Номер провадження: 11-кп/813/1427/26
Справа № 501/2978/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 на ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 16.10.2025 року у кримінальному провадженні №12025162160000247 від 11.03.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка, Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
встановив:
оскарженою ухвалою суду ОСОБА_7 , обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим, на підставі ст. 46 КК України.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162160000247 від 11.03.2025 року, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід обвинуваченому місцевим судом не обирався.
Вироком суду вирішено долю заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з ухвалою суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу суду в частині процесуальних витрат з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі 30817 грн. 20 коп.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у провадженні № 13-47кс20 (справа №598/1781/17), відповідно до якої питання розподілу процесуальних витрат може вирішуватись не тільки у формі обвинувального вироку суду, а й ухвали.
Прокурор зазначає, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України є нереабілітуючою підставою, тому не звільняє обвинуваченого від обов'язку відшкодувати процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.
На переконання апелянта, посилання місцевого суду на правові висновки Верховного Суду, викладені у справах №203/241/17 та №686/1699/20 є нерелевантними для даного кримінального провадження, оскільки стосуються питання звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та віднесення в даному випадку процесуальних витрат на рахунок держави. Висновок про віднесення витрат на державу у справах закритих за ст. 49 КК України не може бути поширений на випадки звільнення особи від відповідальності за ст. 46 КК України. В іншій частині прокурор просить залишити ухвалу місцевого суду без змін.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, ухвала суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржена.
Відповідно до положень ч.4 ст.405 КПК України, апеляційний розгляд проведено без участі потерпілого ОСОБА_9 , який в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, та звернувся до суду з клопотанням про розгляд скарги без його участі.
Колегія суддів вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого судового рішення, апеляційним судом були створені всі умови для реалізації права учасників процесу на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача; думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; обвинуваченого, який заперечував проти задоволення скарги прокурора посилаючись на велику суму процесуальних витрат з урахуванням його доходів; перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; надавши останнє слово обвинуваченому; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки місцевого суду про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України та закриття кримінального провадження, за обставин, викладених в ухвалі, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, та ці обставини ніким не оспорюються.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються, апеляційним судом не встановлено, а тому ці обставини не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим суд, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, переглядає ухвалу суду лише в межах апеляційної скарги.
Оскільки в апеляційній скарзі прокурор посилається лише на необґрунтованість ухвали місцевого суду в частині вирішення питання щодо процесуальних витрат, ухвала місцевого суду перевіряється лише в цій частині.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Надаючи оцінку доводам прокурора про незаконність ухвали суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо процесуальних витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Процесуальні витрати - це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на: витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
Приписами ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Згідно з приписами ч.1 ст.122 КПК витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави - документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч.1 ст.124, ч.1 ст.126, п.13 ч.1 ст.368, ч.4 ст.374 КПК).
Враховуючи викладене, стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати).
У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17.06.2020 року (справа №598/1781/17), зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Тобто Великою Палатою Верховного Суду вказано на необхідність вирішення питання щодо процесуальних витрат у різних за процесуальною формою судових рішеннях, однак не визначено які саме витрати необхідно стягувати з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв'язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності, а які відносити на рахунок держави.
Разом з цим, кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Оскарженою ухвалою питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні місцевим судом вирішено шляхом віднесення на рахунок держави процесуальних витрат на залучення експертів, з посиланням на висновки Об'єднаної палати Касаційного кримінального Верховного Суду, викладених у постановах від 12.09.2022 року (справа №203/241/17) та від 02.12.2024 року (справа №686/1699/20).
Відповідно до зазначених висновків, процесуальні витрати понесені органом досудового розслідування та пов'язані із здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
У даному кримінальному провадженні відповідно до обвинувального акта вбачається наявність процесуальних витрат на залучення експертів за проведення судової експертизи технічного стану транспортних засобів від 05.04.2025 року №СЕ-19/116-25/6991-ІТ - 4775,40 грн.; транспортно-трасологічної судової експертизи від 05.04.2025 року №СЕ-19/116-25/6990-ІТ - 15918 грн.; судової експертизи технічного стану транспортних засобів від 10.04.2025 року №СЕ-19/116-25/8511-ІТ - 4775,40 грн.; судової експертизи обставин і механізму ДТП від 24.06.2025 року №КСЕ-19/116-25/12884 - 5348,40 грн. Загальна вартість яких становить 30817 грн. 20 коп.
Місцевим судом кримінальне провадження закрито на підставі ст. 46 КК у зв'язку із примиренням ОСОБА_7 з потерпілим ОСОБА_9 . Вказана підстава закриття кримінального провадження не є реабілітуючою.
Згідно з висновками Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладених у постанові від 29.09.2021 у справі № 342/1560/20 (провадження № 51-2331км21) та постанові від 01.02.2024 року у справі №930/497/23 (провадження № 51-4798км23), нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Таким чином, закриття кримінального провадження щодо особи на нереабілітуючих підставах і застосування до неї більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє її від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням відповідних експертиз.
Колегія суддів звертає увагу, оскільки місцевим судом ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст. 46 КК у зв'язку із примиренням винного з потерпілим, кримінальне провадження щодо нього закрито з нереабілітуючих підстав, при цьому ініціатором проведення судових експертиз у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування (р. ІІ п.п. 5, 6, 7, 9 Реєстру матеріалів досудового розслідування), тому відповідно до приписів ч.2 ст.122, ст.124 КПК, з урахуванням вищевказаних висновків ККС ВС, витрати на проведення зазначених експертиз, загальна вартість яких становить 30817 грн. 20 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 .
За таких обставин, рішення місцевого суду про віднесення на рахунок держави процесуальних витрат за проведення експертиз не відповідає вимогам процесуального кримінального закону.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів визнає доводи прокурора обґрунтованими.
За наведених обставин, оскаржена ухвала підлягає зміні, шляхом доповнення резолютивної частини ухвали вказівкою про те, що витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні №12025162160000247 від 11.03.2025 року у сумі 30817 грн. 20 коп. (тридцять тисяч вісімсот сімнадцять гривень двадцять копійок) підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 .
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити її, в тому числі і шляхом зміни резолютивної частини ухвали.
Згідно п.3 ч.1 ст.409 КПК підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, змінити ухвалу місцевого суду та доповнити резолютивну частину ухвали вказівкою про вирішення питання щодо процесуальних витрат.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 16.10.2025 року, якою звільнено обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.286 КК України, у зв'язку із примиренням винного з потерпілим та закрито кримінальне провадження №12025162160000247 від 11.03.2025 року щодо нього - змінити.
Виключити з резолютивної частини ухвали Чорноморського міського суду Одеської області від 16.10.2025 року абзац шостий.
Доповнити резолютивну частину ухвали вказівкою про те, що витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні №12025162160000247 від 11.03.2025 року, а саме за проведення судових експертиз у сумі 30817 грн. 20 коп. (тридцять тисяч вісімсот сімнадцять гривень двадцять копійок) стягнути з ОСОБА_7 .
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4