21 січня 2026 року м. Київ
Справа №761/40648/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/3156/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Романишеної І.П. 20 серпня 2025 року в м. Київ, повний текст рішення складений 29 серпня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому, з урахуванням нової редакції від 22 листопада 2023 року, просив стягнути на свою користь з відповідача АТ «НАК «Нафтогаз України»:
§ невиплачену частину заробітної плати з серпня 2020 по грудень 2022 року включно в розмірі 2938976 (два мільйони дев'ятсот тридцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень;
§ невиплачену частину компенсації за невикористану відпустку в розмірі 175564 (сто сімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) гривні 86 копійок;
§ середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку в сумі 7958837 (сім мільйонів дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 88 копійок;
§ судові витрати, які складаються з витрат на надання правової допомоги у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що на підставі Наказу № 511-K від 30 грудня 2022 року він був звільнений з посади начальника Департаменту бюджетних розрахунків та податкового планування АТ «НАК «Нафтогаз України» за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за віком, на підставі ст. 38 К3пП України.
Відповідно до умов укладеного трудового договору від 28 січня 2020 року позивачу було встановлено базову частину заробітної плати в розмірі 910000 (дев'ятсот десять тисяч) гривень на місяць, яка нараховується пропорційно відпрацьованому часу, тобто фактично саме базова частина заробітної плати є посадовий оклад. 25 серпня 2020 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №388/1, якою позивачу було збільшено посадовий оклад до 1011344 (одного мільйона одинадцять тисяч триста сорока чотирьох) гривень. У зв'язку з цим, всі виплати повинні були проводитись виходячи з посадового окладу 1011344 грн, але як стало відомо позивачу всі виплати з 25 серпня 2020 року по день звільнення були здійсненні відповідно до посадового окладу в розмірі 910000 грн.
Фактично позивача не повідомляли та відповідач не надав належну довідку про всі проведенні розрахунки. В свою чергу, з Довідки про заробітну плату за останні три місяці для розрахунку середньої заробітної плати, позивач та представник позивача побачили, що посадовий оклад встановлений на рівні 965373, 82 грн в грудні 2022 року, але ніяк не 1011344 грн. Позивача не було повідомлено про структуру розрахунків відповідно до вимог чинного законодавства, до якої входить вихідна допомога при звільненні, що встановлена Колективним договором.
Розрахунок неотриманої в повному розмірі заробітної плати, за твердженням позивача, становить різницю між затвердженим базовим окладом (1011344 грн) та фактичним нарахуванням по окладу, який діяв до 25 серпня 2020 року, за 29 місяців становить суму 2938976 грн (1011344-910000*29 = 2938976). Компенсація за затримку повного розрахунку визначена позивачем у розмірі 7958837,88 грн, як за останні 6 місяців. /т.1 а.с.1-6/
У новій редакції позовної заяви позивач, крім викладеного вище також вказав на те, що матеріальна допомога при відпустці розраховується 57,1% від базового посадового окладу, яку сплачено саме з базового окладу 1011344 грн, але виплати за невикористану відпустку повинні були розраховуватися із середнього заробітку за 12 місяців, але не з базового окладу, а тому невірно нараховано компенсацію за невикористану відпустку; фактично не враховані доплати за допуск до державної таємниці 30% базового окладу на місяць та додаткові 3 дні відпуски. /т.1 а.с.47-54/
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів порушення роботодавцем умов трудового договору від 28 січня 2020 року з урахуванням додаткової угоди до трудового договору від 25 серпня 2020 року. Розмір посадового окладу ОСОБА_1 станом на 10.08.2020 та станом на дату звільнення з посади (30.12.2022) становив 1011344 грн, виходячи з якого і були проведені всі нарахування.
Суд першої інстанції також вказав на те, що подання додаткових пояснень на відповідній стадії процесу є правом позивача, проте, додаткові пояснення не є заявою по суті справи (ст. 174 ЦПК України) та не є заявою про зміну підстав або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог в розумінні ст. 49 ЦПК України. Більш того, врахування зазначених пояснень позивача як заяви, поданої в порядку ст. 49 ЦПК України, було б порушенням принципу рівності сторін, оскільки відповідач як і позивач має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаним з тим, які вимоги до нього заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується, повинен мати змогу розуміти суть пред'явленого до нього позову, для чого законодавцем і визначено відповідні судові процедури та стадії.
