Номер провадження 22-ц/821/517/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/6512/25 Категорія: 304090000 Ігнатенко Т. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
03 лютого 2026 року м. Черкаси :
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
судді секретар Сіренко Ю. В., Карпенко О. В. Івануса А. Д.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.12.2025 (повний текст складено 08.12.2025, суддя в суді першої інстанції Ігнатенко Т. В.) у цивільній справі за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у вересні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 529 402 гривні 14 копійок та понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 6352 гривні 83 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 42 158 гривні 07 копійок, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього перед банком утворилася заборгованість, про стягнення якої разом з нарахованими згідно умов договору відсотками банк порушує питання в даній справі.
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.12.2025 позов відхилено з посиланням на те, що банком не доведено факт укладення кредитного договору шляхом підписання його позичальником.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав 07.01.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та новим рішенням позов задовольнити у повному обсязі.
Зазначає, що 13.07.2021 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що підтверджується акцептом та підписанням позичальником паспорту споживчого кредиту від 13.07.2021. Позичальник самостійно підписав оферту на укладення договору та акцепт, отже договір укладено належним чином, що суд першої інстанції, відхиляючи позовні вимоги, належним чином не врахував. Обіг коштів по картковому рахунку позичальника додатково підтверджує наявність кредитних правовідносин. Звернень до позивача з приводу неналежного виконання банком договірних зобов'язань по наданню кредиту від позичальника не надходило.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
13 липня 2021 року відповідач ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank», звернувся до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (який було розміщено на сайті Банку: www.alfabank.ua; архівна версія договору, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: http://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною).
Банк прийняв пропозицію відповідача.
Позичальник також підписав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «9896», направленого йому 13 липня 2021 року на номер телефону: НОМЕР_1 .
Електронним цифровим підписом у вигляді одноразового ідентифікатора позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування, а також всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оціни нити, чи адаптовано договір до потреб позичальника та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для позичальника, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за таким договором.
Таким чином 13 липня 2021 року між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «RED»; мета кредиту - для особистих потреб; опис послуги - надання банком послуг з обслуговування кредитної картки, а також надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення наданого кредиту або його частини, банк здійснює подальше кредитування у межах її ліміту шляхом надання траншів. Для можливості встановлення відновлювальної кредитної лінії та надання кредиту, банк на підставі поданих позичальником документів та цієї угоди відкриває поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів. Такий рахунок, окрім наведеного, призначено для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України; ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) - 200000,00 гривень; сума встановленої кредитної лінії - 200 000 гривень 00 копійок; процентна ставка - 37,00% для торгових операцій та/або операцій зняття готівки; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 гривень.
Для ідентифікації в обліковій системі банку Угоді було присвоєно №631721242.
Сторони також узгодили, що всі відносини між позичальником та банком, що не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який визначає всі інші істоті умови надання та користування кредитом, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід'ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті банку: www.alfabank.ua (архівна версія договору, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: http://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною).
Крім того, у довідці про ідентифікацію, яка складена фахівцем АТ «Сенс Банк», зазначено, що ця довідка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Згідно з умовами Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (архівна версія публічної пропозиції, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: http://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною) клієнт ініціював процес активації картки із використанням Системи «Інтернет-сервісу «My Alfa-bank» та отримав від Банку ОТП-пароль - аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду): текст повідомлення - «Shanovniy Kliente! Kod pidtverdzennia zgody na oformlennia kartky 9896», дата відправки - 13 липня 2021 року, номер телефону/електронна пошта, на який/яку було відправлено повідомлення - 380 (67) 363-22-33. Підписання угоди №631721242 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», позичальником здійснено ОТП-паролем - аналогом ЕПЦ у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду) (а.с.39).
Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, випустивши кредитну картку та надавши відповідачу у розпорядження кредиті кошти. Відповідач кредитну картку активував та активно користування кредитними коштами, що підтверджується випискою за рахунком.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 529 402 гривні 14 копійок, з яких: 318 029 гривень 47 копійок - прострочене тіло кредиту; 211 372 гривні 67 копійок - відсотки за користування кредитом.
З урахуванням вищевказаних обставин, позивач АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з даним позовом.
Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За обставин справи надання кредитних коштів позичальнику підтверджується випискою з рахунку клієнта на а.с.29-38, з якої вбачається систематичне та тривале використання коштів кредиту позичальником.
При цьому виписка з особового рахунку клієнта банку, що містить інформацію про рух коштів, є первинним бухгалтерським документом у розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (правова позиція Верховного Суду у справі № 200/5647/18 від 16.09.2020 та № 554/4300/16-ц від 25.05.2021).
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також те, що факт отримання кредиту та його розмір відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, апеляційний суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов'язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що складається, в даному випадку, з тіла кредиту.
Такі висновки узгоджуються з практикою ВС у постанові від 12.02.2020 у справі №365/159/19, а також від 02.12.2020 у справі №161/5267/20 та свідчать про помилкове вирішення судом першої інстанції спору в цій частині, адже наявність відповідних правовідносин між сторонами підтверджується матеріалами справи, зокрема, випискою з рахунку приватного клієнта за період з 13.07.2021 (день оформлення кредитних правовідносин) по 09.06.2025, рухом коштів по кредитному рахунку позичальника із періодичним погашенням боргу, з якого слідує активне використання позичальником кредитної картки для розрахунку в торгівельних мережах та обслуговування власних рахунків.
Таким чином фактична наявність кредитних правовідносин між сторонами справи вбачається з обставин надання позичальнику кредитних коштів та обігу по одержаній в банку картці, у тому числі, шляхом часткового погашення кредиту, що свідчить про необхідність стягнення з позичальника на користь банку заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 318 029,47 грн.
Зазначених обставин суд першої інстанції при розгляді цієї справи помилково не врахував, зазначивши про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по простроченому тілу кредиту за недоведеністю.
З аналізу змісту правовідносин сторін у цій справі слідує, що прострочене тіло кредиту, у тому числі, вимоги про погашення заборгованості по якому є предметом розгляду в цій справі, це фактично отримані в кредит позичальником кошти, строк повернення яких настав.
Необхідність стягнення боргу по простроченому тілу кредиту вбачається з практики ВС - постанова від 12.02.2020 у справі №365/159/19, від 02.12.2020 у справі №161/5267/20 та ін.
Далі, у наданих позивачем доказах, які підписані позичальником, не зазначено обов'язку позичальника по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.
З доводів банку у справі слідує, що він обґрунтовує своє право на стягнення відсотків положеннями акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії на а.с.18-24.
Однак у матеріалах справи відсутні докази підписання вказаного акцепту позичальником.
Також банк суду не надав оферту, підписану позичальником, яка б дала можливість зафіксувати підписом сторони правочину волевиявлення на його укладення саме в зазначеній банком редакції зобов'язань в частині погашення відсотків.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні погоджені підписом позичальника умови нарахування та сплати відсотків по кредиту у суду відсутня можливість для перевірки підстав нарахування банком у цій справі вимог про погашення відповідної суми боргу саме за відсотками.
Отже аргументи скаржника про те, що позичальник підписав оферту на укладення договору та акцепт, отже договір укладено належним чином, матеріалами справи підтверджено не було.
Інших аргументів, які б свідчили про наявність підстав для висновків про обґрунтованість позовних вимог банку про стягнення відсотків по кредиту, апеляційна скарга позивача не містить.
Таким чином апеляційний суд враховує, що акцепт пропозиції на укладення договору, яким регламентується сплата відсотків по кредиту, що міститься в матеріалах даної справи, не підписані відповідачем, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, оскільки протилежні висновки суперечили б вимогам ч.ч.1, 2 ст.207, ст.1055 ЦК України про письмову форму кредитного договору.
З цих підстав апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог банку про стягнення з позичальника заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.12.2025 у даній справі слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та прийняти постанову про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 318 029,47 грн, а в задоволенні вимог про стягнення відсотків по кредиту слід відмовити за недоведеністю.
Таким чином подана позивачем апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частки позову 60% з відповідача на користь позивача слід стягнути 9 529,24 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Доказів наявності у відповідача законодавчо передбачених пільг щодо сплати судового збору матеріали справи не містять.
Одночасно апеляційний суд вважає, що підстав для стягнення з відповідача 42 158,07 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції не було, адже зазначена сума є непропорційно великою до ціни позову.
Так частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Враховуючи обсяг правничої допомоги позивачу при розгляді цієї справи судом першої інстанції, а також ціну позову, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, слід визначити саме в сумі 10 000 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.12.2025 у даній цивільній справі - скасувати.
Позовні вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 318 029,47 грн.
У задоволенні вимог АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк»9 529,24 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 04.02. 2026.
Суддя-доповідач
Судді