Справа № 303/3227/23
Закарпатський апеляційний суд
04.02.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисника-адвоката ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/559/25, за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_8 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.09.2025.
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, несудимий, засуджений:
- за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, що має на утриманні неповнолітніх дітей, непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1 , засуджений:
- за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 01 (один) рік 06 (шість) місяців;
- за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки;
- за ч. 2 ст. 342 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 01 (один) рік.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки.
Початок відбування покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили та фактичного його звернення до виконання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 10000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_11 20000 грн моральної шкоди.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_11 6752 грн процесуальних витрат на надання професійної правничої допомоги.
-2-
Речові докази по справі - два DVD-диска з відеозаписом події залишено в матеріалах кримінального провадження.
Згідно вироку ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
23.11.2022 близько 21 год ОСОБА_6 спільно із ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в громадському місці, а саме в середині приміщення кафе «Олімп», яке розташоване в АДРЕСА_2 , грубо порушуючи громадський порядок, безпричинно, із хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загально визначених правил поведінки і моральності, виражалися нецензурною лайкою та вчинили сварку із ОСОБА_11 . На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час вчинення хуліганства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, ОСОБА_6 завдав потерпілому ОСОБА_11 не менше п'яти ударів по різних частинах тіла, а саме в область носу, спини, правого стегна, а ОСОБА_7 завдав потерпілому ОСОБА_11 не менше двох ударів рукою зажатою в кулак в область лівого вуха. Надалі ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_6 , продовжуючи свої хуліганські дії, почали чинити опір громадянам, тобто відштовхували руками ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які намагались припинити їх хуліганські дії.
Згідно висновку експерта Мукачівського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи у громадянина ОСОБА_11 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців в області спинки носу по центру, у чоловій області голови зліва, у поперековій області спини зліва, у середній третині правого стегна, травматичного набряку м'яких тканин в тім'яній області голови зліва, по центру якого розташована саднина, саднини в потиличній області голови по центру. Синці та садна відносяться до групи легких тілесних ушкоджень згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», як такі, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я і стійку втрату працездатності. Також були виявлені тілесні ушкодження у вигляді ушитої рани в області основи лівого вуха (забійно-рвана рана лівого вуха з пошкодженням хряща), які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, згідно п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», як такі що потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 6, але не більше як 21 день. Крім того, згідно консультації лікаря ЛОР та даними аудіометрії від 28.11.2022 було виявлено лівобічне ураження звукопровідного та звукосприймаючого апарату з втратою слуху 75 дб. Справа ураження звукосприймаючого апарату з втратою слуху 25 дб. Було поставлено діагноз: гостра лівобічна змішана приглухуватість 4 ст. Правобічна нейросенсорна приглухуватість 1 ст. Дані тілесні ушкодження призвели до стійкої втрати працездатності не менше ніж на третину, а саме до втрати запальної працездатності на 15% і відносяться до групи тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, відповідно до п. 2.2.3. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 21 день. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення, чим могла бути рука стиснута в кулак сторонньої людини.
Також, 23.22.2022 близько 21 год ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в середині приміщення кафе «Олімп» за адресою: с. Ракошино, вул. Європейська, 179, Мукачівського району, під час вчинення хуліганських дій на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вчинив сварку із ОСОБА_11 , під час якої, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій їх караність та настання
-3-
суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, наніс йому не менше двох ударів рукою зажатою в кулак в область лівого вуха, чим спричинив ОСОБА_11 , тілесні ушкодження у вигляді лівобічного ураження звукопровідного та звукосприймаючого апарату з втратою слуху на 75 дб. Справа ураження звукосприймаючого апарату з втратою слуху 25 дб. Діагноз: гостра лівобічна змішана приглухуватість 4 ст. Правобічна нейросенсорна приглухуватість 1 ст. Дані тілесні ушкодження призвели до стійкої втрати працездатності не менше ніж на третину, а саме до втрати загальної працездатності на 15% і відносяться до групи тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості згідно п.2.2.3. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 21 день. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення, чим могла бути рука стиснута в кулак сторонньої людини.
Крім того, 23.11.2022 близько 21 год 30 хв ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, неподалік приміщення кафе «Олімп», яке розташоване в с. Ракошино по вул. Європейській, 179, Мукачівського району, під час спілкування з працівниками сектору реагування патрульної поліції, які в свою чергу відповідно до розстановки сил та засобів УПП в період з 19 год 23.11.2022 по 07 год 24.11.2022 перебували на нічному чергуванні в екіпажі «Д-ЖАСМИН-0209» та відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» відреагували на екстрений виклик на лінію «102», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи те, що перед ним перебувають працівники сектору реагування патрульної поліції, у форменому одязі, а саме інспектор взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_14 та інспектор взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Закарпатській області капрал поліції ОСОБА_15 , почав виражатись на їх адресу нецензурною лайкою та почав чинити опір працівникам правоохоронного органу, а саме: інспектору взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Закарпатській області ОСОБА_14 та інспектору взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Закарпатській області ОСОБА_15 , під час виконання ними службових обов'язків, шляхом не виконання законних вимог працівників батальйону УПП, що виразилося у штовханні, чіплянні за формений одяг та пошкодження нагрудної камери інспектору взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Закарпатській області ОСОБА_15 .
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , просить вирок суду від 15.09.2025 змінити та призначити обвинуваченим покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Звертає увагу на те, що при призначенні ОСОБА_7 покарання судом не враховано те, що останній працює, позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за місцем роботи, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, двоє з яких є малолітніми, до того ж є єдиною особою, яка здійснює безпосередній догляд та забезпечення дітей, так як його дружина перебуває за кордоном. Крім того, судом не враховано і дані обвинуваченого ОСОБА_6 , який за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей. Обвинувачені з часу вчиненні інкримінованих їй правопорушень вже неодноразово пошкодували про їх вчинення та проявили щиросердечне розкаяння. На момент подання апеляційної скарги обвинувачені вину у вчиненому визнали повністю, відшкодували потерпілому заподіяну шкоду, що свідчить про їх щире каяття.
В запереченні на апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 , прокурор вказує на її безпідставність й необґрунтованість та вважає, що судом повно, всебічно й об'єктивно досліджено всі обставини кримінального провадження, при призначенні покарання враховано вимоги ст. 50, 65 КК України. Крім того, зазначає, що кримінальні
-4-
правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відносяться до категорії злочинів, обставини, які пом'якшують покарання обвинувачених відсутні, проте встановлено обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння. При цьому судом враховано факт наявності на утриманні обвинувачених дітей, хоча жодного доказу на підтвердження цих обставин стороною захисту не надано, як і не надано доказів того, що обвинувачені самотужки здійснюють догляд та утримують сім'ю.
Судове провадження розглядається за відсутності потерпілих та представника потерпілого-адвоката ОСОБА_16 , неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки. Крім того, апеляційний суд враховує заяву потерпілого ОСОБА_11 , який просить розглянути апеляційну скаргу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також їх захисника-адвоката ОСОБА_8 , на підтримання доводів апеляційної скарги, промову прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_8 підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування й судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку висновки про винуватість обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, а ОСОБА_7 ще й у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 342 КК України, при обставинах викладених у вироку суду, ґрунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також правильність призначеного судом покарання, ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_8 щодо невідповідності призначеного обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушення, даним про особу обвинувачених, внаслідок його надмірної суворості, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Засади призначення покарання зазначені у ч. 1 ст. 65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
-5-
Частиною 2 статті 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним кримінальному правопорушенню, що передбачає врахування способу й об'єкта посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Виправлення як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його надалі від учинення нових злочинів.
З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Також необхідно зазначити, що Верховним Судом 01.02.2018 у справі № 634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов'язки) надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК) визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання зазначених вимог закону дотримався. Колегія суддів уважає, що покарання обвинуваченим судом першої інстанції призначено з урахуванням вимог ст. 65 КК України, що не заперечувалось в судовому засіданні і сторонами кримінального провадження.
З матеріалів кримінального провадження та вироку суду вбачається, що суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження в повній мірі встановив й врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які хоча і віднесено
-6-
до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинувачених, які раніше не судимі, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебувають, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, наявність обтяжуючої обставини - вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння та призначив їм покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій статей, за якими вони обвинувачувались, яке ОСОБА_7 та ОСОБА_6 повинні відбувати реально.
Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується та уважає, що відбування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 призначеного покарання у виді позбавлення волі реально, є надто суворим і його застосування потягне за собою порушення засад виваженості та справедливості, які включають наявність розумного балансу між завищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, що на переконання колегії суддів не відповідатиме меті покарання, гуманності та справедливості.
Всебічна оцінка даних про особу винного є однією з важливих передумов можливості застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Перш за все необхідно враховувати соціально значиму поведінку винного до і після вчинення кримінального правопорушення, а також окремі якості чи інші особливості його особистості.
За час розгляду кримінального провадження в суді обвинувачені свідомо і неухильно дотримувалися загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів. Окрім того, в поясненнях та судових дебатах, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розкаялися, шкодуючи про вчинене та, відшкодували повністю заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, що підтвердили документально, запевняли суд про недопустимість в майбутньому подібної поведінки. Наведене свідчить про істотне зниження ступеню небезпечності обвинувачених для суспільства, і утворює підставу для висновку суду про те, що їх виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
На переконання апеляційного суду, така пост кримінальна поведінка обвинувачених ОСОБА_7 й ОСОБА_6 , засвідчує про їх щире каяття, характеризує суб'єктивне ставлення до вчинених кримінальних правопорушень, яке виявляється в тому, що вони визнали свою провину, критично оцінили свої дії, шкодують з приводу вчиненого та бажають виправити ситуацію подальшою правомірною поведінкою.
Крім того, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повністю відшкодували завдану потерпілому шкоду, що підтвердив у своїй заяві, адресованій апеляційному суду, потерпілий ОСОБА_11 , вказавши про відсутність будь-яких претензій до обвинувачених у зв'язку з повним відшкодуванням йому заподіяної злочином шкоди та просив не позбавляти обвинувачених волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини кримінального провадження, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
-7-
Також колегія суддів враховує, що покарання, зокрема, у виді позбавлення волі є винятковим покаранням, яке застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в інший передбачений законом спосіб. Покарання повинно визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин. Однією з умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
Виходячи з конкретних обставини кримінального провадження, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , наявність у них постійного місця проживання та позитивної характеристики, відсутність даних про перебування обвинувачених на обліках у лікарів нарколога і психіатра, наявність у ОСОБА_7 на утриманні трьох дітей, двоє з яких малолітні, догляд за якими здійснює ОСОБА_7 одноосібно та наявність у ОСОБА_6 на утриманні двох малолітніх дітей, а також те, що обвинувачені повністю відшкодували заподіяну шкоду потерпілому, котрий жодних претензій до них не має, та з огляду на ту обставину, що з моменту притягнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, останні не вчинили нових кримінальних правопорушень та не притягувалися до іншої юридичної відповідальності, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без відбування реального покарання та необхідність їх звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк терміном на 01 (один) рік з покладенням на них передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу обов'язків.
При цьому факт вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння, поряд із встановленими апеляційним судом у цьому конкретному кримінальному провадженні обставинами, не свідчить про недоцільність застосування до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів уважає, що саме таке покарання, а також термін іспитового строку відповідають як характеру та ступеню вчинених обвинуваченими кримінально-карних діянь, так і особі обвинувачених і, в свою чергу, є необхідними і достатніми для їх виправлення й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченими, так і іншими особами, а також сприятимуть досягненню основної мети - виховання ОСОБА_6 й ОСОБА_7 в дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За таких обставин, апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_8 підлягає до задоволення, а вироку суду в частині призначення покарання - зміні.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_17 задовольнити.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.09.2025 щодо ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в частині призначення покарання змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_18 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 01 (один) рік.
-8-
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_18 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_19 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 01 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_19 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
У решті вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.09.2025 щодо ОСОБА_18 та ОСОБА_19 залишити без змін.
На ухвалу Закарпатського апеляційного суду безпосередньо до Касаційного кримінального суду уї складі Верховного Суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді