Справа №523/1754/26
Провадження №1-кс/523/1647/26
27 січня 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , в присутності підозрюваного розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 погодженого прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: м. Одеса, Одеської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», підозрюваного в рамках кримінального провадження №62025150020002848 від 12.07.2025 за ч. 5 ст. 407 КК України,
Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі)Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020002848 від 12.07.2025 за ч. 5 ст. 407 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури сфері оборони Південного регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, у порушення вимог ст.ст. 1-3, 12, 14 Закону України «Про Національну гвардію України», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в умовах воєнного стану, без поважних причин, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16 год. 45 хв. 17.06.2025 самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 (більш точна адреса не зазначається у зв'язку з введенням воєнного стану на території України) та ухилявся від проходження військової служби по 15 год. 00 хв. 23.01.2026, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
За вказаним фактом 23.01.2026 в порядку передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими.
Захисник та підозрюваний під час розгляду клопотання просили обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гаупвахті, оскільки підозрюваний має намір продовжити службу.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, опитавши підозрюваного, а також вислухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Отже, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, та відповідно до ч. 5 ст.12 КК України вказаний злочин віднесений до категорії тяжких злочинів.
Вина ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними досудовим розслідуванням доказами, а саме: показаннями свідків та іншими матеріалами досудового розслідування.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги, що в умовах воєнного стану, під час цілодобової військової агресії з боку російської федерації, підозрюваний ОСОБА_6 вчинив самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Крім того, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 є військовослужбовцем та проходив військову службу за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 , в яку не має вільного доступу з боку сторонніх осіб, які не є військовослужбовцями відповідного підрозділу, зокрема, цивільних громадян, особа, яка виявить бажання взяти підозрюваного ОСОБА_6 на поруки, фактично не зможе забезпечити його явку за першою вимогою до суду, у зв'язку з тим, що буде позбавлена можливості потрапити всередину місця розташування підрозділу військової частини.
На початковій стадії досудового розслідування з об'єктивних причин не можна дати остаточну оцінку належності, допустимості доказів та кваліфікуючим ознакам, а також з точки зору їх достатності. Перелічені обставини з'ясовує суд, за критерієм «поза розумного сумніву», при вирішенні поданого клопотання достатньо встановити наявність обґрунтованості пред'явленої підозри, що виконав слідчий з прокурором.
Існує потреба забезпечити завдання кримінального провадження, у тому числі завершити досудове розслідування по кримінальному провадженню, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Домашній арешт, порука, не забезпечить на початковому етапі проведення досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім його процесуальних обов'язків. Враховано, що ОСОБА_6 , як спеціальний суб'єкт, порушив військовий статут внутрішньої служби Збройних Сил України, присягу та обов'язки покладені на нього, як на солдата. Такі дії підозрюваного є неприйнятною формою поведінки військовослужбовця. Тобто існує ризик вчинення нового злочину.
У справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83, від 21.12.2000, суд зауважує, шо відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».
При цьому, відповідно до практики ЄСПЛ у справах «Штепа проти України» від 24.10.2019 за заявою № 16349/17, «Войкін проти України» від 27.03.2018 за заявою № 47889/08, ухвалі про неприйнятність « ОСОБА_7 проти України» від 05.07.2018 повторне зазначення в ухвалі тих самих ризиків з обґрунтуванням продовження їх існування не становитиме порушення права на свободу та особисту недоторканність.
Вказані обставини окрім клопотання підтверджуються іншими матеріалами провадження.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).
Слідчий суддя вважає, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, та з урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, в силу характеру вміненого ОСОБА_6 діяння та одночасної потереби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гаупвахті.
При встановленні наявності ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя не може орієнтуватися лише на суворість можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на низку інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko проти Росії, § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev проти Молдови, § 58). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Sulaoja проти Естонії, § 64).
Що стосується оцінки обставин, які дають підстави вважати, що має місце ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, то тяжкість обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення інших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (ibid., §40).
Враховуючи наведене, а також дані про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, у слідчого судді не має сумнівів відносно ризиків того, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків або ж вчинити інше кримінальне правопорушення.
Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, підозрюваний зможе намагатись перетнути державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку Російської Федерації, наявна велика кількість осіб, шо перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, ОСОБА_6 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині державного кордону.
Обставин які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п.п. 23-24).
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті уповноважує слідчого суддю, суд не визначити розмір застави застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням на гаупвахті.
Таким чином, на підставі наданих слідчому судді матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя обґрунтовано вважає, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .
Згідно з ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації її дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 погодженого прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати стосовно підозрюваного у кримінальному провадженні №62025150020002848 від 12.07.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням на гаупвахті Південного ТУ ВСП ЗС України ( АДРЕСА_2 ) строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 27.03.2026 року без визначенням розміру застави.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1