Також суд першої інстанції вказав на те, що оскільки судом відмовлено у задоволенні позову через його необґрунтованість, то відсутня необхідність для врахування такої підстави для відмови в позові як порушення строку звернення до суду.
Не погодився із зазначеним судовим рішенням позивач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що суд не повно з'ясував обставини справи, послався у судовому рішенні на обставини, що не були встановлені належним чином, виклав висновки, які не відповідають обставинам справи та є хибними і упередженими, а також порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
Представник зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі було досліджено докази щодо передбаченої нормами Колективного договору виплати, та не досліджено питання саме працівника, як особи яка менш захищена.
Позиція відповідача про те, що всі виплати при звільнені були проведені з позивачем не підтверджуються матеріалами справи, зокрема, повним розрахунком таких виплат.
За таких обставин, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на те, що суд першої інстанції надав належну оцінку доказам наявним у матеріалах справи та дійшов законного та обґрунтованого висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог. На підставі викладеного, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Мамаєв Д.Ю. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про задоволення заявлених позивачем вимог.
Представник відповідача - адвокат Слесарчук В.М. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Перш за все для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з предметом й підставами позову.
В силу ч.ч1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі ст. 174 ЦПК України При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов'язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з п.п. 4 і 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В порядку визначеним п. 2 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З викладеного слідує, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
У постанові Верховного Суду у справі № 760/15663/23 від 10 листопада 2025 року вказано на те, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права.
Водночас під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
При зверненні до суду з позовом у листопаді 2023 року ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь з відповідача АТ «НАК «Нафтогаз України»:
§ невиплачену частину заробітної плати з серпня 2020 по грудень 2022 року включно в розмірі 2938976 (два мільйони дев'ятсот тридцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень;
§ середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку в сумі 7958837 (сім мільйонів дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 88 копійок;
§ судові витрати, які складаються з витрат на надання правової допомоги у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що на підставі Наказу № 511-K від 30 грудня 2022 року він був звільнений з посади начальника Департаменту бюджетних розрахунків та податкового планування АТ «НАК «Нафтогаз України» за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за віком, на підставі ст. 38 К3пП України.
Відповідно до умов укладеного трудового договору від 28 січня 2020 року позивачу було встановлено базову частину заробітної плати в розмірі 910000 (дев'ятсот десять тисяч) гривень на місяць, яка нараховується пропорційно відпрацьованому часу, тобто фактично саме базова частина заробітної плати є посадовий оклад. 25 серпня 2020 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №388/1, якою позивачу було збільшено посадовий оклад до 1011344 (одного мільйона одинадцять тисяч триста сорока чотирьох) гривень. У зв'язку з цим, всі виплати повинні були проводитись виходячи з посадового окладу 1011344 грн, але як стало відомо позивачу всі виплати з 25 серпня 2020 року по день звільнення були здійсненні відповідно до посадового окладу в розмірі 910000 грн.
Фактично позивача не повідомляли та відповідач не надав належну довідку про всі проведенні розрахунки. В свою чергу, з Довідки про заробітну плату за останні три місяці для розрахунку середньої заробітної плати, позивач та представник позивача побачили, що посадовий оклад встановлений на рівні 965373, 82 грн в грудні 2022 року, але ніяк не 1011344 грн. Позивача не було повідомлено про структуру розрахунків відповідно до вимог чинного законодавства, до якої входить вихідна допомога при звільненні, що встановлена Колективним договором.
Розрахунок неотриманої в повному розмірі заробітної плати, за твердженням позивача, становить різницю між затвердженим базовим окладом (1011344 грн) та фактичним нарахуванням по окладу, який діяв до 25 серпня 2020 року, за 29 місяців становить суму 2938976 грн (1011344-910000*29 = 2938976). Компенсація за затримку повного розрахунку визначена позивачем у розмірі 7958837,88 грн, як за останні 6 місяців. /т.1 а.с.1-6/
В порядку усунення недоліків визначених в ухвалі суду першої інстанції від 08 листопада 2023 року, 22 листопада 2023 року позивачем була подана нова редакція позовної заяви, згідно з якою позивач просив стягнути на свою користь з відповідача АТ «НАК «Нафтогаз України»:
§ невиплачену частину заробітної плати з серпня 2020 по грудень 2022 року включно в розмірі 2938976 (два мільйони дев'ятсот тридцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень;
§ невиплачену частину компенсації за невикористану відпустку в розмірі 175564 (сто сімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) гривні 86 копійок;
§ середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку в сумі 7958837 (сім мільйонів дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 88 копійок;
§ судові витрати, які складаються з витрат на надання правової допомоги у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
У цій заяві позивач також вказав на те, що матеріальна допомога при відпустці розраховується 57,1% від базового посадового окладу, яку сплачено саме з базового окладу 1011344 грн, але виплати за невикористану відпустку повинні були розраховуватися із середнього заробітку за 12 місяців, але не з базового окладу, а тому невірно нараховано компенсацію за невикористану відпустку; фактично не враховані доплати за допуск до державної таємниці 30% базового окладу на місяць та додаткові 3 дні відпуски. /т.1 а.с.47-54/
Ухвалою суду першої інстанції від 28 листопада 2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні. /т.1 а.с.59-60/
Ухвалою суду першої інстанції від 24 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі. /т.2 а.с.161-164/
В додаткових поясненнях від 09 липня 2025 року позивач вказував на наявність також невиплачених: надбавки за роботу з державною таємницею, яка складає 10-15%, що за його розрахунком становить 1092000 грн; щоквартальні премії в розмірі 100% посадового окладу, що за його розрахунком становить 1820000 грн та 10113440 грн; розміру матеріальних допомог при відпустці, які розраховувались 57,1% від посадового окладу, а мали розраховуватись у розмірі 100 % посадового окладу, що за його розрахунком становить1879077,16 грн; компенсації за 7 днів додаткової відпустки на рік, що передбачена умовами Колективного договору, що за його розрахунком становить 2206568,64 грн. Загальна сума фактичної недоплати визначена позивачем у розмірі 20411276,74 грн. /т.3 а.с.148-150/
Суд першої інстанції вказав на те, що подання додаткових пояснень на відповідній стадії процесу є правом позивача, проте, додаткові пояснення не є заявою по суті справи (ст. 174 ЦПК України) та не є заявою про зміну підстав або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог в розумінні ст. 49 ЦПК України. У зв'язку з цим суд визначив, що предметом спору у даній справі є стягнення на користь позивача невиплаченої частини заробітної плати в розмірі 2938976 грн; невиплаченої частини компенсації за невикористану відпустку в розмірі 175564,86 грн; середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку в сумі 7958837,88 грн. Підставою позову позивачем визначено здійснення відповідачем виплат позивачу без урахування збільшеного посадового окладу у розмірі 1011344 грн відповідно до укладеної Додаткової угоди №388/1 від 25 серпня 2020 року.
Апеляційний суд в повному обсязі погоджується з такими висновком суду першої інстанції, оскільки дійсно у позовній заяві в новій редакції позивач визначив позовні вимоги виключно про стягнення невиплачених частин: заробітної плати з серпня 2020 по грудень 2022 року, посилаючись на неправильно визначену величину посадового окладу; компенсації за невикористану відпустку, посилаючись на те, що суми повинні були розраховуватися із середнього заробітку за 12 місяців, але не з базового окладу; середнього заробітку за час затримки виплати саме цих сум. Посилання сторони позивача в доводах апеляційної скарги на принцип верховенства права колегія суддів вважає недоречним, оскільки положеннями ЦПК України визначений принцип диспозитивності, в силу якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
По суті спору судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «НАК «Нафтогаз України» та обіймав посаду начальника Департаменту бюджетних розрахунків та податкового планування, що визнано сторонами у справі.
28 січня 2020 року між АТ «НАК «Нафтогаз України» та начальником Департаменту бюджетних розрахунків та податкового планування ОСОБА_1 був укладений трудовий договір № 388.
У відповідності до п. 4.2. трудового договору № 388 базова частина заробітної плати працівнику встановлюється у вигляді посадового окладу в розмірі 910000 (дев'ятсот десять тисяч) гривень на місяць, нараховується та виплачується пропорційно відпрацьованому часу. /т.1 а.с.7-13/
25 серпня 2020 року між АТ «НАК «Нафтогаз України» та начальником Департаменту бюджетних розрахунків та податкового планування ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 388/1 до трудового договору № 388 від 28 січня 2020 року.
Відповідно до додаткової угоди сторони дійшли згоди внести з 10 серпня 2020 року зміни до пункту 4.2. розділу 4, а саме: слова та цифри «910000 (дев'ятсот десять тисяч) замінити на слова та цифри 1011344 (один мільйон одинадцять тисяч триста сорок чотири)». /т.1 а.с.14-15/
30 грудня 2022 року ОСОБА_1 , начальника Департаменту бюджетних розрахунків та податкового планування, звільнено з займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком, що визнано сторонами у справі.
Згідно з розрахунковим листом АТ «НАК «Нафтогаз України» за жовтень 2022 року, посадовий оклад ОСОБА_1 становить 1011344 гривень, норма днів/годин визначено «26198,25» (26 дні / 198, 25 години), відпрацьовано днів/годин «1 6,00» (1 дні / 6 годин), оклад нарахований в сумі 38897,85 грн, виплати за відпустки (основну та три додаткові) 982413,18 грн, 374252,64 грн, 1403447,40 грн, 46781,58 грн, матеріальна допомога при оздоровленні 577477,42 грн, премія за підсумками роботи за 2021 рік 2344700,00 грн, індексація доходів 34,00грн. /т.1 а.с.146/
Згідно з розрахунковим листом АТ «НАК «Нафтогаз України» за грудень 2022 року, посадовий оклад ОСОБА_1 становить 1011344 гривень, норма днів/годин визначено «22175,25» (22 дні / 175, 25 години) , відпрацьовано днів/годин «21167,00» (21 день / 167 годин), оклад нарахований в сумі 965373,82 грн, компенсація за невикористану відпустку 17071792,92 грн, премія за підсумками роботи за 2021 рік 1563133,00 грн, індексація доходів 999,18 грн. /т.1 а.с.18,147/
У довідці АТ «НАК «Нафтогаз України» від 14 серпня 2023 року про заробітну плату за останні три місяці ОСОБА_1 наведені аналогічні дані, а саме: у жовтні 2022 року відпрацьовано 1 дні / 6 годин, нараховано оклад в сумі 38897,85 грн, індексація доходів 34,00 грн, відпускні 2806894,80 грн, матеріальна допомога при оздоровленні 577477,42 грн, премія за підсумками роботи за 2021 рік 2344700,00 грн; у листопаді 2022 року відсутні відпрацьовані дні та нарахування; у грудні 2022 року відпрацьовано 21 день / 167 годин, оклад нарахований в сумі 965373,82 грн, компенсація за невикористану відпустку 17071792,92 грн, премія за підсумками роботи за 2021 рік 1563133,00 грн, індексація доходів 999,18 грн. /т.1 а.с.16/
У довідці АТ «НАК «Нафтогаз України» від 14 серпня 2023 року наведені дані про дохід ОСОБА_1 : липень 2022 року - 817413,37 грн; серпень 2022 року - 1328881,55 грн; вересень 2022 року 1432492,9 грн; жовтень 2022 року 5768004,07 грн; листопад 2022 року - 0,00 грн, грудень 2022 року 19458812,38 грн. /т.1 а.с.17/
Відповідно до довідки № 17/7-43-Д від 24 січня 2024 року за підписом начальника Департаменту управління персоналом та соціальної політики АТ «НАК «Нафтогаз України» Р. Борисенко розмір посадового окладу ОСОБА_1 станом на 10 серпня 2020 року та станом на дату звільнення з посади (30 грудня 2022 року) становив 1011344 (один мільйон одинадцять тисяч триста сорок чотири) гривень. /т.1 а.с.110/
З довідки АТ «НАК «Нафтогаз України» № 17-20КІ від 29 лютого 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 протягом періоду листопад 2000 року по жовтень 2014 року було нараховано та виплачено надбавку до посадового окладу працівнику, який за умовами своєї професійної діяльності постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, в розмірі 15% від окладу за фактично відпрацьований час. /т.1 а.с.142-143/
У довідці АТ «НАК «Нафтогаз України» № 17-19КІ від 29 лютого 2024 року вказано, що ОСОБА_1 було нараховано та виплачено премію за результатами оцінки досягнення цілей та ключових результатів, встановлених на 2021 рік: у жовтні 2022 року 30% фактичної суми премії в розмірі 2344700,00 грн, у грудні 2022 року в розмірі 20% фактичної суми премії в розмірі 1563133 грн. /т.1 а.с.145/
З довідки АТ «НАК «Нафтогаз України» № 17-21КІ від 29 лютого 2024 року вбачається, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за 12 місяців (грудень 2021 року листопад 2022 року) становила 12729233,66 грн, кількість робочих днів 199, середньоденна заробітна палата склала 44113,16 грн, кількість днів невикористаної відпустки визначено 387 днів, сума компенсації за невикористану відпустку 17071792,92 грн. /т.1 а.с.144/
З довідки АТ «НАК «Нафтогаз України» б/н від 20 березня 2024 року вбачається, що за останні 5 років ОСОБА_1 надавались відпустки, переважна частина відпусток за минулий період використана у 2022 році, визначений залишок за період роботи 04.08.2006-03.08.2007 9 днів, за період роботи 04.08.2007-03.08.2008 10 днів, за період роботи 04.08.2008-03.08.2012 60 днів. /т.1 а.с.140-141/
У довідці АТ «НАК «Нафтогаз України» № 17-22КІ від 29 лютого 2024 року наведені дані про розміри нарахованої та виплаченої з урахуванням податків та зборів заробітної плати ОСОБА_1 за період з січня 2020 року по грудень 2022 року. /т.1 а.с.148-149/
Матеріали справи також містять копію Колективного договору на 2012-2015 року із змінами та доповненнями, Колективного договору на 2012-2020 року із змінами та доповненнями /т.1 а.с.150-250, т.2 а.с.1-140/
В силу ч. 1 ст. 27 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
При укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 29 Закону України «Про оплату праці»).
Відповідно до п.п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У п. 3 цього Порядку вказано, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.
В порядку визначеному ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Положеннями ст. 117 КЗпП України визначена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
В порядку ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З наведених обставин справи вбачається, що сторони перебували у трудових правовідносинах до 30 грудня 2022 року і позивач був звільнений з посади начальника Департаменту бюджетних розрахунків та податкового планування за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
Умовами трудового договору № 388 укладеного між сторонами 28 січня 2020 року, розмір посадового окладу позивача був визначений в розмірі 910000 (дев'ятсот десять тисяч) гривень на місяць, нараховується та виплачується пропорційно відпрацьованому часу. 25 серпня 2020 року сторонами були внесені зміни до вказаного договору та визначений розмір посадового окладу позивача 1011344 (один мільйон одинадцять тисяч триста сорок чотири) гривень, як такий, що застосовується з 10 серпня 2020 року.
В позовній заяві позивач вказував на те, що з 10 серпня 2020 року і до моменту звільнення 30 грудня 2022 року відповідач здійснював нарахування йому заробітної плати без застосування розміру посадового окладу визначеного додатковою угодою від 25 серпня 2020 року. Проте вказане не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи. Зокрема, з розрахункових листів за жовтень, грудень 2022 року вбачається, що відповідачем був визначений посадовий оклад позивача в розмірі 1011344 (один мільйон одинадцять тисяч триста сорок чотири) гривень, а розмір заробітної плати розрахований з урахуванням кількості відпрацьованих днів, що відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства.
Заявляючи вимоги про стягнення невиплаченої частини компенсації за невикористану відпустку, позивач вказував на те, що суми повинні були розраховуватися із середнього заробітку за 12 місяців, але не з посадового окладу. Вказане твердження також не знайшло свого підтвердження, оскільки з довідки наданої відповідачем на вимогу суду першої інстанції вбачається, що сума компенсації за невикористану відпустку була розрахована виходячи із загальної суми доходу позивача за 12 місяців (грудень 2021 року листопад 2022 року), кількості відпрацьованих ним робочих днів та кількості днів невикористаних відпусток. При цьому суми заохочувальних виплат за підсумками роботи за 2021, 2022 роки, враховані у тому місяці, за який вони нараховані, що відповідає вимогам п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати.
Оскільки обставини невиплати відповідачем позивачем заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку не знайшли свого підтвердження, то приписи ст. 117 КЗпП України не застосовуються, оскільки підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.
Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин у тому контексті, який на думку позивача свідчить про незаконність здійсненого розрахунку при звільненні. Вказані доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується апеляційний суд.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи. Тому апеляційний суд залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, відсутні і підстави для компенсації позивачеві понесених ним витрат на стадії апеляційного перегляду справи.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 23 січня 2026 року.