03 лютого 2026 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Дембіцька О.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 січня 2026 року,-
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 січня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 02.11.2025 року о 23 год. 07 хв. у м. Чернівці по вул. Горіхівській, 54 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alcotest Drager ARBNO 668, результат огляду - 1,30 проміле. Такими діями порушив вимоги п.2.9а ПДРУ, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На судове рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із проханням скасувати постанову суду та провадження по справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.
За твердженням апелянта,йому не було роз'яснено, що він має право не погодитись з результатом та вимагати медичний огляд у лікарні, не вручено направлення для проходження огляду в закладі охорони здоров'я, не доставлено до лікаря, відсутні докази чіткої згоди з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу.
Вказує, що визнання факту вживання алкоголю не є згодою з результатом та не є відмовою від медичного огляду. Також не було роз'яснено правових наслідків такої згоди.
Провадження №33/822/36/26 Головуючий у І інстанції: Терещенко О.Є.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Дембіцька О.О.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності приладу, свідоцтво про повірку та докази роз'яснення права ознайомитись з такими документами, оскільки без них результат вимірювання є недопустимим доказом.
Твердить, що причина зупинки була відсутня, те, що він засліпив фарами інших водіїв,не відповідає дійсності, постанову оскаржив в суді.
Апелянт вважає, що відсутні докази його відсторонення від керування транспортним засобом та не було вилучено посвідчення водія.
Посилається на судову практику та ряд рішень ЄСПЛ.
ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, до суду не з'явився, клопотання про відкладення не подавав. За таких обставин відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повною мірою дотримався вимог ст. 245 КУпАП та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 .
Суд правильно посилався на протокол про адміністративне правопорушення від 02 листопада 2025 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений та підписаний уповноваженою особою, а також ОСОБА_1 без зауважень (а.с.1).
Той факт, що ОСОБА_1 за обставин, зазначених у протоколі та постанові суду, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Драгер», в якому зазначений результат огляду 1,30% проміле та роздруківкою такого результату на паперовому носії (а.с.4, 5).
Із встановленим результатом огляду водій погодився, що засвідчив підписом у відповідних графах акту огляду та роздруківки.
Згідно вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння зафіксований відеозаписом (диск а.с.9).
Як вбачається із відеозаписів портативних відеореєстраторів поліцейських, водій ОСОБА_1 був зупинений поліцейським за те, що він, керуючи т/з, рухався з увімкненим дальнім світлом фар у темну пору доби, чим спричинив засліплення іншого водія. За таке порушення винесена постанова поліцейським за ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.3). Матеріали справи не містять даних про скасування цієї постанови.
В ході розмови працівник поліції виявив у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема, запах алкоголю із порожнини рота та запропонував пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки.
ОСОБА_1 підтвердив, що вживав алкоголь годину тому та згідний пройти огляд.
Під час огляду із застосуванням приладу «Драгер» на місці зупинки встановлений результат огляду - 1,30 проміле алкоголю, із яким ОСОБА_1 погодився, що зафіксовано відеозаписом.
Оскільки водій погодився із встановленим результатом огляду, у поліцейських не було передбачених законом - ч.3 ст.266 КУпАП - підстав для направлення його для огляду в заклад охорони здоров'я, чим спростовуються доводи апелянта.
Протокол за ст.130 ч.1 КУпАП щодо ОСОБА_1 складений правомірно.
Відповідно до п.5 розд.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 від 09.11.2015 року (зі змінами), поліцейський надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки лише на вимогу водія.
Згідно відеозапису, водій ОСОБА_1 таких вимог не заявляв,а тому у поліцейського не було обов'язку надавати такі документи водієві перед оглядом.
Всупереч доводам апелянта, з відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, ст.63 Конституції України та водій засвідчив це своїм підписом у відповідній графі протоколу.
Також після встановлення стану сп'яніння роз'яснено, що він відсторонений від керування та видано йому тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом.
Отже, підстав для визнання процедури огляду водія недійсною апеляційний суд не вбачає.
Постанова суду є обґрунтованою, а тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 січня 2026 року щодо апелянта -без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду О.О. Дембіцька