Категорія №3.4
Іменем України
24 листопада 2010 року Справа № 2а-7046/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Кравцової Н.В.,
при секретарі Бражник В.І.,
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача Золотухіної І.В.,
представників відповідача
Управління Міністерства внутрішніх справ
України в Луганській області Ур Є.В.,
Луганського міського управління
Управління Міністерства внутрішніх справ України
в Луганській області Краснощокової К.О., Пузько Л.Ю.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет позову Головного Управління Пенсійного фонду України
в Луганській області не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Луганського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-
16 вересня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Луганського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 01.10.2010 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач вказав, що у період з 01.09.1992 р. по 13.02.2009 проходив службу в ОВС. Перед виходом на пенсію працював на посаді виконуючого обов'язки старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції 1-го відділення міліції Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області.
13.02.2009 наказом начальника ГУ УМВС України в Луганській області № 57 о/с був звільнений за п. 64 «ж» (за власним бажанням) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ МВС України. 05.05.2009 наказом начальника ГУ УМВС України в Луганській області № 215 о/с були внесені зміни до наказу начальника ГУ УМВС України в Луганській області від 13.02.2009 № 57 о/с, про звільнення у запас (через обмежений стан здоров'я). На час звільнення вислуга у календарному обчисленні склала - 16 років 05 місяців, у пільговому обчисленні - 20 років 01 місяць 19 днів.
З 14.02.2009 позивачу була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 811,78 грн. з урахуванням доплат та надбавок. При цьому надбавка за особливо важливі завдання склала 50 %.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування структури та грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу» № 1294 від 07.11.2007 та Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу» № 499 від 31.12.2007 встановлено, що особам, у тому числі рядового та начальницького складу підрозділів міліції громадської безпеки за службу на посадах старших дільничних, дільничних та помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів по керівництву дільничними інспекторами міліції встановлюється надбавка за виконання особливо важливих завдань за час проходження служби в розмірі до 100 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальні звання та надбавки за вислугу років.
При звільненні ОСОБА_1 Луганським міським управлінням МВС України в Луганській області була видана довідка про заробітну плату № 84 від 24.02.2009, відповідно до якої надбавка за особливі умови праці за період з січня 2008 року по січень 2009 року включно була вказана в розмірі 50 %.
Не погодившись з розміром вказаної надбавки, позивач звертався до Луганського міського управління МВС України в Луганській області про надання довідки про заробітну плату за період з 28.09.2001 по 13.02.2009 з розшифровкою по видам виплат грошового забезпечення, про розміри та підстави відрахувань із заробітної плати, а також про надання грошового атестату, довідки про нарахування грошового забезпечення по видам виплат за період з 01.01.2007 по 01.01.2009, розрахунок вислуги років при звільненні, алфавітної картки, повідомлення про призначення.
Відповідь на звернення відповідачем була надана листом № 6/2-3277 від 06.11.2009, у якому повідомлялось, що надбавка за виконання особливо важливих завдань ОСОБА_1 призначалась відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.2007 № 1294. У наданих відповідачем документах була відсутня інформація про причини заниження надбавки позивачу за виконання особливо важливих завдань.
Позивач не погоджується із заниженням надбавки за виконання особливо важливих завдань з наступних підстав.
За період роботи позивача складність, обсяг та важливість виконуваних завдань не зменшувалась, а навпаки збільшувалась, фактично ОСОБА_1 виконував роботу старшого дільничного інспектора, розпорядженням Жовтневого РВ ЛМУ МВС України в Луганській області № 42/195 від 01.10.2008 був призначений виконуючим обов'язки старшого дільничного інспектора міліції.
Крім того, ОСОБА_1 за період служби в ОВС був двічі нагороджений відзнакою МВС України - медаллю «За сумлінну службу III ступеня» відповідно до наказу №838 від 07.12.2006 та відзнакою МВС України - медаллю «За сумлінну службу II ступеня» відповідно до наказу № 1428 від 08.12.2008. Також, згідно службових характеристик за період проходження служби зарекомендував себе з позитивного боку, як грамотний співробітник, який має необхідну теоретичну підготовку та практичний досвід, який використовує його в повсякденній роботі.
Також позивач вказав, що відповідно довідки Луганського обласного центру МСЕ від 25.05.2009 на підставі акту огляду МСЕК № 66/776 йому була встановлена 20 % ступень втрати професійної працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в ОВС.
Крім того, в порушення вимог до п. 2.16 Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу» № 499 від 31.12.2007 позивачу не була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань у 2008, 2009 роках.
Просить суд визнати дії Управління МВС України в Луганській області та Луганського міського Управління УМВС України в Луганській області щодо заниження надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 01.01.2008 по 13.02.2009 та невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань неправомірними, зобов'язати Управління МВС України в Луганській області та Луганське міське правління УМВС України в Луганській області здійснити перерахування та виплату грошового утримання з 01.01.2008 по 13.02.2009 із врахуванням 100% надбавки за виконання особливо важливих завдань, зобов'язати Управління МИС України в Луганській області та Луганського міського Управління УМВС України в Луганській області здійснити нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2008 по 13.02.2009, судові витрати покласти на відповідача.
Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічним позовній заяві, просили визнати дії Управління МВС України в Луганській області та Луганського міського Управління УМВС України в Луганській області щодо заниження ОСОБА_1 надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 01.01.2008 по 13.02.2009 та невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань неправомірними, зобов'язати Управління МВС України в Луганській області та Луганське міське правління УМВС України в Луганській області здійснити перерахування та виплату ОСОБА_1 грошового утримання з 01.01.2008 по 13.02.2009 із врахуванням 100% надбавки за виконання особливо важливих завдань, зобов'язати Управління МИС України в Луганській області та Луганського міського Управління УМВС України в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2008 по 13.02.2009, судові витрати покласти на відповідача.
Представник відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області Ур Є.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав надані суду заперечення, просив у задоволені позовних вимог відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Представники відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області Пузько Л.Ю., Краснощокової К.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтримали надані суду заперечення, просили залишити позовні вимоги без розгляду у зв'язку з пропуском звернення до суду або відмовити у задоволені за необґрунтованістю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідачів, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.09.1992 по 13.02.2009. Перед виходом на пенсію працював на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції 1-го відділення міліції Жовтневого районного відділу Луганського міського управління та був звільнений відповідно до наказу Головного управління МВС України в Луганській області № 57 о/с від 13.02.2009 по ст.. 64 «ж» згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 7-9).
Згідно довідки про грошове утримання ОСОБА_1 на день звільнення було виплачено грошове утримання: оклад за посадою - 301, 79 грн., оклад за спеціальним званням - 55, 71 грн., надбавка за вислугу років - 107, 25 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби - 232, 38 грн., премія - 69, 71 грн., індексація - 10, 04 грн., а всього на загальну суму 776, 88 грн.
Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п 1 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати, зокрема, надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, а тим, що безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, які передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи, військовослужбовцям органів (підрозділів) Державної прикордонної служби, Морської охорони, що безпосередньо забезпечують охорону ділянок кордону, здійснюють прикордонний контроль і пропуск через кордон, військовослужбовцям Служби безпеки, які безпосередньо здійснюють заходи, пов'язані з виконанням завдань державної безпеки, військовослужбовцям розвідувальних органів, які безпосередньо виконують функції з добування інформації, забезпечують та беруть участь у спеціальних заходах, спрямованих на підтримку національних інтересів, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за виконання спеціальних завдань, пов'язаних з антитерористичною діяльністю, особам начальницького складу слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, військовослужбовцям Служби безпеки за службу на посадах слідчих, особам рядового і начальницького складу підрозділів міліції громадської безпеки за службу на посадах старших дільничних, дільничних і помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Порядок та умови виплати такої надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань. У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується.
Такі самі положення містить і Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС України від 31.12.2007 № 499.
Як вбачається із матеріалів справи, наказом начальника Луганського міського управління УМВС України в Луганській області № 9 від 09.01.2008 капітану міліції ОСОБА_1 була встановлена надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби в розмірі 50% (а.с. 20).
Згідно наказу начальника Луганського міського управління УМВС України в Луганській області № 33 від 08.02.2008 капітану міліції ОСОБА_1 була встановлена надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби в розмірі 100% (а.с. 21).
Згідно наказу начальника Луганського міського управління УМВС України в Луганській області № 58 від 11.03.2009 капітану міліції ОСОБА_1 була встановлена надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби в розмірі 50% (а.с. 22).
У своїх заперечення представник відповідача ЛМУ УМВС України в Луганській області щодо зменшення позивачу надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби до 50 % посилається на наступне.
ОСОБА_1 неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме, наказом Жовтневого РВ ЛМУ від 19.01.2007 № 19 за особисту недисциплінованість, несумлінне виконання своїх службових обов'язків, невиконання вимог ст.. 97 КПК України, наказу МВС України № 400-04; наказом Жовтневого РВ ЛМУ від 09.04.2008 № 130 за недбале відношення до виконання своїх службових обов'язків; наказом Жовтневого РВ ЛМУ від 05.05.2008 № 111 за порушення ч. й п. «г» статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»; наказом Жовтневого РВ ЛМУ від 22.12.2008 № 291 за порушення службової дисципліни, вимога наказу МВС України № 1212-03, статті 7 Дисциплінарного Статуту ОВС; наказом Жовтневого РВ ЛМУ від 08.01.2009 № 4 за порушення вимог наказу МВС України № 535-02.
Крім того, представник відповідача Пузько Л.Ю. зазначила, що 15.02.2008 року прокуратурою Жовтневого району м. Луганська був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене Законом України «Про боротьбу з корупцією», який був підписаний позивачем та погоджений ним. 25.02.2008 року Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська позивач був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Також, представник відповідача звернув увагу на те, що протягом 2008, 2009 років у позивача були низькі показники оперативно-службової діяльності.
Таким чином, враховуючи неодноразове притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, складеного протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене Законом України «Про боротьбу з корупцією» та прийняте судом відповідне рішення, низькі показники в роботі та відсутності належного фінансування для виплати грошового утримання порівняно з іншими мізцями (лютий 2008 року), представник відповідача Пузько Л.Ю. вважає, що ОСОБА_1 було на законних підставах зменшена надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у лютому 2008 року до 50%.
Але з доводами представника відповідача ЛМУ УМВС України в Луганській області суд погодитись не може з наступних підстав.
Дійсно п.п 1 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та п. 2.5.2 Інструкції Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС 31.12.2007 № 499 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896 передбачає право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу за службу на посадах старших дільничних, дільничних і помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Але порядок та умови виплати такої надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань. У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачу наказом начальника Луганського міського управління УМВС України в Луганській від 11.03.2008 № 58 була зменшена надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби до 50% за неодноразове притягнення до дисциплінарної відповідальності, притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Закону України «Про боротьбу з корупцією» та зменшення обсягу асигнувань у березні 2008 році.
Щодо посилання представника відповідача ЛМУ УМВС України в Луганській області на неодноразове притягнення позивача до дисциплінарної відповідності протягом 2008 року суд вважає безпідставним, оскільки на момент прийняття наказу від 11.03.2008 № 58 дисциплінарне стягнення, застосоване наказом Жовтневого РВ ЛМУ від 19.01.2007 № 19 було знято на підставі статті 18 ДС ОВС. Інших дисциплінарних стягнень на 11.03.2010 у позивача не було.
Щодо посилання відповідача на протокол про адміністративне правопорушення від 15.02.2008, передбачене Законом України «Про боротьбу з корупцією», який був підписаний позивачем та погоджений ним та постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 25.02.2008 про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», суд також вважає їх необґрунтованими та такими, що не могли бути підставою для зменшення позивачу надбавки з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ чітко передбачені підстави для зменшення встановленої надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, а саме, у разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується.
Як вбачається із змісту адміністративного протоколу від 15.02.2010 та постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 29.02.2008, яка набрала законної сили, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за складання характеристики громадянину Сергієнко Ю.А., у якій містилися неправдиві відомості про особу. Ніяких посилань стосовно несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань позивачем протокол про адміністративне правопорушення та постанова суду не містять.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем безпідставно було враховані обставини, встановлені під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушенням норм Закону України «Про боротьбу з корупцією» при прийнятті наказу про зменшення надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби 11.03.2008, оскільки вони ніяк не стосуються фактів несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань позивачем.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що наказ Жовтневого РВ ЛМУ від 05.05.2008 № 111 за порушення ч. 1 п. «г» статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» на який посилається представник відповідача як на одну із підстав для зменшення надбавки позивачу, був прийнятий 05.05.2008, тобто вже після прийняття наказу від 11.03.2008 № 58, а тому не може бути підставою для зменшення позивачу надбавки за виконання особливо важливих завдань.
Крім того, як було встановлено під час розгляду справи, позивач за вчинення адміністративного правопорушення, фактично поніс три рази покарання у вигляді: зменшення надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби до 50% (наказ від 11.03.2008 № 58), був притягнутий до адміністративної відповідальності постановою Жовтневого районного суду м. Луганська та притягнутий до дисциплінарної відповідальності (наказом Жовтневого РВ ЛМУ від 05.05.2008 № 111), що є порушенням норм діючого законодавства.
Згідно статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення.
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно до ст. 4 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.
Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.
У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.
Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.
Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк.
Представником відповідача було зазначено, що однією із підстав для зменшення надбавки за виконання особо важливих завдань було складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене законом України «Про боротьбу з корупцією» від 15.02.2008.
У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.
Ст. 12 Статуту передбачаю, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Таким чином, суд вважає, що начальник ЛМУ УМВС України в Луганській області приймаючи рішення 11.03.2010 щодо покарання позивача у вигляді позбавлення надбавки за виконання особливо важливих завдань на 50% за вчинення ним адміністративного правопорушення діяв безпідставно, оскільки Статут не передбачає дисциплінарного стягнення у вигляді зменшення надбавки за виконання особливо важливих завдань. Крім того, у наказі від 11.03.2008 № 58 не має посилань на підстави, які послужили підставою для зменшення такої надбавки.
Щодо посилання представника відповідача на те, що протягом 2008 року у позивача були низькі показники оперативно-службової діяльності суд оцінює критично, оскільки наказ про зменшення надбавки за виконання особливо важливих завдань було прийнято на початку 2008 року, а показники оперативно-службової діяльності позивача зазначені у сукупності за весь період роботи ОСОБА_1 у 2008 році.
Порядок роботи дільничних інспекторів міліції та критерії оцінки їх роботи регулюються Наказом МВС України № 1212 від 20.10.2003 «Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України».
Згідно п. 13 вказаного Положення результати роботи дільничного інспектора міліції оцінюються за реальним станом громадського порядку та криміногенної ситуації на дільниці, усуненні криміногенних причин і умов, за повнотою виявлення осіб з антигромадською поведінкою і недопущенням з їх боку злочинів, використанням у попередженні злочинності можливостей законів України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», «Про попереджений насильства в сім'ї", своєчасним і якісним розглядом заяв і звернень громадян, ефективним залученням до роботи з додержання правопорядку позаштатних дільничних інспекторів міліції, населення та громадських формувань. Професійність дільничного інспектора визначаться з огляду на його вміння працювати з людьми, правильне використання обізнаності з особливостями закріпленої за ним дільниці і населення, що проживає на ній, досвід і спеціальну підготовку в попередженні та розкритті злочинів і профілактиці правопорушень, рівнем довіри до нього населення.
У наведеному п. 13 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України не передбачено чітких показників розкриття злочинів або кількості складених документів, а тому посилання представника відповідача на низькі показники в роботі позивача є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо посилання представника відповідача на неналежне фінансування та зменшення обсягу асигнувань у березні 2008 році суд зазначає наступне.
У своїх поясненнях представник відповідача посилався на норми Бюджетного кодексу України, згідно яким розпорядники коштів Державного бюджету одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів і беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, але суд вважає це безпідставним з огляду на наступне.
Бюджетний кодекс регулює відносини, що виникають процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Однією із конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (ч. 2 ст. 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів (ч. 3 статті 2 Основного Закону).
Грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У традиційному розумінні діяльності визначальними поняттями змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку.
Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушено.
Із системного аналізу наведеного, вбачається, що скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених нормами діючого законодавства, гарантій, пільг і компенсацій.
Згідно п. 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого Постановою КМУ від 28.02.2002 № 228 кошторис бюджетних установ (далі - кошторис) має такі складові частини:
загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;
спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.
Згідно п. 18 зазначеного Порядку у процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування власних надходжень бюджетних установ здійснюється за групами та підгрупами відповідно до правил, визначених законодавством для цієї категорії доходів бюджету.
Згідно п. 19 Порядку спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.
Згідно п. 20 Порядку під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.
Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.
Згідно п. 23 Порядку видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.
При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.
Згідно частини 4 статті 23 Закону України «Про Державний бюджет країни на 2008 рік» витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
Згідно статті 55 Закону України «Про Державний бюджет країни на 2008 рік» захищеними статтями видатків бюджету визнаються статті видатків Державного бюджету України, обсяг яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень.
Перелік захищених статей видатків Державного бюджету України визначається законом про Державний бюджет України.
Статті 29 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» затверджений перелік захищених статей видатків:
загального фонду Державного бюджету України на 2008 рік за економічною структурою видатків:
оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110);
нарахування на заробітну плату (код 1120);
придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів (код 1132);
забезпечення продуктами харчування (код 1133);
оплата комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160);
виплата процентів за державним боргом (код 1200);
трансферти населенню (код 1340);
трансферти місцевим бюджетам (код 1320).
Згідно частини 1 статті 8 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 № 2542-III бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.
Згідно частини 2 статті 8 Бюджетного кодексу України з метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.
Згідно статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» захищеною статтею, зокрема, є оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110).
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 6504 від 27.12.2001 видатки - оплата праці працівників бюджетних установ (КЕКВ 1110) включає в себе: заробітну плату (КЕКВ 1111), грошове утримання військовослужбовців (КЕКВ 1112).
Як вбачається із матеріалів справи, кошторис Луганського міського управління УМВС України в Луганській області на 2008, 2009 роки складається із загального та спеціального фонду.
Як вбачається зі змісту зазначеного кошторису, у 2008 році по спеціальному фонду ЛМУ УМВС України в Луганській області були здійснені видатки по різним кодам видатків класифікації, зокрема, «видатки на товари і послуги», «оплата праці та працівників бюджетних установ», «заробітна плата», «грошове утримання військовослужбовців», «нарахування на заробітну плату», «придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки», «предмети, матеріали, обладнання та інвентар», «послуги зв'язку», «оплата інших послуг та інші видатки» та інше.
Але, виходячи із положень Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці.
Як було встановлено у судовому засіданні відповідачем - ЛМУ УМВС України в Луганській області всупереч вимогам діючого законодавства були спрямовані грошові кошти по спеціальному фонду на видатки, які не є захищеними статтями видатків та не мають пріоритету на першочергове задоволення.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача у 2008 році були грошові кошти по спеціальному фонду, але вони не були використані у передбаченому законом порядку, а саме, не були в першу чергу направленні на захищені статі видатків, зокрема, виплату грошового забезпечення та виплату заробітної плати, а тому суд приходить до висновку, що у відповідача була реальна можливість на виплату грошового забезпечення позивачу.
Посилання представника відповідача Краснощокової К.О. на те, що видатки по спеціальному фонду за КЕКВ 1112 були цільовими видатками та були направлені лише на виплату вихідної допомоги, суд вважає безпідставним та не доведеними, оскільки відповідачем не було надано доказів на підтвердження своїх доводів.
Крім того, як вбачається із звіту про надходження і використання коштів, отаманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами (форма №4-1д, № 4-1м) за 2008 рік грошові кошти у сумі 2637897,02 грн. були використані на грошове утримання військовослужбовців за КЕКВ 1112, але зі звіту не вбачається та не було відповідачем доказано, що зазначена сума була направлена виключно на виплату вихідної допомоги працівників міліції при звільнені.
Крім того, із змісту звіту про надходження і використання коштів, отаманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами (форма №4-1д, № 4-1м) за 2008 рік також вбачається та підтверджується той факт, що відповідачем - ЛМУ УМВС України в Луганській області не було забезпечено виплату видатків, які є захищеними статтями відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та які є першочерговими.
Як вбачається із зазначеного звіту відповідачем у 2008 році здійснювалися видатки за не захищеними статтями, які не першочерговими та обов'язковими, а саме, по КЕВК 1130, 1131, 1137, 1138, 1139
Тому суд приходить до висновку, що у відповідача у 2008 році фактично були асигнування для виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме, для виплати встановленої у лютому 2008 році надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 100% за період з 01.03.2008 по 13.02.2009 та матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань у 2008 році.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідачем не надано переконливих доказів щодо недостатнього фінансування у березні 2008 році та взагалі на протязі всього 2008 року, що стало підставою для зменшення надбавки позивачу за виконання особливо важливих завдань, а навпаки, із кошторису на 2008 рік вбачається, що спеціальний фонд містив видатки на виплату грошового забезпечення, а тому прийнятий наказ начальником ЛМУ УМВС України в Луганській області № 33 від 08.02.2008 є таким, що порушує та звужує законні права позивача та не відповідає чинному законодавству. Доводи відповідача про відсутність грошових коштів не є правомірною причиною невиконання взятих на себе зобов'язань та не були доведені у судовому засіданні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем ЛМУ УМВС України в Луганській області було безпідставно зменшено позивачу надбавку за виконання особливо важливих завдань до 50%, а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про здійснення нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2008 по 13.02.2009 суд зазначає наступне.
Відповідно до Указу Президента України № 926/96 від 04.10.1996 «Про мови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників МВС» особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.
Згідно п.п 3 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно п. 2.16.1 Інструкції Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України 31.12.2007 № 499 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896 (далі - Інструкція, затверджена наказом МВС України від 31.12.2007) особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 2.16.2 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 передбачено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу, як правило, надається при вибутті в чергову відпустку або за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу.
Згідно п. 2.16.3 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку.
Згідно п. 2.16.4 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 указані виплати здійснюються на підставі наказу про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку.
Згідно п. 2.16.5 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.
Наказом МВС України від 08.06.2010 N 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 вересня 2010 року за N 767/18062 внесені зміни до наказу МВС від 31.12.2007 N 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", зокрема, до пункту 2.16.
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі рапорту позивача, наказом Жовтневого районного відділу ЛМУ УМВС України в Луганській області від 15.08.2008 № 15 о/с ОСОБА_1 була надана чергова відпустка за 2008 рік зі збереженням заробітної плати за період з 20.07.2008 по 29.08.2008.
Як було встановлено у судовому засіданні та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 при вибутті у чергову відпустку у 2008 році не було виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення.
Представники відповідача ЛМУ УМВС України в Луганській області у своїх доводах посилаються на те, що позивач на час розгляду справи не має права на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення за період з 01.01.2008 по 13.02.2009, оскільки ОСОБА_1 до свого керівництва або до бухгалтерії Луганського міського управління УМВС України в Луганській області з приводу надання матеріальної допомоги не з звертався, у зв'язку з чим дане питання в межах фінансового року не розглядалося. Крім того, обмеженість фінансування органів внутрішніх справ не дозволила виплачувати всім особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу, що є не основним, а одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Але суд з доводами представників відповідача не погоджується, оскільки у судовому засіданні було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у відповідача у 2008 році були грошові кошти по спеціальному фонду, але вони не були використані у передбаченому законом порядку, а саме, не були в першу чергу направленні на виплату грошового забезпечення.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність грошових коштів є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.
Крім того, як вже було зазначено судом, відповідачем не було доведено у судовому засіданні щодо обмеженого фінансування органів внутрішніх справ та відсутності можливості у наданні матеріальної допомоги позивачу.
У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що відповідачем не правомірно було позбавлено позивача на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.
Посилання представника відповідача ЛМУ УМВС України в Луганській області на зміни, внесені до п. 2.16 Наказом МВС України від 08.06.2010 N 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 вересня 2010 року за N 767/18062 суд до уваги не бере, оскільки відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. На законодавчому рівні закріплено принцип, згідно з яким закон не має зворотної сили. Так, Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 22-рп/2003 встановлено, що закон діє після набрання ним чинності.
Щодо посилання представників відповідачів на залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції яка діяла на момент звернення позивача до суду - 19.12.2009) загальний строк для звернення з позовом в суд складав один рік, який, рахується з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод, або інтересів. Відповідно ч.3 ст. 99 КАС України іншими законами можуть встановлюватися інший строк звернення до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 був в звільнений з ОВС наказом Головного Управління МВС України в Луганській області від 13.02.2009 № 57 о/с. Із позовною заявою до Жовтневого районного суду м. Луганська позивач звернувся 09.12.2009 року, тобто у межах річного строку звернення до суду.
Крім того, по порушення своїх законних прав щодо зменшення надбавки за виконання особливо важливих завдань, невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення за період з 01.01.2010 по день звільнення позивач дізнався із відповіді Головного управління МВС України в Луганській області на адвокатський запит від 06.11.2009 року за № 6/2-3277 та наданих до нього документів (а.с. 19).
Таким чином, суд вважає, що позивачем не було пропущено річного строку звернення до суду, передбаченого статтею 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду).
Щодо позовних вимог позивача до УМВС України в Луганській області, то суд їх вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач проходив службу у підрозділі Луганського міського управління УМВС України в Луганській області, який є самостійним підрозділом зі статусом юридичної особи, а тому є належним відповідачем у справі.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем Луганського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області не було доведено правомірність дій щодо зменшення надбавки ОСОБА_1 за виконання особливо важливих завдань до 50% наказом начальником ЛМУ УМВС України в Луганській області № 33 від 08.02.2008 та не виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2008 по 13.02.2009, а тому позовні вимоги в частин визнання дій Луганського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання Управління МВС України в Луганській області та Луганське міське правління УМВС України в Луганській області здійснити перерахування та виплату ОСОБА_1 грошового утримання з 01.03.2008 по 13.02.2009 із врахуванням 100% надбавки за виконання особливо важливих завдань, зобов'язання Управління МИС України в Луганській області та Луганського міського Управління УМВС України в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік.
В іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідним відмовити за необґрунтованістю.
Судові витрати вирішуються у відповідності до вимог статей 94 КАС України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.. ст.. 2, 17, 72, 87, 94, 98, ст..ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Луганського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати дії Луганського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області не правомірними в частині заниження ОСОБА_1 надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 01.03.2008 по 13.02.2009, а також щодо невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік.
Зобов'язати Луганське міське управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області здійснити перерахування та виплату ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.03.2008 по 13.02.2009 з урахуванням 100 відсоткової надбавки за виконання особливо важливих завдань.
Зобов'язати Луганське міське управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови буде виготовлено 29 листопада 2010 року.
СуддяН.В. Кравцова