19.01.2026 року м.Дніпро Справа № 904/597/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Кощеєва І.М., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 (суддя Новікова Р.Г.)
у справі № 904/597/25
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги»
про стягнення інфляційних втрат та 3% річних
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» з позовом про стягнення 3% річних в розмірі 4 880 872 грн 43 коп та інфляційних втрат в розмірі 22 550 836 грн 90 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на несвоєчасну оплату наданих послуг з передачі електричної енергії за актами приймання-передачі послуги від 31.01.2024 на суму 414 780 232 грн 26 коп, від 29.02.2024 на суму 363 345 664 грн 45 коп, від 31.03.2024 на суму 374 917 810 грн 68 коп, від 30.04.2024 на суму 249 146 549 грн 69 коп відповідно до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 №0145-02024-ПП.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 у справі №904/597/25 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення 3% річних в розмірі 4 880 872 грн 43 коп, інфляційних втрат в розмірі 22 550 836 грн 90 коп задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у розмірі 4 880 872 грн 43 коп., інфляційні втрати у розмірі 22 550 836 грн 90 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 329 180 грн 51 коп.
Розстрочено виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у розмірі 4 880 872 грн 43 коп, інфляційні втрати у розмірі 22 550 836 грн 90 коп та витрат зі сплати судового збору в розмірі 329 180 грн 51 коп на 12 місяців шляхом здійснення наступних платежів:
- до 31.07.2025 3% річних у розмірі 406 739 грн 33 коп, інфляційні втрати у розмірі 1879236 грн 33 коп, витрати зі сплати судового збору у розмірі 164 590 грн;
- до 31.08.2025 3% річних у розмірі 406 739 грн 33 коп, інфляційні втрати у розмірі 1879236 грн 33 коп, витрати зі сплати судового збору у розмірі 164 590 грн 51 коп;
- до 30.09.2025 3% річних у розмірі 406 739 грн 33 коп, інфляційні втрати у розмірі 1879236 грн 33 коп;
- до 31.10.2025 3% річних у розмірі 406 739 грн 33 коп, інфляційні втрати у розмірі 1879236 грн 33 коп;
- до 30.11.2025 3% річних у розмірі 406 739 грн 33 коп, інфляційні втрати у розмірі 1879236 грн 33 коп;
- до 31.12.2025 3% річних у розмірі 406 739 грн 33 коп, інфляційні втрати у розмірі 1879236 грн 33 коп;
- до 31.01.2026 3% річних у розмірі 406 739 грн 33 коп, інфляційні втрати у розмірі 1879236 грн 33 коп;
- до 28.02.2026 3% річних у розмірі 406 739 грн 33 коп, інфляційні втрати у розмірі 1879236 грн 33 коп;
- до 31.03.2026 3% річних у розмірі 406 739 грн 33 коп, інфляційні втрати у розмірі 1879236 грн 33 коп;
- до 30.04.2026 3% річних у розмірі 406 739 грн 33 коп, інфляційні втрати у розмірі 1879236 грн 33 коп;
- до 31.05.2026 3% річних у розмірі 406 739 грн 33 коп, інфляційні втрати у розмірі 1879236 грн 33 коп;
- до 30.06.2026 3% річних у розмірі 406 739 грн 80 коп, інфляційні втрати у розмірі 1879237 грн 27 ?коп.
Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 по справі № 904/597/25 в частині розстрочення виконання рішення на 1 рік, до 30.06.2026.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» витрати по сплаті судового збору у повному обсязі.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Доказів наявності зазначених обставин Відповідач не надавав;
- наведені заявником обставини у заяві про розстрочення виконання рішення, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим
- суд першої інстанції не врахував, що Позивач - товариство зі 100% акцій у власності держави. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 ПрАТ «НЕК Укренерго» віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Магістральними мережами НЕК «Укренерго» здійснюється транспортування електричної енергії від генеруючих підприємств. Не своєчасне відновлення магістральних мереж та інших складових системи передачі впливає на забезпечення операційної безпеки об'єднаної енергетичної системи України та може призвести до невідворотних наслідків не тільки в певному регіоні, але й для всієї країни;
- судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не враховано баланс інтересів та матеріальне становище сторін, зокрема Позивача. Відстрочення сплати Відповідачем стягнутих 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання ним його грошового зобов'язання за Договором порушує передбачений статтею 3 ЦК України принцип справедливості та поставить Позивача в нерівне із Відповідачем становище та не сприяє досягненню оптимального балансу інтересів обох сторін.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
25.09.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
В судове засідання 19.01.2026 року з'явилися представники сторін.
Представник позивача просив суд апеляційну скаргу задовольнити: рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення судового рішення в цілому без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - оператор системи передачі, ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (далі - користувач) укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - договір від 01.01.2024), шляхом підписання користувачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, розміщеного на офіційному сайті оператора системи передачі (ОСП), на окремих умовах чинного договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0145-02024, а саме індивідуальних характеристик, зазначених в додатках до такого договору та реквізитів.
Повідомленням №01/56876 від 28.10.2023 про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії оператор системи передачі повідомив користувача про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, ідентифікатор договору №0145-02024-ПП, дата акцептування 01.01.2024.
Відповідно до підп. 2.1 договору від 01.01.2024 ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 4.1 договору від 01.01.2024 планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу та /або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до затвердженої ним методики (порядку), та оприлюднюється позивачем на офіційному вебсайті.
Відповідно до пункту 5.1 договору від 01.01.2024 для розрахунків за договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги. Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.
Пунктами 6.1, 6.2 договору від 01.01.2024 встановлено, що розрахунковим періодом за договором є 1 календарний місяць.
Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів та розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Відповідно до п. 6.4 договору від 01.01.2024 користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Згідно з п. 6.6 договору від 01.01.2024, у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по договору, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви користувача про повернення надлишку коштів).
За наявності заборгованості за договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно) (п.6.4 договору від 01.01.2024).
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або Акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно) (п.6.4 договору від 01.01.2024).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники Акта приймання-передачі послуги та Акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем (п.6.4 договору від 01.01.2024).
Згідно з п. 10.3 договору від 01.01.2024 рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Позивач, на виконання умов договору від 01.01.2024, протягом січня - квітня 2024 року надавав відповідачеві послуги на загальну суму 1 402 190 257 грн 08 коп., що підтверджується наступними актами приймання-передачі послуги:
- за січень 2024 року №ПРА-0001749 від 31.01.2024 на суму 414 780 232 грн 26 коп.;
- за лютий 2024 року №ПРА-0002267 від 29.02.2024 на суму 363 345 664 грн 45 коп.;
- за березень 2024 року №ПРА-0002821від 31.03.2024 на суму 374 917 810 грн 68 коп.;
- за квітень 2024 року №ПРА-0003339 від 30.04.2024 на суму 249 146 549 грн 69 коп.
Станом на 31.10.2024 відповідач послуги на загальну суму 1 402 190 257 грн 08 коп. сплатив повністю, що сторонами не заперечувалось.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 у справі №904/2616/24 суд закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу (за період січень-квітень 2024 року) за договором від 01.01.2024 в розмірі 754459433грн12коп. та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 3% річних за період з 19.01.2024 по 07.06.2024 в розмірі 7 696 045 грн 09 коп., інфляційні втрати за період з лютого по квітень 2024 року в розмірі 7 115 366 грн 03 коп. та судовий збір в розмірі 16 324 грн 17 коп. з розстроченням виконання рішення суду щодо стягнення річних та інфляційних втрат на 1 рік.
Посилаючись на те, що відповідачем сума боргу, встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 у справі №904/2616/24, остаточно була оплачена - 31.10.2024, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 4 880 872 грн 43 коп. за період 08.06.2024 - 30.10.2024, інфляційні втрати в розмірі 22 550 836 грн 90 коп. за червень - жовтень 2024 року, що і стало причиною виникнення спору та підставою для звернення до господарського суду з цим позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 4 880 872,43 грн та інфляційних втрат у розмірі 22 550 836,90 грн є правомірними та обґрунтованими.
Одночасно з цим, суд вважав за можливе задовольнити заяву ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судовому рішенню в оскаржуваній частині та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 лише в частині розстрочення його виконання, відтак апеляційне провадження здійснюється в межах вимог апеляційної скарги і апеляційним судом не перевіряється законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в іншій (неоскаржуваній) частині.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Апеляційний суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
У пункті 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина); наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає обов'язковому виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити або відстрочити таке виконання.
Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).
В той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час. Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною. Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Для надання відстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Таким чином особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
За змістом ст.ст. 73-74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктами 1-2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» з позовом про стягнення 3% річних в розмірі 4 880 872 грн 43 коп та інфляційних втрат в розмірі 22 550 836 грн 90 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на несвоєчасну оплату наданих послуг з передачі електричної енергії за актами приймання-передачі послуги від 31.01.2024 на суму 414 780 232 грн 26 коп, від 29.02.2024 на суму 363 345 664 грн 45 коп, від 31.03.2024 на суму 374 917 810 грн 68 коп, від 30.04.2024 на суму 249 146 549 грн 69 коп відповідно до договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 №0145-02024-ПП.
Позивач повідомив, що у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/2616/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення суми боргу в розмірі 754459433 грн 12 коп, 3% річних в розмірі 7 696 045 грн 09 коп та інфляційних втрат в розмірі 7 115 366 грн 03 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 у справі №904/2616/24 суд закрив провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 754459433 грн 12 коп, у зв'язку з відсутністю предмета спору, та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 7 696 045 грн 09 коп та інфляційних втрат в розмірі 7115366 грн 03 коп.
Позивач пояснив, що у справі №904/2616/24 предметом розгляду були позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих до 07.06.2024. Оскільки сума боргу остаточно була оплачена відповідачем 31.10.2024, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 4 880 872 грн 43 коп за період 08.06.2024 - 30.10.2024, інфляційні втрати в розмірі 22 550 836 грн 90 коп за червень - жовтень 2024 року. в оскаржуваному рішенні суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м.Дніпро, шосе Запорізьке, 22, код ЄДРПОУ 23359034) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) 3 % річних в сумі 160 647,54 грн, інфляційних втрат в сумі 522 921,87 грн та витрат зі сплати судового збору в розмірі 8202,83 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Частинами 1-3 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя ст. 509 Цивільного кодексу України).
Принципи належного виконання договору полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Пунктом 6.1 договору від 01.01.2024 визначено, що розрахунковим періодом за договором є один календарний місяць.
Звідси, при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця (до надання інформації про фактичний обсяг), та до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим сплатити фактичний обсяг послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).
Отже, як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов'язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов'язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов'язання.
Невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг.
Відтак, оскільки договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.
Подібний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21; постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21, від 23.11.2023 у справі № 925/654/22, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21.
Як встановлено судом, станом на 31.10.2024 відповідач послуги на загальну суму 1402190257 грн 08 коп. сплатив повністю, що сторонами не заперечувалось.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 у справі №904/2616/24 суд закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу (за період січень-квітень 2024 року) за договором від 01.01.2024 в розмірі 754 459 433 грн 12 коп. та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 3% річних за період з 19.01.2024 по 07.06.2024 в розмірі 7 696 045 грн 09 коп., інфляційні втрати за період з лютого по квітень 2024 року в розмірі 7 115 366 грн 03 коп. та судовий збір в розмірі 16 324 грн 17 коп. з розстроченням виконання рішення суду щодо стягнення річних та інфляційних втрат на 1 рік.
Посилаючись на те, що відповідачем сума боргу, встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 у справі №904/2616/24, остаточно була оплачена - 31.10.2024, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 4 880 872 грн 43 коп. за період 08.06.2024 - 30.10.2024, інфляційні втрати в розмірі 22 550 836 грн 90 коп. за червень - жовтень 2024 року.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем 31.10.2024 виконане зобов'язання з погашення суми боргу в розмірі 754459433 грн 12 коп. за договором від 01.01.2024.
Суд першої інстанції перевірив складені Позивачем розрахунок 3% річних та розрахунок інфляційної складової та зазначив, що розрахунки є арифметично правильними та відповідають вимогам чинного законодавства.
Обставини, на які посилається Позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 880 872,43 грн та інфляційних втрат в сумі 22 550 836,90 грн, підтверджені матеріалами справи та не спростовані Відповідачем.
Водночас, Відповідач заявив про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами, шляхом подання 23.05.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області відповідної заяви, яке обґрунтоване введенням в Україні воєнного стану внаслідок військової агресії РФ, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, яка встановлювала заборону на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам, покладенням спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, відсутністю вини відповідача у затримці платежів за договором, наявною дебіторською заборгованістю споживачів та збитковістю відповідача.
У своїх запереченнях Позивач наголосив на тому, що наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається Відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, фінансове становище Відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої Відповідач має планувати свої видатки.
На його думку, Відповідачем не наведено обставини, підтверджені належним та допустимими доказами, що ним було вжито всіх необхідних залежних від нього заходів щодо своєчасного та належного виконання покладених на нього Договором обов'язків та усунення допущених ним порушень.
Стверджує, що наслідки вторгнення рф в Україну на НЕК «Укренерго» вплинули не в меншій мірі, як на Відповідача.
Господарським судом при вирішенні відповідного процесуального питання враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" є підприємством критичної інфраструктури, без стабільної роботи якого фактично неможливою є робота інших підприємств критичної інфраструктури, як то: водопостачання та водовідведення, централізованого опалення, газопостачання та інших. Від стабільності роботи Товариства залежить робота усіх об'єктів Міністерства оборони України, підприємств оборонного комплексу, захисних споруд, хлібозаводів, а це фактично обороноздатність України. Без стабільного розподілу електроенергії не можливе функціонування лікарень, шпиталів, поліклінік, станцій переливання крові, що є критично важливим для нашої країни та усіх українців. Через постійні ворожі обстріли, частина мереж Товариства безповоротно втрачена, а інша зазнала значних ушкоджень та потребує відновлення, у зв'язку із чим, всі кошти підприємства, в першу чергу, направляються на відновлення роботи мереж з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії для життєдіяльності нашого регіону.
З 24.02.2022 вбачається скорочення оплати за послуги з розподілу електроенергії зі сторони споживачів послуг регіону, а також наявність великомасштабних руйнувань електричних мереж товариства у результаті бойових дій, що призводить до суттєвих економічних (фінансових) втрат товариства на відновлення електричних мереж та призводить до утруднення виконання зобов'язань перед працівниками із виплати заробітної плати, сплати податкових зобов'язань.
Діяльність енергетичної інфраструктури відповідача є надзвичайно важливою для держави.
Основним джерелом доходів відповідача є кошти, які надходять на поточні рахунки на які споживачі електричної енергії, вносять плату за отримані послуги з розподілу електричної енергії.
При цьому у зв'язку із введеним воєнним станом постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 до внесення в неї змін згідно із постановою №1405 від 29.12.2023 була законодавчо встановлена заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам та нарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за спожиту електричну енергію.
Таким чином, відповідач не мав жодного впливу на споживачів, яким надавав послуги для стягнення коштів на свою користь. Заборгованість відповідача перед позивачем, виникла, у тому числі, і через несплату на його користь заборгованості споживачами.
Відповідно, врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність виняткових обставин, які істотно ускладнюють вчасне виконання відповідачем рішення суду та дозволяють задовольнити клопотання відповідача про його розстрочення.
Як зазначено у постановах Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі статтею 331 ГПК України та статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання, водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін
Апеляційний суд звертає увагу, що Відповідач зазначав, що станом на 30.04.2025 дебіторська заборгованість його споживачів складає 2 103 414 295,42 грн.
При цьому з наданих доказів вбачається наявність суттєвої дебіторської заборгованості споживачів послуг Відповідача, до яких належать органи державної влади, комунальні підприємства, в тому числі віднесені до об'єктів критичної інфраструктури тощо, що є обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення.
Розстрочення виконання рішення у справі № 904/597/25 надасть ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» можливість вчасно розраховуватись з ПрАТ «НЕК «Укренерго» за отримані послуги і не накопичувати заборгованість та, відповідно, уникнути додаткових витрат з оплати інфляційних втрат та 3% річних, а також судових витрат.
Щодо доводів апеляційної скарги необхідно зазначити, що, дійсно, Позивач є державним стратегічним підприємством від якого також залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки. Водночас, Позивачем не надано доказів наявності збитків, зокрема, і у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем договору у даній справі.
Передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові претензії зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника уникнення загрози неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань та припинення своєї господарської діяльності, а для стягувача - загрози можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника у стан неплатоспроможності.
Відтак, на переконання колегії суддів, розстрочивши виконання рішення суду на 12 місяців, господарський суд забезпечив стабільну діяльність Відповідача, як стратегічного підприємства в умовах воєнного стану країни та реальне виконання рішення суду.
Слід зауважити, що надання Відповідачу розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. Затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
За практикою ЄСПЛ в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
У даному випадку колегія суддів виходить з того, що установлений строк розстрочки в 12 місяців не є надто тривалим та надмірним з огляду на конкретні обставини цієї справи та предмет спору (стягнення 3% річних та інфляційних втрат), не перевищує максимально можливий строк, передбачений Кодексом, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду в постанові від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.
Таким чином, розстрочення виконання рішення суду не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості захисту порушеного права стягувача з можливістю Відповідача забезпечити таке поновлення.
Наведеним спростовуються відповідні аргументи апеляційної скарги.
Водночас, апеляційний суд вважає слушними зауваження скаржника про те, що військова агресія РФ проти України та несприятлива економічна ситуація - це обставини, які наразі впливають на обидві сторони у процесі їх підприємницької діяльності, проте, наведені Відповідачем обставини, які взяті до уваги судом першої інстанції, свідчать про об'єктивну неможливість негайного виконання рішення суду у даній справі з підстав, які, в тому числу, не залежали від самого відповідача, та є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення (зокрема, обмеження здійснення господарської діяльності в умовах війни, руйнування внаслідок бойових дій електричних мереж товариства (опор ПЛ, проводів, роз'єднувачів, трансформаторних підстанцій, ЛЕП інше), фінансовий стан Відповідача, забезпечення роботи інших підприємств критичної інфраструктури, як то: водопостачання та водовідведення, централізованого опалення, газопостачання; оборонного комплексу, захисних споруд тощо).
Поряд з цим, в аспекті наданої розстрочки у виконанні рішення, колегія суддів вважає, що судом враховано інтереси обох сторін:
- щодо Відповідача: несприятливий матеріальний стан зумовлює неможливість виконання рішення шляхом сплати присудженої суми одним платежем в добровільному порядку, а його примусове виконання утворює ризик арешту рахунків та належного йому майна, що призведе не до стимуляції виконання рішення, а до погіршення платоспроможності через неможливість здійснення господарських операцій, які могли б принести фінансову вигоду для цілей проведення розрахунку, та, як наслідок, перспективу зупинення господарської діяльності;
- щодо Позивача: захист від знецінення присуджених коштів за час розстрочки може бути здійснений шляхом використання інструментів, передбачених, зокрема, ч. 2 ст. 625 ЦК України, правом на що останній вже скористався.
При цьому варто наголосити, що розстрочено саме присуджені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат.
До всього цього судом враховується запроваджена в спірний період постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам та нарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за спожиту електричну енергію.
Після внесення змін до постанови КМУ від 05.03.2022 № 206 постановою № 1405 від 29.12.2023 заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, а також на припинення постачання надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати застосовується в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією.
Так, у Дніпропетровській області є територіальні громади, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій) і які включені до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 №376. На цій території дія мораторію зберігається і досі, що фактично виключає можливість застосування заходів зі стягнення дебіторської заборгованості.
Наразі у межах Дніпропетровської області до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відносяться: Грушівська сільська територіальна громада, Зеленодольська міська територіальна громада; Марганецька міська територіальна громада; Мирівська сільська територіальна громада за винятком с. Вищетарасівка; с. Покровське Покровської сільської територіальної громади; с. Приміське Покровської сільської територіальної громади Нікопольського району; с. Борисівка Червоногригорівської селищної територіальної громади; с. Дмитрівка Червоногригорівської селищної територіальної громади; с. Привільне Червоногригорівської селищної територіальної громади; Великомихайлівська сільська територіальна громада; Маломихайлівська сільська територіальна громада; Новопавлівська сільська територіальна громада; Межівська селищна територіальна громада, Покровська селищна територіальна громада, Слов'янська сільська територіальна громада.
Натомість у випадку наявності можливості на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам Відповідач, не здійснював би закупівлю електричної енергії для таких споживачів на ринку електричної енергії, не мав би зобов'язань перед оператором системи передачі та оператором системи розподілу з оплати послуг з передачі та розподілу відповідно, тобто не мав додаткових зобов'язань з оплати обсягів електричної енергії, які споживачі продовжують споживати не сплачуючи за них, оскільки фактично надані послуги з передачі електричної енергії, які враховані в тарифі споживачів електричної енергії, Товариство має сплачувати Позивачу не в залежності від того, чи сплатив їх кінцевий споживач постачальнику електричної.
Також, Відповідач володів би механізмом впливу на споживачів для виконання останніми обов'язків щодо оплати за спожиту електричну енергію.
Крім того, Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1469 (в редакції Постанови НКРЕКП від 10.01.2024 №4 зі змінами) підпункт 29 пункту 2.2 доповнено положенням про те, що постачальник електричної енергії при проведенні розрахунків за отримані послуги з передачі та розподілу електричної енергії повинен забезпечувати недискримінаційність та пропорційність розрахунків перед операторами систем за відповідний розрахунковий період (місяць), що спричинило для постачальників електричної енергії кризу та призвело до неспроможності повноцінного і своєчасного виконання ними своїх обов'язків за укладеними договорами.
В свою чергу, колегія суддів не може залишити поза увагою ту обставину, що Постачальник універсальних послуг, яким є Відповідач не має можливості нараховувати побутовим споживачам ані штраф, ані пеню, ані 3% річних, ані інфляційні втрати, але при цьому інші учасники ринку (у тому числі і Позивач) застосовують до нього заходи відповідальності, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
У даному випадку, при вирішенні питання про розстрочення судом застосовано принципи розумності та справедливості, а також дотримано принцип добросовісності, а тому, з урахуванням встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, слід погодитися з тим, що розстрочення рішення суду строком на 12 місяців рівними платежами не порушить прав Позивача та забезпечить Відповідачу можливість здійснити розрахунки в повному обсязі.
Щодо заперечень апелянта, що Відповідач не надав суду доказів в підтвердження складного фінансового стану на дату винесення рішення та існування реальної можливості виконання рішення суду після спливу строку, на який заявник просить розстрочити його виконання, що свідчить про те, що заява Відповідача не спрямована на забезпечення фактичного, повного виконання рішення суду, слід зазначити, що кожна окрема з вищезазначених підстав не є тією виключною обставиною, з якою закон пов'язує можливість розстрочення виконання рішення. Однак, керуючись положеннями ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази саме у їх сукупності, враховуючи особливості здійснення господарської діяльності Відповідача та негативні економічні процеси, які склалися на даний час, суд вважає, що розстрочення виконання рішення може дозволити боржнику акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, виходячи з пріоритету відновлення порушеного права Позивача та інтересу у вигляді отримання сум відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, компенсації (плати) за користування утримуваними боржником грошовими коштами, належними до сплати кредитору, за наявності достатніх даних вважати реальною можливість відшкодування Відповідачем заборгованості за рішенням суду у даній справі, уникнувши настання стану неплатоспроможності.
Скаржником також не підтверджено понесення будь-яких збитків у зв'язку з порушенням Відповідачем своїх зобов'язань, а знецінення грошових коштів за час прострочення достатньою мірою покрите задоволеними до стягнення сумами інфляційних втрат у розмірі 22 550 836,90 грн, а також компенсовано 3 % річних у розмірі 4 880 872,43 грн.
До того ж, варто зауважити, що норми права, закріплені у ст. 331 ГПК України, не пов'язують можливість розстрочення виконання рішення суду з одночасним існуванням у часі моменту, у який боржником допущено порушення зобов'язання, та обставин, якими боржник обґрунтовує застосування зазначених норм права.
Апелянтом не доведено порушень судом першої інстанції балансу між інтересами сторін, як і неправильну оцінку інших обставин, що впливають на можливість розстрочення виконання рішення, зокрема, фінансового стану сторін, ризику настання неплатоспроможності Відповідача у разі одномоментного виконання рішення суду тощо.
Натомість розстрочення виконання рішення суду у даній справі сприятиме належному виконанню заявником своїх наявних зобов'язань, можливості запланувати та здійснити відповідні витрати, а, отже, належним чином виконати рішення суду у справі та, як наслідок, буде сприяти захисту інтересів обох сторін та переслідує мету недопущення значного погіршення економічної ситуації боржника.
Враховуючи викладене, з урахуванням того, що обставини, які склалися у Відповідача, у своїй сукупності є такими, що ускладнюють виконання судового рішення, а також те, що розстрочення виконання рішення на 12 місяців рівними платежами не суперечить приписам ст. 331 ГПК України, відповідає принципам справедливості та розумності, а також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено заяву ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» про розстрочення виконання рішення суду.
Доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, позаяк надання розстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань з посиланням на відповідні докази.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні відповідного процесуального питання апеляційним судом не виявлено.
За таких умов, у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 в оскаржуваній частині.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 у справі № 904/597/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 у справі №904/597/25 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови відписано 04.02.2026
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя А.Є. Чередко