04 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 916/834/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Принцевська Н.М.- головуючий, Діброва Г.І., Таран С.В.
від 10.11.2025
за позовом Фізичної особи - підприємця Кіктенко Світлани Павлівни
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д"
про стягнення 40 000,00 грн, визнання укладеним договору та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2025 року Фізична особа - підприємець Кіктенко Світлана Павлівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д", в якому просила суд:
- стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д" на користь Фізичної особи - підприємця Кіктенко Світлани Павлівни завдані збитки у вигляді неотриманого доходу у розмірі 40 000,00 грн;
- визнати укладеним між Фізичною особою - підприємцем Кіктенко Світланою Павлівною та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д" договір найму (оренди) нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 127,5 кв. м в редакції, запропонованій позивачем;
- зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д" підписати акт приймання-передачі нежитлового приміщення загальною площею 127,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на виконання п. 2.1.1. та п. 3.2. договору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 у справі № 916/834/25 позов задоволено.
Постановою від 10.11.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 у справі № 916/834/25. У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Кіктенко Світлани Павлівни до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д" про стягнення 40 000,00 грн, визнання укладеним договору та зобов'язання вчинити певні дії - відмовив.
15 січня 2026 року на адресу Верховного Суду через "Скриню" засобами кур'єрського поштового зв'язку від ОСОБА_1 - особи, яка не брала участі у справі, проте яка вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, надійшла касаційна скарга на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі № 916/834/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
В своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що підставою касаційного оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі № 916/834/25 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зауважив, що суд апеляційної інстанції:
- неправильно застосував частину 1 статті 187 Господарського кодексу України та не врахував правову позицію, викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 908/203/19, від 24.10.2019 у справі № 46/406, від 16.01.2020 у справі № 905/514/19, від 30.01.2020 у справі № 905/887/19, та не надав належної оцінки факту існування переддоговірного спору;
- неправильно застосував положення статей 224, 225 Господарського кодексу України, частину 4 статті 623 Цивільного кодексу України та не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.20219 справі № 910/422/18, так як проігнорував надані позивачкою докази і зробив помилковий висновок про недоведеність збитків у вигляді упущеної вигоди.
Наведені вище доводи визнаються Судом належним обґрунтуванням наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для відкриття касаційного провадження.
Водночас, ОСОБА_1 у тому числі наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 02.06.2021 у справі № 910/6139/20, від 25.06.2021 у справі № 910/422/18, від 19.01.2022 у справі № 922/1246/21, а також висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12. В тексті касаційної скарги описується зміст наведених постанов, або часткове цитування їх змісту, проте не вказано щодо застосування якої саме норми права (норм права) викладені висновки у наведених постановах, які не врахував суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.
Суд звертає увагу, що якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
При цьому, Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на постанову Вищого господарського суду України від 07.07.2015 у справі № 914/251/15, оскільки згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі № 916/834/25 складений 14.11.2025. Таким чином останнім днем для подання касаційної скарги на вказану постанову було 04.12.2025, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
Як вже згадувалося вище, 15 січня 2026 року на адресу Верховного Суду через "Скриню" засобами кур'єрського поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі № 916/834/25. Відповідно до поштової накладної № 7238, доданої до касаційної скарги, відправлення на адресу Верховного Суду прийнято в доставку кур'єром 03 грудня 2025 року, що викликає розумні сумніви у правильності зазначеної дати відправки. Крім того, вказана поштова накладна за відсутності розрахункового документу та поштового ідентифікатора не може бути доказом подання касаційної скарги саме 03 грудня 2025 року. Надання поштової накладної служби кур'єрської доставки без належного її заповнення (відсутність відбитку печатки служби кур'єрської доставки, відбитку календарного штемпелю та ідентифікатора поштових відправлень) та без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання касаційної скарги, відповідно не є належним доказом підтвердження дати надіслання касаційної скарги саме 03 грудня 2025 року. Зазначений підхід оцінки належного відправлення касаційної скарги відповідає практиці Верховного Суду, яка є сталою, зокрема, викладеної у постанові від 22.02.2022 у справі № 420/254/20, та в ухвалах від 16.06.2023 у справі № 910/17544/20, від 20.09.2023 у справі № 916/1746/22, від 20.12.2023 у справі № 617/1395/20. Суд враховує і те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підписана адвокатом - Струнковою І. О., яка має зареєстрований Електронний кабінет в системі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується відповіддю № 30118420 від 15.01.2026, сформованою засобами підсистеми Електронний суд, та яка мала можливість направити касаційну скаргу через Електронний суд, однак не зробила цього.
Також, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки у даній справі позов поданий у 2025 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3 028,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином у даному випадку при зверненні з позовом до Господарського суду Одеської області судовий збір підлягав оплаті у сумі 9 084,00 грн, а саме:
- 3 028,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - мінімально гранична сума судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру)
+
- 6 056,00 грн (3 028,00 грн х 2 вимоги немайнового характеру).
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Враховуючи викладене, судовий збір за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі № 916/834/25 підлягав сплаті у сумі 18 168,00 грн, а саме: 9 084,00 грн (сума судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви) х 200%.
Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на частину 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", якою унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана в паперовому вигляді через "Скриню" Верховного Суду за допомогою кур'єрської служби доставки.
Однак, до касаційної скарги ОСОБА_1 додана квитанція № 270980728 від 19.11.2025 про сплату 14 535,00 грн судового збору, яка не може вважатися доказом сплати судового збору за подання касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі № 916/834/25, оскільки квитанція № 270980728 від 19.11.2025 про сплату 14 535,00 грн судового збору додана як документ про сплату судового збору за подання до Верховного Суду касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Кіктенко Світлани Павлівни на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у цій же справі, яку ухвалою від 22.12.2025 Верховний Суд залишив без руху.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржниці строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:
- уточнення норми права/норм права, яку/які неправильно застосував/не застосував/порушив суд апеляційної інстанції, висновок щодо застосування якої/яких міститься в наведених скаржником постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 02.06.2021 у справі № 910/6139/20, від 25.06.2021 у справі № 910/422/18, від 19.01.2022 у справі № 922/1246/21, а також постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12, який не врахував суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови;
- підтвердження дати подачі касаційної скарги 03 грудня 2025 року: надання Суду доказів приймання поштового відправлення; розрахунковий документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку; довідку оператора поштового зв'язку, тощо;
- надання Суду документів, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі № 916/834/25 у встановлених порядку і розмірі, а саме у сумі 18 168,00 грн.
Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі № 916/834/25 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко