21.01.2026 року м. Дніпро Справа № 908/1760/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС»: не з'явився
від приватного виконавця: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області
Сколибога Олександра Сергійовича
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.10.2025 р.
( суддя Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя, повний текст ухвали складено 10.10.2025 р.)
прийняту за результатами розгляду заяви
приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області
Сколибога Олександра Сергійовича
про звернення стягнення на майно, яке належить особі,
яка має заборгованість перед боржником у справі
за позовом (стягувач):
Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ»,
м. Запоріжжя
до відповідача (боржник):
Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОЮНІКОМ»,
смт. Більмак
інша особа, яка має заборгованість перед боржником:
Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМСЕРВІС»,
м. Запоріжжя
за участю:
приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області
Сколибога Олександра Сергійовича
1. Короткий зміст вимог.
18.09.2025 р. через систему “Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександра Сергійовича про звернення стягнення на майно, яке належить особі, що має заборгованість перед боржником, згідно якої просить суд, в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМСЕРВІС» ( код ЄДРПОУ 31522332 ), яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОЮНІКОМ» ( код ЄДРПОУ 32279871 ) в розмірі 990 084,96 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» ( код за ЄДРПОУ 40635925 ) в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1760/24.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.10.2025 р. у справі № 908/1760/24 у задоволені заяви приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед Боржником у справі № 908/1760/24 відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович, через систему "Електронний суд", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.10.2025 р. у справі № 908/1760/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича та звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМСЕРВІС» ( код ЄДРПОУ 31522332), яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОЮНІКОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНАГРОТЕХ» ( код за ЄДРПОУ 40635925 ) в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1760/24.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду, що Апелянтом не надано жодних доказів, які б свідчили про безспірність заборгованості, яку просить стягнути Апелянт. Скаржник вважаю, що у даній справі відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви Апелянта.
Водночас, на думку Скаржника, Суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 336 ГПК України, ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» та не врахував висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 13.08.2021 р. у справі № 910/20504/16 та від 06.10.2020 р. у справі № 905/183/18.
При цьому Скаржник зазначає, що до матеріалів виконавчого провадження отримано інформацію, що Боржник ( ТОВ "АГРОЮНІКОМ" ) є кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» ( Код за ЄДРПОУ - 31522332 ). Заборгованість ТОВ «Агрохімсервіс» перед ТОВ “АГРОЮНІКОМ» утворилася в результаті недопоставки оплаченого товару за Податковими накладними № 5 від 05.11.2021 р.; № 16 від 09.11.2021 р.; № 11 від 11.11.2021 р.; № 9 від 22.11.2021 р., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно відповіді Державної податкової служби від 08.09.2025 р. за №39682/6/08-01-0401-06 (копія додається). Фактична оплата за вказаними Податковими накладними підтверджується відповіддю обслуговуючого банку Вих.№22-07-24/1/14/ТБ від 22.07.2025 р.. Крім того, природа виникнення дебіторської заборгованості ТОВ «Агрохімсервіс» перед ТОВ «АГРОЮНІКОМ» пояснюється платіжними інструкціями, вимогою про погашення заборгованості, рахунками на оплату, банківськими виписками. Таким чином, ТОВ «ІНАГРОТЕХ» має право на кошти в межах сум стягнення, які належать ТОВ «Агрохімсервіс», яке має заборгованість перед боржником у сумі 990 084,96 грн.
Скаржник наголошує на тому, що із матеріалів справи вбачається, що Боржник, перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» "АГРОХІМСЕРВІС" в якості попередньої оплати за товар кошти, що підтверджується банківською випискою по рахунку Боржника та платіжними інструкціями. Наведені обставини особою, яка має заборгованість перед Боржником не заперечуються, так як жодних доказів зворотнього останній не надав. У свою чергу, товар за вказаним вже Договором, оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОЮНІКОМ» на умовах попередньої оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМСЕРВІС» не поставлено.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від ТОВ «Агрохімсервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «Агрохімсервіс» не визнає та заперечує існування заборгованості перед ТОВ «Агроюніком» про яку йдеться в заяві. Так, за твердженням ТОВ «Агрохімсервіс» - ТОВ «Агроюніком», код ЄДРПОУ 32279871 (адреса місцезнаходження 71001, Запорізька обл., Більмацький р-н, смт. Більмак, вул. Леніна, буд. 22, кв. 21 ) від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну в 2022 р. знаходиться на тимчасово окупованій території Запорізької області, не релоковане на підконтрольну територію України, не подає звітність, не здійснює господарську діяльність, не виконує господарські зобов'язання перед банківськими установами на території України, не виконує судові рішення українських судів, включене в єдиний реєстр боржників тощо. Від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну в 2022 р. посадові особи ТОВ «Агроюніком» не виходили на зв'язок та не звертались до ТОВ «Агрохімсервіс».
На думку ТОВ «Агрохімсервіс», у справі № 908/1760/24 приватний виконавець Сколибог О.С. зловживаючи процесуальними правами та відсутністю судового збору за подання заяви продовжив подавати (чотири рази) знов і знов ту саму заяву, яка вже була розглянута судом, щоразу доповнюючи її новими доказами та домагався повторного розгляду вже вирішеного судом питання. Також він застосовував метод подання заяв про залишення заяви без розгляду, аби виправляти недоліки власних заяв, коли ми зазначали про ці недоліки у наших запереченнях.
ТОВ «Агрохімсервіс» звертає увагу Апеляційного суду, що про поданні своєї чергової заяви ( від 18.09.2025 р., за якою винесена оскаржувана в даному провадженні ухвала від 06.10.2025 р. ) ОСОБА_1 взагалі не додав як доказ так званої «вимоги ТОВ «Агроюніком» про сплату заборгованості», на яку раніше посилався як нібито на підставу виникнення грошової заборгованості нашого підприємства перед ТОВ «Агроюніком». Таким чином, до цієї заяви взагалі не було додано будь-яких (навіть спірних) доказів на користь існування нібито грошової заборгованості. Але враховуючи, що ОСОБА_1 знов міг подавати заяви та виправляти помилки своїх заяв, ТОВ «Агрохімсервіс» представило для Суду свої заперечення проти таких «вимог», які ми повідомляли раніше при попередніх розглядах справи.
ТОВ «Агрохімсервіс» заявляє, що не визнає та заперечує існування заборгованості перед ТОВ «Агроюніком» про яку зазначає заявник ТОВ «Інагротех». Доказів беззаперечного існування заборгованості заявником не надано. Представлені заявником докази жодним чином не доводять існування безспірної грошової заборгованості, про яку зазначається, та не відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України. Судові рішення про підтвердження існування заборгованості відсутні.
Позивач та Відповідач не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2025 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1760/24.
Матеріали справи № 908/1760/24 надійшли Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2025 р. апеляційну приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.10.2025 р. у справі № 908/1760/24 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 21.01.2026 р..
Сторони, ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС» та приватний виконавець не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін та ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС» , приватного виконавеця.
У судовому засіданні 21.01.2026 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
16.09.2024 р. Господарським судом Запорізької області розглянуто справу № 908/1760/24 та винесено рішення суду, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОЮНІКОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ»- 1 856 400 грн 53 коп. основного боргу, 169 110 грн 46 коп. пені, 721 513 грн 28 коп. інфляції, 149 314 грн 13 коп. 3% річних, 371 280 грн 11 коп. штрафу та 19 605 грн 71 коп. судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 16.09.2024 р. у справі № 908/1760/24, яке набрало законної сили 07.11.2024 р., видано наказ від 18.11.2024 р..
02.04.2025 р. через систему “Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» про звернення стягнення на майно грошові кошти, яке належить особі, яка має заборгованість перед Боржником, в якій Заявник, в порядку ст. 336 ГПК України, просив суд звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМСЕРВІС» ( код ЄДРПОУ 31522332 ), яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОЮНІКОМ» ( код ЄДРПОУ 32279871 ) в розмірі 990 084, 96 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» ( Код за ЄДРПОУ 40635925 ) в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1760/24.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025 р. у справі № 908/1760/24 у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» про звернення стягнення на грошові кошти, які належить особі, яка має заборгованість перед боржником було відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що Заявником не надано доказів, які б підтверджували, що заборгованість ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС» перед ТОВ «АГРОЮНІКОМ» в заявленому обсязі ( 990 084,96 грн ) дійсно існує, так як і не доведено, що зазначена заборгованість не оспорюється ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС». При цьому суд виходив з того, що спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням Кредитора чи Боржника до неї, а встановлюється на підставі належних доказів у справі, які в цій справі позивачем не надані.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» було залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025 р. у справі № 908/1760/24 - залишено без змін.
18.09.2025 р. через систему “Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла повторна заява Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександра Сергійовича про звернення стягнення на майно, яке належить особі, що має заборгованість перед боржником, згідно якої просить суд, в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМСЕРВІС» ( код ЄДРПОУ 31522332 ), яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОЮНІКОМ» (код ЄДРПОУ 32279871) в розмірі 990 084, 96 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» ( код за ЄДРПОУ 40635925 ) в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1760/24.
Заява мотивована тим, що на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича перебуває виконавче провадження №076782847, що відкрито на підставі наказу № 908/1760/24 виданого 18.11.2024 Господарським судом Запорізької області щодо примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1760/24. Вказаний вище наказ перебуває на виконанні, проте заборгованість залишається непогашеною. Станом на день подання заяви заборгованість становить 3 287 224,22 грн. До матеріалів виконавчого провадження отримано інформацію, що Боржник ( ТОВ “АГРОЮНІКОМ» ) є кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМСЕРВІС» ( код за ЄДРПОУ 31522332 ) Заборгованість ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС» перед ТОВ “АГРОЮНІКОМ» утворилася в результаті недопоставки оплаченого товару за податковими накладними № 5 від 05.11.2021 р.; № 16 від 09.11.2021 р.; № 11 від 11.11.2021; № 9 від 22.11.2021 р., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно відповіді Державної податкової служби від 08.09.2025 р. за № 39682/6/08-01-0401-06. Фактична оплата за вказаними податковими накладними підтверджується відповіддю обслуговуючого банку вих. № 22-07-24/1/14/ТБ від 22.07.2025 р.. Крім того, природа виникнення дебіторської заборгованості ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС» перед ТОВ “АГРОЮНІКОМ» пояснюється платіжними інструкціями, вимогою про погашення заборгованості, рахунками на оплату, банківськими виписками.
19.09.2025 р. ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС» були подані до суду першої інстанції заперечення на заяву приватного виконавця Сколибога О.С. про звернення стягнення на грошові кошти, в яких зазначалося, що аналогічну заяву приватного виконавця Сколибога О.С. подано 11.07.2025 р. з тим самим складом сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав, і ухвалою від 21.07.2025 р.у справі № 908/1760/24 в задоволенні заяви відмовлено. Ухвала суду від 21.07.2025 р. набрала законної сили, в апеляційному порядку не оскаржувалась. Звертає увагу, що приватний виконавець зловживає процесуальними правами, і намагається докази безспірності вимог, які підлягають встановленню у справах за ст. 336 ГПК України, замінити доказами наявності спору. До ТОВ «Агрохімсервіс» не подано жодного позову, воно не є стороною справи №908/1760/24, не має процесуального статусу та прав відповідача, зокрема прав подання зустрічного позову, можливості повноцінного оскарження судового рішення, тощо. ТОВ «Агрохімсервіс» неодноразово заявляло, з яких підстав не визнає існування безспірної заборгованості перед ТОВ «Агроюніком». Також, 03.10.2025 р. ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС» у системі “Електронний суд» було сформовано заперечення на заяву, в яких Товариство не визнавало та заперечувало існування заборгованості перед ПП «Агроюніком» про яку йдеться в заяві.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.10.2025 р. у справі № 908/1760/24 у задоволені заяви приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником у справі № 908/1760/24 відмовлено.
Судове рішення мотивоване титм, що Заявником не надано доказів, які б підтверджували, що заборгованість ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС» перед ТОВ «АГРОЮНІКОМ» в заявленому обсязі ( 990 084,96 грн ) дійсно існує, так як і не доведено, що зазначена заборгованість не оспорюється ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС».
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Запорізької області від від 06.10.2025 р. у справі № 908/1760/24, якою, зокрема, відмовлено приватному виконавцю у зверненні стягнення на грошові кошти, які належать іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Частинами 1, 4 ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Предметом дослідження суду, у даному випадку, буде факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які Виконавець просить звернути стягнення.
Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед Боржником, Заявник, зазначає, що вказаний наказ перебуває на виконанні, проте заборгованість залишається непогашеною. Вказує, що до матеріалів виконавчого провадження отримано інформацію, що Боржник ( ТОВ "АГРОЮНІКОМ" ) є кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімсервіс» ( Код за ЄДРПОУ - 31522332 ). Заборгованість ТОВ «Агрохімсервіс» перед ТОВ “АГРОЮНІКОМ» утворилася в результаті недопоставки оплаченого товару за Податковими накладними № 5 від 05.11.2021 р.; № 16 від 09.11.2021 р.; № 11 від 11.11.2021 р.; № 9 від 22.11.2021 р., які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно відповіді Державної податкової служби від 08.09.2025 р. за №39682/6/08-01-0401-06 (копія додається). Фактична оплата за вказаними Податковими накладними підтверджується відповіддю обслуговуючого банку Вих.№22-07-24/1/14/ТБ від 22.07.2025 р.. Крім того, природа виникнення дебіторської заборгованості ТОВ «Агрохімсервіс» перед ТОВ «АГРОЮНІКОМ» пояснюється платіжними інструкціями, вимогою про погашення заборгованості, рахунками на оплату, банківськими виписками. Таким чином, ТОВ «ІНАГРОТЕХ» має право на кошти в межах сум стягнення, які належать ТОВ «Агрохімсервіс», яке має заборгованість перед боржником у сумі 990 084,96 грн.
Приватний виконавець на підтвердження заборгованості ТОВ «Агрохімсервіс» перед ТОВ «Агроюніком» посилається на платіжні інструкції, рахунки на оплату, банківські виписки, податкові накладні.
Разом з тим, ТОВ «Агрохімсервіс» подані суду заперечення на заяву ТОВ «Інагротех», в яких не визнає та заперечує існування заборгованості перед ТОВ «Агроюніком» та зазначає, що до заяви не додається жодного договору, специфікацій, інших документів, які дали б змогу встановити зміст господарсько-правового зобов'язання, строки поставки товару, підставу, розмір, строки виникнення заборгованості, про яку стверджується, а тим більше доказів що підтверджували б безспірність заборгованості.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з'ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.
Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
За змістом ч. 1 ст. 77 ГПК України, допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19.02.2009 р. 921, зазначається, що хоча ст. 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12.07.1988 р., серія A, N 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Ст. 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження та оцінки судом.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом попередньої інстанції, Заявником не не було надано суду переконливих докаів, які дали б змогу встановити зміст господарсько-правового зобов'язання, строки поставки товару, підставу, розмір, строки виникнення заборгованості, про яку йдеться. Крім того, приватним виконавцем не надано жодних доказів, які б свідчили про безспірність заборгованості, яку просить стягнути Заявник. Самі по собі вимоги ТОВ «Агроюніком» направлені на адресу ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС», без підтвердження іншими доказами, не свідчать про безспірність заборгованості. Вимоги про погашення заборгованості», підписана від імені ТОВ «Агроюніком» Порвіним Є.В., повноваження якого діяти від імені ТОВ «Агроюніком» не підтверджені та не визнаються ТОВ «Агрохімсервіс». Також, відсудні судові рішення про підтвердження існування заборгованості.
Отже, встановивши, що аргументи Заявника щодо наявності заборгованості перед Боржником в особи, на грошові кошти якої Заявник просить звернути стягнення не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про звернення стягнення на майно, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником у справі № 908/1760/24.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.10.2025 р. у справі № 908/1760/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повна постанова суддями Кощеєвим І.М. та Чус О.В. підписана 28.01.2026р., суддею Дарміним М.О., у зв'язку з перебуванням на лікарняному, ______________.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін