Провадження № 11-сс/803/21/26 Справа № 215/8295/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 січня 2026 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
підозрюваного: ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції)
захисника: ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції)
прокурора : ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, -
Обставини, встановлені судом першої інстанції:
Ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 та застосовано до ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн.
На обґрунтування свого рішення слідчий суддя зазначив, що в судовому засіданні під час розгляду клопотання було доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Враховуючи вказані обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що запобігти вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу не є можливим.
Доводи апеляційної скарги:
З вказаним судовим рішенням не погодився захисник ОСОБА_9 та оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, а саме - особисте зобов'язання.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що ухвала слідчого судді не містить переконливих доказів наявності ризиків, зазначених у клопотанні прокурора.
Апелянт вказує, що наявні в матеріалах кримінального провадження відомості про дату та обставини затримання підозрюваного не відповідають дійсності. Зокрема, ОСОБА_6 було фактично затримано ще 25.09.2025 року близько 07:30 у м. Харкові, де останній перебував під постійним контролем працівників ВСП. При цьому під час затримання ОСОБА_6 не було складено жодного протоколу чи акта, а його особисті речі були вилучені без процесуального оформлення, що стало підставою для звернення сестри підозрюваного до поліції із заявою про викрадення людини.
Крім того, слідчим суддею не було належним чином враховано особу підозрюваного, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації та проживання. Також на утриманні ОСОБА_6 перебуває мати - ОСОБА_11 , 1953 року народження, яка з 1997 року перебуває на лікуванні з діагнозом «гіперплазія щитоподібної залози».
Позиції учасників судового провадження:
В судовому засіданні підозрюваний та захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з зазначених в ній підстав.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення слідчого судді залишити без змін.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В силу ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його проживання, наявність у нього родини та утриманців; репутацію підозрюваного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим СВ ВП № 5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62025170030019383 від 26.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, який полягає у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
15 жовтня 2025 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та вручено копію повідомлення про підозру і пам'ятку про процесуальні права та обов'язки підозрюваного.
16 жовтня 2025 року слідчий СВ ВП № 5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Слідчий суддя визначив розмір застави, який здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, у сумі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Колегія суддів вважає, що надані слідчим докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Обґрунтованість підозри підтверджується доказами, долученими до клопотання слідчого, а саме: повідомленням про підозру ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення; актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2025 року за фактом самовільного залишення ОСОБА_6 військової частини - пункту тимчасової дислокації в АДРЕСА_1 ; довідкою-доповіддю за фактом виявлення ознак злочину, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, стосовно військовослужбовця ОСОБА_6 ; протоколом затримання ОСОБА_6 у порядку ст. 208 КПК України від 15.10.2025 року та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Під час вивчення матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що слідчий суддя достатньою мірою з'ясував дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки наведені слідчим обставини дають достатні підстави для такого висновку.
При цьому колегія суддів зазначає, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи недоведення винуватості особи з метою ухвалення вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою для виправдання подальшого розслідування або висунення обвинувачення.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їхньої належності та допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані у колегії суддів наявні підстави для висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Сукупність матеріалів судового провадження на даному етапі, до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу. Оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину, доводи апеляційної скарги щодо відсутності обґрунтованої підозри є недоведеними та не беруться судом апеляційної інстанції до уваги.
Вирішуючи питання про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_6 у разі визнання його вини, оскільки він підозрюється, зокрема, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.
Також слідчим суддею враховано особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, раніше не судимий та вчинив тяжке кримінальне правопорушення у вкрай напруженій ситуації, пов'язаній із введенням воєнного стану в країні. У зв'язку з цим тримання підозрюваного під вартою відповідає інтересам суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, в даному випадку переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи, посилаючись на наявність обставин, передбачених ст. 178 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Отже, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо ОСОБА_6 слідчий суддя належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують перебування ОСОБА_6 під вартою.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Це стало підставою для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На думку слідчого судді, ризики, визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведені прокурором та слідчим у судовому засіданні у цьому кримінальному провадженні.
Зокрема, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. У зв'язку з чим підозрюваний усвідомлюючи можливість застосування до нього покарання, передбаченого санкцією інкримінованої статі і бажаючи його уникнути, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також ризик незаконного впливу на свідків підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на осіб, які разом із ним проходять службу в одному підрозділі. Це створює реальні умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування, вчинення стосовно них насильницьких дій або погроз їх застосування. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, а й надалі - на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження, оскільки судове слідство ще не розпочато і свідки не допитані.
Також імовірність впливу на свідків за допомогою насилля підтверджує наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином.
Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
Вказані ризики є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують обрання такого запобіжного заходу. Ці ризики повністю виключають можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , оскільки такий захід не зможе забезпечити належний рівень гарантії належної процесуальної поведінки останнього.
Оцінюючи вказані обставини, колегія суддів зазначає, що хоча тяжкість підозри не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, а відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам та відповідає особі підозрюваного ОСОБА_6 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Лише обраний слідчим суддею запобіжний захід зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків, а відтак він є необхідним за даних обставин, відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу. Дані про особу підозрюваного не зменшують і не усувають наявних ризиків у цьому кримінальному провадженні. Слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, та вважає такий висновок у межах цього кримінального провадження вірним.
Разом з тим, з урахуванням обставин по справі та особи підозрюваного слідчий суддя, на думку колегії суддів, вірно визначив підозрюваному ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., який є співрозмірними з обставинами кримінального провадження та з особою підозрюваного, при сплаті якої його буде звільнено з-під варти. Підстав для зменшення розміру застави немає.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Разом з тим, чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснювати у конкретному кримінальному провадженні надалі.
Доводи сторони захисту, про відсутність доказів про наявність риків передбачених ст.. 177 КПКУкраїни, спростовуються матеріалами кримінального провадження в якому клопотанням слідчого, доведено наявність ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а слідчим суддею в своєму рішенні надано обґрунтовану оцінку кожному з ризиків з чим погоджується колегія суддів та вважає доводи сторони захисту в цій частині не доведеними.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання, щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, не є предметом даного кримінального провадження, а вирішується судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги факти того, що обвинувачений раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має місце проживання та реєстрації, а на його утриманні перебуває мати, яка потребує лікування. Вказані обставини не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризиків, що стали підґрунтям для застосування та продовження саме такого запобіжного заходу ОСОБА_6 .. Крім того, вони не стали стимулюючими факторами при вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення слідчий суддя дотримався вимог кримінально процесуального закону, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, у зв'язку з чим, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 404, 405, 407, 418,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 жовтня 2025 року про застосування до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_6 , запобіжний захід у виді тримання під вартою - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: