3 лютого 2026 року місто Київ.
Справа № 754/12846/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/2439/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою Прохоренка Валерія Петровича в інтересах Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Глобус» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року(ухвалено у складі судді Сенюти В.О., повне рішення складено 04.08.025 року)
у справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач АТ «КБ «Глобус» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.03.2017 між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Глобус» укладено Договір на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки шляхом подачі заяви-анкети про приєднання до вказаного договору, яким встановлено ліміт овердрафту. Відповідно до умов Договору Банком відкрито Позичальнику програму кредитування овердрафту «Запасочка» для фізичних осіб клієнтів ПАТ «КБ «Глобус» згідно якої: сума ліміту овердрафту - 3000, 00 грн.; строк дії ліміту овердрафту -24 місяці з 17.03.2017 по 15.03.2019; фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування (річних) - 36,00%. 21.07.2017 відповідачкою додатково подано заяву-анкету №03-63 про приєднання до Договору, відповідно до якої збільшено ліміт овердрафту та збільшено строк дії ліміту овердрафту, а саме: сума ліміту овердрафту - 10000, 00 грн.; строк дії ліміту овердрафту - 24 місяці з 21.07.2017 по 19.07.2019; фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування (річних) - 36,00%. В подальшому, протоколом №6178 засідання малого кредитного комітету ПАТ «КБ «Глобус» від 23.06.2018, відповідачці збільшено ліміт Овердрафту до 50000,00 грн. Позивач вказує, що виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачці в користування кошти, однак відповідачкою умови договору не виконувались належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 94853,25 грн., з яких: 49821,52 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 45031,73 грн. - прострочена заборгованість по процентам. Посилаючись на викладене, а також з огляду на неналежне виконання відповідачкою умов договору, внаслідок чого утворилась заборгованість позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути із відповідачки на користь позивача зазначену суму боргу в примусовому порядку та судові витрати.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача 2 вересня 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду.
Вважає, що судом передчасно зроблено висновок щодо неналежного доказу виписки по картковому рахунку, зокрема суддею не було досліджено документ у повному обсязі. Вказує, що перші чотири цифри визначені відповідно до Інструкції. Остання цифра, відповідно до внутрішніх нормативних актів Банку, це порядковий номер відкриття кредитного рахунку клієнта в Банку, НОМЕР_3, відповідно з цифрою 1. Перед останніми трьома цифрами, встановлюється код клієнта в системі Банку НОМЕР_3, тобто 30899, що також відображено у Виписці за договором №2625/30899/376/11АН за період 17.03.2017 по 01.03.2024.
Вказує, що позивачем додано до позовної заяви належні докази підтвердження заборгованості відповідача, які оформленні відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому Виписка по особовому рахунку, є належним доказом по даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
У судовому засіданні 27 січня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги. ОСОБА_1 чи її представник у судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, у письмових поясненнях просили розгляд справи провести без участі відповідача (а.с. 200-202).
Дата ухвалення рішення була відкладена на 03 лютого 2026 року
Заслухавши представника позивача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.03.2017 ОСОБА_1 підписала заяву - анкету № 03-18 на приєднання до Договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки ПАТ «КБ «Глобус» (для фізичних осіб), яким встановлено ліміт овердрафту.
Відповідно до умов Договору, відповідачці відкрито програму кредитування овердрафт «Запасочка» для фізичних осіб клієнтів на наступних умовах: сума ліміту овердрафту - 3000,00 грн., строк дії ліміту овердрафту - 24 місяці з 17.03.2017 по 15.03.2019, фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування (річних) - 36 %, процентна ставка в пільговий період кредитування (річних) - 0,000001 %.
21.07.2017 позичальником додатково подано заяву-анкету №03-63 про приєднання до Договору, відповідно до якої збільшено ліміт овердрафту та збільшено строк дії ліміту, сума ліміту овердрафту 10000,00 грн., строк дії ліміту овердрафту 24 місяці з 21.07.2017 по 19.07.2019, фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування (річних) 36,0% річних.
Протоколом №6178 засідання малого кредитного комітету ПАТ «КБ «Глобус» від 23.06.2018, відповідачці збільшено ліміт овердрафту до 50000,00 грн.
