Провадження № 11-кп/803/855/26 Справа № 237/4112/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 січня 2026 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Ухвалою судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 08 лютого 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив про вагомість ризиків втечі, переховування, впливу на свідків та вчинення іншого злочину, які на теперішній час не зменшилися. Суд вважає, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні забезпечити досягнення мети, визначеної ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги:
Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник ОСОБА_6 та оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вважає вищезазначену ухвалу суду необґрунтованою, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_7 , таким, що може бути змінений на цілодобовий домашній арешт. Звертає увагу, що у зв'язку зі скасуванням застави, визначеної Мар'їнським районним судом Донецької області, погіршилося становище обвинуваченого.
Сестра обвинуваченого ОСОБА_8 у разі обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту надала згоду на його проживання у квартирі та зобов'язалася забезпечити обвинуваченого всім необхідним.
Зазначає, що доводи суду щодо ризиків ґрунтуються лише на тяжкості пред'явленого обвинувачення і жодним чином не підтверджуються з боку сторони обвинувачення. Вважає, що підозра є необґрунтованою, а матеріали кримінального провадження не містять доказів вини ОСОБА_7 в інкримінованому йому правопорушенні.
Вказує на відсутність ризику впливу на свідків, оскільки останні попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань; зазначає, що тяжкість покарання не може бути єдиною підставою для тримання обвинуваченого під вартою. Наголошує, що обвинувачений не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення та зацікавлений у повному й законному розгляді справи.
Також сторона захисту акцентує увагу на тому, що обвинувачений одружений, на його утриманні перебуває малолітня дитина, а дружина ОСОБА_7 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує підтримки й догляду, який може надати лише ОСОБА_7 .
Позиції сторін в суді:
Учасники судового провадження про дату, час та місце апеляційного перегляду повідомлені належним чином, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції до суду не надходило.
Керуючись вимогами ч. 4 ст. 422-1 КПК, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників.
Висновки суду:
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами пунктів 3 та 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що в провадженні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою слідчого судді Мар'їнського районного суду Донецької області від 02 серпня 2024 року, до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 30.09.2024 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Мар'їнського районного суду Донецької області від 27 вересня 2024 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 26.10.2024 року включно, із визначенням застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 грн.
Ухвалою судді Дружківського міського суду Донецької області від 24.10.2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 22.12.2024 року включно, без визначення розміру застави; дію цього заходу неодноразово було продовжено.
11 грудня 2025 року суддею Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 08 лютого 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Конституція України найвищою соціальною цінністю визнає людину, її життя та здоров'я. Положеннями статей 3 та 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя та здоров'я, життя та здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 обґрунтовано встановив, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який спливає, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.
В обґрунтування прийнятого рішення суд вказав, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого умисного злочину проти життя та здоров'я іншої особи, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки ризики на які посилався слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати та не зменшились.
Ураховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, оскільки прокурор довів наявність ризику переховування від суду з урахуванням тяжкості покарання за інкримінований злочин, який не зменшився, та у сукупності з іншими встановленими обставинами колегія суддів вважає, що вказане виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого, не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому.
Фактично, належна процесуальна поведінка обвинуваченого та відсутність спроб реалізації ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Отже, ураховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на даній стадії кримінального провадження є підтвердженою неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, як на тому наполягає сторона захисту.
Підстав, які б виключали можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачається, доказів на підтвердження неможливості на даний час перебування ОСОБА_7 під вартою, суду не надано.
Таким чином, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого, суд першої інстанції в повній мірі обґрунтував своє рішення, щодо необхідності продовження застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_7 під вартою є не лише очікування суду, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виключити ризики, пов'язані із звільненням останнього із під варти.
Колегія суддів не погоджується з твердженням сторони захисту про погіршення становища обвинуваченого у зв'язку зі скасуванням визначеного слідчим суддею Мар'їнським районним судом Донецької області альтернативного запобіжного заходу у виді застави та зазначає наступне.
Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 обґрунтовано, достатньою мірою для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину. При цьому, причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення на даний час не є предметом апеляційного розгляду, а свідчить лише про її можливість.
З урахуванням вищенаведеного та керуючись положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів апеляційного суду не вбачає погіршення становища обвинуваченого.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. Більш того, визначення розміру застави є дискреційним правом суду, а не його обов'язком.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики з їх обґрунтуванням у клопотанні прокурора судом першої інстанції досліджені та цим обставинам надано належну оцінку.
Будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, захисником під час апеляційного розгляду не наведено.
На думку колегії суддів, у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, він, усвідомлюючи тяжкість імовірного покарання у разі визнання його винним, може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності. Тому належна процесуальна поведінка обвинуваченого наразі обумовлена не його правосвідомістю, а є наслідком застосованого запобіжного заходу.
Наразі судовий розгляд триває, свідків не допитано, у зв'язку з чим у разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний із триманням під вартою, останній може незаконно впливати на свідків з метою примушування їх до зміни показань.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, а й надалі на стадії судового розгляду - до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження. Оскільки свідки ще не допитані, вказаний ризик є актуальним, тому доводи сторони захисту в цій частині колегія до уваги не бере.
Також колегія суддів бере до уваги, що на цей час на території України триває збройна агресія з боку російської федерації та на всій території України введено воєнний стан, що значно ускладнює контроль за виконанням обвинуваченим іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Отже, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою, і дійшов правильного висновку, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на цей час не зменшилися та продовжують існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, наразі є неможливим.
Чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково, тобто поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі, а тому доводи про необґрунтованість заявлених ризиків є безпідставними.
Не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги посилання на те, що обвинувачений одружений та має на утриманні малолітню дитину, адже ці факти не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризиків, що стали підґрунтям для застосування та продовження саме такого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 . Крім того, вказані обставини не були стримувальними факторами під час вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.
Посилання сторони захисту на недоведеність вини обвинуваченого у пред'явленому йому обвинуваченні не є предметом апеляційного розгляду,а будуть оцінені судом після з'ясування всіх обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами в нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного рішення.
Твердження апелянта про необґрунтованість підозри колегія суддів до уваги не бере, оскільки це питання вирішувалося судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу, а в цьому випадку розглядається лише питання обґрунтованості подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про продовження застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в цьому випадку є виправданим та необхідним через неможливість у будь-який інший спосіб запобігти втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для її скасування відсутні; всі доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: