21 січня 2026 року м. Київ
Справа №756/2679/25
Апеляційне провадження №22-ц/824/2963/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Пукала А.В. 05 вересня 2025 року у м. Київ, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» про відкриття особових рахунків на виконання рішення суду,
У лютому 2025 року позивач звернувся до звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив відкрити три окремих особових рахунки на квартиру АДРЕСА_1 :
§ на ОСОБА_1 на площу 21,36 кв. м (з 13,3 кв. м житлової площі кімнати та 8,06 кв. м пропорційної частки нежитлової площі);
§ на ОСОБА_2 на площу 18,36 кв. м (10,3 кв. м житлової площі кімнати та 8,06 кв. м пропорційної частки нежитлової площі);
§ на ОСОБА_3 у на площу 24,76 кв. м (16,7 кв. м житлової площі кімнати та 8,06 кв. м пропорційної частки нежитлової площі).
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він працівник Укрзалізниці та учасник ліквідації аварії на ЧАЕС отримав вказану квартиру, яка згодом була приватизована на трьох осіб - позивача та відповідачів, які були членами його сім'ї. Згодом шлюб між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був розірваний. Рішенням суду від 19.06.2018 був встановлений порядок користування цією квартирою з виділенням кімнат та збереженням спільного користування коридором, кухнею, ванною, вбиральнею та лоджією. Проте після встановлення порядку користування відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 систематично не сплачують за житлово-комунальні послуги, унаслідок чого утворилася значна заборгованість, яку позивач змушений частково покривати, щоб уникнути відключень.
Позивач звертався до Комунального концерну «Центр Комунального Сервісу» із заявою про відкриття окремих особових рахунків на кожного співвласника, однак отримав відмову у зв'язку з формальними зауваженнями щодо комплекту документів. Також позивач звертався до відповідачів з претензіями № 1 та № 2 від 21.01.2025 про відкриття ними особистих рахунків на оплату житлово-комунальних послуг, однак відповідачі добровільно відмовляються від вчинення відповідних дій.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» про відкриття особових рахунків на виконання рішення суду - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав доказів звернення всіх співвласників із заявами про поділ особових рахунків та укладення договорів. Крім того, позивач не зазначив, яким чином має розподілятися та нараховуватися плата за комунальні послуги за кожним їх видом, зокрема, електричну енергію, газ, тепло- та водопостачання, водовідведення тощо, не навів аргументів щодо технічної можливості такого поділу, зокрема, встановлення окремих приладів обліку тощо. При цьому Комунальний концерн «Центр Комунального Сервісу» заперечив проти поділу особових рахунків.
Отже, відсутні правові підстави для розподілу особового рахунку між позивачем та відповідачами, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Не погодився із зазначеним судовим рішенням позивач, ним подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Позивач зазначає, що ним не заявлялось в позовних вимогах питання поділу особових рахунків щодо газу та електроенергії так як цим опікуються інші служби, а не Комунальний Концерн . Також позивач не повинен надавати методи розрахунку, так як цим займається Комунальний Концерн, який має методики вирахування комунальної послуги відповідно до зайнятої площі та середнього споживання.
Позивач також зазначає, що він неодноразово звертався до відповідачів щодо сплати боргу за комунальні послуги та розподілу особових рахунків, але останні постійно уникали вирішення питання в добровільному порядку, тим самим провокуючи конфлікти.
На підставі викладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив її задовольнити.
Інші особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому, керуючись ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності в рівних долях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 24.06.2004. /а.с.7/
Рішенням Оболонського районного суду від 19.06.2018 у справі №756/11902/18 встановлений порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , виділено ОСОБА_3 в користування кімнату площею 16,7 кв. м, ОСОБА_2 - кімнату площею 10,7 кв. м, ОСОБА_1 - кімнату площею 13,3 к. м, залишивши у спільному користуванні коридор, кухню, ванну, вбиральну та лоджію. /а.с.5-6/
Позивач звертався до Комунального концерну «Центр Комунального Сервісу» із заявою від 24.04.2024 про відкриття окремих особових рахунків на кожного співвласника. /а.с.15-16/
Комунальний концерн надіслав відповідь №02РЦ?4225 від 30.04.2024, у якій повідомив про неможливість задовольнити звернення позивача через неповний перелік документів, внаслідок чого фактично відмовив у задоволенні заяви. /а.с.17/
Позивач 21.01.2025 направляв претензії до відповідачів із вимогою протягом 15 днів подати заяви до Концерну для відкриття окремих особових рахунків./а.с.8-13/
Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1, 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно зі ст.66 ЖК України, плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до п.10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 Мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі) розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.
За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку; за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).
У п.13 Правил вказано, що спори, що виникають під час користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, розв'язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або у судовому порядку.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. ч. 1,3 ст.13 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).
В порядку визначеному ч.ч.1-4 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
В порядку визначеному ч.1 ст.53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В силу положень ч.6 ст.367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах, зокрема, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 та інших.
У постанові від 16 вересня 2024 року у справі № 530/712/23 Верховний Суд вказав на те, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
З наведених обставин справи вбачається, що позивач звернувся із заявленим позовом та визначив відповідачами у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зазначивши обставини, з якими він пов'язує порушення свого права нездійснення ними оплати комунальних послуг та ненадання згоди на відкриття окремих рахунків.
В якості третьої особи позивачем залучений Комунальний концерн «Центр комунального сервісу».
Позовні вимоги сформульовані як відкриття трьох окремих особових рахунків на квартиру, що перебуває у спільній власності позивача та відповідачів.
Разом з тим, виходячи з наведених положень чинного законодавства надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах із надавачами таких послуг і передбачена можливість розподілення вартості послуг між співвласниками. Проте без участі надавача послуг вказане не вбачається можливим. Пред'явлення вимог виключно до співвласників житлового приміщення вказує на те, що вони не є самостійними відповідальними особами за пред'явленим позовом, оскільки самостійно не зможуть виконати рішення суду у разі його задоволення. А отже обов'язок виконати вимоги позивача лежить і на іншій особі, яким у цій справі має бути надавач послуг, як належний співвідповідач. Залучення Комунального концерну «Центр комунального сервісу» в якості третьої особи не усуває вказаний процесуальний недолік, оскільки третьою особою може бути залучена особа, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Проте на третю особу рішенням суду не можуть бути покладені обов'язки. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад. Питання про залучення належних співвідповідачів судом не вирішувалося, оскільки таке клопотання позивач не заявляв. А на стадії апеляційного перегляду справи вчинення вказаних процесуальних дій не вбачається можливим, оскільки в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки має місце визначення неналежного складу учасників справи, суд позбавлений можливості надавати оцінку по суті спірних правовідносин. Пред'явлення позову без залучення всіх належних відповідачів, є самостійною підставою для відмови в позові.
Вказане не було враховано судом першої інстанції у зв'язку з чим судом допущено порушення норм процесуального права, що дає підстави апеляційному суду для зміни рішення суду першої інстанції, шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, оскільки в іншій частині судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та зроблений правильний висновок про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 27 січня 2026 року.