21.01.2026 року м. Дніпро Справа № 904/3056/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Дудко І.М.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
Державного підприємства
“Східний гірничо-збагачувальний комбінат»
та
Товариства з обмеженою відповідальністю
“Дизельний завод»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 р.
(суддя Новікова Р.Г., м. Дніпро)
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
“Дизельний завод»
до
Державного підприємства
“Східний гірничо-збагачувальний комбінат»
про стягнення суми боргу у розмірі 1 136 529 грн. 12 коп. та
інфляційних втрат у розмірі 146 968 грн. 45 коп.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод» звернулось до Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з позовом про стягнення суми боргу, у розмірі 1 136 529 грн. 12 коп., пені, у розмірі 79 895 грн. 52 коп., інфляційних втрат, у розмірі 146 968 грн. 45 коп.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 р. у справі № 904/3056/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод» суму боргу у розмірі 1 048 459 грн. 44 коп., інфляційні втрати у розмірі 130 840 грн. 98 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 151 грн. 60 коп., витрати на правничу допомогу, у розмірі 15 000 грн. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод» з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 5 048 грн. 93 коп., сплаченого платіжною інструкцією від 05.06.2025 р. №16208.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд", Державне підприємство “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 р. у справі № 904/3056/25 в частині стягнення витрат на правничу допомогу, у розмірі 15 000,00 грн. та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір правничої допомоги з 15 000,00 грн. до 5000,00 грн.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з рішенням господарського суду про в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. та вважає в цій частині судове рішення підлягає скасуванню.
Водночас, на думку Скаржника, розмір правничої допомоги у сумі 15 000,00 грн. є завищеним та необгрунтованим.
При цьому, Скаржник зазначає, що представник Позивача не надав детального опису наданих робіт (послуг), що відповідно до постанови Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 904/8308/17 може бути підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу.
Скаржник наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності ), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод» надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат», в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що по-перше, витрати заявлені Позивачем до стягнення, беззаперечно пов'язані з розглядом даної справи, адже це підтверджується наданими Позивачем доказами про понесені витрати на правову допомогу. По-друге, аналіз умов договору про надання правової допомоги, свідчить, що розмір заявлених до стягнення витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, вся надана адвокатом робота мала реальний характер на яку було потрачено час для її виконання. По-третє, аналізуючи дії сторони Відповідача щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, то слід констатувати, що всі намагання нашого товариства вирішити спір у претензійному порядку та без звернення до суду виявилися марними, адже заявлена нами претензія на суму заборгованості, яка є предметом даного спору, не зважаючи на те, що Відповідач в принципі не заперечує проти наявності такої заборгованості, залишилася без задоволення. При цьому, Відповідач всіляко ухилявся від контакту щодо мирного вирішення даного спору, жодних пропозицій щодо врегулювання питання погашення заборгованості під час розгляду справи в суді, від Відповідача не надходило.
Товариство також вказує на те, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт ( наданих послуг ) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу ( у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару ).
Відтак, Позивач вважає, що доводи Апелянта/Відповідача, зазначені у його Апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, адже не відповідають дійсним обставинам справи, а тому не можуть братися судом апеляційної інстанції до уваги, а оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 р. по справі № 904/3056/25, є законним та обґрунтованим в частині стягненням витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., адже ухвалене судом першої інстанції в цій частині з додержанням норм матеріального та процесуального права.
6. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод».
Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 р. у справі № 904/3056/25 в частині відмови в задоволенні у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу з оплати витрат Позивача на подачу та забирання вагонів, у розмірі 88 339,88 грн. та інфляційних втрат, у розмірі 16 127,47 грн. за червень 2023 р. - квітень 2025 р., нарахованих за порушення строку оплати суми боргу, у розмірі 88 339,88 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Також Скаржник прсив провести новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також стягнути з Відповідача на користь Позивача сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 880,42 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн..
Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод» просило апеляційний суд прийняти та дослідити додатково надані Позивачем докази - Договір про надання послуг № 1307 від 09.12.2022 р.; рахунок-фактуру № 2445 від 31.05.2023 р.; Акт здачі-приймання наданих послуг від 31.05.2023 р. з Договору № 1307 від 09.12.2022 р.; Відомості подачі та забирання вагонів «Укрзалізниці» під вивантаження вантажів за травень 2023 року; платіжні інструкції № 5273 від 01.05.2023 р., № 4826 від 08.05.2023 р., № 5646 від 17.05.2023 р., № 6018 від 31.05.2023 р., а також врахувати їх під час розгляду справи по суті та прийняття рішення.
7. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з рішенням суду в частині відмови суду у задоволенні позовних вимог, які стосуються стягнення з Відповідача суми боргу з оплати витрат позивача на подачу та забирання вагонів у розмірі 88 339 грн. 88 коп., яка виникла в рамках укладеного між сторонами Договору на капітальний ремонт вагонів №162/11/34ВО від 14.03.2023 р. із змінами та доповненнями внесеними Додатковою угодою №1 від 10.08.2023 р., а також інфляційних втрат у розмірі 16 127 грн. 47 коп. за червень 2023 року - квітень 2025 року, нарахованих за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 88 339 грн. 88 коп..
Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції не врахував доводи Позивача та обставини справи, стосовно того, що: 1) Відповідач, у своєму відзиві на позовну заяву або інших процесуальних документах, які подані його представником до суду в рамках даної справи, жодним чином не заперечував в частині заявлених Позивачем вимог щодо основної суми заборгованості в розмірі 1 136 529 грн. 12 коп., яка складається з виконаних підрядних робіт по капітальному ремонту вагонів у розмірі 882 693 грн. 12 коп. та витрат на подачу та забирання вагонів у розмірі 253 836 грн. 20 коп., яка утворилася за Договором на капітальний ремонт вагонів від 14.03.2023 р. № 162/11/34ВО, що включає в себе і суму боргу з оплати витрат Позивача на подачу та забирання вагонів у розмірі 88 339 грн. 88 коп. під час доставлення їх до бази ремонту, яка фігурує як у виставленому Відповідачу рахунку на оплату № 1006 від 31.05.2023 р. на суму 88 339 грн. 68 коп., так і у непідписаному Відповідачем акті здачі-приймання робіт ( надання послу г) від 31.05.2023 р. № 704. 2) Пунктом 5.5. Договору передбачено, що витрати Підрядника з подачі вагонів від залізничної станції примикання до вагоноремонтного підприємства, та від підприємства до станції залізниці, зазначеної у заявці Замовника, оплачуються Замовником за окремими рахунками Підрядника протягом трьох календарних днів з дати виставлення рахунку, або списуються з особового рахунку Замовника в ЄРЦ АТ «Укрзалізниця». В супереч даному пункту Договору, не зважаючи на те, що Підрядником був виставлений та наданий Замовнику рахунок на оплату таких послуг № 1006 від 31.05.2023 р. на суму 88 339 грн. 68 коп., що Відповідачем не заперечувалося, Відповідач не оплатив такий виставлений йому рахунок № 1006 від 31.05.2023 р. на суму 88 339 грн. 68 коп., у порядку та строки визначені умовами Договору. Разом з цим, суд першої інстанції, акцентуючи увагу на непідписаному Відповідачем Акті здачі-приймання робіт ( надання послуг ) від 31.05.2023 р. № 704, не врахував та не надав належної правової оцінки як наявному в матеріалах справи рахунку на оплату № 1006 від 31.05.2023 р. на суму 88 339 грн. 68 коп., так і доводам Позивача в частині наявної судової практики з даного питання, яка стосується того, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт Підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови Замовника про причини неприйняття робіт ( виявлені недоліки ) у строк, визначений договором.
При цьому, Скаржник зазначає, що факт надання послуг з подачі та забирання вагонів у/з ремонту ( які в даному випадку і є супутніми послугами ), підтверджується згідно умов п. п. 5.5., 5.6., 5.9. Договору, а саме виставленим Замовнику рахунком на оплату № 1006 від 31.05.2023 р. на суму 88 339 грн. 68 коп., та Актом здачі-приймання робіт ( надання послуг ) від 31.05.2023 р. № 704 на суму 88 339 грн. 68 коп., в яких були перелічені вагони, які знаходилися у ремонті, що не заперечується з боку Відповідача. Вказані документи визначені умовами підписаного між сторонами Договору, а тому підтверджують те, що Підрядник поніс витрати на подачу та забирання вагонів, адже вони були доставлені до бази ремонту, і без такого доставлення вагонів у ремонт не зміг би відбутися капітальний ремонт вагонів на умовах Договору, який фактично відбувся і який не заперечується Відповідачем.
Скаржник наголошує на тому, що Відповідач ( Замовник ) свої обов'язки з прийняття спірних послуг не виконав належним чином, рахунок на оплату № 1006 від 31.05.2023 р. на суму 88 339 грн. 68 коп. не оплатив, а Акт здачі-приймання робіт ( надання послуг ) № 704 від 31.05.2023 р. ( відшкодування витрат на подачу та забирання вагонів 15 од ) на суму 88 339 грн. 88 коп., в порушення положень п. 4.2.3. та п. 5.9 Договору, не зважаючи на той факт, що вагони належним чином були доставлені до бази ремонту та відремонтовані, залишив не підписаним без належних пояснень чи зауважень. Зважаючи на це, в силу положень п. 4.2.3., п. 5.4., п. 5.9 Договору, такі послуги вважаються прийнятими Замовником та є такими, що підлягають оплаті відповідно до вимог Договору та згідно виставленого Підрядником Замовнику рахунку на оплату № 1006 від 31.05.2023 р. на суму 88 339 грн. 68 коп..
Крім того, Скаржник зазначає, що на підтвердження факту понесення Позивачем витрат з подачі та забирання вагонів в/з ремонту, в доповнення до наявних в матеріалах справи рахунку на оплату №1006 від 31.05.2023 р. на суму 88 339 грн. 68 коп. та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 704 від 31.05.2023 р. ( відшкодування витрат на подачу та забирання вагонів 15 од) на суму 88 339 грн. 88 коп., які Позивач вважав достатніми доказами для підтвердження факту понесених витрат на подачу та забирання вагонів згідно умов укладеного між сторонами Договору, і які не заперечувалися Відповідачем, Позивач може додатково надати копії наступних документи: Договору про надання послуг № 1307 від 09.12.2022 р. (яким надавалися послуги з подачі та забирання вагонів); рахунку - фактури № 2445 від 31.05.2023 р. (який виставлявся для оплати наданих послуги з подачі та забирання вагонів); Акту здачі-приймання наданих послуг від 31.05.2023 р. з Договору № 1307 від 09.12.2022 р. ( яким підтверджено надання послуги з подачі та забирання вагонів ); Відомостями подачі та забирання вагонів «Укрзалізниці» під вивантаження вантажів за травень 2023 року ( де у Відомості 2 в позиціях з 5 по 19 фігурують номери вагонів, які відповідають номерам вагонів, що вказані в рахунку на оплату № 1006 від 31.05.2023 р. на суму 88 339 грн. 68 коп. та в Акті здачі-приймання (надання послуг) № 704 від 31.05.2023 р. на суму 88 339 грн. 68 коп.); платіжних інструкцій № 5273 від 01.05.23 р., № 4826 від 08.05.23 р., № 5646 від 17.05.23 р., № 6018 від 31.05.23 р. ( якими у травні 2023 р. здійснювалася часткова оплата послуг з надання та прибирання вагонів по Договору 1307), які були оформлені між Позивачем та АТ «Криворізький залізорудний комбінат», як Виконавцем послуг з подачі та забирання вагонів, і які не були подані до суду першої інстанції з причин того, що Відповідач фактично не заперечував наявність такої заборгованості, яка була підтверджена наявними в матеріалах справи необхідними засобами доказування згідно умов Договору укладеного між Сторонами, та не спростовував її наявність відповідними доказами. Сумніви щодо такої заборгованості виникли виключно у суду першої інстанції на стадії винесення рішення, про що ним зазначено у оскаржуваному рішенні, але жодних питань у суду першої інстанції щодо необхідності підтвердження такої заборгованості додатковими документами, під час розгляду справи у суду першої інстанції не виникало. Дана обставина унеможливила подання таких додаткових доказів до суду першої інстанції. У разі якщо би суд першої інстанції забажав їх отримати та дослідити, такі докази могли би бути ним витребувані та досліджені у встановленому порядку, що може свідчити про винятковість даного випадку, а також вказувати на причини, які об'єктивно не залежали від Позивача.
8. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзивів на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод», що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
9. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Дармін М.О., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2025 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3056/25.
Матеріали справи № 904/3056/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.08.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 21.01.2026 р..
Від представника Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2025 р. судове засідання у справі № 904/3056/25, призначене на 21.01.2026 р., вирішено провести з представником Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання № 511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.08.2025 р. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод» у справі визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 р. у справі № 904/3056/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів доплати судового збору.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 29.09.2025 р., зв'язку з перебуванням у відпусті судді Дарміна М.О., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 р. №1, для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі, тощо здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/3056/25, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Кощеєв І. М., судді: Чус О.В., Верхогляд Т.А..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі. Об'єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод» з апеляційною скаргою Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 21.01.2026 р..
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод» до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2025 р. судове засідання у справі № 904/3056/25, призначене на 21.01.2026 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод» в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
Розпорядженням керівника апарату суду від 21.01.2026 р., у зв'язку з вирішенням питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/3056/25, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 р. у справі № 904/3056/25 до свого провадження, для сумісного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
Від представника Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник Апелянта буде знаходитися в іншому судовому засіданні по справі № 912/3034/25.
Розглянувши вказане клопотання, судова колегія не знаходить підстав для задоволення даного клопотання з урахуванням такого.
Заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності участі його представника в судовому засіданні ( якщо він вважав таку участь необхідною).
Судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом. При цьому, позиція Відповідача достатньо повно викладена у відзиві на апеляційну скаргу.
Матеріали справи містять обсяг відомостей достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представника Відповідача.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 р., "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. "Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( &51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
А отже, у зв'язку з недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 256 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.
На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутністю представника Відповідача, за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 21.01.2026 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
14.03.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дизельний завод» ( Підрядник ) та Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» ( Замовник ) укладений договір від № 162/11/34ВО на капітальний ремонт вагонів ( далі - договір від 14.03.2023 р. ), відповідно до п. 1.1 якого Підрядник зобов'язується виконати послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов'язаного обладнання та супутні послуги код ДК 021:2015-5022 ( Капітальний ремонт піввагонів ), згідно з додатком №1 «Графік подачі вагонів в ремонт», узгодженого сторонами до даного договору і є його невід'ємною частиною, а Замовник прийняти та оплатити вартість ремонту відповідно до умов договору.
Пунктами 2.2, 2.3, 3.1, 3.11 договору від 14.03.2023 р. визначено, що послуги з капітального ремонту вантажних вагонів проводяться шляхом безпосереднього ремонту деталей і вузлів на вагоні або заміни несправних вузлів і деталей відремонтованими або новими відповідного типу, які відповідають технічним вимогам і характеристикам даної моделі вагонів, а саме: - підготовка до ремонту, дефектацію вагонів, їх вузлів і деталей; - ремонт автозчепного пристрою; - ремонт гальмівного обладнання; - ремонт візків; - ремонт колісних пар і буксових вузлів; - ремонт кузова і рами; - ремонт підлоги напіввагону з глухим кузовом; - нанесення трафаретів (знаки, номери і приписка вагонів); - фарбування вагонів; - визначення ваги тари вагону після ремонту.
Капітальний ремонт вагонів виконується з використанням матеріалів і запчастин підрядника. Договором передбачається можливість надання замовником в якості давальницької сировини власних запасних частин як нових так і бувших у використанні, з відповідним коригуванням вартості послуг.
Капітальний ремонт вагонів здійснюється на виробничих площах підрядника. Порядок відправлення та здачі вагонів визначається «Положенням про організацію ремонту та модернізації вантажних вагонів на вагоноремонтних підприємствах залізничного транспорту України» ЦВ-0122 з урахуванням умов, зазначених в даному договорі.
Підрядник використовує для ремонту власні матеріали і запасні частини. При цьому вартість ремонту по кожному конкретному вагону буде встановлюватися за фактичними витратами і визначатися в актах наданих послуг.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору від 14.03.2023 р. вартість послуг за цим договором визначається сторонами відповідно до Графіку подачі вагонів в ремонт ( додаток № 1 до цього договору ), базової вартості послуг, яка визначена додатком № 2 до цього договору та додаткових послуг з ремонту, що не входять в базову вартість ( заміна неремонтопридатних частин на запасні частини підрядника, та інше ).
Базова вартість послуг виконується підрядником відповідно до нормативних документів згідно з пунктом 2.1 та включає - ремонт колісної пари (середній ремонт, з обточуванням ); ремонт автогальмівного обладнання та автозчепних пристроїв; ремонт візків; ремонт кузову вагону (без урахування вартості додаткових послуг); нанесення трафаретів; діагностика деталей вагону та заміна неремонтопридатних частин на запасні частини замовника; колодки гальмівні, метизні вироби, гумотехнічні вироби, кисень, пропан, зварювальні електроди. фарбування вагону.
Загальна вартість договору визначається як добуток кількості вагонів, зазначеної у додатку 1 договору та розрахунку вартості капітального ремонту одного вагона, з урахуванням витратних матеріалів та запасних частин виконавця відповідно до додатку №2 договору, та орієнтовно дорівнює 23 520 000 грн (з ПДВ).
Пунктом 5.4 договору від 14.03.2023 р. встановлено, що остаточна вартість ремонту за цим договором визначається відповідно до фактично понесених витрат підрядника згідно з фактичними калькуляціями, які складаються підрядником.
Зі сторони Підрядника акти наданих послуг, а також усі інші акти, що передбачені умовами цього договору, підписуються уповноваженими працівниками, що мають відповідні довіреності.
У пунктах 5.5, 5.6 договору від 14.03.2023 р. зазначено, що витрати Підрядника з подачі вагонів від залізничної станції примикання до вагоноремонтного підприємства, та від підприємства до станції залізниці, зазначеної у заявці замовника, оплачуються замовником за окремим(и) рахунком(и) підрядника протягом 3 (трьох) календарних днів з дати виставлення рахунку, або списуються з особового рахунку замовника в ЄРЦ АТ «Укрзалізниця».
Якщо через затримку вагонів Замовника (з його вини) на станційних коліях виробничого підрозділу підрядника нараховується відповідна плата ( згідно вимог Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва № 1), Підрядник надає підтверджуючі документи Замовнику, а замовник сплачує підряднику плату за весь час знаходження (простою) вагонів на коліях залізничної станції примикання залізниці або на підходах до неї.
Витрати Підрядника при проведенні маневрових робіт по та інші витрати залізниці, розраховуються за ставками плат та зборів, що визначені «Збірником тарифів», оплачуються замовником на підставі окремого(их) рахунку(ів) підрядника протягом 3 (трьох) календарних днів з дати виставлення рахунку, який підтверджується відповідними документами (відомості форм ГУ-45, ГУ-46а із зазначенням номерів вагонів, або списуються з особового рахунку Замовника в ЄРЦ АТ «Укрзалізниця». У разі неможливості оформлення відомості форми ГУ-46а оформлюється накопичувальна картка форми ФДУ-92 або підрядник включає ці витрати до загальної вартості послуг.
Відповідно до пункту 5.7 договору від 14.03.2023 р. Замовник здійснює 50% передоплату базової вартості послуг протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку від виконавця, окремо за кожний вагон (партію вагонів). Сума передоплати визначається підрядником, на підставі даних про кількість та базову вартість ремонту вагону замовника, та не є остаточною ціною ремонту.
Остаточна ціна ремонту визначається за актами наданих послуг та окремими рахунками за послуги, що виконані у межах цього договору. Остаточна оплата за цим договором між сторонами здійснюється за кожну окрему партію вагонів, яким виконано ремонт, протягом 15-ти банківських днів після отримання замовником актів наданих послуг і рахунку на оплату.
Згідно з пунктом 5.8 договору від 14.03.2023 р. виконання послуг за даним договором підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, який складається виконавцем у 2 (двох) оригінальних примірниках, які мають бути підписані та надані замовнику не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати складання повідомлення про приймання вагону з ремонту форми ВУ-36М.
Замовник зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання від виконавця відповідного акту, підписати його або направити виконавцю мотивовану письмову відмову від прийняття наданих послуг та підписання акту, із зазначенням переліку зауважень та виявлених недоліків наданих послуг та/або викладенням обставин, які унеможливлюють підписання акту. У своїй мотивованій відмові замовник має право визначити строк для усунення зазначених ним недоліків. При цьому визначений замовником строк, у випадку обґрунтованості заперечень, є обов'язковим для підрядника, але має бути достатнім для усунення недоліків. У випадку неповернення замовником у строки передбачені цим пунктом договору на користь підрядника примірника підписаного акту приймання-передачі послуг або ненадходження у встановлені строки мотивованої письмової відмови від прийняття наданих послуг, сторони узгодили, що такі послуги вважаються прийнятими замовником та є такими, що підлягають оплаті відповідно до вимог даного договору.
Пунктами 8.1, 8.2 договору від 14.03.2023 р. встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2023 р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які могли мати місце під час дії договору.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 1 136 529 грн 12 коп та інфляційних втрат у розмірі 146 968 грн 45 коп, Позивач послався на відсутність оплати виконаних підрядних робіт у розмірі 882 693 грн 12 коп та витрат на подачу та забирання вагонів у розмірі 253 836 грн 20 коп.
Згідно з підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.05.2024 № 269 (капітальний ремонт вагона 53631222 ) на суму 117 520 грн, від 30.05.2024 № 292 (капітальний ремонт вагона 53655171) на суму 117 520 грн, від 30.05.2024 №293 (капітальний ремонт вагона 53631180 ) на суму 117520грн, від 30.05.2024 № 294 (капітальний ремонт вагона 53631172 ) на суму 117 520 грн, від 30.05.2024 № 295 ( капітальний ремонт вагона 56710783 ) на суму 117 520 грн, № 296 від 30.05.2024 ( капітальний ремонт вагона 53655411) на суму 117 520 грн, від 30.05.2024 № 297 ( капітальний ремонт вагона 53659215 ) на суму 117 520 грн, від 30.05.2024 № 298 ( капітальний ремонт вагона 53631057 ) на суму 117 520 грн, від 30.05.2024 № 299 ( капітальний ремонт вагона 53630984 ) на суму 117 520 грн, від 30.05.2024 № 300 ( капітальний ремонт вагона 53659306 ) на суму 117 520 грн, від 30.05.2024 № 301 ( капітальний ремонт вагона 53630976 ) на суму 117 520 грн, від 30.05.2024 № 302 ( капітальний ремонт вагона 53631081 ) на суму 117520 грн, від 30.05.2024 №303 (капітальний ремонт вагона 53655833) на суму 117 520 грн, від 30.05.2024 № 304 (капітальний ремонт вагона 53631131) на суму 117 520 грн, від 30.05.2024 № 305 (капітальний ремонт вагона 53659249 ) на суму 117 520 грн Позивач виконав капітальний ремонт 15 вагонів на суму 1 762 800 грн (з ПДВ).
Платіжними інструкціями від 16.06.2023 № 6701, від 16.06.2023 № 6702, від 16.06.2023 № 6703, від 16.06.2023 № 6704, від 16.06.2023 № 6705, від 16.06.2023 № 6706, від 16.06.2023 № 6707, від 16.06.2023 № 6708, від 16.06.2023 № 6709, від 16.06.2023 № 6710, від 16.06.2023 № 6711, від 16.06.2023 № 6712, від 16.06.2023 № 6713, від 16.06.2023 № 6714, від 16.06.2023 № 6715, від 16.06.2023 № 6717, від 16.06.2023 № 6718, від 16.06.2023 № 6719, від 16.06.2023 № 6720, від 16.06.2023 № 6721, від 16.06.2023 № 6722 відповідач частково оплатив вартість виконаних підрядних робіт у розмірі 880 106 грн. 88 коп.
Таким чином сума боргу з оплати виконаних підрядних робіт дорівнює 882 693 грн. 12 коп.
Вказані обставини і стали причиною виникнення даного спору.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційних скаргах, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Щодо додаткових доказів доданих Скаржником до апеляційної скарги ( Договір про надання послуг № 1307 від 09.12.2022 р.; рахунок-фактуру № 2445 від 31.05.2023 р.; Акт здачі-приймання наданих послуг від 31.05.2023 р. з Договору № 1307 від 09.12.2022 р.; Відомості подачі та забирання вагонів «Укрзалізниці» під вивантаження вантажів за травень 2023 року; платіжні інструкції № 5273 від 01.05.2023 р., № 4826 від 08.05.2023 р., № 5646 від 17.05.2023 р., № 6018 від 31.05.2023 р. ), слід зазначити про таке.
Враховуючи, що учасник судового процесу додав вказаний документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваної ухвали таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Колегія суддів зауважує учасникам судового процесу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасників судового процесу.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює апелянтові більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.
Обгрунтовуючи доводи подання додаткових доказів до апеляційного суду, Скаржник послався на те, що Позивач вважав достатніми доказами для підтвердження факту понесених витрат на подачу та забирання вагонів згідно умов укладеного між сторонами Договору, а сумніви щодо такої заборгованості виникли виключно у суду першої інстанції на стадії винесення рішення. У разі якщо би суд першої інстанції забажав їх отримати та дослідити, такі докази могли би бути ним витребувані та досліджені у встановленому порядку.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені Скаржником доводи щодо несвоєчасного подання доказів зазначає, що Заявник не обґрунтував неможливість подання такого доказу до суду першої інстанції з причин, які б об'єктивно не залежали від неї, оскільки всі ці докази знаходилися у Позивача, який мав змогу надати їх місцевому господарському суду, але не надав.
За таких обставин, додані Апелянтом під час апеляційного перегляду: Договір про надання послуг № 1307 від 09.12.2022 р.; рахунок-фактуру № 2445 від 31.05.2023 р.; Акт здачі-приймання наданих послуг від 31.05.2023 р. з Договору № 1307 від 09.12.2022 р.; Відомості подачі та забирання вагонів «Укрзалізниці» під вивантаження вантажів за травень 2023 року; платіжні інструкції № 5273 від 01.05.2023 р., № 4826 від 08.05.2023 р., № 5646 від 17.05.2023 р., № 6018 від 31.05.2023 р. як додаткові докази колегією суддів не приймаються.
Зважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод» оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині в частині відмови в задоволенні у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу з оплати витрат Позивача на подачу та забирання вагонів, у розмірі 88 339,88 грн. та інфляційних втрат, у розмірі 16 127,47 грн., а Державне підприємство “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині стягнення витрат на правничу допомогу, у розмірі 15 000,00 грн., колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених доводів та вимог апеляційних скарг.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення суми боргу з оплати витрат Підрядника на подачу та забирання вагонів у розмірі 88 339 грн 88 коп, місцевий господарський суд послався на їх недоведеність.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З огляду на пункт 5.7 договору від 14.03.2023 р., вартість робіт у розмірі 882 693 грн 12 коп мала бути сплачена Відповідачем у строк до 20.06.2024 р. включно.
Встановивши доведеність матеріалами справи обставин, на які посилався Позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з Відповідача суми боргу, у розмірі 882 693 грн 12 коп., суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми боргу з оплати виконаних підрядних робіт у розмірі 882 693 грн 12 коп..
Згідно з пунктом 5.5 договору від 14.03.2023 р. витрати Підрядника з подачі вагонів від залізничної станції примикання до вагоноремонтного підприємства, та від підприємства до станції залізниці, зазначеної у заявці Замовника, оплачуються Замовником за окремими рахунками Підрядника протягом трьох календарних днів з дати виставлення рахунку, або списуються з особового рахунку замовника в ЄРЦ АТ «Укрзалізниця».
Тобто, як слушно зауважив суд першої інстанції - пунктом 5.5 договору від 14.03.2023 р. передбачений обов'язок Замовника саме відшкодовувати витрати Підрядника витрат на подачу та забирання вагонів. Відшкодуванню витрат має передувати несення Підрядником таких витрат.
Згідно з частиною 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Місцевий господарський суд зазначив, що Позивач долучив до матеріалів справи підписаний сторонами акт від 30.04.2024 р. № 220 ( відшкодування витрат на подачу та забирання вагонів 15 од ) на суму 165 496 грн 32 коп та непідписаний сторонами акт здачі-приймання робіт ( надання послуг ) від 31.05.2023 р. № 704 ( відшкодування витрат на подачу та забирання вагонів 15 од ) на суму 88 339 грн 88 коп.. Таким чином у підписаному сторонами без зауважень та заперечень акті від 30.04.2024р. № 220 (відшкодування витрат на подачу та забирання вагонів 15 од) відповідач узгодив та визнав розмір витрат позивача на суму 165 496 грн 32 коп.. Водночас непідписаний Відповідачем акт здачі-приймання робіт ( надання послуг ) від 31.05.2023 р. № 704 (відшкодування витрат на подачу та забирання вагонів 15 од) не є належним доказом несення Позивачем витрат на подачу та забирання вагонів на суму 88 339 грн 88 коп.. До матеріалів справи Позивач не надав докази несення ним витрат на подачу та забирання вагонів на суму 88 339 грн 88 коп.
При цьому, суд першої інстанції обгрунтовно вказав на помилковість посилання Позивача на пункт 5.8 договору від 14.03.2023 р. та відсутність обґрунтованих заперечень Замовника щодо акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2023 р. № 704. Пункт 5.8 договору від 14.03.2023 р. визначає наслідки неповернення Замовником у передбачені строки підписаного акту приймання-передачі послуг або ненадходження у встановлені строки мотивованої письмової відмови від прийняття наданих послуг, тобто виконаних підрядних робіт. Цей пункт не стосується витрат Підрядника на подачу та забирання вагонів.
Щодо доводів апеляційної скарги Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» пов'язаних із стягненням витрат на правничу допомогу, у розмірі 15 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
При визначенні суми відшкодування витрат, суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Так, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (правовий висновок Великої Палата Верховного Суду, викладений у постановах від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.).
З врахуванням зазначеного, оскільки на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявник надав копію Договору про надання правової допомоги №01/09/10 від 01.09.2017р., Додаткової угоди від 02.07.2018 року та Додаткової угоди від 28.05.2025р. до Договору про надання правової допомоги №01/09/10 від 01.09.2017р., якими визначено фіксований розмір витрат на правничу допомогу, Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 05.06.2025р. з детальним описом робіт (наданих послуг), що надаються адвокатом Дудко І.М., рахунку на оплату №31 від 05.06.2025р., платіжної інструкції №16210 від 05.06.2025р. на оплату таких послуг, а також ордер серія ВМ № 1034820 від 29.05.2025 р., то вказане дозволяє встановити зміст, обсяг та вартість наданих послуг.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позовна заява, заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідь на відзив додаткові пояснення у справі №904/3056/25 підготовлено адвокатом Дудко І.М..
Протоколи судових засідань у справі №904/3056/25 свідчать про здійснення адвокатом Дудко І.М. представництва інтересів замовника (позивача) у цій справі.
Відповідно, всі ці документи, в їх сукупності, є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у визначеному ним розмірі, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Згідно з ч. 5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз норм статей 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач надіслав до суду першої інстанції заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких заперечував щодо заявлених витрат, просив відмовити у задоволенні заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Виходячи з вищевикладеного, проаналізувавши матеріали справи в контексті наданої адвокатом правової допомоги позивачу, взявши до уваги доводи та заперечення, викладені сторонами, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення, в частині стягнення витрат на правничу допомогу, у розмірі 15 000 грн., є законним та обґрунтованим, адже ухвалене судом першої інстанції в цій частині з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», зазначені у його апеляційній скарзі, колегія суддів відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки Відповідачем не доведено неспівмірності витрат Позивача на оплату правничої допомоги адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а також із ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Скаржником не наведено достатніх аргументів та не надано жодного доказу, щодо неспівмірності визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційних скаргах аргументи не можуть бути підставами для скасування в оскаржуваних частинах рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявників апеляційних скарг про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизельний завод» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025р. у справі № 904/3056/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повна постанова суддями Кощеєвим І.М. та Чус О.В. підписана 28.01.2026р., суддею Дарміним М.О., у зв'язку з перебуванням на лікарняному, ______________.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін