Категорія №2.33
Іменем України
07 грудня 2010 року Справа № 2а-6662/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого: судді Ципко О.В.,
Суддів Чиркіна С.М.,
Петросян К.Е.,
при секретарі: Бородіній І.Ю.,
за участю позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Плешакової О.В. (довіреність № 24/18 від 18.01.2010 р.),
розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Брянківської виправної колонії № 11 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, 3 особа на боці відповідача - управління Державного казначейства України в Луганської області про визнання неправомірними дії по наданню відповіді та відшкодуванню заподіяної моральної шкоди,-
06 вересня 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (далі - позивачі) звернулись до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Брянківської виправної колонії № 11 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області (далі - відповідач) про визнання неправомірними дії по наданню відповіді та відшкодуванню заподіяної моральної шкоди.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.09.2010 р. провадження по справі було відкрито.
22 вересня 2010 року за ініціативою суду було залучено у якості 3 особи на боці відповідача - управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області.
Мотивуючи свої позовні вимоги позивачі у позові зазначили, що відповідач тривалий час на письмові звернення надає необ'єктивну та неправдиву інформацію, порушуючи тим самим вимоги Конституції України, Закон України «Про звернення громадян» та наказ ДД УПВП № 111 від 04.05.2002 р. «Про затвердження Інструкції про порядок розгляду звернень громадян щодо повноти та об'єктивності наданні відповіді на звернення». Позивачі у своєму уточнюючому зверненні до відповідача від 09.07.2010 р. просили його надати відповідь на їх запитання щодо грошового забезпечення за період проходження ними служби у відповідача. Однак Брянківська виправна колонія № 11 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області у відповіді від 12.08.2010 року не надав позивачам жодної конкретної відповіді на зазначені питання і тому, на думку позивачів, є формальною за своїм змістом, а інформація у неї є необ'єктивною та такою, що суперечить раніше наданим відповідям та рішенням судів. З цих підстав, позивачі вважають, що відповідачем були порушені ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 19 «Про звернення громадян», тому просили суд визнати неправомірними дії відповідача по наданню позивачам повної та об'єктивної відповіді на запит від 09.07.2010 року, ухвалити окрему ухвалу стосовно усунення порушень відповідачем чинного законодавства і направити її до Головного управління ДД УПВП в Луганській області, до Головного ДД УПВП, до прокурора Луганської області, до Генерального прокурора України, до Прем'єр-міністра України, до Голови Верховної Ради України, до Президента України та відшкодувати на користь позивачів заподіяну їм шкоду в розмірі 500 грн. кожному.
Позивач та представник інших позивачів за довіреностями - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав суду заперечення в яких вказав, що вказані вимоги позивачів є необґрунтованими, оскільки Брянківською виправною колонією № 11 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області відповідь на звернення позивачів була надана вчасно, була всебічно розглянута на надана відповідь на всі питання поставлені заявниками, а тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
Представник 3 особи на боці відповідача в судове засідання не з'явився, раніше на адресу суду направив заяву про розгляд справи за відсутністю представника та надав письмові заперечення, в яких зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Органи Державного казначейства у своїй діяльності керується Конституцією, Бюджетним кодексом України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами Мінфіну, Положенням «Про Державне казначейство України». Щодо відшкодування моральної шкоди, то 3 особа на боці відповідача вважає, що у відповідності з Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року спори про її відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються у випадках, коли право її відшкодування безпосередньо передбачено нормами спеціального законодавства.
Однак позивачі в адміністративному позові не посилається ні на яку норму закону у обґрунтуванні своїх вимог про стягнення компенсації за заподіяну моральну шкоду, однак позивні вимоги мають бути належно мотивовані і відповідати фактичним обставинам справи. З цих підстав 3 особа на боці відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачі 09.07.2010 р. звернулись до Брянківської виправної колонії № 11 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області із заявою, на яку відповідачем 12.08.2010 року була надана відповідь.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади пропозиції про поліпшення їх діяльності та забезпечення можливості для відстоювання своїх прав і законних інтересів регулюється Законом України «Про звернення громадян».
Преамбулою до Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Згідно із ст. 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Статтею 15 цього Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Згідно ст. 20 вказаного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі 09.07.2010 року звернулись до Брянківської виправної колонії № 11 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області із заявою з проханням надати інформацію чи застосовувався до позивачів наказ № 166 від 15.10.2001 року начальника Брянківської виправної колонії № 11 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області; на підставі яких статей Закону вони можуть оскаржити в судах накази начальника Брянківської виправної колонії № 11 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області; яким наказом було призупинено нарахування додаткових видів утримання; з яких підстав не було доведено до особового складу Брянківської виправної колонії № 11 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області рішення суду від 18.10.2006 року по справі № 2а-23/2006 та не були зроблені нарахування, згідно цього судового рішення (а.с. 17-19).
12.08.2010 року Брянківською виправною колонією № 11 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області було надано відповідь на звернення позивачів, в якому повідомляли про те, що ці питання були вирішені по суті з наданням відповіді у листах № 24/17-Ш29/4, 24/17-13 М, 24/17-13К, 24/17-13Ч, 24/17-13 Л, 24/17-13Ш (а.с. 20-25). Одночасно з цим, було роз'яснено позивачам, що відповідно до Положення про Брянківську виправну колонію № 11 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області надання юридичної консультації громадянам не є статутною діяльністю установи, по кожному позивачу надана інформація щодо нарахування та виплату грошового забезпечення, також роз'яснено, що накази начальника Брянківської виправної колонії № 11 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області не підлягають офіційному оприлюдненню та роз'яснено порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у разі її завдання незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (а.с. 26-28).
Таким чином, суд вважає, що вищевказана відповідь була надана в місячний строк як це і передбачено Законом України «Про звернення громадян».
Аналізуючи вимоги абзацу 1 ст. 19 зазначеного Закону, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, суд дійшов висновку, що відповідь від 12.08.2010 р. містить в собі об'єктивну та всебічну інформацію щодо порушених позивачам у своєму зверненні питань.
Зазначений висновок ґрунтується на встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними у судових засіданнях доказами, а саме: копією відповіді від 12.08.2010 р. вих. № 24/17-1432.
Посилання позивачів на порушення відповідачем наказу ДД УПВП № 111 від 04.05.2002 р. «Про затвердження Інструкції про порядок розгляду звернень громадян щодо повноти та об'єктивності наданні відповіді на звернення» при розгляді його звернення судом оцінюється критично, оскільки цей наказ втратив чинність на підставі наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 208 від 30.07.2008
Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав суду докази про те, що позивачам на їх вимогу надавалась обґрунтована відповідь на письмове звернення.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було порушено положень Законів України «Про звернення громадян».
При таких обставинах позовні вимоги позивачів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до абзацу 8 статті 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, окрім інших, вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Згідно статті 25 Закону України «Про звернення громадян» у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.
Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
Враховуючи тої факт, що судом не встановлено порушень з боку відповідача вимог Закону України «Про звернення громадян», тому позовні вимоги позивачів щодо відшкодування їм, начебто, заподіяної моральної шкоди в розмірі 500 грн. кожному є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про ухвалення окремої ухвали стосовно усунення порушень відповідачем чинного законодавства і направлення її до Головного управління ДД УПВП в Луганській області, до Головного ДД УПВП, до прокурора Луганської області, до Генерального прокурора України, до Прем'єр-міністра України, до Голови Верховної Ради України, до Президента України, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, однак судом під час розгляду справи обставин порушення Закону України «Про звернення громадян» з боку відповідача встановлено не було, тому позовні вимоги позивачів в частині ухвалення окремої ухвали не підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки судове рішення винесено не на користь позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2,17,18,87,94,159,160,161,163,167 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Брянківської виправної колонії № 11 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, 3 особа на боці відповідача - управління Державного казначейства України в Луганської області про визнання неправомірними дії по наданню відповіді та відшкодуванню заподіяної моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 13 грудня 2010 року.
< Текст >
Головуючий суддяО.В. Ципко
суддя
суддяК.Є. Петросян С.М. Чиркін