04 лютого 2026 рокусправа № 380/20754/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягає у не виготовленні та не направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023, 01 січня 2024, 01 січня 2025 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023, 01 січня 2024, 01 січня 2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим врахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки доплати, підвищення) та премії, для перерахунку пенсії із 01 лютого 2023, 01 лютого 2024, 01 лютого 2025;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023, 01 січня 2024, 01 січня 2025 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023, 01 січня 2024, 01 січня 2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим врахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки доплати, підвищення) та премії, для перерахунку пенсії із 01 лютого 2023, 01 лютого 2024, 01 лютого 2025.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є пенсіонером Державної прикордонної служби України, і його пенсія обчислюється відповідно до Закону України № 2262-ХІІ. Позивач наголошує, що з 2018 року складові його грошового забезпечення для цілей перерахунку пенсії обчислюються виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн. Водночас, Законами України «Про Державний бюджет України» на 2023, 2024 та 2025 роки було встановлено нові, вищі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн, 3028 грн та відповідний розмір на 2025 рік). На переконання позивача, підвищення прожиткового мінімуму є безумовною підставою для перерахунку розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням діючих військовослужбовців, що, в свою чергу, відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, породжує право на перерахунок пенсії. Позивач стверджує, що обмеження, встановлені підзаконними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України (зокрема, зміни до Постанови № 704), не можуть змінювати чи звужувати права, гарантовані Законом, оскільки Закон має вищу юридичну силу. Відмову відповідача у підготовці нових довідок позивач вважає протиправною та такою, що порушує його конституційне право на належне соціальне забезпечення.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції представник Адміністрації Державної прикордонної служби України зазначив, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач вказує, що пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців...» (з урахуванням змін, внесених Постановою КМУ від 12.05.2023 № 481) чітко встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями розраховуються виходячи з фіксованого розміру 1762 гривні. Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (у прикінцевих положеннях) законодавцем безпосередньо встановлено спеціальне застереження, згідно з яким для розрахунку посадових окладів військовослужбовців застосовується прожитковий мінімум на рівні 1762 гривні, незалежно від загального зростання соціальних стандартів. За таких обставин, на думку відповідача, фактичного підвищення грошового забезпечення діючих військовослужбовців не відбулося, Кабінет Міністрів України відповідного рішення про перерахунок пенсій не приймав, а тому законні підстави для складання та направлення до пенсійного органу нових довідок відсутні.
Ухвалою від 21.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Судом встановлено, що останній перерахунок пенсії Позивача здійснено на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, обчисленого станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103. При цьому для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, а саме - 1762,00 грн.
Вважаючи, що у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України» на 2023, 2024 та 2025 роки, він набув право на перерахунок пенсії з урахуванням нових (підвищених) посадових окладів та окладів за званням, Позивач 23 липня 2025 року звернувся із заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України. У вказаній заяві Позивач просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлені довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року, розраховані виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Листом від 27 серпня 2025 року № 09/С-8455/17200 Адміністрація Державної прикордонної служби України відмовила Позивачу у задоволенні його вимог. Відмова мотивована тим, що пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 12.05.2023 № 481) встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з фіксованого розміру 1762 гривні, незалежно від зміни прожиткового мінімуму в законах про держбюджет. Відповідач зазначив, що рішення про підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Урядом не приймалося, а списки осіб на перерахунок від органів Пенсійного фонду не надходили, тому підстави для видачі нових довідок відсутні.
Не погоджуючись із такою відмовою та вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, Позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України імперативно встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цей Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на забезпечення гідного життя зазначених осіб.
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII. Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Тобто, законодавець пов'язує підстави для перерахунку пенсії з фактом підвищення грошового забезпечення діючих військовослужбовців.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і окладів та схеми тарифних розрядів. Цей нормативно-правовий акт змінив структуру грошового забезпечення та запровадив новий механізм обчислення посадових окладів.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції, чинній на момент її прийняття) було встановлено правило, згідно з яким розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Таке регулювання передбачало "динамічний" підхід: при збільшенні прожиткового мінімуму в Законі про Державний бюджет автоматично збільшувалися й посадові оклади військовослужбовців.
Згодом, 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103). Пунктом 6 цієї постанови були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704. Цими змінами розрахункову величину було "заморожено": слова «на 1 січня календарного року» замінено словами «на 1 січня 2018 року». Тобто, Уряд фактично встановив фіксовану розрахункову величину на рівні прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, який становив 1762,00 грн, незалежно від зростання соціальних стандартів у наступні роки.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103 (яким вносилися зміни до п. 4 Постанови № 704). Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Суд наголошує, що скасування судом змін, внесених до нормативно-правового акта, має наслідком відновлення дії попередньої редакції цього акта, яка діяла до внесення протиправних змін. Таким чином, з 29 січня 2020 року (з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18) відновила дію первісна редакція пункту 4 Постанови № 704.
Ця редакція (первісна) передбачає визначення посадових окладів шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не 2018 року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Більше того, Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у зразковій справі № 440/6017/21 сформулював правовий висновок, згідно з яким з 29.01.2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік.
Суд звертає увагу, що Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт. Розмір прожиткового мінімуму щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Оскільки Кабінет Міністрів України є органом виконавчої влади, його постанови є підзаконними нормативно-правовими актами, які не можуть суперечити законам України. Встановлення підзаконним актом фіксованої (зменшеної) розрахункової величини, в той час як Законом про Державний бюджет встановлено вищий розмір прожиткового мінімуму, є порушенням ієрархії нормативно-правових актів.
Отже, застосування прожиткового мінімуму станом на 2018 рік (1762 грн) після 2020 року є неправомірним, якщо законом про державний бюджет не встановлено іншого спеціального обмеження.
Щодо наявності правових підстав для складання та видачі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року.
Суд встановив, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX затверджено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року у розмірі 2684 гривні.
Дослідивши зміст Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», суд звертає увагу, що вказаний законодавчий акт не містив жодних застережень, обмежень чи спеціальних норм, які б зупиняли дію статті 7 цього Закону щодо застосування розміру прожиткового мінімуму для розрахунку посадових окладів військовослужбовців, або встановлювали б іншу фіксовану розрахункову величину для цих цілей.
Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. За своєю правовою природою постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом. Вона приймається на виконання законів і не може їм суперечити. Натомість Закон України «Про Державний бюджет України» є законом, прийнятим Верховною Радою України, і має вищу юридичну силу щодо урядових постанов.
Встановлення розрахункової величини для визначення посадових окладів у розмірі 1762 грн (рівень 2018 року) підзаконним актом (Постановою № 481) за наявності чинної норми Закону про Державний бюджет на 2023 рік, яка визначає прожитковий мінімум у розмірі 2684 грн, є прямим порушенням ієрархії нормативно-правових актів. Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями змінювати чи скасовувати дію норм закону своїми постановами.
У цьому контексті суд враховує сталу судову практику Верховного Суду, зокрема правові висновки, викладені у постанові від 02 серпня 2022 року у зразковій справі № 440/6017/21. Верховний Суд чітко зазначив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Суд касаційної інстанції наголосив, що законодавець не делегував Уряду повноважень звужувати зміст та обсяг прав військовослужбовців шляхом встановлення меншого розміру прожиткового мінімуму, ніж той, що визначений законом про держбюджет.
Більше того, суд зауважує, що Постанова КМУ № 481 була прийнята лише 12 травня 2023 року і набрала чинності 20 травня 2023 року. Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Оскільки право позивача на перерахунок виникло з 01 січня 2023 року (або з 01 лютого 2023 року як дата перерахунку), застосування до цих правовідносин постанови, прийнятої у травні 2023 року, є юридично некоректним і порушує принцип правової визначеності.
Таким чином, станом на 01 січня 2023 року єдиною законною величиною для розрахунку посадових окладів військовослужбовців був прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у розмірі 2684 гривні.
Зростання прожиткового мінімуму з 2481 грн (у 2022 році) до 2684 грн (у 2023 році) автоматично призвело до підвищення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням діючих військовослужбовців. Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ, підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців є безумовною підставою для перерахунку пенсій особам, звільненим зі служби. Це право є абсолютним і не може бути обмежене адміністративним розсудом суб'єкта владних повноважень чи посиланням на відсутність бюджетних асигнувань.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо непідготовки та ненаправлення до пенсійного органу довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 є протиправною. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Щодо відсутності правових підстав для зобов'язання відповідача підготувати та видати довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року суд зазначає, що на реалізацію своїх повноважень, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі Постанова № 481).
Пунктом 1 Постанови № 481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Пунктом 2 вказаної постанови внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, виклавши абзац перший в такій редакції:
4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..
Установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (п. 3 Постанови № 481).
Зазначена постанова набрала чинності з 20.05.2023.
Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, пункт 4 Постанови № 704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762 грн. Отже, зміни прожиткового мінімуму не є підставою для перерахунку розмірів посадових окладів, зокрема за прирівняною посадою позивача, а тому підстави для видачі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 та 01.01.2025 відсутні.
Отже, відмова Адміністрації Державної прикордонної служби України у підготовці довідок за ці періоди є правомірною та ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про зазначення у довідці за 2023 рік додаткових видів грошового забезпечення (надбавок та премій).
Вирішуючи питання про зміст довідки, яку відповідач зобов'язаний видати на виконання цього рішення суду, суд виходить із завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, а саме - справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору з метою ефективного захисту прав особи.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 травня 2024 року у зразковій справі №380/19324/23. У цьому рішенні Верховний Суд чітко вказав, що у довідках про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії відомості про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (зокрема, надбавки за особливості проходження служби) та премії зазначаються у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії (у даному випадку - за січень 2023 року), за відповідною посадою у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.
Відповідно до статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Суд повинен обрати такий спосіб захисту, який би гарантував дотримання прав позивача. Тому зобов'язання відповідача вказати у довідці за 2023 рік надбавки та премії є належним способом захисту.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Водночас, частиною 2 статті 77 КАС України встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання видати довідку за 2023 рік із зазначенням додаткових видів грошового забезпечення є законними та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 139 КАС України. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви, яка містила три самостійні вимоги немайнового характеру (зобов'язання видати довідки окремо за 2023, 2024 та 2025 роки). Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог лише в частині 2023 року (тобто 1/3 від заявленого обсягу вимог), стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь позивача підлягає третина сплаченого судового збору. Решта судових витрат покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 9, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невиготовлення та ненаправлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року для перерахунку пенсії.
3. Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039) підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) станом на 01 січня 2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 (2684,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, із обов'язковим врахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки доплати, підвищення) та премії, для перерахунку пенсії із 01 лютого 2023.
4. У задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання скласти та подати довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 402 (чотириста дві) гривні 88 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 04 лютого 2026 року.
Суддя Коморний О.І.