Категорія №2.32
Іменем України
24 листопада 2010 року Справа № 2а-6000/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
Судді Ковальової Т.І.,
секретаря судового засідання Скрипкіної А.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Андреєв С.О.,
від відповідача - Полякова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Слов'яносербського районного відділу Головного управління Міністерства Надзвичайних Ситуацій України в Луганській області до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправними та скасування вимоги
04 серпня 2010 року до суду надійшла адміністративна справа за позовом Слов'яносербського районного відділу Головного управління Міністерства Надзвичайних Ситуацій України в Луганській області до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправними та скасування вимоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з 22.02.2010 по 01.04.2010 Контрольно-ревізійним відділом у Слов'яносербському районі Контрольно-ревізійного управління в Луганській області було проведено планову ревізію використання бюджетних коштів, виділених для забезпечення діяльності сил цивільного захисту, у Слов'яносербському районному відділі Головного управління МНС України в Луганській області за період з 01.01.2008 по 01.02.2010.
За результатами цього контрольного заходу відповідачем складено акт від 01.04.2010 № 242-21/005, на який позивачем надані обґрунтовані заперечення. Однак, як вбачається з висновку на відповідні заперечення, жодне з них не було взято до уваги.
Контрольно-ревізійне управління в Луганській області пред'явило позивачу вимогу від 29.04.2010 № 242-14/276 щодо усунення виявлених зазначеною ревізією порушень законодавства.
Просив суд визнати протиправними та скасувати пункти 4 та 5 вимоги Контрольно-ревізійного відділу у Слов'яносербському районі Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 29.04.2010 № 242-14/276.
Визнати відсутність компетенції (повноважень) у Контрольно-ревізійного відділу у Слов'яносербському районі здійснювати при проведенні ревізій (перевірок) фінансово-господарської діяльності Слов'яносербському районного відділу Головного управління МНС України в Луганській області перевірку питань, пов'язаних із справлянням податків і зборів, інших обов'язкових платежів.
Постановити, в порядку ст. 166 КАС України, окрему ухвалу про повідомлення Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про грубі порушення закону з боку Контрольно-ревізійного відділу у Слов'яносербському районі з перевищенням компетенції, встановленої діючим законодавством, а також про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб Контрольно-ревізійного відділу у Слов'яносербському районі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити за необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог та часткове задоволення позовних вимог із наступних підстав.
Слов'яносербського районного відділу Головного управління Міністерства Надзвичайних Ситуацій України в Луганській області зареєстрований у якості юридичної особи виконавчим комітетом Первомайської міської ради 04.02.2005 за № 1 375 120 0000 000319, ідентифікаційний код 24522022 (а.с. 58-59).
Як вбачається з матеріалів справи, Контрольно-ревізійним відділом у Слов'яносербському районі Контрольно-ревізійного управління в Луганській області було проведено з 22.02.2010 по 01.04.2010 планову ревізію використання бюджетних коштів, виділених для забезпечення діяльності сил цивільного захисту, у Слов'яносербському районному відділі Головного управління МНС України в Луганській області за період з 01.01.2008 по 01.02.2010. За результатами перевірки Контрольно-ревізійним відділом у Слов'яносербському районі Контрольно-ревізійного управління в Луганській області складено акт від 01.04.2010 № 242-21/005 (а.с. 10-30).
Контрольно-ревізійне управління в Луганській області пред'явило позивачу вимогу від 29.04.2010 № 242-14/276 щодо усунення виявлених зазначеною ревізією порушень законодавства (а.с. 44-47).
Так, в абзаці. 1 п. III даної вимоги наведено наступне порушення:
,,... - в порушення вимог п. 2 ст. 51 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 № 2542-ІИ, п.п. 1, 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, районним відділом проводились видатки на оплату комунальних послуг та виплату заробітної плати працівникам сторонньої установи у сумі 21935,82 грн...".
„...5 Відобразити дебіторську заборгованість за юридичною особою щодо якої здійснено безпідставні витрати. Провести претензійно-позовну роботу з контрагентами щодо відшкодування коштів...".
Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно з абз. 3 п. 2 Положення про Слов'яносербський районний відділ Головного управління МНС України в Луганській області, затвердженого начальником Головного управління МНС України в Луганській області 28.12.2006, Позивач керується, зокрема, наказами і розпорядженнями начальника Головного управління. Тобто, накази начальника Головного управління для позивача мають обов'язковий характер(аркуш справи 48-57).
Фінансування згаданих видатків здійснювалось позивачем відповідно до кошторису, затвердженого Головним управлінням, за рахунок загального фонду державного бюджету. Витрати проводились виключно в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, у суворій відповідності зі ст. 51 Бюджетного кодексу України.
У свою чергу, на Головне управління обов'язок стосовно фінансування витрат з утримання цього складського приміщення зі штатною чисельністю його робітників поклало МНС України (наказ від 16.02.2004 № 73) - (аркуш справи 60).
Згодом, МНС України власним наказом від 11.12.2007 за № 856 припинило з 01.01.2008 фінансування видатків на утримання складу майна II групи накопичення с. Металіст, як між іншим, ще восьми аналогічних складських приміщень, розташованих в інших населених пунктах Луганської області (аркуш справи 61).
Пунктом 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, передбачено, що під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.
Таким чином, Слов'яносербський районний відділ Головного управління Міністерства Надзвичайних Ситуацій України в Луганській області, виплативши заробітну плату працівникам складу ІІ групи накопичення за період з 01.01.2008 по 28.02.2008, здійснив видатки в межах кошторису, затвердженого керівником вищестоящої установи.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно Кодексу законів про працю України у випадку розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників власник повинен повідомити працівників про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.
Статтею 20 Закону України «Про зайнятість населення» при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів. У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Отже, вивільнивши працівників складу ІІ групи накопичення лише після попередження про попереднє звільнення за два місяці, позивач уникнув додаткових витрат.
Вимогу про визнання відсутності компетенції відповідача здійснювати перевірку питань, пов'язаних зі справлянням податків і зборів, інших обов'язкових платежів суд вважає необґрунтованою, у зв'язку з тим, що, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Тобто, питання, які перевірялись під час ревізії Слов'яносербського районного відділу Головного управління Міністерства Надзвичайних Ситуацій України в Луганській області входять до компетенції контрольно-ревізійної служби.
Згідно статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Суд з власної ініціативи вирішує питання щодо винесення окремої ухвали відносно посадових осіб суб'єкта владних повноважень, а тому вимоги позивача в цій частині не можуть розглядатись у якості позовних вимог, а є по своїй суті пропозицією суду.
Суд вважає, що постановлення окремої ухвали не є імперативною нормою для суду, а є його правом. Суд не знаходить підстав для винесення окремої ухвали за результатами розгляду даної адміністративної справи.
Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову - відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Слов'яносербського районного відділу Головного управління Міністерства Надзвичайних Ситуацій України в Луганській області до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про визнання протиправними та скасування вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п. 4 вимоги Контрольно-ревізійного відділу у Слав'яносерпському районі Контрольно-ревізійного управління в Луганській області № 242-14/276 від 29.04.2010 року в частині зобов'язання відобразити в обліку дебіторську заборгованість за недоотримані доходи спеціального фонду від наданих платних послуг, проведення претензійно-позовної роботи з підприємствами та установами для отримання несплачених коштів та перерахувати кошти в сумі 22982,03 грн. на відповідні рахунки районного відділу та п. 5 в частині зобов'язання відобразити дебіторську заборгованість за юридичною особою щодо якої здійснено безпідставні витрати, проведення претензійно-позовної роботи з контрагентами щодо відшкодування коштів.
В іншій частині позовних вимог Слов'яносербського районного відділу Головного управління Міністерства Надзвичайних Ситуацій України в Луганській області відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Слов'яносербського районного відділу Головного управління Міністерства Надзвичайних Ситуацій України в Луганській області судові витрати у сумі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.)
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 29 листопада 2010 року.
Суддя Т.І. Ковальова