Категорія №2.26
Іменем України
07 грудня 2010 року Справа № 2а-5001/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чиркіна С.М.,
при секретарі Лисенко Є.М.,
за участю :
представник позивача Поперечної І.Д. (довіреність від 05.07.2010)
представника відповідача Щербак Ю.В. ( довіреність від 22.07.2010 № 2191 вих-10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії - Луганського міського відділення № 7511 ВАТ «Ощадбанк» до Прокурора Жовтневого району м. Луганська про скасування припису від 27 травня 2010 року № 256с-10,-
22 червня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії - Луганського міського відділення № 7511 ВАТ «Ощадбанк» до Прокурора Жовтневого району м. Луганська про скасування припису від 27 травня 2010 року № 256с-10.
В обґрунтування позову позивач зазначив таке. Приписом прокурора Жовтневого району м. Луганська відповідач вимагає негайно вжити заходів щодо безумовного виконання вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» - надіслати відповідь заявнику ОСОБА_4 згідно із вимогами законодавства. З таким приписом позивач не згодний оскільки на протязі 2008-2010 років громадянин ОСОБА_4 неодноразово звертався до позивача із зверненнями та скаргами на депозитне обслуговування по його рахунку СБОН, відповіді на які йому надавалися своєчасно. При проведенні позивачем перевірок щодо заявлених скарг та звернень, обставини, викладені у цих зверненнях, не знайшли свого підтвердження. Обслуговування проводилось у відповідності до умов договору та нормативних документів СБОН. Відповіді неодноразово надавались ОСОБА_4 у встановленому порядку, але не задовольняли останнього. У зв'язку з цим ОСОБА_4 звернувся до суду за захистом своїх прав, які, на його думку, по рушені Відкритим акціонерним товариством «Ощадбанк» в особі філії - Луганського міського відділення № 7511 ВАТ «Ощадбанк». Відповідно до ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» у разі незгоди громадянина з прийнятим за його скаргою рішенням він може звернутися безпосередньо до суду, що і було зроблено ОСОБА_4 23.03.2009. Порядок захисту порушеного права у суді регулюється цивільно-процесуальним законодавством. Таким чином, питання, викладені у заявах останнього з 23 березня 2009 року, стали предметом судового розгляду, тому і регулюються цивільно-процесуальним законодавством, а не відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Також позивач посилається на вимоги ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до яких не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, про що повідомляється особі, яка подала звернення. ОСОБА_4 був повідомлений у судовому засіданні, що питання встановлення особливих умов депозитного обслуговування вже розглядалось банком, і що подовжити відносини з ним банк може тільки на умовах діючого договору. Стаття 8 Закону України «Про звернення громадян» не встановлює чіткий порядок повідомлення громадянина, тому позивач повідомив заявника у судовому засіданні про те, що чергове звернення ОСОБА_4 розглядатися не буде, оскільки всі попередні звернення вже розглянуті по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Відповідач у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, надав заперечення в яких зазначив, що приписом від 27.05.2010 прокурор Жовтневого району м. Луганська зобов'язав позивача письмово надати відповідь на звернення ОСОБА_4 від 18.03.2010 у відповідності із вимогами ст. ст. 18, 19 ЗУ «Про звернення громадян», в яких зазначено, що громадянин має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги, керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення (арк. справи 32-33).
Стосовно позиції позивача щодо ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», в якому зазначено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, відповідач зазначає, що навіть якщо від ОСОБА_4 до філії - Луганського міського відділення №7511 ВАТ «Ощадбанк» вже надходили заяви з подібним змістом та вимогами та позивачем вже надавалися відповіді по суті розгляду скарги, на заяву від 18 березня 2010 року заявникові необхідно було надати письмове роз'яснення що його подібне звернення вже розглянуто, та надалі звернення з того ж питання розглядатися не будуть. Якщо ж позивач вважає, що всі спірні питання він передав до розгляду суду, тобто, вони будуть вирішені під час розгляду позовної заяви ОСОБА_4, також необхідно було надати заявникові письмове роз'яснення щодо цього. Таке роз'яснення необхідно було надати в 15-денний термін з дня одержання звернення, згідно із ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».
Крім того, порушення норм Закону позивачем носить систематичний характер. Так, відповідь на припис прокурора Жовтневого району м. Луганська від 27.05.2010 філією-Луганського міського відділення № 7511 ВАТ «Ощадбанк» надано несвоєчасно, припис не виконано, чим порушено ст. 22 Закону України «Про прокуратуру». На підставі зазначеного, прокурором Жовтневого району м. Луганська відносно керуючого філії Луганського міського відділення № 7511 ВАТ «Ощадбанк» ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне порушення, який у порядку ч. 2 ст. 186-6 КУпАП спрямовано до суду. За результатами розгляду зазначеного протоколу, 21 липня 2010 року винесено постанову щодо притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності.
З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40 Конституції України).
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі ст. 3 цього Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. При цьому, пропозиція (зауваження) - це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Стаття 12 Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру», прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особам.
Відповідно до ст. 123 Конституції України, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Організаційно - правові засади розгляду звернень громадян в органах прокуратури визначено, зокрема, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про інформацію», Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України 28.12.2005 року № 9гн, та іншими.
Відповідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.
Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.
Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.
27 травня 2010 року відповідачем винесено припис про усунення порушень Закону України «Про звернення громадян», в якому прокурор вимагає від позивача негайно вжити заходів безумовного виконання вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» та надіслати відповідь заявнику ОСОБА_4 згідно із вимогами законодавства (арк. справи 5).
В обґрунтування припису прокурором Жовтневого району м. Луганська зазначено ненадання позивачем відповіді гр-ну ОСОБА_4 на його звернення від 18.03.2010, чим порушені Конституційні права останнього.
Судом встановлено, що 18 березня 2010 року на адресу Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії - Луганського міського відділення № 7511 ВАТ «Ощадбанк» надійшла скарга гр. ОСОБА_4 щодо депозитного обслуговування по його рахунку СБОН. Відповідь на зазначену скаргу ОСОБА_4 позивачем надана не була.
З пояснень представника позивача убачається, що підставою ненадання відповіді ОСОБА_4 на звернення від 18.03.2010 було звернення останнього до суду з цивільним позовом до позивача 23 березня 2009 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_4, не отримавши відповідь на скаргу від 18.03.2010 звернувся до прокуратури Жовтневого району м. Луганська із скаргою на бездіяльність Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» (арк. справи 74-75).
Після проведення перевірки факту неотримання гр. ОСОБА_4 відповіді на скаргу від 18.03.2010 прокуратурою Жовтневого району м. Луганська був винесений припис від 27 травня 2010 року № 256с-10 про усунення порушень Закону України «Про звернення громадян», що підтверджується наданими відповідачем документами із наглядового провадження (а.с. 5, 73-76).
07 червня 2010 року на адресу Прокуратури Жовтневого району м. Луганська у відповідь на припис від 27.05.2010 № 256с-10 Відкритим акціонерним товариством «Ощадбанк» в особі філії - Луганського міського відділення № 7511 ВАТ «Ощадбанк» направлений лист наступного змісту. На протязі 2008-2010 року банком неодноразово розглядались звернення ОСОБА_4 стосовно встановлення для нього особливого, відмінного від умов договору, порядку обслуговування за його поточним рахунком СБОН саме в частині відкриття та дії депозитів на що неодноразово надавались відповіді у встановленому законодавством порядку. Стаття 8 Закону України «Про звернення громадян» встановлює, ще не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Відповідно до ст. 16 цього Закону у разі незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням він може звернутися безпосередньо до суду, що і було зроблено останнім 23.03.2009. Таким чином, питання, викладені в заявах ОСОБА_4, стали предметом судового розгляду, ОСОБА_4 був повідомлений у судовому засіданні, що питання встановлення особливих умов депозитного обслуговування вже розглядалось банком і що подовжити відносини з ним банк може тільки на умовах діючого договору. Також, стаття 8 За кону України «Про звернення громадян» не встановлює якогось певного порядку повідомлення громадянина, тому банк, повідомивши ОСОБА_4 у судовому засіданні, не порушив вимог Закону України «Про звернення громадян» (арк. справи 38). Лист Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» від 17.06.2010 № 79/151 був надісланий на адресу Прокуратури Жовтневого району м. Луганська з аналогічними поясненнями (арк. справи 39).
02 липня 2010 року прокурором Жовтневого району м. Луганська був складений протокол про адміністративне правопорушення у зв'язку з невиконанням керуючим філією міського відділення № 7511 відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» ОСОБА_5 вимог припису від 27 травня 2010 року, який був отриманий останнім 04 липня 2010 року (арк. справи 43-44).
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 липня 2010 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-6 КУпАП застосовано до ОСОБА_5 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн. (арк. справи 45).
06 вересня 2010 року апеляційним судом Луганської області постанову Жовтневого районного суду м. Луганська скасовано, провадження по справі закрито за відсутності в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185-6 КУпАП (арк. справи 52).
Одночасно з цим, 04 червня 2010 року Відкритим акціонерним товариством «Ощадбанк» була надана письмова відповідь гр. ОСОБА_4 на скаргу від 18.03.2010 (арк. справи 20).
Судом встановлено, що звернення ОСОБА_4 від 18.03.2010 було надано на адресу Відкритого акціонерного товариства «Одащбанк» відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до вимог ст. 18 закону України «Про звернення громадян» громадяни мають право одержувати письмову відповідь про результати заяви чи скарги. Таким чином, Законом передбачений чіткий порядок надання відповіді на звернення, а саме у письмовому вигляді. Посилання позивача, що гр. ОСОБА_4 була надана відповідь на скаргу від 18.03.2010 у судовому засіданні в рамках судового розгляду справи, яка знаходилась в провадженні Жовтневого районного суду м. Луганська не позбавляє його обов'язку надавати письмові відповіді на звернення та скарги, які адресуються на адресу позивача межах Закону України «Про звернення громадян».
Оскільки позивачем не була надана письмова відповідь на скаргу ОСОБА_4 від 18.03.2010, тому суд вважає припис Прокуратури Жовтневого району м. Луганська від 27 травня 2010 року № 256с-10 правомірним та таким, що винесений відповідно до вимог діючого законодавства.
Суд критично відноситься до посилань представника позивача на те, що ОСОБА_4 є позивачем в справі, яка знаходиться в провадженні Жовтневого районного суду м. Луганська та його звернення від 18.03.2010 року носить цивільно-процесуальний характер, що не регулюється Законом України «Про звернення громадян», та було предметом розгляду цивільної справи, виходячи з наступного.
23.03.2010 гр. ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду м. Луганська з позовом до ВАТ «Державний Ощадний Банк України», ОСОБА_7 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, з приводу звернення до позивача від 06.03.2010 року (а.с.6, 14-16).
З наданого позивачем рішення Жовтневого районного суду по справі № 2-929/2010 від 05.11.2010, убачається що предметом розгляду в цивільній справі було саме ненадання відповіді на звернення від 06.02.2010 (а.с.70-72, далі - рішення № 929).
Предметом розгляду по справі № 20929 не було звернення або ненадання відповіді на звернення від 18.03.2010 (а.с.76).
Як зазначалось вище, сам ОСОБА_4 визначив подання своїх звернень за Законом України «Про звернення громадян». В свою чергу позивач не повернув в порядку та строки передбачені ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» та враховуючи положення ст. 12 цього Закону ці звернення ОСОБА_4 з відповідними роз'ясненнями, що порушені в них питання повинні бути вирішені іншим встановленим законодавством способом.
Судом встановлено, що прокуратурою Жовтневого району м. Луганська було перевірено надання відповіді позивачем у строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян», на звернення, на яке посилався ОСОБА_4 у своєї заяві, та виявлено, що звернення ОСОБА_4 від 18.03.2010 не розглянуто та на нього не надано відповіді позивачем, що стало підставою для винесення припису про усунення порушень Закону України «Про звернення громадян».
Так, відповідно до ст.ст. 14, 15 вказаного Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) та повідомити громадянина про результати розгляду. Відповідно до ст. 19 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про звернення громадян» нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності.
Згідно із ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право давати приписи про усунення очевидних порушень закону.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про прокуратуру» письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.
Представником позивача не надано доказів на підтвердження того, що відповідь на звернення гр. ОСОБА_4 від 18.03.2010 була надана взагалі або надана у строк, встановлений Законом України «Про звернення громадян», які б спростовували висновки Прокурора Жовтневого району м.Луганська , що наведені у припису, а відповідачем доведені докази обґрунтованого винесення оскаржуваного припису.
Виходячи з правового аналізу положень Закону України «Про звернення громадян» та з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний припис був винесений прокуратурою Жовтневого району м. Луганська у межах наданих законом повноважень, у порядку та спосіб, встановлений чинним законодавством України, та посилання представника позивача на порушення прокуратурою своїх повноважень, передбачених ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» і не врахування, що ці звернення не є зверненнями у розумінні Закону України «Про звернення громадян», є хибними та не заслуговують уваги.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини по справі, суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії - Луганського міського відділення № 7511 ВАТ «Ощадбанк» такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про звернення громадян» та ст.ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії -Луганського міського відділення № 7511 ВАТ «Ощадбанк»до Прокурора Жовтневого району м. Луганська про скасування припису від 27 травня 2010 року № 256с-10 відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова складена у повному обсязі 10 грудня 2010 року.
Суддя С.М. Чиркін