З наведеного вбачається, що з 17.03.2017 між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Глобус» виникли кредитні правовідносини, оскільки ОСОБА_1 , шляхом подання заяви-анкети приєдналась до умов Договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки ПАТ «КБ «Глобус» (для фізичних осіб) за кредитною програмою «Запасочка».
Істотні умови кредитування встановлені в ст. 1054 ЦК України, а також вимоги зазначені в ст. 12 Закону № 1734-VIII, визначались у Заявах-анкетах, які ОСОБА_1 підписувала та подавала до ПАТ «КБ «Глобус», повідомлялись у Довідках про розрахунок орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, які ОСОБА_1 підписував та отримував від АТ «КБ «Глобус».
Також, підписані ОСОБА_1 , лист-повідомлення про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту в АТ «КБ «Глобус», і Паспорти споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартна форма), підтверджують факт виконання ПАТ «КБ «Глобус» вимог законодавства щодо попереднього повідомлення споживача про умови споживчого кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, реальну процентну ставку тощо.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем виписка по рахунку та розрахунок заборгованості не можуть підтверджувати факт невиконання відповідачкою зобов'язань, які виникли між сторонами на підставі Заяви-анкети від 17.03.2017 та 21.07.2017.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
ОСОБА_1 , підписавши 15 березня 2017 року та 21 лип ня 2017 року заяви-анкети, пройшовши ідентифікацію клієнта, уклала з позивачем договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтвердила своїми підписами.
Такий договір є укладеним, оскільки дотримано вимоги до письмової форми (укладений шляхом підписання документу) і сторони, таким чином, дійшли згоди щодо істотних умов, притаманних даному виду договору (визначена сума кредиту, строк кредитування, розмір процентів за користування кредиту).
Доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів отримання картки, спростовуються вищезазначеними заявами, а також розписками про отримання платіжної картки (а. с. 20-21).
Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У справі, що переглядається апеляційним судом, в заявах-анкетах № 03-18 та №03-63 ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на 3 000 грн та 10 0000 грн відповідно зі строком дії 24 місяця. Проценти у заявах-анкетах визначені наступним чином: фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування (річних) 36% та процентна ставкою в пільговий період (річних) 0,000001%. за користування кредитом. Порядок повернення кредитних коштів, зокрема, строки та розміри здійснення періодичних платежів, строки та порядок сплати процентів за користування кредитними коштами у заяві-анкеті не визначені.
При цьому у позовній заяві Банк посилається на те, що за рішеннями тарифного комітету Банку після підписання сторонами заяви-анкети процентна ставка була змінена та встановлена: з 21 лютого 2018 року на рівні 42%, з 14 квітня 2019 року на рівні 46,8%.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що Банк узгодив із відповідачем наведені у позовній заяві змінені по рівняно із заявою анкетою, умови кредитування.
За таких обставин колегія суддів вважає встановленим, що кредитні кошти надавались ОСОБА_1 на умовах, визначених у заявах-анкетах від 15 березня 2017 року та 21 липня 2017 року.
Звертаючись до суду з цим позовом, банк подав до суду виписку по рахунках позичальника за період з 17 березня 2017 року по 1 березня 2024 року, в якій відображені операції з отримання кредитних коштів (ліміту овердрафт), їх використання на власні потреби, надходження коштів на рахунки (поповнення рахунків).
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, первинним є документ, який містить відомості про операцію. Зокрема, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Пунктом 62 цього ж Положення передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовного того, що виписка не є належним доказом, оскільки стосується іншого особового рахунку.
Згідно матеріалів справи Виписка стосується договору № 2625/30899/376/UAH. Даний номер відповідає номеру рахунку, зазначеному в заявах-анкетах.
Постановою Правління Національного Банку України від 17.06.2004 №280 Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджено План рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - План рахунків), та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - Інструкція).
Відповідно до ч. 9. Інструкції - План рахунків складається з дев'яти класів, які включають в себе розділи та групи. Клас 2 - Операції з клієнтами. Розділ 26 - Кошти клієнтів банку. Група 262 - Кошти на вимогу фізичних осіб. 2625 Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток. Призначення рахунку: облік коштів на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток; надані кредити овердрафт. За дебетом рахунку проводяться суми перерахувань, виплат за розпорядженням держателів платіжних карток згідно з режимом роботи рахунків; суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України; надані кредити овердрафт. За кредитом рахунку проводяться суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів - держателів платіжних карток згідно з режимом роботи рахунків; суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості; суми заборгованості за отриманими кредитами овердрафт, що визнана сумнівною. Таким чином, перші чотири цифри визначені відповідно до Інструкції.
Остання цифра, відповідно до внутрішніх нормативних актів Банку, це порядковий номер відкриття кредитного рахунку клієнта в Банку, НОМЕР_3, відповідно з цифроюі(один).
Перед останніми З(трьома) цифрами, встановлюється код клієнта в системі Банку НОМЕР_3, тобто 30899, що також відображено у Виписці за договором №2625/30899/376/ UAH за період 17.03.201|7 по 01.03.2024
Номер договору, який зазначений у Виписці формується автоматично та на підставі внесеного Банком коду клієнта в системі Банку, а саме 30899 - є код Клієнта (Відповідача). Номер рахунку - 2625; 376- це є код банківського продукту.
Тому колегія суддів вважає за можливе визначити заборгованість за тілом кредиту (основним боргом) ОСОБА_1 , виходячи із зазначених у виписці по рахунках показників заборгованості за овердрафтом відомостей, а саме - в сумі 49 821,52 грн. Відповідач, розпорядившись відповідно до статті 13 ЦПК України своїми процесуальними правами на власний розсуд, свого розрахунку щодо заборгованості або її відсутності не надав.
Щодо визначеного позивачем розміру заборгованості за використання кредитних коштів (відсотки), колегія виходить з такого:
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
В силу частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає неприйнятним долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості (а. с. 36).
Так, цей розрахунок заборгованості здійснений станом на 01.03.2024 року, не містить розміру процентної ставки, за якою проводилось нарахування заборгованості, а також в ньому не зазначено, яким чином в розрахунку визначена сума залишку на рахунку № 2625/30899/376/ UAH. Тобто сам по собі розрахунок заборгованості не відображає методику нарахування позивачем заборгованості та операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення, а також розподіл повернутих позичальником коштів на погашення основної суми боргу, процентів, комісій та інших платежів за весь час користування кредитним лімітом.
Окрім того, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем не доведені зміна процентної ставки із 36% до 46,8% у законному порядку, зміст домовленості сторін щодо встановлення порядку погашення процентів та пільгового періоду кредитування, протягом якого діє процентна ставка 0,000001% річних, не є можливим визначити розміри та порядок нарахуванням процентів за укладеним ОСОБА_1 договором.
Окремо колегія суддів звертає увагу, що нарахування позивачем процентів за користування кредитом за межами строку кредитування не ґрунтується на положеннях укладеного сторонами договору, умови якого визначені заявою-анкетою, та вимогах закону.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
З наданого позивачем розрахунку, в якому однією стрічкою зазначено борг по відсоткам неможливо перевірити чи нараховані відсотки в межах строку кредитування чи поза таким строком, та за якою відсотковою ставкою.
З наданих позивачем доказів, апеляційний суд позбавлений можливості зробити власний розрахунок боргу по відсотках.
Разом з тим апеляційний суд, проаналізувавши Довідки про розрахунок орієнтованої сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (а.с. 13,16), які були отримані та підписані ОСОБА_1 , дійшов висновку про наявність підстав для врахування процентів за користування кредитом, які були погоджені сторонами та які відповідач повинна була враховувати при отриманні кредитних коштів. Відповідно до Довідки про розрахунок за кредитом, наданим відповідачу 17.03.2017 року, передбачена сума процентів в межах строку кредитування становила 2 083,07 грн. Відповідно до Довідки про розрахунок за кредитом, наданим відповідачу 21.07.2017 року, погоджена сума процентів в межах строку кредитування становила 6 983,01 грн. Про такі відсотки та домовленість про їх сплату свідчить підпис відповідачки про ознайомлення її з загальною сукупною вартістю кредиту з урахуванням відсотків.
З аналізу виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем частково погашалась наявна заборгованість, а саме в загальному розмірі погашено 11 995 грн. Отже відповідачем повністю сплачено борг по відсоткам, наявність яких була погоджена сторонами в межах строку кредитування. (11 995 - (2 083,07+6 983,01)).
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 46 892,60 грн (49821,52 (заборгованість за тілом кредиту, яку просив стягнути позивач) -2 928,92 (кошти, сплачені відповідачем під час користування кредитом, згідно виписки)).
Посилання відповідача на те, що 18.03.2019 року видано виконавчий напис № 1282 приватним нотаріусом, що свідчить про подвійне стягнення заборгованості не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №201/11696/16-ц (провадження № 61-26838св18) визначив, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) також визначила вчинення виконавчого напису, як позасудовий порядок врегулювання спору, вказавши, що «хоч на момент звернення до нотаріуса Банк уже застосував один з передбачених пунктом 6.2 іпотечного договору способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя - в судовому порядку, але подальше звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису(в позасудовому порядку) не суперечить положенням іпотечного договору та положенням Закону України «Про іпотеку», зважаючи на відсутність у цій справі спору щодо наявності боргу і його розміру, вказаного у виконавчому написі нотаріуса».
Таким чином сам по собі виконавчий напис нотаріуса це розпорядження нотаріуса щодо стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, здійснене на документах, що встановлюють заборгованість (ст.87 Закону України «Про нотаріат»), а його вчинення є способом захисту цивільних прав стягувача в позасудовому (безспірному) порядку. Відтак від наявності виконавчого напису жодним чином не ставиться у залежність реалізація особою права на захист цих же порушених прав у судовому порядку, адже право на суд гарантованест.55 Конституції України та є непорушним.
Відкриття провадження у судовій справі відбувається у зв'язку із наявністю спору між сторонами, як правило, щодо існування заборгованості або з приводу її розміру та/або розміру штрафних санкцій. Під час судового розгляду справи позивач має довести, а суд - встановити факт існування заборгованості, її розмір, право позивача на її стягнення. Ухвалення судового рішення є результатом розв'язання спору за посередництва судді.
Тобто передумовою реалізації судового порядку стягнення заборгованості є спір, що склався між стягувачем та боржником із приводу заборгованості. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса - це, по суті, підтвердження та посвідчення нотаріусом права стягувача на примусове стягнення безспірного боргу із зобов'язаної сторони, і таке посвідчення можливе за певних умов.
З відомостей з автоматизованої системи виконавчих проваджень, яка є загальнодоступною, вбачається, що виконавче провадження №61804948 закрито, тому твердження сторони відповідача про відкрите виконавче провадження 61804948 колегія суддів не приймає.
Посилання відповідача на пропуск позовної давності для звернення до суду з даним позовом колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до заяв-анкет та враховуючи подальше збільшення овердрафту кінцевою датою виконання позичальником своїх зобов'язань є 19.07.2019 року.
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої, п'ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
З огляду на отримання коштів в кредит в березні 2017 року, та обрахування строку по кожному платежу за графіком, погодженим сторонами, закінчення строку припадає на 2020 рік.
Разом з тим, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв'язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.
Крім того, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином , строк звернення до суду спочатку був продовжений на час дії карантину, а потім зупинений на час воєнного стану.
З огляду на зазначене та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом у вересні 2024 року, не пропустив строків звернення до суду.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з цим, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким слід частково задовольнити позовну заяву.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
З урахуванням розміру заявлених вимог позову до суду першої інстанції, а також враховуючи частково задоволених вимог апеляційним судом, встановлено, що позов задоволено на 49,44%. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3 742,60 грн.
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, рішення суду змінено, з огляду на положення частин 1, 13 статті 141 ЦПК України наявні підстави для розподілу судових витрат, які в цій справі покладаються на сторони пропорційна задоволеним позовним вимогам.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).
Разом із позовною заявою позивач також просив стягнути з відповідача, крім судового збору, 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, надавши відповідні докази таких витрат договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 010224 від 1 лютого 2024 року між позивачем та адвокатом Прохоренком В.П., довіреність на представництво інтересів позивача, акт прийому-передачі наданих послуг.
Відповідач заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачу не висувала.
Враховуючи частково задоволену позовну заяву з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 966,40 грн витрат на правничу допомогу.
З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Глобус» задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким:
Позов Акціонерного товариства « Комерційний Банк «Глобус» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ,. ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПО НОМЕР_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 (ТЕЛ: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ГЛОБУС» (ідентифікаційний код 35591059, адреса 04073, м. Київ, Куренівський пров.19/5) заборгованість за кредитом в розмірі 46 892 грн. 60 коп..
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Акціонерний Банк «ГЛОБУС» судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги 3 742 грн 60 коп. та 2 966 грн 40 коп. витрат на правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили з дня його ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає .
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова