03 лютого 2026 року місто Київ.
Справа № 369/15492/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5454/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року про скасування заходів забезпечення позову та забезпечення зустрічного позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини і встановлення порядку і способу спілкування з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю та встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні дитини з батьком,-
В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває вказана справа.
Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Єрмоленко Оксана Олександрівна , подано заяву про забезпечення позову та скасування заходів забезпечення позову, в яких вона просила скасувати заходи про забезпеченню позову, встановлені ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 03 грудня 2021 року у справі №369/15492/21, а також забезпечити зустрічний позов ОСОБА_2 шляхом встановлення графіку безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу матері ОСОБА_2 разом зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_4 без присутності батька у визначені судом періоди спілкування до моменту виконання рішення у вказаній справі, заборонивши ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_2 у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом зі своєю донькою ОСОБА_4 та зобов'язавши ОСОБА_1 передавати ОСОБА_5 малолітню дитину ОСОБА_4 у відповідні періоди часу, а саме:
передавати ОСОБА_5 малолітню дитину ОСОБА_4 за адресою проживання матері ( АДРЕСА_1 ) кожної першої та останньої суботи місяця з 10:00 години з можливістю ночівлі дитини разом з матір'ю та обов'язком матері повернути дитину батькові наступного дня (у неділю) до 19:00 за місцем проживання батька ( АДРЕСА_2 );
заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні та спільному проведенні часу з ОСОБА_4 , в тому числі відвідуванні басейну, гуртків, додаткових занять та інших пізнавальних, культурних та творчих заходів дозвілля дітей без присутності батька після занять у школі, з обов'язком матері того ж дня повернути дитину за місцем проживання батька: АДРЕСА_2 , не пізніше 20:00;
заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_2 у побаченнях, спілкуванні та проведені часу разом зі своєю донькою ОСОБА_4 під час зимових канікул з 25.12.2025 по 08.01.2026 та зобов'язати ОСОБА_1 передавати ОСОБА_5 малолітню дитину ОСОБА_4 за адресою проживання матері ( АДРЕСА_1 ) з 10-00 години 25.12.2025 року для проведення зимових канікул дитини разом з матір'ю з обов'язком матері повернути дитину 08.01.2026 року до 19-00 години за місцем проживання батька ( АДРЕСА_2 );
заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_2 у проведенні весняних канікул у 2026 році дитини разом з матір'ю, де відповідно ОСОБА_2 забирає доньку зі школи в останній навчальний день перед канікулами та повертає доньку до школи у перший день занять після канікул;
заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_2 у проведенні частини літніх канікул у 2026 році разом з дитиною з 01.06.2026 по 30.06.2026 та з 01.08.2026 по 31.08.2026 та зобов'язати ОСОБА_1 передавати ОСОБА_5 малолітню дитину ОСОБА_4 за адресою проживання матері ( АДРЕСА_1 ) з 10- 00 години 01.06.2026 та з 10-00 години 01.08.2026 року з обов'язком матері повернути дитину батькові за місцем проживання батька ( АДРЕСА_2 ) до 19-00 години 30.06.2026 року та до 19-00 години 31.08.2026 року;
заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною та зобов'язати ОСОБА_1 забезпечити можливість спілкування дитини з матір'ю шляхом відеозв'язку та аудіозв'язку через Viber, Signal, WhatsApp, Telegram, Zoom тощо, встановивши на планшет дитини месенджер для спілкування з матір'ю у понеділок, середу, п'ятницю о 19:00 та неділю о 15:00;
заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на створення перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні та спільному проведенні часу з ОСОБА_4 , в тому числі давати будь-які вказівки працівникам ТОВ «МІЖНАРОДНА ПОЧАТКОВА ШКОЛА «КРИСТАЛ», КИЇВ» (код 44783157), що стосуються обмеження спілкування ОСОБА_2 з донькою на території школи та/або поширювати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_2 ;
заборонити ТОВ «МІЖНАРОДНА ПОЧАТКОВА ШКОЛА «КРИСТАЛ», КИЇВ» (код 44783157, 03143, м. Київ, вул. Метрологічна 58-Б офіс 161) перешкоджати ОСОБА_2 у спілкуванні та короткострокових зустрічах з донькою ОСОБА_4 на території школи, відвідуванні дитини під час перерв, після уроків, з дотриманням режиму роботи освітнього закладу та з урахуванням інтересів дитини, а також заборонити перешкоджати ОСОБА_2 у супроводженні дитини до школи або зі школи у визначені судом періоди спілкування дитини з матір'ю;
зобов'язати ОСОБА_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування заяви позивач за зустрічним позовом посилалася на те, що дитина проживає з батьком, який перешкоджає спілкуванню матері з дитиною. Крім того, вжиті заходи забезпечення первісного позову перешкоджають більш тривалим зустрічам матері з дитиною, що сприяє відчуженню дитини від матері. Під час перебування сторін у Австрії місцевим судом були вжитті заходи щодо заборони батьку дитини покидати країну з дитиною, проте батько всупереч вимог суду покинув країну, повернувшись з дитиною до свого місця проживання в Україні. Раніше вжиті заходи забезпечення зустрічного позову шляхом встановлення графіку спілкування матері з дитиною не були реалізовані жодного разу. На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення її оспорюваних прав, за захистом яких вона звернувся, адже тривалість розгляду справи та поведінка батька сприяють відчуженню дитини від матері. Протягом тривалого часу позивач проживає на підставі договору оренди, укладеного на рік з подальшою пролонгацією, за адресою АДРЕСА_1 , де створені належні умови для проживання дитини.
Відповідач за зустрічним позовом надав заперечення, в яких запропонував визначити ОСОБА_2 час для спілкування із донькою ОСОБА_4 шляхом телефонного та відеоконференц зв'язку кожного понеділка, середи та п'ятниці з 19.00 год до 20.00 год у присутності батька - ОСОБА_1 , а також відмовити у задоволені клопотання про скасування заходів забезпечення первісного позову з огляду на таке.
Відповідач заперечив, що він перешкоджає спілкуванню матері з дитиною, оскільки сама дитина має страх та небажання спілкуватися з матір'ю, після того, як 13.01.2024 дитина зазнала домашнього насилля, коли мати силою намагалася забрати дитину в укриття з місця її проживання разом з батьком. Раніше вжиті заходи забезпечення зустрічного позову шляхом встановлення графіку спілкування матері з дитиною викликали у дитини стрес, адже кожного разу візити матері супроводжувалися приходом державного виконавця та викликом поліції. Сталою традицією дитини є проведення часу з подругами поза межами місця проживання, а отже телефонний зв'язок з матір'ю кожної неділі о 15.00 буде її порушувати. Мати не підтвердила належними доказами місце свого проживання.
Крім того, на замовлення матері було виготовлено паспорт дитини для виїзду за кордон, який матір не забирає з відповідного органу, щоб уникнути його анулювання батьком, та нею ініційовано судовий спір про повернення дитини в Австрію. Вказане свідчить про те, що матір бажає вивезти дитину за кордон з метою розлучити дитину з батьком. Своєю чергою батько має стійкий емоційний зв'язок з дитиною.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Єрмоленко Оксана Олександрівна , про забезпечення позову та клопотання про скасування заходів забезпечення позову задоволено частково.
Забезпечено зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю і встановлення порядку і способу спілкування батька з дитиною шляхом встановлення графіку побачень матері з дитиною без присутності батька з можливістю за письмової згоди обох батьків змінити визначений судом графік, зобов'язавши ОСОБА_1 , починаючи з 01.12.2025, передавати ОСОБА_5 малолітню дитину ОСОБА_4 за адресою проживання матері ( АДРЕСА_1 ):
кожної першої та останньої суботи місяця о 10:00 годині з можливістю ночівлі дитини разом з матір'ю та обов'язком матері повернути дитину батькові наступного дня (у неділю) до 19:00 за місцем проживання батька ( АДРЕСА_2 );
двічі на тиждень для спілкування та спільного проведення часу з ОСОБА_4 , в тому числі для відвідування басейну, гуртків, додаткових занять та інших пізнавальних, культурних та творчих заходів дозвілля дітей без присутності батька після занять у школі, з обов'язком матері того ж дня повернути дитину за місцем проживання батька ( АДРЕСА_2 ) не пізніше 20:00;
під час зимових канікул о 10-00 години 25.12.2025 з обов'язком матері повернути дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 до 19-00 години за місцем проживання батька ( АДРЕСА_2 );
під час весняних канікул у 2026 році о 10-00 годині першого дня канікул за адресою проживання матері ( АДРЕСА_1 ) з обов'язком матері повернути дитину до 19-00 години передостаннього дня весняних канікул у 2026 році за місцем проживання батька ( АДРЕСА_2 );
під час літніх канікул у 2026 році о 10-00 годині першого дня канікул за адресою проживання матері ( АДРЕСА_1 ) з обов'язком матері повернути дитину до 19-00 години 30.06.2026 за місцем проживання батька ( АДРЕСА_2 ) та о 10-00 годині 01.08.2026 за адресою проживання матері ( АДРЕСА_1 ) з обов'язком матері повернути дитину до 19-00 години 24.08.2026 за місцем проживання батька ( АДРЕСА_2 );
зобов'язавши ОСОБА_1 забезпечити можливість спілкування дитини з матір'ю у понеділок, середу, п'ятницю о 19:00 та неділю о 15:00, крім днів, в які матір має побачення з дитиною, шляхом відеозв'язку та аудіозв'язку через один із месенджерів Viber, Signal, WhatsApp, Telegram, Zoom тощо, встановивши на планшет дитини відповідний месенджер;
заборонивши ОСОБА_1 давати будь-які вказівки працівникам ТОВ «МІЖНАРОДНА ПОЧАТКОВА ШКОЛА «КРИСТАЛ», КИЇВ» (код 44783157), що стосуються обмеження спілкування ОСОБА_2 з донькою на території школи, які не відповідають вжитим судом заходам забезпечення позову.
Скасовано заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення порядку і способу спілкування матері з дитиною, вжиті на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду від 03.12.2021, заборонивши ОСОБА_2 вчиняти дії спрямовані на зміну місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичне місце проживання якої знаходиться за адресою батька: АДРЕСА_3 , до ухвалення рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком та визначення порядку та способу спілкування матері з дитиною, крім днів, встановлених цією ухвалою в частині забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю та встановлення порядку і способу спілкування батька з дитиною, а також встановивши заборону матері ОСОБА_2 отримувати паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4 без письмової згоди батька дитини ОСОБА_1 , поданої ним особисто до відповідного органу, а у разі його відсутності нотаріально засвідченої заяви, в тому числі паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_1 строком дії до 04.08.2027, орган, що видав - 8030, який очікує видачі.
В решті вимог заяви про забезпечення позову та клопотання про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав 08 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року у справі № 369/15492/21, провадження № 2/369/11196/25, в частині: забезпечення зустрічного позову ОСОБА_2 шляхом встановлення графіку побачень матері з дитиною без присутності батька (ночівлі, тривалі періоди перебування під час зимових, весняних, літніх канікул, регулярні зустрічі після школи); скасування заходів забезпечення первісного позову, встановлених ухвалою від 03 грудня 2021 року, у частині заборони змінювати місце проживання дитини.
Постановити нову ухвалу, якою: відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову в частині: ночівель дитини з матір'ю; тривалих періодів перебування дитини з матір'ю під час зимових, весняних, літніх канікул без присутності батька; регулярних зустрічей після школи без участі батька;залишити чинними в повному обсязі заходи забезпечення первісного позову, встановлені ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року у справі № 369/15492/21, щодо заборони змінювати місце проживання дитини до набрання законної сили рішенням у справі; залишити без змін частину ухвали від 24 листопада 2025 року про заборону матері отримувати паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4 без письмової згоди батька; за наявності підстав визнати за можливе визначити інший, безпечний і поступовий порядок тимчасових контактів матері з дитиною як захід забезпечення зустрічного позову, який: не передбачає ночівель та тривалих періодів проживання дитини без присутності батька до проведення актуального психологічного дослідження; реалізується за участю дитячого психолога та/або в присутності батька, з урахуванням реального емоційного стану дитини та її думки; враховує преюдиційно встановлений факт домашнього насильства з боку матері та спрямований на мінімізацію ризику повторної психотравматизації дитини.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала фактично перерозподіляє проживання дитини між батьками до ухвалення рішення по суті спору, послаблює раніше встановлений захисний бар'єр (заборону змінювати місце проживання дитини) та створює реальні умови для примусового виконання розширених контактів з матір'ю, щодо якої вже встановлено факт домашнього насильства щодо дитини.
Звретає увагу, що легітимність і доцільність заходу забезпечення первісного позову від 03 грудня 2021 року уже була предметом перевірки судами апеляційної та касаційної інстанцій, які дійшли висновку про його законність і необхідність.
Зазначає, що наведені в матеріалах справи дані (наявність у матері іноземної реєстрації, наявність іноземного чоловіка, виготовлення нового закордонного паспорта дитини, попередні спроби вивезення, ініціювання справи про повернення дитини до Австрії тощо) підтверджують, що ризик зміни місця проживання дитини та її вивезення з-під юрисдикції України не лише не зменшився, а залишається актуальним і суттєвим.
Наголошує, що застосування судом першої інстанції заходів забезпечення зустрічного позову у вигляді тривалих, безконтрольних контактів матері з дитиною без присутності батька - тим більше у формі ночівель та тривалих канікулярних блоків - суперечить: принципу найкращих інтересів дитини.
У відзиві ОСОБА_2 вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи є безпідставними та необгрунтованими, деякі з них, зокрема як такі: «послаблюють раніше встановлений захисний бар'єр» - взагалі неприпустимі у взаємовідносинах між матір'ю та дитиною, а оскаржувана ухвала є законною та обгрунтованою.
21 січня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення апелянта в яких зазначає, що у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для врахування посилань представника ОСОБА_5 на зазначені у відзиві документи, а також для прийняття таких матеріалів як доказів у справі, оскільки вони подані з порушенням вимог ЦПК України, поза межами встановленого процесуального порядку та без належного обґрунтування їх несвоєчасного подання.
У судовому засіданні 27 січня 2026 року року ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її з підстав, викладених у ній.
ОСОБА_2 та її адвокат Єрмоленко О.О. заперечили проти доводів апеляційної скарги.
За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на те, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не оскаржує ухвалу від 24.11.2025 року, в частині заборони матері отримувати дитині паспорт громадянина України для виїзду за кордон , без його згоди в цій частині ухвала апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши пояснення учасників, що з'явились до суду, доповідь головуючого судді Желепи О. В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає лише в частині скасування заходів забезпечення позову та в частині встановлення тривалих зустрічей з ночівлею та в період канікул без згоди дитини.
Судом встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Денищенко-Бостон О.Л. про забезпечення позову задоволено. В порядку забезпечення позову заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на зміну місця проживання дитини ОСОБА_4 , фактичне місце проживання якої знаходиться за адресою батька: АДРЕСА_2 , до ухвалення рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Бучанської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини, визначення порядку та способу спілкування з дитиною. Вказана ухвала суду неодноразово переглядалася в судах апеляційної та касаційної інстанції, проте була залишена без змін.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Забезпечено зустрічний позов ОСОБА_2 шляхом встановлення зустрічей матері з донькою за місцем проживання матері та в місцях рекреаційно-оздоровчого характеру без присутності батька до винесення судом рішення, а саме: з 15 червня 2024 року до 30 червня 2024 року, з 01 серпня 2024 року до 16 серпня 2024 року, з 15 жовтня 2024 року до 31 жовтня 2024 року, з 20 грудня 2024 року до 03 січня 2025 року, з 15 лютого 2025 року до 02 березня 2025 року, з моменту постановлення цієї ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили. Зобов'язано батька дитини ОСОБА_1 передавати малолітню ОСОБА_4 її матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , в періоди визначеного судом часу спілкування. В іншій частині заяви відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року змінено, доповнено встановлений судом графік зустрічей матері з донькою встановленням часу зустрічей в денний період з 10.00 год. до 20.00 год. у визначені судом першої інстанції дати. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Судом апеляційної інстанції враховано, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року забезпечено первісний позов ОСОБА_1 та заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на зміну місця проживання дитини - ОСОБА_4 до ухвалення рішення по суті, а встановлений судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі графік, який передбачає цілодобове перебування дитини з матір'ю, фактично суперечитиме вказаній вище ухвалі, у зв'язку із чим апеляційний суд дійшов висновку про зміну ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року, доповнивши встановлений графік зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 встановленням часу зустрічей в денний період з 10.00 год. до 20.00 год. у визначені судом першої інстанції дати.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 вказано, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір'ю. Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.
Матеріали справи не містять виключних обставин, які були б підтверджені належними доказами та виключали б можливість підтримувати матері зв'язок із її малолітньою донькою до закінчення судового процесу. Зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову з огляду на можливу тривалість розгляду спору та право на особисте спілкування з дитиною. Батько дитини не навів обґрунтованих доводів про те, що зустрічі дитини із матір'ю у спокійній атмосфері за відсутністю активної фази конфлікту між батьками можуть призвести до негативних наслідків для стану дитини. Наданий батьком результат психологічного дослідження не містить категоричних висновків, які унеможливлюють побачення дитини з матір'ю у порядку забезпечення позову на час розгляду справи в суді. Також матеріали справи не містять будь-яких доказів, що запропонований матір'ю графік зустрічей з донькою суперечить інтересам дитини та порушує порядок та усталені звички дитини щодо правил поведінки, обов'язків дитини, що негативно впливатиме на саму дитину.
Суд наголошував, що підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Щодо часткового задовоелння заяви ОСОБА_2 про задоволення її зустрічного позову
Судом встановлено, що до первісної та зустрічної позовної заяви долучені документи, які свідчать про наявність спору між сторонами, який на протязі чотирьох років не вирішений судом. Встановлено, що раніше вжиті заходи забезпечення зустрічного позову шляхом встановлення графіку спілкування матері з дитиною не виконувались через часткову втрату емоційних зв'язків між матір'ю та дитиною, не сприяння батьком у відновленні нормальних стосунків між матір'ю та дитиною, не бажанням дитини тривалий час перебувти не за місцем свого проживання з батьком. Суд врахував пояснення батька про те, що він не сприяє відновленню довіри у дитини до матері, хоча має таку можливість, оскільки впевнений, що як тільки дитина опиниться з матір'ю без присутності батька, матір одразу вивезе дитину за кордон. Суд також враховував думку матері дитини, що відсутність більш тривалих зустрічей, в тому числі разом з ночівлею, порушує її права та права дитини, адже проведення часу з дитиною протягом декількох годин, в той час, коли батько постійно спостерігає за ними, не сприяє встановленню міцного зв'язку між матір'ю та дитиною. Також суд встановив, що мати орендує житло за адресою АДРЕСА_1 , за якою, відповідно до акту обстеження умов проживання, створені належні умови проживання для дитини. Крім того таке житло знаходиться неподалік від постійного місця проживання дитини з батьком.
Оскільки судом встановлено, що між батьками триває спір про визначення місця проживання з кожним з них, що спричиняє страждання для дитини, крім того, судом встановлено, що сторони не заперечують щодо необхідності поступового налагодження емоційного зв'язку між матір'ю та дитиною, зважаючи на те, що головною перепоною для проактвиної участі батька в налагодженні такого зв'язку він вважає ризик вивезення дитини за кордон без його згоди матір'ю, своєю чергою мати дитини запевняє, що такого наміру не має, суд дійшов висновку про те, що заяву про забезпечення зустрічного позову необхідно задовольнити частково, з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача за зустрічним позовом, за захистом яких вона звернулася до суду, і такі заходи забезпечення зустрічного позову є співмірними із заявленими зустрічними вимогами.
Переглядаючи судові рішення в апеляційному порядку, суд зобов'язаний застосовувати висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.
У постанові Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 466/2651/23 викладено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі 754/5683/22 викладено такий правовий висновок.
Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні сторони, представника позивача за зустрічним позовом встановила, що в частині забезпечення зустрічного позову, в обраний судом спосіб, судове рішення відповідає встановленим обставинам, вимогам Закону та найкращим інтересам дитини.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне врахувати доводи скарги ОСОБА_1 , які фактично зводяться до незгоди з тривалим перебуванням дитини з матір'ю під час канікул та перебування дитини з ночівлею не за своїм місцем проживання, оскільки відповідно до висновків психологів на даний час, ще не відновлені до кінця емоційні зв'язки між матір'ю та дитиною і дитина не бажає на тривалий час залишатись з матір'ю.
Позивач за зустрічним позовом також не заперечувала, що зустрічі з дитиною на тривалий час не відбуваютьсяь, бо дитина, знаходячись під впливом батька відмовляється від тривалих зустрічей та ночівель.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне змінити ухвалу суду в частині забезпечення зустрічного позову, доповнивши її абзацом про те, що ночівлі дитини за місцем проживання матері, та перебування дитини у матері на канікулах, має проходити без участі батька, але лише за бажанням та згодою самої дитини.
На переконання суду до остаточного відновлення психо-емоційних зв'язків між матір'ю та дитиною, примушування дитини в порядку забезпечення позову, до вирішення спору, залишатись у матері з ночівлею, та проводити канікули без згоди дитини не відповідатиме її найкращим інтересам.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що встановлений судом графік побачень в достатній мірі надасть можливість матері проводити більше часу з донькою та повністю відновити з нею дружні та довірливі стосунки.
При цьому суд не погоджується з доводами позивача за первісним позовом, що зустрічі мають проводитись лише в його присутності та не тривалі, тому, що за таких обставин дитина продовжує перебувати в постійному стресі за відсутності нормального спілкування між батьками та перебування їх в складних конфліктних стосунках .
Посилання ОСОБА_1 на те, що мати дитини притягнута до адмін відповідальності за вчинення домашнього насильства, коли в січні 2024 року під час тривоги намагалась силою відвезти дитину в укриття без її згоди, забравши від батька, на преконання суду не може впливати на право матері спілкуватись з дитиною без присутності батька, оскільки ОСОБА_2 з часу притягнення її до відповідальності усвідомила , що має узгоджувати свої емоційні страхи та поведінку з емоційним станом своєї доньки та увесь час на протязі двох років намагається відновити зв'язок та довіру дитини, проте поки не може досягнути значного позитивного результату з огляду на те, що дитина постійно не проживає з нею та через відсутність будь-якої підтримки для цього з боку батька дитини.
Колегія судддів вважає, що до вирішення спору по суті у встановлені районним судом дні, коли дитина у вихідні мала залишатись з матір'ю на ночівлю, а також у період канікул, батько зобов'язаний привозити дівчинку до матері у визначені районним судом дні, проте , чи залишатись з матір'ю ночувати, чи повернутись у вечері за своїм місцем проживання має вирішувати дитина. Така ж аргументація стосується і канікул. Дитина має їх проводити з матір'ю у визначеному судом графіку, але за власним бажанням, зустрічатись з мамою кожного дня періоду канікул за графіком, чи залишатись на протязі тижня з ночівлею, або проводити такі канікули в місцях відпочинку, але лише за згодою дівчинки.
При цьому суд враховує, що на даний час вирішується лише питання забезпечення позову до вирішення спору, а не встановлюється графік участі матері чи батька у вихованні дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення суду. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю.
Суд зазначає, що з огляду на психологічний стан дитини , забезпечувати позов шляхом встановлення тривалого перебування дитини з матір'ю без її згоди може завдати більшої шкоди дитині, ніж не застосування на даній стадії таких заходів забезпечення.
Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині скасування заходів забезпечення первісного позову, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року, виходячи з наступного.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Частинами першою, другою, дев'ятою, десятою статті 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 також роз'яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Отже, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Частково скасовуючи заходи забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що в порядку забезпечення зустрічного позову матері надано право проводити час з дитиною за своїм місце проживання з ночівлею та протягом декількох днів підряд на канікулах.
Разом з тим, встановлюючи порядок побачень матері до вирішення спору в такий спосіб, суд не врахував, що такі побачення не є зміною місця проживання дитини, що було заборонено ухвалою про забезпечення основного позову.
З огляду на те, що розгляд справи по суті ще не завершений і заявницею не наведено переконливих доводів про зміну обставин, які б давали підстави скасувати заходи забезпечення первісного позову до розгляду справи по суті, постановлюючи ухвалу про скасування, суд порушив норми процесуального права та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а тому керуючись ч.1 ст. 376 ЦПК України ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року у частині скасування заходів забезпечення вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року необхідно скасувати з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення.
Питання розподілу судових витрат, пов'язаних з апеляційним розглядом питання про забезпечення позову має вирішуватись судом за результатами вирішення спору судом першої інстанції.
Керуючись ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року в частині скасування заходів забезпечення первісного позову, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 грудня 2021 року - скасувати, постановити нове судове рішення про відмову у скасуванні заходів забезпечення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року в частині забезпечення зустрічного позову - змінити, доповнивши її абзацом наступного змісту:
ночівлі дитини з матір'ю, а також тривале перебування дитини з матір'ю під час канікул можуть відбуватися без присутності батька, але за згодою дитини.
В іншій частині ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2025 року в частині забезпечення зустрічного позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова