27 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 920/457/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І»
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025
з розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І»
на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І»
про стягнення 36 560 386,67 грн.
1. Короткий зміст скарги
1.1. У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДС-ІНЖИНІРІНГ» (далі - позивач та/або ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРІНГ») звернулося до Господарського суду Сумської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» (далі - відповідач та/або ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» та/або Боржник) про стягнення 31 411 503,60 грн заборгованості за Договором генерального підряду від 20.12.2018 № 2012-001 (далі - договір), 219 691,15 грн 3 % річних за період з 23.12.2020 по 20.04.2021, 860 223,40 грн інфляційних втрат з 23.12.2020 по 20.04.2021, 927 818,16 грн пені з 23.12.2020 по 20.04.2021, 3 141 150,36 грн штрафу та судового збору у розмірі 548 405,81 грн.
1.2. Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.06.2022 у справі № 920/457/21 (Джепа Ю. А. - головуючий, судді: Жерьобкіна Є. А., Котельницька В. Л.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 (Владимиренко С. В - головуючий, судді: Ходаківська І. П., Євсіков О. О.) та постановою Верховного Суду від 20.05.2025 (Волковицька Н. О. - головуючий, судді: Могил С. К., Случ О. В.) позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у сумі 31 411 503,60 грн, 3 % річних у сумі 219 691,15 грн, збитки від інфляції в сумі 860 223,40 грн, пеню в сумі 927 818,16 грн, штраф у сумі 3 141 150,36 грн та судовий збір у сумі 548 405,80 грн.
1.3. 30.06.2025 від представника ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» надійшла до суду скарга б/н від 27.06.2025 (вх.№ 3707 від 30.06.2025) на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А. М. щодо нескасування арешту банківського рахунку відповідача, в якій заявник просив зняти арешт, накладений на рахунок, що відкрито в Акціонерному товаристві «Укргазбанк» IBAN НОМЕР_1 , постановою від 23.05.2025 у межах ВП № 78174474.
1.4. 07.08.2025 представником ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» подано до суду скаргу б/н від 07.08.2025 (вх.№ 4320 від 07.08.2025) на дії приватного виконавця з визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні № 78174474, в якій заявник просив визнати неправомірними дії приватного виконавця Авторгова А. М. у виконавчому провадженні № 78174474 щодо визначення вартості майна ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І»; визнати недійсною оцінку майна ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І», оформлену звітом про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингюрсервіс» від 23.06.2025.
1.5. Також 07.08.2025 представником ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» подано до суду клопотання б/н від 07.08.2025 (вх.№ 4323/25 від 12.08.2025), в якому заявник просив суд зупинити передачу на реалізацію у межах виконавчого провадження майна ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» - сонячної електростанції, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Охтирський район, м. Тростянець, вул. Набережна, буд. 55.
1.6. Ухвалою від 19.08.2025 постановлено повернути без розгляду скаргу представника ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» б/н від 27.06.2025 (вх.№ 3707 від 30.06.2025) на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А. М. щодо нескасування арешту банківського рахунку відповідача; призначено судове засідання для розгляду скарги представника відповідача б/н від 07.08.2025 (вх.№ 4320 від 07.08.2025) на дії приватного виконавця з визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні № 78174474 та клопотання б/н від 07.08.2025 (вх.№ 4323/25 від 12.08.2025) про зупинення передачі на реалізацію у межах виконавчого провадження майна у справі № 920/457/21 на 26.08.2025.
1.7. 13.05.2025 представником ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» у доповнення клопотання б/н від 07.08.2025 (вх.№ 4323/25 від 12.08.2025) подано до суду клопотання б/н від 13.08.2025 (вх.№ 3864 від 13.08.2025), в якому, доповнивши обґрунтування вимог, заявник просив суд зупинити передачу на реалізацію у межах виконавчого провадження майна ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» - сонячної електростанції, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Охтирський район, м. Тростянець, вул. Набережна, буд. 55.
1.8. 21.08.2025 від представника ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» надійшла до суду скарга б/н від 20.08.2025 (вх.№ 4550, 4551 від 21.08.2025) на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А. М. щодо нескасування арешту банківського рахунку відповідача, в якій просить зняти арешт, накладений на рахунок, відкритий в Акціонерному товаристві «Укргазбанк» IBAN НОМЕР_1 , постановою від 23.05.2025 в межах ВП № 78174474, а також визнати поважними причини пропуску строку на її подання та поновити відповідний строк.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.08.2025 у справі № 920/457/21 (Джепа Ю. А. - головуючий, судді: Жерьобкіна А. Є., Котельницька В. Л.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 (Скрипка І. М. - головуючий, судді: Мальченко А. О., Тищенко А. І.): задоволено клопотання про поновлення строку на подання скарги ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» б/н від 20.08.2025 (вх. № 4551 від 21.08.2025) на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А. М. щодо нескасування арешту банківського рахунку відповідача; відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» б/н від 20.08.2025 (вх.№ 4550 від 21.08.2025) на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А. М. щодо нескасування арешту банківського рахунку відповідача; відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» б/н від 07.08.2025 (вх.№ 4320 від 07.08.2025) на дії приватного виконавця з визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні № 78174474; відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» б/н від 07.08.2025 (вх.№ 4323/25 від 12.08.2025) та б/н від 13.08.2025 (вх.№ 3864 від 13.08.2025) про зупинення передачі на реалізацію у межах виконавчого провадження майна боржника у справі № 920/457/21.
2.2. Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості її доводів.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.08.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 у справі № 920/457/21, ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постанову в частині відмови в задоволенні скарги ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» від 07.08.2025 на дії приватного виконавця з визначення вартості майна Боржника у виконавчому провадженні № 78174474. Прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» від 07.08.2025 на дії приватного виконавця з визначення вартості майна Боржника у виконавчому провадженні № 78174474, а саме: визнати неправомірними дії приватного виконавця Авторгова А. М. у виконавчому провадженні № 78174474 щодо визначення вартості майна ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І»; визнати недійсною оцінку майна ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І», оформлену звітом про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингюрсервіс» від 23.06.2025 (далі - Звіт).
3.2. Скаржник наголошує, що:
суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували положення статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» стосовно процедури оскарження результатів оцінки майна, без врахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 761/38243/21, від 29.04.2020 у справі № 826/6706/18, від 03.02.2021 у справі № 442/6491/17, від 07.02.2024 у справі № 607/12426/18, від 13.02.2020 у справі № 309/816/18, від 08.01.2024 у справі № 2-3894/09, від 04.07.2018 у справі № 711/650/13-ц та висновки Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц щодо визначення рецензування звіту, як єдиного законодавчо встановленого способу спростування результатів оцінки, та відсутності норми законодавства, яка забороняє замовляти рецензування самостійно, не звертаючись до приватного виконавця;
суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях застосували положення статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» стосовно процедури оскарження результатів оцінки майна, без врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 711/650/13-ц щодо відсутності необхідності повідомлення рецензента про кримінальну відповідальність;
суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях не застосували правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.06.2025 у справі № 916/302/16, в якій визначено необхідність здійснення оцінки майна, як цілісного майнового комплексу.
3.3. Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Авторгов А. М. у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу та постанову - без змін.
3.4. ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРІНГ» у відзиві просить ухвалу та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
3.5. У письмових поясненнях, наданих до Суду 09.01.2026, скаржник просить задовольнити вимоги касаційної скарги в повному обсязі.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Колегія суддів зауважує, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам скарг, поданих до судів першої та апеляційної інстанцій та зводяться до того, що дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна на підставі Звіту є неправомірними, тому що:
1. Результати оцінки майна є недостовірними, оскільки ринкова вартість сонячної електростанції була занижена через численні методологічні порушення оцінювача;
2. Рецензування Звіту підтвердило наявність істотних недоліків, що вплинули на достовірність результатів оцінки (неповна ідентифікація об'єкта, неправильний вибір підходів, відсутність необхідної інформації);
3. Приватний виконавець неправильно визначив предмет оцінки, зобов'язавши оцінити лише майно та обладнання, замість цілісного майнового комплексу (ЦМК), що генерує дохід. Це призвело до застосування неправильної методики і заниження вартості;
4. Оцінювачем необґрунтовано не застосовано дохідний підхід, хоча сонячна електростанція функціонує як доходогенеруючий комплекс, що суперечить Національним стандартам оцінки № 1 та № 3;
5. Неправильно визначено базу оцінки - оцінка проведена нібито для застави, а не примусового продажу в межах виконавчого провадження, що не відповідає меті оцінки, поставленій виконавцем;
6. Фактичні дані щодо доступу до об'єкта викладені неправдиво, що стало підставою для невключення частини обладнання до складу предмета оцінки та викривлення вартості;
7. Порушення виконавця та оцінювача призводять до суттєвих збитків боржника, оскільки реалізація електростанції за заниженою ціною може позбавити боржника доходу.
У контексті наведених доводів Верховний Суд звертає увагу на те, що за змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення).
Відповідно до частини шостої цієї ж статті, у разі якщо на зазначене у частині п'ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:
1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер'єру офісів, готова продукція та товари, тощо);
2) об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.
З вищевикладеного вбачається, що законодавство надає виконавцю значний обсяг повноважень для забезпечення основного завдання - виконання судового рішення. У такий спосіб права виконавця мають кореспондуватися з його обов'язками вжити вичерпних заходів у виконавчому провадженні.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 24.07.2024 у справі № 910/13240/19.
Нормами частин першої, п'ятої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Варто також звернути увагу на те, що відповідно до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.
Експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі завідомо неправдивого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем.
У свою чергу, порядок визначення вартості майна боржника та проведення оцінки майна боржника передбачено статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом якої визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (частина п'ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).
Таким чином, аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Крім того, зі змісту Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об'єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов'язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.
Вище наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 909/121/22, від 09.01.2024 № 870/94/20.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин в питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені в Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно з частинами першою, четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» в редакції, чинній на час складання Звіту, звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.
Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17 .
Таким чином, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 821/197/18/4440/16 та у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 461/4240/17.
Водночас варто звернути увагу на те, що в силу положень пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.
Аналогічні положення закріплені в пункті 62 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».
Відповідно до пункту 63 вказаного стандарту рецензування полягає у неупередженому об'єктивному розгляді оцінки майна особою, яка не має особистої матеріальної або іншої заінтересованості в результатах такої оцінки, відповідно до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва.
Тобто Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 826/6706/18.
Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов'язку державного виконавця або відповідного відділу Державної виконавчої служби здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб'єктом оціночної діяльності.
Таким чином, з аналізу вказаних положень убачається, що діючим законодавством не передбачено обов'язковість проведення рецензії звіту про оцінку майна, а обов'язковою умовою для проведення рецензування звіту про оцінку майна є надходження відповідного запиту, серед іншого, письмового запиту органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна (див. постанову Верховного Суду від 03.09.2024 у справі № Б-24/158-07 (922/5190/23).
Разом з цим, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Боржник не звертався до приватного виконавця з заявою (запитом) щодо проведення рецензування Звіту, а здійснив його рецензування поза межами виконавчого провадження.
Судами також встановлено, що всупереч вимогам статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», рецензенти не попереджались виконавцем про кримінальну відповідальність за недостовірне чи необ'єктивне проведення рецензування.
За цієї умови колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами висновку щодо застосування положень статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» в подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постановах від 08.11.2023 у справі № 761/38243/21, від 29.04.2020 у справі № 826/6706/18, від 03.02.2021 у справі № 442/6491/17, від 07.02.2024 у справі № 607/12426/18, від 13.02.2020 у справі № 309/816/18, від 08.01.2024 у справі № 2-3894/09, від 04.07.2018 у справі № 711/650/13-ц та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц, оскільки в наведених постановах, судами касаційної інстанції викладено загальний висновок про те, що рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатом оцінки, проте жодна з цих постанов не містить висновків щодо можливості самостійного рецензування звіту, без звернення до виконавця з відповідним запитом, особи яка заінтересована у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, тобто поза межами виконавчого провадження. Навпаки, у постанові від 08.01.2024 у справі № 2-3894/09, на яку посилається заявник касаційної скарги, викладено висновок про те, що у разі незгоди із результами оцінки заявник має право звернутися з клопотанням про визначення рецензування звіту про оцінку майна.
Отже, аналіз висновків, зроблених в оскаржуваній постанові у цій справі, яка переглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених для порівняння постановах Верховного Суду.
Водночас відхиляються посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій постанови Верховного Суду від 19.06.2025 у справі № 916/302/16, в якій застосовано положення Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 та зазначено про необхідність оцінки майна, як цілісного майнового комплексу, з огляду на те, що на відміну від цієї справи № 920/457/21, в якій приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Авторговим А. М. накладено арешт на нерухоме майно належне Боржнику: будівля, сонячна електростанція потужністю 5,7 МВТ, ідентифікатор об'єкта в ЄДЕССБ: 01.3493481.5048629.20240618.64.0000.59, РНОНМ: 2977393059040, складається з: - будівля ЗПК, А-1 площею 12,1 кв. м; - господарська будівля, Б-1 загальною площею 13,9 кв. м; - вбиральня, В; - столи ФЕМ (фотоелектричних модулів) - 768 шт з компонентами, ФЕМ, а саме: сонячний ФЕМ АС-320МН/120S - 6814 шт, сонячний ФЕМ АС-325МН/120S - 4508 шт, сонячний ФЕМ АС-360МН/120V - 11202 шт, інвертор Sunny Tripower Core2 STP 110-60 - 48 шт; - КТП (8 шт), I-IV, VII-X; - КТП власних потреб (1 шт), V; - РП10кВ, VI; - Пост охорони (2 шт), ПО RRP-4HLFDOM5P; - Огорожа, 1-5, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Охтирський район, м. Тростянець, вул. Набережна, буд. 55, у справі № 916/302/16 виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна у виді саме цілісного майнового комплексу ПАТ «Одесапродконтракт». Отже у справі № 916/302/16, постанова була ухвалена з огляду на врахування конкретних обставин щодо арешту цілісного майнового комплексу та доказів, зібраних під час її розгляду. З наведеного слідує, що справа № 920/457/21, що розглядається, та справа № 916/302/16 не є подібними, позаяк існує ряд істотних відмінностей саме у фактичних обставинах таких спорів, пов'язаних із правами й обов'язками їх сторін, що в свою чергу зумовлює і різний зміст спірних правовідносин, що унеможливлює застосування правового висновку Верховного Суду, викладеного у наведеній скаржником у касаційній скарзі постанові, до спірних правовідносин у цій справі.
Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, цілісний майновий комплекс не був об'єктом звернення стягнення, й відповідно, не був об'єктом оцінки, тому доводи скарги щодо незастосування приватним виконавцем до предмета оцінки правил оцінки цілісного майнового комплексу, є безпідставними.
Твердження ТОВ «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» щодо зауважень під час огляду об'єкта оцінки стосовно недопуску до всіх приміщень, також правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки матеріалами справи не підтверджується недопуск оцінювача до критично важливої чи значної за обсягом частини об'єкта, зауваження мають формальний характер.
При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до викладеного у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 442/6491/17 правового висновку, який застосовано судами попередніх інстанцій та на неврахуванні якого наполягає скаржник у тексті касаційної скарги, відсутність даних про огляд об'єкта оцінки не є тією обставиною, з якою законодавство пов'язує можливість визнання протиправними дій виконавця щодо оцінки майна.
Крім цього, суди попередніх інстанцій взявши до уваги зауваження рецензентів та надавши їм оцінку вказали, що такі зауваження не впливають на достовірність результатів оцінки майна, як то: відсутність загального алгоритму оцінки з описом підходів та методів оцінки щодо кожного виду майна, або, що використання фактичної орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка була проіндексована оцінювачем від дати заключення договорів до дати оцінки на індекс споживчих цін за цей період (слід зазначити, що суб'єктом оціночної діяльності оцінювалося право користування земельною ділянкою); також те, що в якості аналогів оцінювачем використані дані комерційних пропозицій на поставку сонячних модулів загальною потужністю 7,7 мВт, хоча в ідентифікації об'єкта оцінки, в його найменуванні вказане: «сонячна електростанція потужністю 5,7 мВт», тощо.
Крім того, суди звернули увагу на те, що оцінювачем, при проведенні оцінки вартості об'єкта речових прав, прийнято до уваги вартість всіх складових об'єкта речових прав, в тому числі вартість 48 шт інверторів Sunny Tripower Core 2 STP 110-60 та фотоелектричних модулів загальною потужністю 7,7 МВт.
Як доводить приватний виконавець, що не спростовано скаржником, 5,7 мВт це потужність по інвенторам, 7,7 мВт - це потужність по сонячним модулям. Якщо оцінювач проведе коригування на різницю в потужності, то вартість об'єкта оцінки зменшиться.
Суди зауважили, що ринок сонячних панелей досить динамічно розвивається. Сонячні панелі, які виготовлялися майже 5 років є морально застарілими, а на сьогодні потужність сонячних панелей в два рази виросла при тому, що вартість одної такої сонячної панелі коштує дешевше. Подібне майно використовувалось в контексті потужності Ватт, які може генерувати один сонячний модуль.
Рецензенти зазначають, що застосовані у якості аналогів п'ять пропозицій з продажу сонячних панелей не враховують вартість їх монтажу, хоча ці витрати складають суттєву частку у відновній вартості подібного майна.
Відповідно до пункту 8 стандарту 9 бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби», первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів ; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
У той же час, судами попередніх інстанцій враховано, що метою оцінки є визначення його вартості для цілей виконавчого провадження, тобто реалізації майна і у даному випадку монтаж панелей не потрібен.
За таких обставин цілком доцільними є висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, рецензування звіту не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому оцінка майна у виконавчому провадженні виконана з використанням порівняльного та витратного підходів, що відповідає Національним стандартам оцінки. Відмова від застосування дохідного підходу є правомірною, оскільки в умовах виконавчого провадження мета оцінки - визначення вартості майна для реалізації на електронних торгах, а не оцінка бізнесу як такого.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про ненадання доказів на підтвердження того, що дії виконавця щодо оцінки майна не відповідали положенням частин першої - третьої, п'ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 461/4240/17, зі змісту норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об'єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов'язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.
Залучивши суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна, виконавець діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та, відповідно до положень цього ж Закону, визначив ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.
Також судами враховано, що початкова чи оціночна вартість майна є стартовою ціною, за якою майно передається на реалізацію й формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції.
Суди попередніх інстанцій аналізуючи подані скарги зазначили, що доводи скаржника щодо оцінки спірного майна, як і в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції хоча і зводяться до невідповідності вищезазначеної оцінки вимогам законодавства з посиланнями на практику інших судів, зокрема, Верховного Суду, однак жодних доказів які б підтверджували факти порушення щодо проведення оцінки майна, матеріали скарги не містять. Означених доказів також не додано і до матеріалів касаційної скарги.
З урахуванням того, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги скаржника спрямовані на здійснення касаційним судом переоцінки зібраних доказів у справі та спрямовані на намагання скаржника поставити під сумнів доцільність виконання судового рішення, яке набрало законної сили, шляхом вказівок на недостовірність доказів у вигляді спірного Звіту щодо оцінки майна та шляхом ставлення під сумнів дій виконавця судового рішення щодо вилучення, у відповідності до виконавчих документів, відповідного майна.
Наведене свідчить про необґрунтованість касаційної скарги та намагання скаржника спонукати суд касаційної інстанції до здійснення переоцінки зібраних доказів у справі, що виходить за межі касаційного розгляду справи у суді касаційної інстанції.
На підставі наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. На підставі вищевикладеного Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що оскаржувані ухвала та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
5.2. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГРІН ЕНЕРДЖІ СОЛАР І» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Сумської області від 26.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 у справі № 920/457/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Постанову виготовлено та підписано у розумний строк з урахуванням перебування судді Могила С. К. на лікарняному.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