Провадження № 33/803/198/26 Справа № 175/7730/25 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
20 січня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Кривий Ріг, апеляційну скаргу адвоката Міронова В.О. на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,-
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції:
Судом першої інстанції встановлено, що 20 березня 2025 року, приблизно о 18 годині 25 хвилин, ОСОБА_1 біля будинку № 61-А по вул. Дружби в м. Краматорську Донецької області керувала автомобілем «ВАЗ 217030», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння (результат за допомогою приладу - газоаналізатору «Драгер Alcotest 7510 » - позитивний, 1,77 ‰), чим порушила вимоги п. 2.9.а ПДР України.
Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року, ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн., позбавлено права керувати транспортним засобом на строк 1 рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн..
Доводи апеляційної скарги:
З таким судовим рішенням не погодився адвокат Міронов В.О. та оскаржив його в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що з оскаржуваною постановою був ознайомлений лише 07 жовтня 2025 року, після особистого звернення до суду у зв'язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження.
В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що ОСОБА_1 безпосередньо керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Вказує, що працівники патрульної поліції провели огляд ОСОБА_1 з порушенням вимог Інструкції, оскільки не оголосили та не перевірили ознаки сп'яніння, водію не було повідомлено марку засобу та не надано сертифікат відповідності, свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки, не направлено до найближчого медичного закладу для встановлення стану сп'яніння.
Також сторона захисту звертає увагу, що газоаналізатор, за допомогою якого проводився огляд, має прострочений термін калібрування.
До того ж адвокат зазначає, що поліцейські позбавили ОСОБА_1 права на заперечення результатів огляду, оскільки не з'ясували думку останньої щодо результатів проведеного огляду.
Вважає, що пропозиція проходження огляду на стан сп'яніння є неправомірною, оскільки була здійснена з порушенням.
Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не є належним доказом, оскільки не містить ознак алкогольного сп'яніння, в протоколі не зазначено марку та номер транспортного засобу, не містить інформації про відсторонення водія від керування транспортним засобом. Крім того, зазначений у протоколі час не відповідає фактичним обставинам справи, що зафіксовані на відео.
Позиції сторін в суді:
Учасники судового провадження, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, однак до зали судового засідання не з'явились. Клопотань про відкладень розгляду справи до суду не надходило.
Адвокат Міронов В.О. звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, однак у зазначений час до судового засідання в режимі відеоконференції не під'єднався.
Суд апеляційної інстанції зазначає, якщо сторона, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, за наявності клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, не забезпечує належних умов для прийняття участі у судовому засіданні, зокрема, не забезпечує участь у режимі відеоконференції з приміщень, які обладнані автономним джерелом живлення, вважається такою, що не прибула в судове засідання. Суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами ст. 268 КУпАП, доходить висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності таких осіб.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
За змістом положень ч.2 ст.294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.
Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановлено 22 вересня 2025 року. Однак судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання оскаржуваної постанови учасниками справи.
Враховуючи, відсутність доказів отримання постанови сторонами, а також враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України щодо забезпечення права на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання адвоката та поновлення строку на апеляційне оскарження.
Суд визнає цей строк пропущеним не з вини апелянта та розцінює наведені ним обставини як поважні.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.9 а ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те що до адміністративної відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу за керування в стані сп'яніння.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до розділу 1 зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько - акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку), а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Дослідивши матеріали цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції під час її розгляду дотримався вимог закону та правильно встановив наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є безпідставними. Її вина підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, яким надана повна та належна оцінка, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 010259 від 20.03.2025, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить виклад суті вчиненого правопорушення;
диском з відео-записом з боді-камери поліцейського, на якому зафіксований факт вчинення адміністративного правопорушення;
чек-листом з газоаналізатора «DRAGER Аlcotest 7510», тест №41, дата останнього градуювання 31.07.2024 року, результат огляду позитивний становить 1,77 ‰;
актом огляду водія на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 20 березня 2025 року, на місці зупинки транспортного засобу поліцейським проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу ОСОБА_1 у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд проведено за допомогою технічного засобу «DRAGER Аlcotest 7510» № АRND-0033». Результат огляду на стан сп'яніння: позитивний, 1,77 ‰.;
свідоцтвом на повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 31 липня 2025 року, згідно якого газоаналізатор «DRAGER Аlcotest 7510», пройшов повірку та дійсний до 31 липня 2025 року;
протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 010133 від 20.03.2025, складеним стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному їх дослідженні в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд визнає зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
Апеляційний суд зауважує, що обов'язковими складовими адміністративного правопорушення є факт керування транспортним засобом та перебування водія в стані алкогольного сп'яніння. Вказані складові у вигляді керування транспортним засобом та перебування у стані алкогольного сп'яніння, повністю підтверджені матеріалами справи.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням апелянта щодо відсутності доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки під час спілкування з працівниками патрульної поліції остання надавала пояснення як водій транспортного засобу. Крім того, вона декілька разів зазначала, що не знає цієї дороги, оскільки не є місцевою та жодного разу не заперечувала факту керування вказаним транспортним засобом.
Щодо порушення працівниками патрульної поліції вимог Інструкції, оскільки не запропоновано пройти огляд в медичному закладі, суд апеляційної інстанції зазначає, що після продуття газоаналізатора ОСОБА_1 з результатами огляду фактично погодилась про що свідчить її поведінка та відсутність будь-яких претензій, щодо результатів огляду.
Більш того, згода особи з результатами проведеного огляду підтверджується її особистим підписом у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення та безпосередньо самій роздруківці з газоаналізатора DRAGER Аlcotest.
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення .
Оскільки ОСОБА_1 не заперечувала щодо результатів огляду, вказана позиція була розцінена працівниками патрульної поліції як згода з результатами огляду. З цим погоджується й суд апеляційної інстанції та вважає доводи сторони захисту в цій частині необґрунтованими й такими, що направлені на введення суду апеляційної інстанції в оману задля уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також ОСОБА_1 не надано відомостей про те, що вона звертався до суду в порядку КАСУ щодо оскарження дій працівників поліції.
Доводи сторони захисту про недоведеність працівниками поліції ознак алкогольного сп'яніння не спростовують вини ОСОБА_1 , оскільки виявлення таких ознак належить до повноважень поліцейського (за його внутрішнім переконанням) та слугує підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп'яніння з метою спростування або доведення перебування особи в такому стані. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають проведення окремого огляду для фіксації ознак сп'яніння та не наділяють водія правом оскаржувати виявлені поліцейським ознаки інакше, ніж шляхом проходження відповідного огляду.
Крім того суд апеляційної інстанції критично відноситься до доводів апеляційної скарги захисника, що працівниками поліції не оголошено водію ознак алкогольного сп'яніння, оскільки підтвердження оголошення вказаних ознак водію, зафіксована на бодікамеру працівника патрульної поліції у зв'язку з чим вказане твердження не приймається судом апеляційної інстанції до уваги.
Щодо твердження сторони захисту про проведення огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння не сертифікованим приладом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, згідно з п.п.1,3 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МВС/МОЗ від 09 листопада 2015 року №1452/735, поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, у тому числі і Alcotest Drager №7510 які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (який набрав чинності 01.01.2016 року), засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки, до яких відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Пунктом 1 статті 17 вказаного Закону встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Інструкцією з експлуатації спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 7510» інтервал технічного обслуговування приладу становить 12 місяців.
Згідно Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» №1324-VII від 05.06.2014 року міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1747 від 13.10.2016 року і становить 1 рік.
Отже, використання медичних виробів газоаналізатора Alcotest Drager №7510, є можливим, за умов додержання вимог щодо повірки (калібрування), що у свою чергу підтверджує вірність результатів вимірювання.
Всім вказаним вимогам Alcotest Drager №7510 відповідає, останню повірку зазначений технічний засіб пройшов 31 липня 2024 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи свідоцтво про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Огляд ОСОБА_1 був проведений 20.03.2025 року, тобто в межах допустимого строку.
Огляд проводився за згодою ОСОБА_1 . Доказів на підтвердження того, що остання вимагала надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку приладу за допомогою якого проходився огляд на стан сп'яніння, безпосередньо перед проведенням огляду, у матеріалах справи не міститься.
Інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер та не вказують на порушення вимог закону поліцейськими та судом першої інстанції, а спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. Будь-яких доказів щодо відсутності у її діях вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено
Отже, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП та підстав для визнання його недопустимим доказом апеляційний суд не вбачає.
Будь яких інших доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, на підтвердження доводів апеляційної скарги не надано та в апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При вирішенні питання про наявність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого їй адміністративного правопорушення, судом першої інстанції досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи, їм надана оцінка у сукупності.
Таким чином, інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б вказували на істотні порушення, які є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови судді.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання адвоката Міронова Віктора Олександровича про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити адвокату Міронову Віктору Олександровичу строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Міронова Віктора Олександровича - залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винною за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: