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 2 164 128,32 грн. закрито. Стягнуто з Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "Укренерго" основний борг у розмірі 12 341 367,83 грн., 3% річних 62 471,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 234 491,79 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 164 366,21 грн. В задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" про розстрочення основного боргу та судового збору відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 1 121 942,53 грн. - суми основного боргу за послуги з передачі електричної енергії згідно Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0062-02024, у зв'язку з їх сплатою Відповідачем згідно платіжної інструкції № 65116 від 30.07.2025 р. Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025 р. у справі № 904/2265/25 та ухвалити нове рішення, яким розстрочити АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" сплату суми основного боргу у розмірі 11 219 425,30 грн. та судового збору у розмірі 151 659,98 грн. на рахунок ПрАТ "Національна Енергетична компанія "Укренерго" -до 31.08.2025 р. - 1 121 942,53 грн; до 30.09.2025 р. - 1 121 942,53 грн; до 31.10.2025 р. - 1 121 942,53 грн; до 30.11.2025 р. - 1 121 942,53 грн; до 31.12.2025 р. - 1 121 942,53 грн; до 31.01.2026 р. - 1 121 942,53 грн; до 28.02.2026 р. - 1 121 942,53 грн; до 31.03.2026 р. - 1 121 942,53 грн; до 30.04.2026 р. - 1 121 942,53 грн.; до 31.05.2026 р. - 1 121 942,53 грн.; до 31.05.2026 р. - 151 659,98 грн. ( судовий збір ). Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 62 471,64 грн. - 3 % річних та 234 491,79 грн. - інфляційних втрат.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025 р., вважає, що при його ухваленні суд порушив норми матеріального та процесуального права.
При цьому, Скаржник зазначає, що Договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0062-02024 діяв у період з 01.01.2019 р. по 31.12.2023 р. Дію Постанов НКРЕКП від 07.06.2019 р. № 954 та № 955, яким встановлений тариф в липні у розмірі 347,43 грн./МВт год без ПДВ зупинено згідно Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 р. у справі № 640/12695/19 з 01.08.2019 р. Водночас, згідно Постанови НКРЕКП від 12.07.2019 р. № 1411 визнана такою, що втратила чинність Постанова НКРЕКП від 07.06.2019 р. № 954 саме з 01.08.2019 р. АТ “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» здійснило у повному обсязі оплату за послуги з передачі електричної енергії у липні 2019 року за тарифом 57,40 грн./ МВт.год без ПДВ, згідно Постанови НКРЕКП від 12.12.2018 р. №1905 «Про встановлення тарифу на передачу електричної енергії «НЕК «УКРЕНЕРГО». Всього Відповідачем сплачено: 2 164 128,32 грн. Відповідач погоджується, що станом на дату винесення оскаржуваного рішення сума основного боргу Відповідача складає 12 341 367,83 грн.
Щодо стягнення з Відповідача 3 % річних у розмірі 62 471,64 грн. та інфляційних втрат у розмірі 234 491,79 грн., Скаржник зазначає, що АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» не згодне з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 62 471,64 грн. та інфляційних втрат у розмірі 234 491,79 грн., підлягають задоволенню. Позивач нарахував 3% річних за загальний період з 16.03.2025 р. по 05.05.2025 р. на суму 62 471,60 грн та інфляційні втрати на суму 234 491,79 грн. Суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував пояснення Відповідача, які були обґрунтовані у відзиві та не надав їм належної правової оцінки.
Скаржник наголошує на тому, що Позивач вважає, що строк оплати заборгованості на підставі вищезазначених актів коригування - до 15.03.2025 р. При цьому, Договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0062-02024 діяв у період з 01.01.2019 р. по 31.12.2023 р. Тому, Позивач не мав посилатися на Договір № 0062-02024-ПП від 01.01.2019 р., термін якого закінчився, а тому строк оплати - 15.03.2025 р. є необґрунтованим.
Скаржник зазначає, що 18.04.2025 р., тобто, після розгляду справи № 640/12695/19 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду, а також проведенням взаємозаліку у розмірі 1 276 534,77 грн., АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» отримало від ПРАТ “НЕК» УКРЕНЕРГО» Вимогу № 01/24309 про сплату суми заборгованості у розмірі 14 505 496,15 грн. Тому, Відповідач вважає, що строк оплати грошових коштів настав - 25.04.2025 р., а не 15.03.2025 р. АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» акти коригування до актів приймання-передачі послуг за липень-грудень 2019 року не підписало, а тому відсутні підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат. АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» не погоджується із розрахунком сумами 3 % річних у розмірі 62 471,64 грн. та інфляційних втрат у розмірі 234 491,79 грн. ( за період з 03.04.2025 р. по 05.05.2025 р). Відповідач вважає, що суд першої інстанції повинен був здійснити перерахунок суми 3 % річних та інфляційних втрат саме за період з 25.04.2025 р. по 05.05.2025 р.
Крім того, АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» у відзиві на позовну заяву ПРАТ “НЕК» УКРЕНЕРГО» та додаткових поясненнях навів суду першої інстанції обґрунтовані підстави та надав належні докази дії форс-мажорних обставин, пов'язані із дією збройної агресії російської федерації, та підстави для розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців, які судом першої інстанції були проігноровані. Починаючи з 24.02.2022 р. до закінчення дії воєнного стану діють надзвичайні, невідворотні та об'єктивні обставини для суб'єктів господарської діяльності по договорам - форс-мажорні обставини. На сьогоднішній день господарська діяльність Комбінату призупинена, працівники Комбінату знаходяться в простої з неповною зайнятістю. Накази АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» №ОД-897 від 30.09.2022 р., № 30-1791014640 від 29.11.2022 р. є діючими. З грудня 2023 р. та протягом 2024 року, а також на сьогоднішній день АТ “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» зазнало та зазнає обстрілів з боку збройних сил російської федерації, на підтвердження чого Відповідачем були надані документи. За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 ЦКУ). Зазначене підтверджує, що АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» є добросовісним учасником господарських правовідносин, який виконував та виконує свої зобов'язання та судові Рішення належним чином.
Додатково, Скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що 30.07.2025 р. АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» переказало на рахунок ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» плату за послуги з передачі електричної енергії згідно Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0062-02024 року в розмірі 1 121 942,53 грн., що підтверджується платіжною інструкцією АТ “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» № 65116 від 30.07.2025 р. (копія додається). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на дату подачу апеляційної скарги, сума основного боргу Відповідача складає: 11 219 425,30 грн. (12 341 367,83 грн. (сума основного боргу Відповідача станом на дату винесення оскаржуваного рішення) - 1 121 942,53 грн. ( сума боргу, сплачена після винесення оскаржуваного рішення, згідно платіжної інструкції № 65116 від 30.07.2025 р. ).
02.02.2026 р. від Скаржника надійшли додаткові пояснення, в яких Відповідач вказує на те, що після звернення 14.08.2025 року із апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду, АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» у період з серпня 2025 року по січень 2026 року сплатив на рахунок ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» грошові кошти за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0062-02024 згідно до запропонованого графіку оплати. Всього сплачено на суму: 6 731 655,18 грн. з ПДВ. Тобто, протягом травня 2025 року - січня 2026 року АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» перерахувало на рахунок ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» суму у розмірі 10 017 520,88 грн. Станом на 02.02.2026 р. АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» не сплатив ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» за послуги з передачі електричної енергії згідно Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0062-02024 року суму у розмірі 4 487 770,12 грн. Зазначене підтверджує, що АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» є добросовісним учасником господарських правовідносин, який виконував та виконує свої зобов'язання та судові Рішення належним чином. Відповідно до п.п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору. Приймаючи до уваги те, що АТ “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» сплачена сума 6 731 655,18 грн., то провадження у цій частині підлягає закриттю.
Також Скаржник зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції Відповідачем не були надані докази сплати суми заборгованості у розмірі 6 731 655,18 грн. з ПДВ ( платіжні інструкції банку ), так як АТ “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» сума боргу була сплачена після подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду. Вказані обставини, свідчать про наявність поважних причин неподання Відповідачем доказів у встановлений законом строк.
Виходячи з наведеного, Скаржник просить суд врахувати дані пояснення АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» при розгляді справи № 904/2265/25. Закрити провадження у справі № 904/2265/25 в частині вимог ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення 7 853 597,71 грн ( 1 121 942,53 грн. - сума основного боргу сплачена після винесення рішення та 6 731 655,18 грн. - сума основного боргу сплачена після подання апеляційної скарги ) суми основного боргу за послуги з передачі електричної енергії згідно Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0062-02024, у зв'язку з їх сплатою Відповідачем згідно платіжних інструкцій ( додані до апеляційної скарги та даних пояснень ) та відсутністю в цій частині предмету спору. Розстрочити АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО- ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» сплату суми основного боргу у розмірі 4 487 770,12 грн. та судового збору у розмірі 151 659,98 грн. на рахунок ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» до 28.02.2026 р. - 1 121 942,53 грн; до 31.03.2026 р. - 1 121 942,53 грн; до 30.04.2026 р. - 1 121 942,53 грн. до 31.05.2026 р. - 1 121 942,53 грн. до 31.05.2026 р. - 151 659,98 грн. (судовий збір). Відмовити у задоволенні позовних вимог ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення 62 471,64 грн. - 3 % річних та 234 491,79 грн. - інфляційних втрат. Поновити АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ “ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» строк для подання доказів у справі № 904/2265/25.
04.02.2026 р. від Скаржника надійшли додаткові пояснення, в яких Відповідач просить апеляційний господарський суд врахувати наступні обставини: предмет спору у справах № 904/2265/25 та № 904/2978/25 аналогічний - стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії; Відповідачі у зазначених справах, здійснювали протягом розгляду справи та після винесення рішень суду суму заборгованості згідно до графіків оплат; AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» за послуги з передачі електричної енергії згідно Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0062-02024 сплачено заборгованість у розмірі 10 017 520,88 грн. ( із заявлених 14 802 459,58 грн. ), тобто, вже більше половини суми заборговаості сплачено Відповідачем; період розстрочення є розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача; Відповідачі надали до матеріалів справи докази обстрілів з боку рф, а також докази складного становища у зв'язку із військовою агресією з боку рф; Відповідачі знаходятья на території Нікопольської районної територіальної громади Дніпропетровської області, які постійно обстрілюються військовими рф, умови господарювання у Відповідачів є схожими. Виходячи з наведеного, керуючись ст. 42, ГПК України, АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», просить врахувати дані пояснення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» при розгляді справи № 904/2265/25. Розстрочити АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» сплату суми основного боргу у розмірі 4 487 770,12 грн. та судового збору у розмірі 151 659,98 грн. до 28.02.2026 р. - 1 121 942,53 грн; до 31.03.2026 р. - 1 121 942,53 грн; до 30.04.2026 р. - 1 121 942,53 грн.; до 31.05.2026 р. - 1 121 942,53 грн; до 31.05.2026 р. - 151 659,98 грн. (судовий збір).
5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що Відповідачем не спростовано наявність, розмір та підстави виникнення основного боргу ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі. В свої апеляційній скарзі Відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення суми основного боргу.
Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що у зв'язку із вступом в законну силу рішення у справі № 640/12695/19 Позивачем приведено вартість наданої Відповідачу за період липень - грудень 2019 року Послуги у відповідність до встановлених зазначеними Постановами НКРЕКП для Позивача тарифів на послугу з передачі електричної енергії шляхом складання та направлення 07.02.2025 р. Відповідачу відповідних актів коригування до актів приймання-передачі послуги. Загальна сума збільшення вартості послуги з передачі електричної енергії отриманої Відповідачем у період з липня по грудень 2019 року становить 15 632 785,78 грн. Відповідач зазначені акти при отримані не підписав, при цьому, повідомлення з обґрунтуванням розбіжностями протягом 5 робочих днів з дати отримання не направив, в зв'язку з чим, такі акти вважаються прийнято без розбіжностей (п. 5.6.Договору). Лише під час розгляду цієї справи Відповідач навів обґрунтування не підписання ним спірних актів коригування при отримані через те, що адміністративна справа № 640/12645/19 станом на дату їх направлення переглядалась в суді касаційної інстанції. Перегляд справи № 640/12695/19 у касаційному суді не спростовує своєчасність та правомірність складання Позивачем спірних актів коригування.
Товариство також вказує на те, що дійсно Договорі про надання послуги з передачі електричної енергії № 0062 02024 від 01.01.2019 припинив свою дію з 01.01.2024 р., у зв'язку укладенням нового, шляхом приєднання Користувача до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого Наказом НЕК «УКРЕНЕРГО» від 03.10.2023 р. № 549 та розміщеного на сайті НЕК «УКРЕНЕРГО» за посиланням: https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykiv-rynku/dogovory/ ( з метою приведення договірних відносин у відповідність до Кодексу системи передачі, затвердженого НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 309 ( зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою НКРЕКП від 29.09.2023 р. № 1763, якою в тому числі внесено зміни до типового Договору про надання послуг з передачі електричної енергії ). Згідно Повідомлення про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 01/61583 від 15.11.2023 р. дата акцепту 01.01.2024 р., ідентифікатор договору № 0062-02024-ПП. Окрім надання згоди Позивача на укладення з Відповідачем договору № 0062-02024-ПП, в Повідомленні № 01/61583 від 15.11.2023 р. - договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0062-02024 припиняє свою дію днем, що передує даті акцепту зазначеній у цьому повідомленні про приєднання до Договору від 01.01.2024 р. № 0062-02024-ПП, а саме з 31.12.2023 р. та продовжує діяти в частині регулювання відносин щодо коригування обсягів та вартості наданих послуг, що виникли в період дії цього Договору, заборгованості/переплати за цим Договором з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, щодо нарахування штрафів, пені, неустойки.
Додатково Позивач зазначає, що умови щодо строку виконання платіжного зобов'язання на підставі акту коригування ( до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому цей акт отримано ) в новому Договорі № 0062-02024-ПП від 01.01.2024 р. є ідентичними із попереднім. Отже, кінцевий термін виконання зобов'язання по оплаті актів коригування складених та отриманих відповідачем 07.02.2025 р. є 15.03.2025 р., а прострочення цього зобов'язання починається з 16.03.2025 р.. Окрім того, доводи Відповідача про відсутність підстав для застосування умов Договору № 0062-02024 від 01.01.2019 р. до правовідносин, що стали підставою для пред'явлення до стягнення заборгованості у цій справі не відповідають його попередній позиції - згоди з виникненням спірної заборгованості саме на підставі Договору № 0062-02024 від 01.01.2019 р., висловлену в листах № 101-57 від 20.02.2025 р., № 17-03 ( вх. № 27037/01 ) від 03.04.2025 р. ( доданих до позовної заяви ), а також спростовується призначенням платежу «...згідно з договором від 01.01.2019 р. № 006)2-02024...», зазначеного в платіжних інструкціях № 63882 від 12.05.2025 р., № 64603 від 30.06.2025 р. та № 65116 від 30.07.2025 р.. Таким чином, доводи Відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог через посилання на неналежний договорі не підтверджується фактичними обставинами справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, Товариство зазначає про те, що доводи Відповідача про те, що вказану вимогу № 01/24309 про оплату суми заборгованості у розмірі 14 505 496,15 грн Позивачем направлено саме 18.04.2025 р., у зв'язку з тим, що завершено розгляд справи № 640/12695/19 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду та проведенням взаємозаліку у розмірі 1 276 534,77 грн є хибним, спростовуються іншими обставинами справи. Якщо виходити з позиції Відповідача про визначення строку для виконання спірного зобов'язання із застосуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України, то семиденний строк починається з дня направлення рахунку-фактури № ПР-0062 02024 від 06.02.2025 р. та спливає 14.02.2025 р. Ця дата настала раніше ніж зазначена у позові - 15.03.2025 р., що збільшує період прострочення. Доводи Відповідача про проведенням взаємозаліку у розмірі 1 276 534,77 грн є безпідставними, не відповідають змісту терміну «взаємозалік». Так, Відповідач листом № 17-03 від 03.04.2025 р. погодив зміну призначення платежу Відповідача на суму 1 127 289,63 грн, здійсненого в оплату за послуги за Договором від 01.01.2024 р. № 0062-02024-ПП згідно з платіжними інструкціями № 2438 та № 2479 від 27.02.2025 р., суму зараховано в оплату за послуги за Договором від 01.01.2029 р. № 0062-02024 (по обидвом договорам зобов'язання з боку Відповідача).
Позивач наголошує, що висновки Відповідача наявності у нього форс-мажору не є доведеними. Із наданого Відповідачем відзиву на позовну заяву не вбачається надання Відповідачем відповідного документа ТПП України на підтвердження форс-мажорних обставин, яким би підтверджувалось неможливість виконання його зобов'язань по оплаті через наявність воєнного стану по спірному Договору. Надані в якості доказів на підтвердження наявності у Відповідача форс-мажорних обставин документи не є належними. У Листі Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. узагальнено зазначено про те, що в Україні діє воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що є форс-мажорними обставинами, без вказівки причинно-наслідкового зв'язку. Окрім того, Відповідач не довів, що саме зазначені ним обставини форс-мажору унеможливили виконання конкретного грошового зобов'язання перед Позивачем, а не лише ускладнили його виконання. Надані докази не містять безпосереднього зв'язку між форс-мажором і неможливістю виконати саме це зобов'язання. Позивач має стратегічне значення навіть в мирний час. НЕК «Укренерго» - єдиний оператор системи передачі України з функціями оперативно-технологічного управління Об'єднаною енергосистемою України (ОЕС), передачі електроенергії магістральними електромережами від генерації до розподільчих мереж, а також адміністратора комерційного обліку та адміністратора розрахунків на ринку. Від НЕК «Укренерго» залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому по всій території України. Отже, наслідки вторгнення рф в Україну на НЕК «Укренерго» вплинули не в меншій мірі, як на Відповідача.
Ураховуючи викладене вище, Позивач вважає клопотання Відповідача про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців необґрунтоване, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а також таким, що порушує баланс інтересів сторін, принципи рівності сторін, справедливості, добросовісності та обов'язковості судового рішення.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/2265/25.
Матеріали справи № 904/2265/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 18.09.2025 р., зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Дарміна М.О., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 р. №1, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.
Автоматичною системою документообігу, для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі, тощо визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Іванов О.Г..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 04.02.2026 р.
Від представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2026 р. судове засідання у справі № 904/2265/25, призначене на 04.02.2026 р., вирішено провести з представником Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
Розпорядженням керівника апарату суду від 03.02.2026 р., у зв'язку з вирішенням питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 р. №1, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Дармін М.О., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2026 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу апеляційна скарга Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025 р. у справі № 904/2265/25 до свого провадження.
У судовому засіданні 04.02.2026 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
01.01.2019 р. між Державним підприємством “Національна енергетична компанія “Укренерго», правонаступником якого являється Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» ( оператор системи передач/ОСП ) та Акціонерним товариством "ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" ( користувач ) укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0062-02024 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.
Додатковою угодою від 09.02.2021 р. зазначений Договір викладено в новій редакції.
Пунктом 1.2. договору визначено, що сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет ( п. 3.1. Договору в редакції додаткової угоди від 09.02.2021 р. ).
Для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; 2) фактичний обсяг послуги у розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі ( п. 4.1. Договору в редакції додаткової угоди від 09.02.2021 р.).
Відповідно до п. 5.1 Договору ( п. 6.1. попередньої редакції ) розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Відповідно до п. 5.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 09.02.2021) Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму: 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Відповідно до п. 5.5. Договору (в редакції додаткової угоди від 09.02.2021р. ) користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, в порядку, визначеному законодавством.
Вартість наданих послуг за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Адміністратором комерційного обліку.
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Сервісі згідно з вимогами Правил ринку.
Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої Послуги відповідно розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта ОСП. Оплату вартості послуг, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, Користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передач послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей ( п. 5.6. Договору в редакції додаткової угоди від 09.02.2021 р. ).
Згідно з пп. 1 п. 6.1., пп. 3 п. 3.3. Договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за послугу. Користувач зобов'язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.
У пункті 13.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023 р. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
12.12.2018 р. НКРЕКП прийнято Постанову № 1905, якою ДП “НЕК “УКРЕНЕРГО» установлено тариф на передачу електричної енергії, включаючи плату за централізоване диспетчерське ( оперативно-технологічне ) управління об'єднаною енергосистемою України, у III кварталі 2019 року - на рівні 57,40 грн/МВт х год без ПДВ, у VI кварталі 2019 року - на рівні 68,46 грн/ МВт х год без ПДВ.
Постанова № 1905 від 12.12.2018 р. втратила чинність 01.07.2019 р. у зв'язку із прийняттям НКРЕКП 07.06.2019 р. Постанови № 954, якою для ДП “НЕК “Укренерго» на II півріччя 2019 року тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлено на рівні 347,43 грн/МВт х год. без ПДВ.
Постанова № 954 від 07.06.2019 р. втратила чинність з 01.08.2019 р. у зв'язку із прийняттям НКРЕКП 12.07.2019 р. Постанови № 1411, якою для ДП “НЕК “Укренерго» на II півріччя 2019 року ( з 01.08.2019 р. ) тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 312,14 грн/МВт х год без ПДВ. Зазначена Постанова набрала чинності з 01.08.2019 р.
30.08.2019 р. НКРЕКП Постановою № 1781 до Постанови № 1411 внесено наступні зміни: 1) у назві та пункті 2 абревіатуру “ДП» замінити абревіатурою “ПРАТ»; 2) у пункті 1 цифри “ 312,14» замінити цифрами “ 116,54»; 3) у тексті постанови слова “ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ» замінити словами “ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ».
Згідно п. 3 Постанови № 1781 вона набрала чинності з 01.09.2019 р.
Отже, згідно рішень НКРЕКП для Позивача були встановлені наступні тарифи: на липень 2019 року - 347,43 грн/МВт х год без ПДВ; на серпень 2019 року - 312,14 грн/МВт х год без ПДВ; на вересень - грудень 2019 року - 116,54 грн/МВт х год без ПДВ.13.06.2024 року, від 25.06.2024 року, 04.07.2024 року, 09.07.2024 року, 30.01.2025 року.
На виконання Договору обсяги послуги, отримані користувачем за період з липня по грудень 2019 року були відображені в наступних актах:
- акт приймання-передачі Послуги за липень 2019 року від 31.07.2019;
- акт коригування від 28.11.2019 до акта приймання-передачі Послуги від 31.07.2019;
- акт приймання-передачі Послуги за серпень 2019 року від 31.08.2019;
- акт коригування від 31.12.2019 до акта приймання-передачі Послуги від 31.08.2019;
- акт приймання-передачі Послуги за вересень 2019 року від 30.09.2019;
- акт коригування від 31.12.2019 до акта приймання-передачі Послуги від 30.09.2019;
- акт коригування від 17.02.2020 до акта коригування від 31.12.2019 до акта приймання-передачі Послуги від 30.09.2019;
- акт приймання-передачі Послуги за жовтень 2019 року від 31.10.2019;
- акт коригування від 31.12.2019 до акта приймання-передачі Послуги від 31.10.2019;
- акт коригування від 30.03.2020 до акта коригування від 31.12.2019 до акта приймання-передачі Послуги від 31.10.2019.
- акт приймання-передачі Послуги за листопад 2019 року від 30.11.2019;
- акт коригування від 18.05.2020 до акта приймання-передачі Послуги від 30.11.2019;
- акт приймання-передачі Послуги за грудень 2019 року від 31.12.2019;
- акт коригування від 19.06.2020 до акта приймання-передачі Послуги від 31.12.2019.
При визначені вартості послуги, у зв'язку із зупиненням відносно Відповідача дії Постанов НКРЕКП № 954, 1411 в якості забезпечення позову в адміністративних справах, в зазначеному переліку актів за період липень-вересень 2019 року було застосовано тарифи в розмірі 57,40 грн/МВт х год без ПДВ ( окрім при визначені послуги за 01.08.2019 р., де застосовано тариф 312,14 грн/МВт х год без ПДВ ) та за період з жовтень - грудень 2019 року тариф в розмірі 68,46 грн/МВт х год без ПДВ.
У зв'язку із набранням чинності рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 р., яким в задоволені позовних вимог щодо скасування Постанов НКРЕКП № 954 та № 1411 відмовлено, Позивачем приведено вартість наданої Відповідачу за період липень - грудень 2019 року Послуги у відповідність до встановлених зазначеними
Постановами НКРЕКП для Позивача тарифів на послугу з передачі електричної енергії шляхом складання та направлення 07.02.2025 р. Відповідачу наступних актів коригування: акт коригування № ПРАК-0008269 від 04.02.2025 до Акту приймання-передачі Послуги від 31.07.2019 з урахуванням акту коригування від 28.11.2019 на суму збільшення 5 971 183,71 грн; акт коригування № ПРАК-0008279 від 05.02.2025 до Акту приймання-передачі Послуги від 31.08.2019 з урахуванням акту коригування від 31.12.2019 на суму збільшення 5 150 484,23 грн; акт коригування № ПРА_К-0008289 від 06.02.2025 до Акту приймання-передачі Послуги від 30.09.2019 з урахуванням акту коригування від 17.02.2020 на суму збільшення 1 208 900,91 грн; акт коригування № ПРАК-0008299 від 06.02.2025 до Акту приймання-передачі Послуги від 31.10.2019 з урахуванням акту коригування від 30.03.2020 на суму збільшення 1 086 855,09 грн; акт коригування № ПРАК-0008309 від 06.02.2025 до Акту приймання-передачі Послуги від 30.11.2019 з урахуванням акту коригування від 18.05.2020 на суму збільшення 1 120 664,02 грн; акт коригування № ПРАК-0008319 від 06.02.2025 до Акту приймання-передачі Послуги від 31.12.2019 з урахуванням акту коригування від 19.06.2020 на суму збільшення 1 094 697,82 грн, всього на суму збільшення 15 632 785,78 грн.
Згідно з абз. 5 п. 5.5 Договору оплату вартості Послуги після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно).
Отже, строк оплати заборгованості на підставі вищезазначених актів коригування -до 15.03.2025 р.
Позивач зазначив, що Відповідач, всупереч діючому законодавству України, умовам Договору оплату у зазначений період не здійснив, оплату здійснив 03.04.2025 р. лише частково - на загальну суму 1 127 289,63 грн згідно з платіжними інструкціями № 2438 та № 2479 шляхом зміни призначення платежу (лист № 17-03 (вх. № 27037/01) від 03.04.2025 р.).
Таким чином, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на 05.05.2025 р. за період липень 2019 року - грудень 2019 року та на підставі вищезазначених первинних документів становить 14 505 496,15 грн з ПДВ (15 632 785,78 грн - 1 127 289,63 грн).
У зв'язку з несвоєчасною оплатою Відповідачем вартості наданих Позивачем послуг, останній звернувся з даним позовом до суду.
03.06.2025 р. Позивачем було подано господарському суду заяву про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 1 042 185,72 грн у зв'язку зі сплатою Відповідачем після подачі позовної заяви платіжною інструкцією № 63882 від 12.05.2025 р..
Також Відповідачем 30.06.2025 р. згідно з платіжною інструкцією № 64603 було сплачено суму основного боргу в розмірі 1 121 942.60 грн.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Зважаючи на те, що Відповідач оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині задоволення позовних вимог про стягнення 62 471,64 грн. - 3 % річних, 234 491,79 грн. - інфляційних втрат та відмови у розстроченні виконання рішення суду, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених вимог.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем як Оператором системи передачі та відповідачем як користувачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України “Про ринок електричної енергії».
Згідно з наведеними у ст. 1 цього Закону визначеннями учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - це виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом; Оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії; користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії; передача електричної енергії (далі - передача) - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до вимог, встановлених цим Законом, кодексом системи передачі, кодексом комерційного обліку, з дотриманням встановлених показників якості надання послуг, та має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 р. № 309 ( далі - Кодекс системи передачі), передбачено, що послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом (п. 1.1).
За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про надання послуг з передачі.
Згідно з положеннями п. п. 5.1-5.2 Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні експорту електричної енергії. Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов'язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.
Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком № 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 309 (далі - Типовий договір).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За приписами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору Позивачем з липня по грудень 2019 року надано Відповідачу передбачені договором послуги з передачі електричної енергії, що не заперечується сторонами. Сплату за надані послуги Відповідачем проведено частково. Сума боргу основного боргу станом на дату подачі цієї заяви про закриття провадження становить 12 341 367,83 грн = 14 505 496,15 грн - 1 042 185,72 грн - 1 121 942,60 грн.
Щодо решти суми заборгованості в розмірі 12 341 367,83 грн, то Відповідач не спростував її наявність, докази погашення суду не надав.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість у розмірі 12 341 367,83 грн підлягає задоволенню.
Позивач нарахував 3% річних за загальний період з 16.03.2025 р. по 05.05.2025 р. на суму 62 471,60 грн та інфляційні втрати за той же період на суму 234 491,79 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснене Позивачем нарахування, суд першої інстанції встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є вірними, тому вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Скаржником не оспорюється правильність розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
Доводи Скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано факт відсутності підпису на спірних актах коригування, як підстави відсутності зобов'язання у нього сплатити заборгованість за послугу, надану у другому півріччі 2019 року - збільшення вартості без зміни обсягів, підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне обґрунтування позовних вимог з посиланням на умови Договору № 0062-02024 від 01.01.2019 р., який припинив дію, в частині визначення строку оплати вартості послуг передачі електричної енергії на підставі актів коригування, складених у 2025 році в частині застосування Позивачем строку оплати 15.03.2025 р., то як зазначив Позивач - дійсно Договорі про надання послуги з передачі електричної енергії № 0062 02024 від 01.01.2019 р. припинив свою дію з 01.01.2024 р., у зв'язку укладенням нового, шляхом приєднання Користувача до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого Наказом НЕК «УКРЕНЕРГО» від 03.10.2023 р. № 549 та розміщеного на сайті НЕК «УКРЕНЕРГО» за посиланням: https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykiv-rynku/dogovory/ ( з метою приведення договірних відносин у відповідність до Кодексу системи передачі, затвердженого НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 309 ( зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою НКРЕКП від 29.09.2023 р. № 1763, якою в тому числі внесені зміни до типового Договору про надання послуг з передачі електричної енергії ). Згідно Повідомлення про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 01/61583 від 15.11.2023 р. дата акцепту 01.01.2024 р., ідентифікатор договору № 0062-02024-ПП. Окрім надання згоди Позивача на укладення з Відповідачем договору № 0062-02024-ПП, в Повідомленні № 01/61583 від 15.11.2023 р. було зауважено про те, що договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 р. № 0062-02024 припиняє свою дію днем, що передує даті акцепту зазначеній у цьому повідомленні про приєднання до Договору від 01.01.2024 р. № 0062-02024-ПП, а саме з 31.12.2023 р. та продовжує діяти в частині регулювання відносин щодо коригування обсягів та вартості наданих послуг, що виникли в період дії цього Договору, заборгованості/переплати за цим Договором з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, щодо нарахування штрафів, пені, неустойки.
Із обставин справи вбачається, що заборгованість у цій справі виникла за послуги з передачі електричної енергії, надані в другій половині 2019 року та на підставі первинних документів - актів коригування в частині вартості послуги, складених в лютому 2025 року.
Правовідносини щодо послуг з передачі електричної енергії у 2019 році врегульовані між сторонами Договором № 0062-02024 від 01.01.2019 р.
Згідно Договору № 0062-02024 від 01.01.2019 р. в редакції від 09.02.2021 р., і в редакції від 31.01.2023 р. визначені наступні умови виконання (строки) платіжного зобов'язання на підставі актів коригування - «оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості Послуги Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому отримано акт коригування до акту приймання-передачі Послуги (включно)».
При цьому, умови щодо строку виконання платіжного зобов'язання на підставі акту коригування ( до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому цей акт отримано ) в новому Договорі № 0062-02024-ПП від 01.01.2024 р. є ідентичними із попереднім.
Отже, кінцевий термін виконання зобов'язання по оплаті актів коригування складених та отриманих відповідачем 07.02.2025 р. є 15.03.2025 р., а прострочення цього зобов'язання починається з 16.03.2025 р.
Окрім того, як слушно зауважив Позивач у відзиві на апеляційну скаргу - доводи Відповідача про відсутність підстав для застосування умов Договору № 0062-02024 від 01.01.2019 р. до правовідносин, що стали підставою для пред'явлення до стягнення заборгованості у цій справі не відповідають його попередній позиції - згоди з виникненням спірної заборгованості саме на підставі Договору № 0062-02024 від 01.01.2019 р., висловлену в листах № 101-57 від 20.02.2025 р., № 17-03 (вх. № 27037/01) від 03.04.2025 р. (доданих до позовної заяви), а також спростовується призначенням платежу «...згідно з договором від 01.01.2019 р. № 006)2-02024...», зазначеного в платіжних інструкціях № 63882 від 12.05.2025 р. (додано до відзиву на позовну заяву), № 64603 від 30.06.2025 р. ( додано до заяви про закриття провадження від 14.07.2025 р. ) та № 65116 від 30.07.2025 р. ( додана до апеляційної скарги ).
Таким чином, доводи Скаржника щодо необґрунтованості позовних вимог через посилання на неналежний договір не підтверджується фактичними обставинами справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
З приводу доводів Скаржника про наявність форс-мажорних обставин у вигляді запровадження військового стану та вторгнення військ рф, то суд першої інстанції надав їм належну оцінку, зазнавши, що Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов'язань за договором.
Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Відповідно до Висновку Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 19.08.2022 р. у справі № 908/2287/17 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 рю у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 р. у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України форс-мажор звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання, але не припиняє самого зобов'язання та не є підставою для його невиконання.
Окрім того, Відповідач не довів, що саме зазначені ним обставини форс-мажору унеможливили виконання конкретного грошового зобов'язання перед Позивачем, а не лише ускладнили його виконання. Надані докази не містять безпосереднього зв'язку між форс-мажором і неможливістю виконати саме це зобов'язання.
Отже, висновки Господарського суду Дніпропетровської області про відсутність у Відповідача форс-мажорних обставин, на підтвердження неможливості виконання ним свого обов'язку по оплаті за надані послуги за спірним Договором базуються на наявних в матеріалах справи доказах, а саме на відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження наявності таких форс-мажорних обставин та наявність причинно- наслідкового зв'язку між дією форс-мажорного зв'язку та порушенням ним зобов'язання за Договором як того вимагає п. 10.2. Договору та чинні нормативні акти, а також судова практика ( постанови Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 910/9258/20, від 14.06.2022р. у справі № 922/2394/21).
Щодо доводів апеляційної скарги про відмову господарського суду у розстроченні виконання рішення суду.
Положення частини 1 ст. 331 ГПК визначають, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом ), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина 4 ст. 331 ГПК).
Частина 5 ст. 331 ГПК передбачає, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Отже, розстрочення виконання рішення судового рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні відповідного питання враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18 навела висновки про те, що розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 17.09.2025 р. у cправі № 905/1197/24 -підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 331 ГПК є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють виконання, і питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як Позивача, так і Відповідача.
У справі, що розглядається, суд попередньої інстанції встановив, що в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду Відповідач у відзиві на позов послався на наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення. До них Відповідач відніс наслідки, що настали та продовжують діяти у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України: наявність воєнного стану, як особливого режиму правового режиму на території України, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності з посиланням на лист Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 р. про засвідчення форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України; здійснення обстрілів та дронових атак, наявність кримінальних справ в зв'язку з цим та спричинення матеріальної шкоди; зміни в чисельності штату підприємства ( його скорочення ).
Позивач надав заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду.
Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, наданих Відповідачем і Позивачем пояснень та поданих суду доказів також було зазначено, що впровадження воєнного стану в Україні, не може бути прийнято до уваги, оскільки наслідки, спричинені вторгненням рф в Україну, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін. Позивач - товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 83 ПрАТ “НЕК Укренерго» віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Так само Позивачу підтверджено статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, витяг з наказу Міністерства енергетики України від 03.12.2024 р. № 452 “Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період ( Протокол № 55 )». Від НЕК “Укренерго» залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому по всій території України. Без забезпечення Позивачем роботи об'єднаної енергосистеми України не зможе працювати, зокрема і Відповідач. Наслідки вторгнення рф в Україну на НЕК “Укренерго» вплинули не в меншій мірі, як на Відповідача.
Разом з тим, як зазначив місцевий господарський суд - Відповідачем не було надано доказів в підтвердження того, що надання відстрочення виконання рішення на зазначений заявником термін покращить його фінансовий стан та призведе до виконання судового рішення. На обґрунтування свого клопотання про розстрочення виконання рішення Відповідач не надав жодного доказу, про неможливість його виконання з дня набрання рішенням законної сили. Крім того, Відповідач не навів жодних доказів, які б свідчили про відсутність у нього на банківських рахунках коштів і майна, на яке можливо було б звернути стягнення. Також Відповідач не навів докази, що вказують на ризик настання неплатоспроможності у разі виконання рішення суду.
Як слушно зауважив місцевий господарський суд - зазначені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність Відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається Відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. Разом з тим, незадовільний фінансовий стан за змістом ст. 331 ГПК України не може вважатися тією виключною обставиною, що може слугувати підставою для відстрочення виконання судового рішення, оскільки ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 617 ЦК України передбачено, що обов'язковість рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.
Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 ); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р. ), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у Боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Складне фінансове становище Відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів Стягувача і Боржника ( постанова Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17 ).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені Скаржником обставини, які не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність Заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилався Відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, фінансове становище Відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої Товариство мало планувати свої видатки на погашення заборгованості, укладаючи договір з Позивачем, оскільки було обізнане про строк настання її погашення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання про надання розстрочення необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини Відповідача у зв'язку з не сплатою відповідного платежу.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що складний фінансовий стан Відповідача не є беззаперечною підставою для надання розстрочення виконання рішення, а неможливість виплати за судовим рішенням має доводитися в загальному порядку. Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан Боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для розстрочки виконання рішення.
Колегія суддів також зазначає, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як Позивач так і Відповідач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення ( чи утриматись від ) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Ураховуючи викладене вище, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про недоведеність підстав для задоволення клопотання Відповідача про розстрочення виконання судового рішення.
Щодо додаткових доказів доданих Скаржником до письмових пояснень до апеляційної скарги ( копій платіжних інструкцій про часткове погашення боргу після ухвалення оскаржуваного рішення суду ) слід зазначити про таке.
Враховуючи, що учасник судового процесу додав вказані документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оскаржуваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Колегія суддів зауважує учасникам судового процесу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасників судового процесу.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює апелянтові більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.
Нові докази, які надає Скаржник датовані після ухвалення оскаржуваного рішення суду, відтак колегія суддів зазначає про те, що вказані документи фактично на дату винесення рішення суду у цій справі не існували, в той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не віднесено до підстав для скасування такого судового рішення, а відтак такі документи не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як додаткові докази.
За таких обставин, додані Апелянтом під час апеляційного перегляду копії платіжних інструкцій як додаткові докази колегією суддів не приймаються.
Щодо клопотання Скаржника про закриття провадження у справі, з підстав відсутності предмета спору ( п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України ) у зв'язку із частковим погашенням Відповідачем суми основного боргу після ухвалення оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
При застосуванні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли: предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення; при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі ст. 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України ( п. п. 7.37, 7.38 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду 30.08.2024 р. у cправі № 916/3006/23 ).
Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а встановлені апеляційним судом обставини часткового припинення існування предмету спору, які виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі ст. 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, колегія суддів апеляційного суду відмовляє Скаржнику у задоволені його клопотання про закриття провадження у справі в частині сплаченого боргу.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025р. у справі № 904/2265/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.02.2026 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін