Категорія №6.9
Іменем України
08 грудня 2010 року Справа № 2а-5413/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного сектору
Луценко О.О. (довіреність від 05.07.2010 № 34-03-03/3645)
від відповідача - головний інженер Карцев Д.Г. (довіреність від 07.12.2010 № 457)
провідний фахівець Карцев Г.О. (довіреність від 07.12.2010 № 457/1)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області
до приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Топограф»
про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін
у розмірі 2568,00 грн.,
08 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Топограф» про стягнення економічних санкцій в розмірі 2568,00 грн.
В позовній заяві позивач зазначив, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області у період з 01 червня 2010 року по 05 червня 2010 року проводилась перевірка приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Топограф» з питання дотримання землевпорядними підприємствами дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) на землевпорядні роботи із землеустрою та земельно-кадастрові роботи, роботи та послуги, пов'язані з формуванням документів, в тому числі, які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадянам України. За результатами перевірки складено акт від 05 червня 2010 року № 288. На підставі вказаного акта 09 червня 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області винесено рішення № 190 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
У зв'язку з тим, що сума економічних санкцій приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Топограф» протягом десяти днів після надходження рішення від 09 червня 2010 року № 190 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін не сплачена, позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Ухвалою суду від 02 серпня 2010 року провадження у справі № 2а-5413/10/1270 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Топограф» про стягнення економічних санкцій в розмірі 2568,00 грн. зупинялося до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 2а-4926/10/1270 за позовом приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Топограф» до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання протиправними дій щодо перевірки дотримання дисципліни цін та стягнення економічних санкцій у розмірі 2568,00 грн., визнання незаконними та скасування рішення про застосування економічних санкцій від 09 червня 2010 року № 190 та припису від 09 червня 2010 року № 201 про виконання вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін (арк. справи 47-48).
22 листопада 2010 року ухвалою суду провадження у справі № 2а-5413/10/1270 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Топограф» про стягнення економічних санкцій в розмірі 2568,00 грн., застосованих рішенням від 09 червня 2010 року № 190 за порушення державної дисципліни цін, поновлено через те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року у справі № 2а-4926/10/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року, у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Топограф» до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання протиправними дій щодо перевірки дотримання дисципліни цін та стягнення економічних санкцій у розмірі 2568,00 грн., визнання незаконними та скасування рішення про застосування економічних санкцій від 09 червня 2010 року № 190 та припису від 09 червня 2010 року № 201 про виконання вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін відмовлено повністю і постанова суду набрала законної сили.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
У судовому засіданні представники відповідача у задоволенні позовних вимог просили відмовити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову від 26 липня 2010 року № 240 (арк. справи 11-13).
Зокрема, у запереченнях проти позову відповідач зазначив, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області є протиправним, з таких підстав.
По-перше, згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю» вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 153,00 грн. Частина 1 статті 126 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, тобто вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення державного акта не може перевищувати 153,00 грн. Згідно з пунктом 2.9 Інструкції від 04.05.1999 № 43 заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та його структурні підрозділи. Всупереч вищевказаним вимогам законодавства, позивач до вартості робіт щодо виготовлення державного акта, які відповідач не виконує, адже їх виконує виключно державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», включив також вартість по розробленню технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, вказаних у статті 56 Закону України «Про землеустрій». Окрім державного акта, що посвідчує право (право власності) на земельну ділянку при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України, до документів, що посвідчують право на земельну ділянку відносяться також: цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтво про право на спадщину, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі. Таким чином, при виготовленні будь-якого з вказаних документів розробляється технічна документація відповідно до статті 56 Закону України «Про землеустрій» і їх ціна залежить від фактичних витрат на проведення робіт, а не від того, для чого проводяться роботи. По-друге, в статті 56 Закону України «Про землеустрій», на яку посилається позивач, взагалі відсутні роботи по виготовленню державного акта, а це врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 499 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» та вищевказаною Інструкцією. По-третє, відповідач при укладанні договорів на виконання робіт складає кошториси на підставі державних розцінок з посиланням на таблиці та розділи відповідного виду роботи, тобто вартість кожного виду роботи із землеустрою, у тому числі і вказаних у статті 56 Закону України «Про землеустрій», встановлюється державою, що ще раз підтверджує той факт, що вартість послуг може перевищувати 153,00 грн., оскільки відповідач не надає послуг з виготовлення державного акта. По-четверте, при проведенні перевірки позивачем проігнорована Постанова КМУ від 21 травня 2009 року № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року». По-п'яте, відповідач наголосив, що Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області допустила неоднозначне трактування вказаних нормативно-правових актів і у відповідності до частини 7 статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державним наглядом (контролем) є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно із статтею 12 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» координацію роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.
Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.
В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Так, стаття 8 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:
- державних фіксованих цін (тарифів);
- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Державний контроль за цінами відповідно до статті 13 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.
Основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами є:
- організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів);
- проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.
Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:
- у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;
- надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб'єктів господарювання обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;
- вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб'єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;
- застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Відповідно до підпунктів 5 та 12 пункту 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) та звертатись до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Абзацом першим пункту 6 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, передбачено, що начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб'єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.
Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, відповідно до абзацу першого пункту 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819.
Відповідно до статті 14 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення» та пункту 1.3. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю.
Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема:
- нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;
- застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;
- застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;
- застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни;
- завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;
- включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;
- включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);
- застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;
- застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;
- застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.
Пунктом 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється:
- при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;
- при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства;
- при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, - уся сума незаконно стягнутих коштів;
- при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі - як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.
Пунктом 3.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.
Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Пунктом 4.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що скарги на рішення про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, прийняті органами державного контролю за цінами, можуть направлятись керівникам цих органів або Державній інспекції з контролю за цінами.
У період з 01 червня 2010 року по 05 червня 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області проведена планова перевірка приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Топограф», якою встановлено, що у період з 15.05.2009 по 18.03.2010 було укладено 3 заяви-договору на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України, а саме:
- заява-договір від 20 листопада 2008 року № 153 (замовник - ОСОБА_1.) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, яка надається для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. Загальна кошторисна вартість робіт - 668,00 грн.;
- заява-договір від 15 грудня 2008 року № 168 (замовник - ОСОБА_2.) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, яка надається для ведення особистого селянського господарства. Загальна кошторисна вартість робіт - 862,00 грн.;
- заява-договір від 06 листопада 2008 року № 144 (замовник - ОСОБА_3) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3, яка надається для будівництва та обслуговування житлового будинку. Загальна кошторисна вартість робіт - 300,00 грн.
Необґрунтовано нарахована сума за рахунок стягнення вартості послуг з виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку при граничному розмірі 153,00 грн. у період з 15 травня 2009 року 18 березня 2010 року складає гр. ОСОБА_1. - 515,00 грн. (668,00 грн. - 153,00 грн. = 515,00 грн.), гр. ОСОБА_2. - 709,00 грн. (862,00 грн. - 153,00 грн. = 709,00 грн.), гр. ОСОБА_3 - 147,00 грн. (300,00 грн. - 153,00 грн. = 147,00 грн.), всього 1371,00 грн. та підлягає поверненню споживачам.
Необґрунтовано одержана підприємством сума виручки у період з 22 січня 2010 року по 18 березня 2010 року за рахунок стягнення вартості послуг з виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, яка складала 300,00 грн. та 862,00 грн. при граничному рівні вартості робіт 153,00 грн. згідно Закону України від 20 січня 2005 року № 2375-IV «Про захист конституційних прав громадян на землю» складає 856,00 грн.
Загальна сума необґрунтовано отриманої виручки за послуги склала - 2568,00 грн. (арк. справи 3-5, 6).
На підставі акта перевірки від 05 червня 2010 року № 288 Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області винесено рішення від 09 червня 2010 року № 190 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Топограф» в доход Державного бюджету України 856,00 грн. та стягнути в доход Державного бюджету України штраф в сумі 1712,00 грн. (арк. справи 7).
Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 09 червня 2010 року № 190 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін оскаржено відповідачем у судовому порядку.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року у справі № 2а-4926/10/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2010 року, у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Топограф» до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання протиправними дій щодо перевірки дотримання дисципліни цін та стягнення економічних санкцій у розмірі 2568,00 грн., визнання незаконними та скасування рішення про застосування економічних санкцій від 09 червня 2010 року № 190 та припису від 09 червня 2010 року № 201 про виконання вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін відмовлено повністю і постанова суду набрала законної сили (арк. справи 54-55, 56-62).
Частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, обставини щодо правомірності застосування до відповідача рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 09 червня 2010 року № 190 економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 2568,00 грн. у відповідності із частиною 1 статті 72 та частиною 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді даної справи не доказуються.
Оскільки рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 09 червня 2010 року № 190 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у судовому порядку визнано законним та обґрунтованим, і відповідач за час судового розгляду справи економічні санкції за порушення державної дисципліни цін у розмірі 2568,00 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 08 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 13 грудня 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Топограф» (ідентифікаційний код 21779016, місцезнаходження: Луганська область, м. Кіровськ, вул. Красний Горняк, буд. 38) на користь Державного бюджету України (р/р 31110106700023 в ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач - Державний бюджет м. Кіровськ, код одержувача 24046946, код платежу 21081100) економічні санкції за порушення державної дисципліни цін у розмірі 2568,00 грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят вісім гривень нуль копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 13 грудня 2010 року.
СуддяТ.І. Чернявська