Номер провадження: 22-ц/813/5388/25
Справа № 947/314/25
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Драгомерецький М. М.
10.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та моральної шкоди, -
02 січня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та відшкодування моральної шкоди, у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики, який підтверджено розпискою від 30.03.2023, в сумі 123 720,00 грн, яка еквівалентна 3 000 доларам США, моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що отримані 30 березня 2023 року, в якості позики 3 000 доларів США, на строк до 30 вересня 2024 року, не були повернуті у вказаний термін, що є фактом порушення грошового зобов'язання по договору позики, внаслідок чого у позивача виникли емоційні страждання пов'язані із необхідністю витрачати, як гроші так і час для повернення власних грошей, які як моральну шкоду оцінена позивачем у 20 000 грн.
У судовому засіданні представник позивача наполягаючи на задоволенні позову просив здійснити стягнення грошового зобов'язання у доларах США, згідно судової практики Верховного Суду.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 березня 2025 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 30.03.2023 та моральної шкоди. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 30.03.2023 у розмірі 3 000 доларів США, моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 4 265,20 гривень 20 копійок.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
17 вересня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, до закінчення його перебування на військовій службі в Збройних Силах України.
В обґрунтування клопотання про зупинення провадження ОСОБА_3 зазначає, що з 11 вересня 2025 року він проходить військову службу по мобілізації у НОМЕР_1 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, на підтвердження чого він надав довідку від13.09.2025 та копію військового квитка.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про зупинення провадження у справі слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Так, пунктом 2 частини 1 ст. 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини 1 статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Окрім того слід зазначити, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, №30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі №6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
Апеляційним судом враховується, що позиція відповідача ОСОБА_1 щодо суті спору та законності рішення суду першої інстанції чітко викладена в апеляційній скарзі, при цьому збирання нових доказів не входить до повноважень апеляційного суду.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Явка відповідача ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася. Клопотань про розгляд справи в режимі відеоконференції не заявляв, що вказує на зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.
Тому, колегія суддів вважає, що зупинення провадження у справі в даному випадку може порушувати одну з основних засад цивільного судочинства - розумності строку розгляду справи.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в справі.
Згідно ч. 2 ст. 381 ЦПК України, процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 251-253, 381 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева
С.М. Сегеда