про залишення позовної заяви без руху
06 лютого 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/559/26
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Черниш О.А.
розглянула матеріали адміністративного позову
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по теперішній час;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01.01.2023 року по теперішній час;
2) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого) за період з 01.01.2023 року по 27.02.2024 року в розрахунку 100 000 гривень на місяць;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" нарахувати та виплатити йому додаткову грошову винагороду за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого) за період з 01.01.2023 року по 27.02.2024 року в розрахунку 100 000 гривень на місяць.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Статтею 122 КАС України установлені строки звернення до адміністративного суду та передбачено таке:
1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
З 19.07.2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
За змістом статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про нарахування, виплату, стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення). Після цієї дати строк звернення до суду з таким трудовим спором обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (див. постанову Верховного Суду від 06.04.2023 року у зразковій справі №260/3564/22).
Між тим, пунктом 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин, встановлений на всій території України Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року, коли був скасований постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651.
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023 року та сплинув 30.09.2023 року (див. постанову Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23).
Тож 01.10.2023 року закінчився тримісячний строк для звернення до суду з позовними заявами про вирішення трудового спору для осіб, у яких право на звернення до суду виникло у період з 19.07.2022 року по 30.06.2023 року.
Спір стосується ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з січня 2023 року по лютий 2024 року, а саме за час перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Пунктами 9, 10 розділу XXXIV цього Порядку передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Згідно з пунктами 1.8, 4.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280 "Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України", командир військової частини зобов'язаний забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу у встановлені законодавством терміни. У разі надходження коштів на виплату грошового забезпечення пізніше встановленого законодавством терміну виплати - протягом трьох днів після їх надходження, але не пізніше останнього дня місяця.
Виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюється за місцем штатної служби (перебування та фінансовому та інших видах забезпечення).
Начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення (у тому числі в разі відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.
Суд вважає, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав внаслідок невключення його до щомісячних наказів про виплату додаткової винагороди за спірні періоди з січня 2023 року по лютий 2024 року у відповідний місяць проходження ним військової служби, тобто з лютого 2023 року по березень 2024 року.
Позивач звільнений із військової служби у відставку за станом здоров'я та 22.03.2024 року виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 за наказом №82 від 22.03.2024 року командира цієї військової частини. Командир військової частини НОМЕР_2 видав грошовий атестат №1399/ФС від 26.03.2024 року про виплачені позивачу при звільненні кошти.
Законодавство, яке регулює порядок проходження військової служби, не містить норм щодо обов'язку командира військової частини повідомляти військовослужбовця про суми, нараховані йому при звільненні, в інший спосіб, ніж у наказі про звільнення та у грошовому атестаті.
З цим позовом позивач звернувся до суду 04.02.2026 року, пропустивши тримісячний строк, установлений частинами 1, 2 статті 233 КЗпП України.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України, згідно з частинами 1, 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зазначає, що питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій зокрема посилався на те, що після звільнення позивача зі служби у березні 2024 року він проходив реабілітацію і не мав можливості отримати правову допомогу.
З наданих медичних документів вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у такі періоди: 02.04.2024 року - 23.05.2024 року, 03.06.2024 року - 26.06.2024 року, 02.08.2024 року - 15.10.2024 року, 29.04.2024 року - 24.12.2024 року, 04.02.2025 року - 19.03.2025 року, 25.03.2025 року - 03.06.2025 року, 01.07.2025 року - 01.09.2025 року.
Суд зазначає, що перебування особи на стаціонарному режимі лікування свідчить про об'єктивну неможливість реалізації права на звернення до суду з позовом і є поважною причиною пропуску такого строку.
Втім з вересня 2025 року правову допомогу позивачу надає адвокат Охременко А.В. за договором від 22.09.2025 року.
Між датою укладення договору з адвокатом та датою подання позовної заяви минув значний проміжок часу, щодо якого не наведено поважних причин, у зв'язку з якими адвокат зволікав з поданням цього позову.
Згідно з частинами 1, 5 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються, зокрема: 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Частиною 7 статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Всупереч цим нормам представник позивача, висуваючи позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по теперішній час, не навів обґрунтування цієї вимоги та не надав будь-яких доказів на підтвердження таких обставин.
Натомість з долучених до матеріалів позову документів (довідки військової частини НОМЕР_2 від 26.03.2024 року, грошовий атестат, виписка з банківського рахунку) вбачається, що ОСОБА_1 у період проходження військової служби, зокрема з січня 2023 року по березень 2024 року, щомісяця нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення (щомісячні основні та додаткові види), у тому числі за періоди звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах. Позивач у позові не оспорює ці суми, не вказує на неправильне нарахування йому тих чи інших видів грошового забезпечення у складі щомісячних виплат.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суддя -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити спосіб і строк усунення недоліків позовної заяви - протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали подати до суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази,
- обґрунтування позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по теперішній час.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