05 лютого 2026 року
м. Черкаси
Справа № 705/2435/25
Провадження № 22-ц/821/64/26
Категорія: 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючої - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиобленерго»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ящука Леоніда Адамовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
28.04.2025 ПАТ «Черкасиобленерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.08.2024 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Fiat Croma» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, здійснив наїзд на опору лінії електропередачі №3/3 ВСП «Уманські енергетичні мережі». В результаті ДТП опора ліній електропередач була пошкоджена.
Постановою Уманського міськрайонного суду від 11.09.2024 винуватим у ДТП визнано відповідача ОСОБА_1 .
Вказує, що сума завданої позивачу шкоди становить 23 355,56 грн, що підтверджується Актом № 12/08/2024 приймання виконаних будівельних робіт за 01.08.2024-31.08.2024, та яка залишається невідшкодованою.
У зв'язку з викладеними обставинами позивач, посилаючись на приписи цивільного законодавства, просив суд стягнути з відповідача матеріальні збитки в сумі 23 355,56 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.09.2025 позовні вимоги ПАТ «Черкасиобленерго» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Черкасиобленерго» майнову шкоду, завдану внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, у розмірі 23 355,56 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Черкасиобленерго» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3 028 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки заподіювачем шкоди був водій ОСОБА_1 , то зобов'язання по відшкодуванню завданої позивачу шкоди виникло безпосередньо у нього, як заподіювача шкоди і володільця джерела підвищеної небезпеки на час ДТП. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як особа, яка своїми протиправними діями завдала шкоди позивачу, зобов'язаний відшкодувати завдану ним шкоду у повному розмірі.
Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 09.10.2025, представником ОСОБА_1 - адвокат Ящук Л. А., вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.09.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Черкасиобленерго».
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, мотивована тим, що за обставин даної справи, обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної ПАТ «Черкасиобленерго» винуватцем ДТП ОСОБА_1 , відповідальність якого була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, має нести саме ПАТ «НАСК» «Оранта», як страховик у якого виник обов'язок з відшкодування вказаної шкоди, розмір якої не перевищує ліміт відповідальності визначений договором.
Згідно полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за заподіяну шкоду становить 160 000 грн (розмір франшизи - 2 500 грн).
Вказує, що ОСОБА_1 не є неналежним відповідачем у справі, а викладений у рішенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.09.2025 висновок про альтернативне право ПАТ «Черкасиобленерго» в даній справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування, не відповідає вимогам закону та висновкам щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначається, що оскільки позивач ПАТ «Черкасиобленерго» не заявляв клопотання в суді першої інстанції про заміну неналежного відповідача, а тому суд мав ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу
01.12.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду від ПАТ «Черкасиобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.09.2025 залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам закону.
Щодо доводів скаржника про неналежного відповідача, вказує, що відповідальність за шкоду несе безпосередньо ОСОБА_1 - особа, яка завдала шкоди. Така особа, відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодовувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Вказує, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними доказами та є спробою уникнути відповідальність за вчинене порушення.
Фактичні обставини справи
Згідно службової записки від 12.08.2024, 10.08.2024 о 17 год 40 хв до чергового диспетчера ОДД (району) оперативно-диспетчерської дільниці, оперативно-диспетчерської служби ВСП «Уманські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго» поступило повідомлення від споживачів про те, що по АДРЕСА_1 відсутня напруга.
О 17 год 55 хв бригадою Бабанської дільниці розподільних мереж ВСП «Уманські енергетичні мережі» було проведено огляд ПЛ-0,4, Л-3 від ТП-174 та виявлено пошкоджену опору. Про даний факт черговий диспетчер (району) повідомив керівництво ВСП «Уманські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго» та чергового поліції.
На місці події було виявлено автомобіль «Fiat Croma» д.н.з. НОМЕР_1 . Працівниками поліції було складено протокол огляду місця події, та встановлено особу, ним виявився житель Київської області, Богуславського району, с. Медведин, ОСОБА_1 (а.с.4).
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.09.2024 у справі № 705/4656/24 визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Постанова набрала законної сили 24.09.2024 (а.с.7-8).
Під час розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 10.08.2024 о 16 год 00 хв в с. Доброводи Уманського району по вул. Незалежності 16, керуючи автомобілем «Fiat Croma» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, при зміні напрямків руху не переконався, що це буде безпечно, здійснив наїзд на електроопору №3/3 Уманських ЕМ. В результаті ДТП автомобіль та елекроопора отримали пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. п. 2.3б, 12.1, 10.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/4703288, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (а.с.39).
Відповідно до зазначеного Полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн, розмір франшизи - 2 500 грн.
Згідно акту № 12/08/2024 приймання виконаних будівельних робіт за 01.08.2024- 31.08.2024 позивачем були здійснені витрати на відновлення опори лінії електропередачі № 3/3 (ПЛ-0,4кВ Л-3 від КТП-174, інвентарний №131111) у розмірі 23 355,56 грн.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої її прийнято в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, судом у справі про адміністративне правопорушення встановлена вина відповідача ОСОБА_1 у спричиненні ДТП, що має преюдиційне значення у даній цивільній справі.
Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
Згідно ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі ст. 3 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 6 вказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Розділом ІІІ Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення страхового відшкодування на території України.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 3 ст. 1 ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески.
Тобто, положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20)).
У постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 756/5460/23, провадження № 61-16865св24, постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц, (провадження № 14-316цс18) також акцентовано увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку шкоду потерпілому (ПАТ «Черкасиобленерго») завдану джерелом підвищеної небезпеки повинен відшкодувати ОСОБА_1 , оскільки вина відповідача повністю доведена.
Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17.04.2018 у справі № 543/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.01.2022 у справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18).
Отже, вирішувати спір ПАТ «Черкасиобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, вчиненої внаслідок адміністративного правопорушення в порядку ст. 124 КУпАП, неможливо без вирішення питання стягнення страхового відшкодування з страхової компанії, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача (в межах розміру страхової відповідальності страховика, визначеної полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів), або МТСБУ, у випадках, передбачених нормами чинного законодавства, шляхом залучення страховика чи МТСБУ в справу як належного відповідача чи співвідповідача.
Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Клопотання про залучення у справу співвідповідача позивачем в суді першої інстанції не заявлялось та матеріали справи не містять такого.
На стадії апеляційного розгляду суд позбавлений можливості залучати в справу співвідповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм цивільного процесуального законодавства, а тому підлягає до скасування з ухваленням нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог ПАТ «Черкасиобленерго» до ОСОБА_1 належить відмовити за визначеного кола відповідачів та за наведених в постанові підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Черкасиобленерго» до ОСОБА_1 , посилаючись, зокрема на постанову Верховного Суду від 26.10.2016 у справі № 6-954цс16, не врахував, що у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з положенням ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення до скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
У відповідності до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 при зверненні з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції сплатив судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн, що підтверджується квитанціями 06.10.2025 та від 11.11.2025.
З урахуванням того, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ящука Л. А. підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування, з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Черкасиобленерго», стягненню підлягають судові витрати, які складаються зі сплати судового збору з ПАТ «Черкасиобленерго» на користь ОСОБА_1 у розмірі 4 542 грн.
Разом з тим, в апеляційній скарзі представник відповідача - адвокат Ящук Л. А. просить суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції - 7 000 грн, згідно акта № 1 про виконання робіт з надання правничої допомоги (а.с.45) та 3 000 грн за витрати понесені в суді апеляційної інстанції, згідно акту № 2 про виконання робіт з надання правничої допомоги (а.с.72).
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2 ст. 134 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву від 16.07.2025, представник ОСОБА_1 - адвокат Ящук Л. А. зазначав попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а саме: 10 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу (з розрахунку 1 000 грн за один час роботи адвоката та 2 000 грн за участь адвоката в одному судовому засіданні).
До відзиву надано в якості додатка Акт № 1 про виконання робіт з надання правничої допомоги від 15.07.2025, згідно якого адвокатом надана відповідачу консультація та роз'яснення з правових питань, яка оцінюється адвокатом у 500 грн та підготовлено відзив на позовну заяву, вартість якого становить 6 500 грн.
До апеляційної скарги надано скаржником Акт № 2 про виконання робіт з надання правничої допомоги від 06.10.2025, згідно якого адвокатом підготовлено заяву до суду про надання інформації про стан розгляду справи, яка оцінюється у 500 грн та підготовлено апеляційну скаргу на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.09.2025 вартість якої становить 2 500 грн.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення терміну договір про надання правничої допомоги міститься у ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Ящук Л. А. представляв права та інтереси ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції, що підтверджується Договором про надання правничої допомоги № 45 від 08.07.2025 (а.с.41-42), ордером про надання правничої допомоги № 1943719 (а.с.43).
Ознайомившись з поданими до суду документами на підтвердження витрат на правничу допомогу як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до стягнення сума в розмірі 11 000 грн за виконану адвокатом роботу є надміру завищеною, виходячи з наступного.
При визначенні суми конкретного відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року).
Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
Враховуючи предмет позову, ціну позову та категорію складності справи, наявні в матеріалах справи докази виконаних адвокатом робіт в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що заявлений розмір адвокатом витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 7 000 грн є завищеним та становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу співмірності та розумності таких витрат, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення їх до 3 500 грн.
Проаналізувавши надані адвокатом Ящуком Л. А. докази про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що на стадії апеляційного перегляду справи правова позиція сторони є вже сформованою, всі докази відповідачем та його представником на підтвердження своїх вимог та заперечень були надані в суді першої інстанції, а апеляційна скарга ґрунтується на доводах, викладених в суді першої інстанції, отже стверджувати про істотну складність в її підготовці адвокатом не можна.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Черкасиобленерго» на користь ОСОБА_1 слід стягнути у відшкодування витрат на правничу допомогу при апеляційному перегляді справи 1 500 грн.
За встановлених обставин, визначений розмір витрат буде відповідати принципу співмірності розміру судових витрат із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з обставин даної справи та результатів її розгляду.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ящука Леоніда Адамовича - задовольнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 вересня 2025 року - скасувати, ухвалити нову постанову.
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 05 лютого 2026 року.
Головуюча Л. І. Василенко
Судді О. В. Карпенко
О. М. Новіков