02.02.2026 року м. Дніпро Справа № 908/3296/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025р.
(суддя Давиденко І.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 07.03.2025р.)
у справі
за позовом Концерну “Міські теплові мережі», м. Запоріжжя
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ» , м. Запоріжжя
про стягнення 283 671,40 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Концерн “Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ», про стягнення 283 671,40 грн. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії №72214181 від 01.11.2021р., за період 01.11.2021- 31.07.2024 рр.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати теплової енергії, в зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025р. у справі № 908/3296/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ» на користь Концерну “Міські теплові мережі» 283 671,40 грн. заборгованості. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ» на користь Концерну “Міські теплові мережі» 3404,06 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство “ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025р. у справі № 908/3296/24 в повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про начебто надані йому послуги з теплопостачання концерном "Міські теплові мережі".
Зокрема, Скаржник вказує на те, що транзитні заізольовані трубопроводи, що проходять через приміщення, не можуть вважатися системою теплопостачання, як то передбачено вказаним Законом, оскільки відсутнє спеціальне обладнання, в тому числі батареї чи інші пристрої, необхідні для передачі тепла від теплоносія до приміщення. При цьому, Скаржник звертає увагу суду, що вказані трубопроводи, навпаки, з метою перешкоджання віддачі тепла у приміщення, були заізольовані спеціальними матеріалами, що підтверджується як вказаним вище Актом обстеження системи теплоспоживання та ГВП від 17.07.2024р., складеним представниками Позивача, згідно якого: «По приміщенню проходить заізольований транзитний трубопровід житлового будинку», так і Актом обстеження системи теплопостачання від 13.06.2016 року. Вказані висновки, на думку Скаржника, підтверджуються також розрахунком теплопостачання від 21.06.2016р., виконаний представниками Позивача, який обов'язково було необхідно враховувати при розрахунку начебто існуючої заборгованості Відповідача за теплову енергію, адже вказаний розрахунок спливав саме з факту відсутності в приміщенні приладів теплопостачання.
Скаржник також зазначає, що згідно ст. 6 Закону України "Принципи державної політики у сфері теплопостачання", крім іншого, передбачено: - забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; - взаємної відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату. Таким чином, в цій статті мова йде, перш за все про наявність такої якісної послуги і позивач свідомо ігнорує вказані обставини, намагаючись стягнути з відповідача значні грошові кошти за відсутності наданої послуги. В той же час, ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено: 1. Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 2) належну якість продукції та обслуговування. З аналізу вказаних вище обставин, на думку Скаржника, в цьому випадку належна якість продукції відсутня, позаяк як зазначалося вище, у приміщенні відсутні будь які прилади (батареї) опалення, окрім заізольованих транзитних труб житлового будинку.
Скаржник вказує на те, що приміщення Відповідача відноситься до категорії приміщення з ділянками транзитних трубопроводів опалення і не може бути опалюваним приміщенням в розумінні вимог Методики, а отже і розрахунок послуги теплопостачання не може бути єдиним для вказаних різних приміщень. Вказані обставини підтверджують надані до Суду акти обстеження системи теплопостачання та ГВП від 13.062016 р. та від 17.07.2024 р., складені Позивачем, а отже висновки покладені Судом в обгрунтування свого рішення, на думку Скаржника, не відповідають встановленим обставинам справи.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/3296/24.
Матеріали справи № 908/3296/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025р. у справі № 908/3296/24 залишено без руху, надавши апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів доплати судового збору, у розмірі 1276,60 грн..
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025р. поновлено строк подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025р., у справі № 908/3296/24, на час розгляду апеляційної скарги.
7. Встановлені судом обставини справи
Приватне акціонерне товариство «Запоріжсантехмонтаж» є власником нежитлового приміщення X, підвалу (літ. А-4) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 36 на підставі договору купівлі-продажу № 17 від 09.02.2005р., що підтверджено даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.09.2024р.
02.10.2021р. на виконання вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги», концерн “Міські теплові мережі» розмістив на офіційному вебсайті індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua, вкладка “Споживачам»).
Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021р. на сайті Концерну “МТМ» публічних договорів опубліковано також на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка Новини, Всі новини, Місто, у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/articles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-).
Вказані договори є публічними договорами приєднання і вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Відповідно до вищенаведеного, станом на 01.11.2021р. Типовий індивідуальний договір №72214181 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) до об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення цокольного поверху по вул. Рекордна, буд. 36 м.Запоріжжя, між позивачем (концерном “МТМ») та відповідачем (ПрАТ «ЗСТМ»), є укладеним.
Згідно з п. 4 Договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
У п. 5 Договору зазначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до п. 11 Договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 р. № 315.
Згідно з п. 31 Договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу визначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://teploseti.zp.ua.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 32 Договору).
Пунктом 34 Договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Позивачем надано послугу з постачання теплової енергії, в період з 01.11.2021р.-31.07.2024р., на загальну суму 283 671,40 грн..
Житловий будинок 36 по вул. Рекордній в м.Запоріжжі обладнаний приладом комерційного обліку теплової енергії.
Факт надання позивачем послуги з теплопостачання до спірного приміщення відповідачем заперечується з підстав відсутності спеціального обладнання (батарей), необхідного для передачі тепла у приміщенні адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 36, що підтверджується актами обстеження від 13.06.2016р.,17.07.2024р..
Позивач вказує на те, що відповідачу були сформовані та виставлені на оплату рахунки, які містять детальну інформацію по нарахуванням споживача, за надані послуги за договором №72214181, за спірний період 01.11.2021р.-31.07.2024р., на загальну суму 283 671,40 грн.
Відповідач отриману теплову енергію, на суму 283 671,40 грн., не оплатив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, у розмірі 283 671,40 грн..
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати обсягу спожитої послуги стало підставою звернення позивача до суду про стягнення боргу в розмірі 283 671,40 грн..
Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Предметом розгляду у даній справі є вимога Позивача про стягнення з Відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог. Здійснивши аналіз наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що факт надання позивачем послуг з теплопостачання на нежитлове приміщення, яке є власністю відповідача, у період з листопада 2021 по липень 2024 року на суму 283 671,40 грн є більшою вірогідністю мав місце, аніж не був, про що стверджує відповідач у відзиві на позов (без долучення відповідних доказів на спростування позиції позивача).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків , зокрема , є договір та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
01.05.2021р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» від 03.12.2020р. № 1060-ІХ. Цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України “Про житлово-комунальні послуги», зокрема до ч.2 ст.12, ч. 5 ст. 13, ст. 14, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов'язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
За приписами ч.2 ст.12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням внесених змін, визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до абз. 1-3 ч.5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Статтею 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» врегульовано особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.
Згідно з абз. 1 ч. 7 цієї статті Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч.5 ст.13 цього Закону.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Згідно з ч. 7 ст.21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.05.2021) послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до абз. 1. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.05.2021р.), договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р. затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021р. внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021р.. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ №830 від 21.08.2019р., викладено у новій редакції.
Згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
За відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021р. у справі №908/3233/20 та від 14.12.2023р. у справі № 908/2078/22, від 09.04.2024 у справі №908/710/23.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
У даному випадку, 02.10.2021р., на виконання вимог Закону, Концерн “Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).
Оскільки Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, повідомлення про розміщення 02.10.2021р. на сайті Концерну “МТМ» публічних договорів, розміщені у відкритому доступі в мережі “Інтернет» за відповідними посиланнями, то відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 75 ГПК України, суд визнає вищезазначені обставини загальновідомими, такими, що визнаються учасниками справи та не підлягають доказуванню.
Згідно з п. 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії , цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»: багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Як зазначалось вище, Приватне акціонерне товариство «Запоріжсантехмонтаж» є власником нежитлового приміщення X, підвалу (літ. А-4) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 36 на підставі договору купівлі-продажу № 17 від 09.02.2005р., що підтверджено даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.09.2024р.
Одночасно, судом встановлено, що об'єкт споживання відповідача нежитлове приміщення цокольного поверху (Літ. А-4), загальною площею 302,3 кв.м, розташований у багатоквартирному житловому будинку по вул.Рекордна 36 м.Запоріжжя, є невід'ємною частиною житлового будинку по вул.Рекордна, 36 м. Запоріжжя, який у спірний період був оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії: SHARKY 775 заводський № 51441715, про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку, що підтверджується Актом приймання в експлуатацію приладу обліку теплової енергії, доданих до справи, з подальшою держповіркою цього приладу обліку.
Тобто, наявність факту існування приміщення відповідача в такому цілісному майновому комплексі, як багатоквартирний будинок, є підставою для укладання з відповідачем публічного договору, а отже визнання відповідача споживачем послуги з постачання теплової енергії.
При цьому, колегія суддів зазначає на тому, що фактом отримання послуги з постачання теплової енергії відповідачем, як одна з підстав для укладання публічного договору (приєднання до нього) з відповідачем є те, що приміщення відповідача вбудовано-прибудоване до багатоквартирного будинку, який є цілісним майновим комплексом, до якого подається теплова енергія з початком опалювальною періоду, а також надання відповідачу (як співвласнику) права обрання іншої моделі договірних відносин з виконавцем послуги ніж публічний договір.
Доказів на підтвердження того, що власником нежитлового приміщення нежитлового приміщення X, підвалу (літ. А-4) у вказаному будинку протягом 30 днів з дня опублікування типового індивідуального договору на адресу Позивача надсилалось рішення про обрання моделі договірних відносин матеріали справи не містять.
Таким чином, оскільки нежитлове приміщення, власником та користувачем якого був Скаржник у спірний період, є невід'ємною (вбудованою) частиною житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 36, а співвласники житлового будинку, члени якого, у визначений нормативними актами строк, не ухвалили рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що типовий індивідуальний договір №72214181 між Концерном “МТМ» та ПрАТ «Запоріжсантехмонтаж» є укладеним з 01.11.2021р..
Пунктом 4 Типового індивідуального договору №72214181 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Згідно з п. 5 Типового договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Пунктом 24 Правил № 830 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до “Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 р. № 315».
Відповідно до п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика).
Нормами Розділу І Методики визначено (п. 3), що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.
Відповідно до абз. 1 п. 4 Розділу І Методики, для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.
За приписами п. 7 Розділу І Методики у разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.
Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.
Так, згідно з п. 2 Розділу ІІ Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qопбуд) у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (Qопз.п.б) будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії (Уi відкл.і), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Пунктом 12 Розділу IV Методики передбачено: обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/ нежитлових приміщень.
Відповідно до визначення, наведеного в п. 2 Розділ І Методики, опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що факт відсутності спеціальних приладів опалення, як то батарей, підтверджено актами обстеження системи теплопостачання, складеними позивачем, слід зазначити наступне.
Споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Варто зазначити, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється тільки в тому випадку, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання відповідно до Закону України "Про теплопостачання". Отже, забороняється самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Також, згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов'язані, але мають право виключно за власним рішенням у встановленому порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 р. № 169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.08.2019р. за № 982/33953 затверджено Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, при відмові споживачів від централізованого теплопостачання припинення споживання теплової енергії повинно бути виконано з дозволу компетентного органу та в порядку, визначеному законодавством: з дозволу постійно діючої міжвідомчої комісії, яка створена органом місцевого самоврядування, за умови отримання технічних умов, роботи по відключенню повинні проводитись монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача квартири. Роботи з відключення виконуються у міжопалювальний період.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з копій актів, на які посилається Скаржник, станом на 13.06.2016р., дату обстеження Концерном «МТМ», система опалення житлового будинку однотрубна з верхнім розведенням, приєднання до теплової мережі безелеваторне, від ЦТП 63-65 кварталу, ГВС житлового будинку - централізоване. Система опалення приміщення загальна з системою опалення житлового будинку. Теплове обладнання мережі опалення складаються з сталевих трубопроводів зворотного теплоносія, стояків та підводок у ізоляції, вкриті фольгоізолоном та склотканиною. На час перевірки засувка ГВС перекрита, опломбована, пломба не пошкоджена. Розрахунок теплового навантаження по фактично встановленим опалювальним приладам та трубопроводам відсутній. Відповідно до розрахунку навантаження на опалення спірного приміщення надходження тепла від за ізольованих трубопроводів 1005 ккал/час. Згідно з актом обстеження системи теплопостачання на ГВП від 17.07.2024р., складеного Концерном «МТМ», система опалення 4х поверхового житлового будинку однотрубна з верхнім розподілом теплоносія приєднана до теплових мереж ЦТП (вул. Українська, 51а) та обладнана приладом обліку теплової енергії SHARKY 775 заводський № 51441715. Джерело теплоносія котельна по вул. Професора Анатолія Бойка, 4. Нежитлове приміщення вбудоване-прибудоване, розташоване на цокольному поверсі житлового будинку з окремим входом. По приміщенню проходить заізольований транзитний трубопровід житлового будинку. Крім факту відсутності у приміщенні батарей, у зазначений актах також встановлено факт наявності в будинку № 36 по вулиці Рекордна приладу обліку теплової енергії та факт погодження транзитного трубопроводу, тобто приєднання відповідача до мережі теплопостачання станом на 17.07.2024р.. Крім того, в матеріалах справи містяться копії Актів обстеження теплового вузла та зняття показань комерційного/розподільчого приладу обліку теплової енергії за спірний період по житловому будинку по вул. Рекордна,36, які містять інформацію про показники приладів обліку споживання теплової енергії на початок та кінець місяця, об'єм теплоносія, час роботи; акти готовності до опалюваного сезону об'єкта житлового будинку по вул. Рекордна, 36 м.Запоріжжя.
Колегія суддів констатує, що відповідачем не надано доказів відключення від системи централізованого теплопостачання у відповідності до процедури визначеної даним Порядком.
Нежитлове приміщення, загальною площею 302,3 кв.м, за адресою: вул.Рекордна 36, м.Запоріжжя, яке належить Скаржнику, розташоване на цокольному поверсі чотириповерхового житлового будинку.
Система опалення приміщення скаржника є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, при цьому, теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов'язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов'язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер'єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.
Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.
Таким чином, багатоквартирний будинок в цілому є об'єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Враховуючи, що належне відповідачу нежитлове приміщення є невід'ємною частиною житлового будинку, що неспростовно відповідачем, відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відключення від мережі опалення у встановленому законом порядку, судова колегія вважає, що належні відповідачу приміщення є опалювальними.
Пунктом 1 розділу П Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води № 169 передбачено, що рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від цо та/або гвп приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення комісії.
В свою чергу комісія є консультативно-дорадчим органом органу місцевого самоврядування, основним завданням якого є розгляд питань щодо відключення споживачів від цо та/або гвп (п. 4 розділу і порядку № 169).
З огляду на вказане та системний аналіз законодавства виявляється, що постачання теплової енергії здійснюється виключно Позивачем за умови наявних мереж в будинку, та не залежить від волі Відповідача, в правах якого лише подати заяву до органу місцевого самоврядування (який контролює процес постачання теплової енергії), проте яка (заява) не несе за собою можливість не отримання послуги.
Звідси висновок, що факт отримання або не отримання послуги з теплопостачання не залежить від волі Відповідача, в правах якого лише подати заяву до органу місцевого самоврядування (який контролює процес постачання теплової енергії), проте яка (заява) не несе за собою можливість не отримання послуги.
Враховуючи вищенаведене, єдиною підставою для припинення нарахувань за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії є рішення органу місцевого самоврядування та затверджений акт про відключення централізованого опалення складений за участю представника виконавця послуг.
Однак, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджували б відключення від централізованого опалення нежитлового приміщення за адресою: м.Запоріжжя, вул.Рекордна, буд.35, нежитлове приміщення цокольного поверху (Літ. А-4), загальною площею 302,3 кв.м, що належить Скаржнику. Відсутність батарей та заізольованість труб жодним чином не підтверджує відключення приміщення від системи централізованого опалення у законному порядку.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що приміщення, що перебувало у користуванні відповідача, є опалювальним.
Пунктом 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019р., визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Відповідні рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних періодів 2021-2022, 2022-2023 2023-2024 років у м. Запоріжжя розміщені в загальному доступі в мережі “Інтернет» на офіційному вебсайті Запорізької міської ради, та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальні сезони в м. Запоріжжі.
Таким чином, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою м.Запоріжжя вул. Рекордна, буд. 36, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2024 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
Крім того, про здійснення постачання теплової енергії підтверджується актами зняття показань приладів обліку теплової енергії за період з листопада 2021р. по липень 2024р. та виставленими теплопостачальною організацією рахунками.
Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 36, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку - житлових та нежитлових приміщень.
Комунікаційні мережі приміщення відповідача приєднані до внутрішньобудинкової системи житлового будинку та складають його невід'ємну частину, зворотного відповідачем не спростовано.
Суд першої інстанції доречно зауважив на тому, що в матеріалах справи відсутні докази (відповідачем таких доказів також не надано) на підтвердження відключення від мережі теплопостачання позивача згідно з Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженим наказом Мінрегіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019р., тому, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що приміщення, що перебувало у користуванні відповідача, є опалювальним.
Споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі №904/2238/17, від 16.10.2018р. у справі №904/7377/17.
Згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном “Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії. Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками. Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії. Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди. Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.
Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги , здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води. Концерном “Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг. В силу виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019 р., № 830 Позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до ст. 8 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Згідно з п. 31 Договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу визначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://teploseti.zp.ua.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 32 Договору).
За умовами п. 34 Типового договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
За вказаних обставин, позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язаний оплатити надані послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015р. у справі № 6-1706цс15, від 11.11.2015р. у справи № 6-1192цс15.
Матеріали справи свідчать, що згідно договору № 72214181, на оплату спожитої послуги Позивачем були сформовані наступні рахунки: за листопад 2021р., на суму 15079,18 грн.; за грудень 2021р., на суму 10 199,41 грн.; за січень 2022р., на суму 15 979,67 грн.; за лютий 2022р., на суму 7098,86 грн.; за березень 2022р., на суму 14 571,34 грн.; за квітень 2022р., на суму 1926,83 грн.; за травень 2022р., на суму 1926,83 грн.; за червень 2022р., на суму 1926,83 грн.; за липень2022р., на суму 1926,83 грн.; за серпень 2022р., на суму 1926,83 грн.; за вересень 2022р, на суму 1926,83 грн.; за жовтень 2022р., на суму 1932,83 грн.; за листопад 2022р., на суму 11 579,32 грн.; за грудень 2022р., на суму 15137,84 грн.; за січень 2023р., на суму 22 403,48 грн.; за лютий 2023р., на суму 19851,46 грн.; за березень 2023р., на суму 14 063,34 грн.; за квітень 2023р., на суму 2695,46 грн.; за травень 2023р., на суму 2695,46 грн.; за червень 2023р., на суму 2695,46 грн.; за ипень 2023р., на суму 2695,46 грн.; за серпень 2023р., на суму 3041,75 грн.; за вересень 2023р., на суму 2993,64 грн.; за жовтень 2023р., на суму 2541,73 грн.; за листопад 2023р., на суму 12 833,24 грн.; за грудень 2023р., на суму 21773,00 грн.; за січень 2024р., на суму 25 730,60 грн.; за лютий 2024р., на суму 19655,18 грн.; за березень 2024р., на суму 14 965,79 грн.; за квітень 2024р., на суму 2541,73 грн.; за травень 2024р., на суму 2541,73 грн.; за червень 2024р., на суму 2541,73 грн.; за липень 2024р., на суму 2541,73 грн..
Отже, фактично позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії, за період з листопада 2021р. по грудень 2024р., на загальну суму 283 671,40 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості, а також детальним розрахунком здійснених нарахувань за спірний період.
ПрАТ “ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ» є контрагентом програми М.Е. Dос.
Отже, ПрАТ “ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ» у своїй господарській діяльності використовує програму М.Е. Dос.
Рахунки надавалися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку теплової енергії, про що свідчать відповідні відмітки на зворотньому боці кожного рахунку за спірний період із зазначенням інформації про: дату відправлення, одержувача (контрагента) та контактні адреси контрагента (в даному випадку адресу електронної пошти). При цьому, рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування, зокрема, щодо встановлених приладів комерційного обліку, їхніх показів, загальної площі будівлі, опалювальної площі споживача тощо, що у своїй сукупності дозволяють встановити кількість спожитої теплової енергії відповідачем.
Таким чином, ПрАТ “ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ» отримувало рахунки.
Доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг відповідач не надав та доводів позивача не спростував.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, щодо стягнення з відповідача суми 283 671,40 грн. боргу за спожиту теплову енергію.
Доводи Скаржника щодо відсутності у нього зобов'язання оплачувати рахунки, оскільки фактично позивач не надавав послугу з постачання теплової енергії, колегія суддів відхиляє, як є безпідставні, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17.
Стандарт доказування вірогідності доказів передбачає зокрема оцінку безпосередньо судом їх змістовної ваги та вплив на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Стандарт доказування “вірогідності доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Враховуючи наведене, а також обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд апеляційної інстанції вважає, що докази, подані на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази, надані Відповідачем на їх спростування.
З огляду на принцип оцінки доказів за критерієм вірогідності, керуючись категорією стандарту доказування, принципом змагальності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025р. у справі № 908/3296/24 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта.
Поновити дію рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025р., у справі № 908/3296/24 зупинену ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025р. у справі № 908/3296/24.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін