Справа № 307/5002/25
Закарпатський апеляційний суд
04.02.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/932/25 за апеляційною скаргою прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 25.12.2025.
Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУ НП у Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби без застосування електронних засобів контролю, на строк до 21.02.2026 включно, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, з повною загальною середньою освітою, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 296 КК України, в кримінальному провадженні, відомості про які 23.12.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071160000760.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою, а в разі неможливості прибути через поважні причини, завчасно повідомити про це; у період з 22 по 6 год наступного дня не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання або роботи; утримуватися від спілкування зі свідками.
З матеріалів судового провадження вбачається, що у провадженні СВ Тячівського РУП ГУ НП у Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025071160000760 від 23.12.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 296 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , у невстановленому місці та за невстановлених обставин, отримав та у подальшому, без передбаченого законом дозволу та в порушення положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за № 576 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями
-2-
метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 за № 662, з невстановленого органом досудового розслідування часу, носив при собі металевий кастет, який зберігав та носив при собі до моменту вилучення працівниками поліції, при наступних обставинах.
23.12.2023 близько 09 год 30 хв ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на вул. Івана Франка, що в селі Ганичі Тячівського району Закарпатської області, неподалік домоволодіння № 154 був зупинений працівниками поліції Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та в ході поверхневої перевірки в кишені штанів у нього був виявлений вище вказаний металевий кастет, який відноситься до категорії холодної зброї ударно-дробильної дії, який виготовлений саморобним способом із застосуванням промислового обладнання та який було вилучено працівниками поліції Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області 23.12.2025, у період з 11 год 05 хв по 11 год 30 хв.
Крім того, 23.12.2025 близько 12 год 50 хв ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись поблизу території штраф майданчику Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області, що в м. Тячів, вул. Промислова, 6 А, Закарпатської області, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ігноруючи існуючі у суспільстві загальноприйняті правила поведінки і норми моралі, маючи на меті протиставити себе загальноприйнятим правилам поведінки, намагаючись самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб і нахабно показуючи своє зневажливе ставлення до оточуючих, підійшов до автомобіля марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить його матері ОСОБА_11 , яким ОСОБА_7 користувався та перебував у його володінні і який було від нього вилучено працівниками поліції 23.12.2025 близько 09 год за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, де тримаючи металевий балонний ключ, з хуліганських мотивів розбив на вищевказаному автомобілі вікна, після чого ОСОБА_7 , продовжуючи свої хуліганські дії, підпалив автомобіль, який погасили сторонні особи, а саме: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Внаслідок його хуліганських дій та вжиття заходів щодо гасіння вказаного транспортного засобу, було тимчасово припинено роботу штраф майданчика Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області.
23.12.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 24.12.2025 його повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 296 КК України.
Необхідність застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий мотивував тим, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких (ч. 2 ст. 263 КК) відноситься до категорії нетяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до трьох років, а також наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 , знаходячись на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, у вчиненні якого підозрюється. Тому, слідчий вважав неможливим застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки такі будуть недостатніми для запобігання вказаним ризикам. Просив застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
-3-
Частково задовольняючи клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вказав на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 296 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується долученими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Також слідчий суддя зазначив, що прокурором не доведено, що ОСОБА_7 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_7 не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, у зв'язку з чим вважав, що відносно підозрюваного ОСОБА_7 слід застосувати більш м'який запобіжний захід. У зв'язку з чим, взявши до уваги те, що підозрюваний має постійне місце проживання, був учасником бойових дій, є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, слідчий суддя дійшов висновку про те, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного буде достатнім застосування щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний період доби.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 25.12.2025 скасувати та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят діб з визначенням розміру застави. Посилаючись на доводи, які викладені у клопотанні слідчого, прокурор повторно указує на те, що передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики є наявними, а тому, з огляду на обставини вчинених кримінальних правопорушень та дані про особу підозрюваного (непрацюючий, раніше судимий), більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання вказаним ризикам.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та захисника. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 25.12.2025 відповідає.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Тячівського РУП ГУ НП у Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025071160000760 від 23.12.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 296 КК України.
-4-
23.12.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 24.12.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 296 КК України.
25.12.2025 ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби без застосування електронних засобів контролю на строк до 21.02.2026.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
-5-
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого СВ Тячівського РУП ГУ НП у Закарпатській області підстави для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_7 вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що достатніх обставин для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та свідчили про недостатність застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , не може вважатись виключною підставою для попереднього його ув'язнення.
Крім того, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 3 років, та у вчинені кримінального проступку.
Натомість, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Колегія суддів уважає, що з урахуванням обставин кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_7 , який був учасником бойових дій, має інвалідність ІІІ групи внаслідок війни, слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту у нічний час доби без застосування електронних засобів контролю. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклав на ОСОБА_7 і певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою, а в разі неможливості прибути через поважні причини, завчасно повідомити про це; у період з 22 по 6 год наступного дня не залишати місце постійного проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання або роботи; утримуватися від спілкування зі свідками.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою,
-6-
ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний період доби без застосування електронних засобів контролю та покладенням додаткових обов'язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризиків із числа передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду, знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, втім недостатньої їх вагомості для застосування до цього підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених ризиків лише у такий спосіб.
Сам по собі факт вчинення інкримінованих підозрюваному ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний період доби без застосування електронних засобів контролю.
Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов'язків, домашній арешт цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного втручання в його повсякденний спосіб життя.
При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього оскаржуваною ухвалою обов'язків. Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені посилання не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, у зв'язку з чим до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірним з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам, і підстав вважати його м'яким, немає.
У контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено у рішенні № 7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова проти Росії» - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.
-7-
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що прокурором не наведено таких обставин та не надано таких доказів, які б спростовували висновки слідчого судді, і будь- яких клопотань із цього приводу не заявлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 25.12.2025 щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді