іменем України
04 лютого 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/10153/25
Головуючий у першій інстанції - Косенко О. Д.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/113/26
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.
секретар: Шкарупа Ю.В.
Заявник: ОСОБА_1
Заінтересовані особи: Менський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Міністерство оборони України
Розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою (суддя Косенко О.Д.), ухвалене в м.Чернігів,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про оголошення ОСОБА_2 померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок загибелі при виконанні військового обов'язку та участі у бойових діях під час захисту Батьківщини в районі населеного пункту Побєда Покровського району Донецької області. Заяву мотивовано тим, що 03 листопада 2023 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , разом проживали в м.Чернігові. З 24 лютого 2022 року чоловік заявниці був призваний на військову службу по мобілізації, а 27 березня 2024 року під час виконання бойового завдання біля села Побєда Покровського району Донецької області він зник безвісти, з того часу не виходив на зв'язок, інформація про його місце перебування відсутня, у списках полонених він також не фігурував. За доводами заявниці, з акту службового розслідування та наданих до нього показів свідків можна встановити, що ОСОБА_2 під час несення служби в зоні бойових дій загинув внаслідок ворожого обстрілу. Визнання його померлим необхідно ОСОБА_1 для отримання права на звернення із заявою про виплату одноразової грошової допомоги для неї та дитини, а також для звернення до органів Пенсійного фонду з метою призначення відповідного виду пенсії.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2025 року заяву задоволено; оголошено ОСОБА_2 , військовослужбовця Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ), який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Побєда, Покровського району, Донецької області, під час захисту Батьківщини, виконуючи бойове завдання та забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, - померлим; датою смерті ОСОБА_2 вважати ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду мотивовано тим, що письмові документи, у тому числі зафіксовані у них пояснення військовослужбовців, які виконували бойове завдання разом із ОСОБА_2 на час його поранення, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель ОСОБА_2 , а тому, зволікання у визнанні його померлим буде невиправданим і не відповідатиме принципам правової визначеності, гуманізму, розумності та добросовісності. За результатами дослідження та аналізу матеріалів справи, з урахуванням конкретних її обставин, суд вбачав за необхідне розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_2 померлим від дня настання події, яка спричинила його загибель, ураховуючи, що ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є безпосереднім наслідком воєнних дій.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення на користь апелянта. Апеляційна скарга мотивована тим, що задоволення заяви в даній справі у порядку окремого провадження і оголошення ОСОБА_2 померлим безпосередньо впливатиме на права та обов'язки його спадкоємців, а також на їхнє право на отримання одноразової грошової допомоги, що свідчить про наявність спору про право. Міністерство оборони України заперечує проти розгляду заяви про оголошення ОСОБА_2 померлим у порядку окремого провадження, оскільки це вплине на його права та обов'язки як органу, який уповноважений на прийняття рішень про виплату одноразової грошової допомоги. Заінтересована особа звертає увагу, що чоловік заявниці визнаний зниклим безвісти за особливих обставин внаслідок участі в бойових діях 27 березня 2024 року, в силу чого заява про оголошення його померлим має розглядатися з дотриманням положень ч.2 ст.46 ЦК України, у якій йдеться про можливість оголошення зниклої безвісти особи померлою після спливу, щонайменше шестимісячного строку з дня закінчення воєнних дій, а не з дати зникнення безвісти такої особи.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції частково не відповідає.
По справі встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з 03 листопада 2023 року перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.18). Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.18 зворот).
Батьки ОСОБА_2 померли у 2013 році (а.с.14 зворот, 15, 16 зворот).
Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по адміністративно-господарській діяльності) №38 від 24 лютого 2022 року призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації до військової частини рядового ОСОБА_2 (а.с.13 зворот).
У період з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року та з 14 грудня 2022 року по 29 березня 2023 року старший солдат ОСОБА_2 брав учась у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м.Чернігів Чернігівської області та смт Серебрянка Донецької області відповідно, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 №474-Д від 04 грудня 2023 року (а.с.9).
Сповіщенням сім'ї №17 від 06 квітня 2024 року ОСОБА_1 сповіщено про те, що її чоловік старший солдат ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання біля села Побєда Покровського району Донецької області зник безвісти 27 березня 2024 року (а.с.15 зворот - 16).
07 квітня 2024 року ОСОБА_1 подала до ЧРУП ГУНП в Чернігівській області заяву, в якій просила встановити місцезнаходження її чоловіка ОСОБА_2 , військовослужбовця ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , 1 рота, 1 взвод, 1 відділення, 167 батальйон, 119 ОМб, мав військове звання - старший солдат, перебував на посаді стрільця, який згідно із повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_4 зник безвісти 25 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі н.п.Побєда Покровського району Донецької області (а.с.17). Відповідні відомості було внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а.с.17 зворот).
Відповідно до Акту службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 27 квітня 2024 року, старшого солдата ОСОБА_2 визнано таким, який зник безвісти 27 березня 2024 року внаслідок ведення бойових дій з противником в районі проведення завдань з ПВ «ВОВК» на околиці населеного пункту Побєда Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та державного суверенітету України (а.с.10-13). Під час проведення службового розслідування було встановлено, зокрема, що внаслідок артобстрілу та обстрілу з танку по ПВ «ВОВК» позицію знищено. Внаслідок ураження отримав поранення, несумісне з життям, стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_2 . На даний час неможливо провести евакуацію у зв'язку з тим, що в районі зникнення ведуться бойові дії, тіло знаходиться у точці за координатами (х:53-10884; у:73-84587).
Менський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області повідомив, що в архіві відділу актового запису про смерть ОСОБА_2 не виявлено (а.с.29).
З метою повного та об'єктивного з'ясування обставин у справі судом апеляційної інстанції було витребувано додаткові докази.
Згідно з наданою Державною прикордонною службою України на запит суду інформацією (за період з 01 січня 2022 року по 29 грудня 2025 року) ОСОБА_5 перетнув державний кордон України як пішохід 05 серпня 2023 року, а 02 вересня 2023 року повернувся на територію України.
Державне підприємство «Український національний центр розбудови миру» повідомило, що відомості про ОСОБА_2 внесені до реєстру Національного інформаційного бюро, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні; станом на дату надання відповіді інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червого Хреста про ОСОБА_2 до Національного інформаційного бюро не надходила.
Відповідно до листа Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 17 грудня 2025 року ОСОБА_2 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 26 грудня 2025 року на запит суду ОСОБА_2 перебував на обліку в управлінні як отримувач пільги на житлово-комунальні послуги з січня 2023 року по грудень 2024 року та отримував виплату пільги за відповідний період; на даний час вказана особа на обліку в Головному управлінні не перебуває та не є одержувачем пенсійних та страхових виплат.
Головне управління Національної поліції в Чернігівській області на запит суду повідомило, що ОСОБА_2 в період з 27 березня 2024 року по 26 грудня 2025 року до адміністративної і кримінальної відповідальності не притягувався.
Відповідно до листа Чернігівської філії Чернігівського обласного центру зайнятості від 24 грудня 2025 року ОСОБА_2 на обліку як безробітний не перебував.
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п.3 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до ч.1 ст.306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі №607/159/23.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі №607/1612/23(провадження №61-6323св23).
Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.
У ч.1 ст.46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».
У ч.2 ст.46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (ч.3 ст.46 ЦК України).
Район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).
Бойові дії - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 зроблено висновок, що «…шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі Наказ № 309).
У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.
Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності».
«…Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.
Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.»
ОСОБА_1 у заві про оголошення фізичної особи померлою зазначала, що за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27 березня 2024 року №118 «Про призначення службового розслідування», та наданих до нього показів свідків можна встановити, що її чоловік під час несення служби в зоні бойових дій загинув внаслідок ворожого обстрілу.
Вказувала, що оголошення ОСОБА_2 померлим необхідно їй для отримання права на звернення із заявою про виплату одноразової грошової допомоги його дружині та дитині, а також для звернення до органів Пенсійного фонду з метою призначення відповідного виду пенсії.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Аналізуючи докази, надані заявницею на підтвердження обставин ймовірної загибелі її чоловіка, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини справи дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Побєда Покровського району Донецької області під час захисту Батьківщини, при виконанні бойового завдання та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації.
З такими висновками суду першої інстанції в цілому погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, встановленим відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Проте, суд першої інстанції, констатуючи припущення про ймовірну загибель ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання, у резолютивній частині рішення достовірно стверджує, що військовослужбовець загинув.
Зміст проведеного військовою частиною НОМЕР_1 службового розслідування свідчить про встановлення обставин загибелі старшого солдата ОСОБА_2 у ході бойових дій, однак у зв'язку з неможливістю евакуації тіла він вважається безвісно відсутнім. Отже, в такому випадку суд не може достеменно стверджувати про загибель особи, а лише на підставі припущення про її ймовірну загибель ухвалює рішення про оголошення особи померлою.
У зв'язку з викладеним, оскаржуване рішення суду належить змінити шляхом викладення абзацу другого його резолютивної частини в наступній редакції: «Оголосити громадянина України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Бірківка, Корюківського району, Чернігівської області, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 внаслідок загибелі при виконанні військового обов'язку та участі у бойових діях під час захисту Батьківщини в районі населеного пункту Побєда, Покровського району, Донецької області.»
Доводи апеляційної скарги про те, що строк шість місяців, передбачений ч. 2 статті 46 ЦК України, має рахуватись з моменту закінчення воєнних дій, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23, оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня настання відповідної події - загибелі у бою.
Крім того, за відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та принципу правової визначеності.
Вказане вище узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим у постановах: від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23.
Не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи скарги про наявність спору про право у цій праві, що унеможливлює розгляд заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, з огляду на таке.
Згідно з приписами ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (п.3 ч.2 ст.293 ЦПК України).
Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов'язується із подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи із підходу Європейського Суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський Суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане із наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Апеляційний суд вважає, що оголошення фізичної особи померлою у даній справі не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, враховуючи, що ОСОБА_1 відповідно до положень ст.306 ЦПК України вказала мету (отримання права на звернення із заявою про виплату одноразової грошової допомоги та на звернення до органів Пенсійного фонду з метою призначення відповідного виду пенсії), для якої слід оголосити її чоловіка померлим, що автоматично спір не породжує. Нею не заявлено вимог майнового характеру та не обґрунтовано цю заяву наявністю будь-якого майнового спору за наслідками оголошення чоловіка загиблим. Міністерство оборони України не наводить аргументів на підтвердження доводів існування між сторонами спору про право. Не свідчить про наявність спору про право і те, що в результаті вирішення цієї заяви заявниця може отримати виплати, гарантовані законом, або спадщину.
Доводи апеляційної скарги про те, що задоволення заяви про оголошення ОСОБА_2 померлим безпосередньо вплине на права та обов'язки Міністерства оборони України як органу, який уповноважений на прийняття рішень про виплату одноразової грошової виплати, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки у таких справах спір може виникнути лише між суб'єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
Відповідно, між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України такого спору бути не може, оскільки останнє не є суб'єктом отримання такої допомоги згідно із положеннями статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зазначене узгоджується із правовими висновками, що містяться у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, а також у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі № 298/1350/22 (провадження № 61-15100св24).
Питання кола спадкоємців та їх право на отримання одноразової грошової виплати у зв'язку з оголошенням ОСОБА_2 померлим не є предметом розгляду цієї справи.
Враховуючи викладене та беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 і оголошення ОСОБА_2 померлим, та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2025 року змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції:
«Оголосити громадянина України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Бірківка, Корюківського району, Чернігівської області, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 внаслідок загибелі при виконанні військового обов'язку та участі у бойових діях під час захисту Батьківщини в районі населеного пункту Побєда, Покровського району, Донецької області.»
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 5 лютого 2026 року.
Головуючий: Судді: