Справа № 274/4181/25 Провадження № 2/0274/388/26 РІШЕННЯ
28.01.2026 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором кредитним договором № 153405968 від 22.01.2024 в сумі 29374,25 грн, судові витрати.
Позовні вимоги ТОВ «ФК«ЕЙС» обґрунтовані тим, що 22.01.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА » (далі - Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА ») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 153405968 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачеві грошові кошти у сумі 7000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 .
28.11.2018 було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ТОВ «Таліон Плюс») права вимоги за договором № 153405968.
10.10.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС » (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 10/1024-01, яким відступлено право вимоги, у тому числі і за договором № 153405968.
29.05.2025 було укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, за умовами якого ТОВ «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги за договором № 153405968.
Позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № № 153405968 в сумі 29 374,25 грн, яка складається з: 6 471,90 грн - заборгованість по тілу кредиту; 22 902,35 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Указану суму боргу позивач просить стягнути із відповідача.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Ухвалою суду від 01.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Представник позивача належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.
Відповідач належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін шляхом надсилання копії ухвали суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованою адресою проживання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписи ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України передбачають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 611, ч.1 ст.612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. ч. 8, 12 ст. 11 даного Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду
Судом встановлено, що 22.01.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 153405968, відповідно до пункту 2.1. якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом на суму 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 2.3. договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 7000,00 грн 22.01.2024.
Другий та решта Траншів за Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених Договором (п. 2.4).
Пунктом 3.1 передбачено, що кредит надаєтьсястроком на 20 днів віддати отримання позичальником першого траншу (дисконтний період).
Рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування 11.02.2024, а саме протягом 20 днів від дати отримання першого Траншу Позичальником (п.7.1 Договору).
Відповідно до п.7.2 договору, в обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п.1.1 договору (п.7.2.1 договору); дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2 або п.9.1.1.7 договору (п.7.2.2 договору).
Згідно п. 7.3 договору, кінцева дата повернення (виплати) кредиту 21.02.2029.
Відповідно до п.8.1 договору, за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за належне користування Кредитом, Договором не передбачено.
Згідно п. 8.3 договору, протягом Дисконтного періоду кредитування зобов'язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином: 8.3.1. За період від дати видачі Кредиту до 11.02.2024 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 222,65 (двісті двадцять дві цілих шістдесят п'ять сотих) відсотків річних, що становить 0,61 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка); 8.3.2. У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 11.02.2024 р. проценти нараховуються за ставкою 737,89 (сімсот тридцять сім цілих вісімдесят дев'ять сотих) відсотків річних, що становить 2,02 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка).
Пунктом 8.4 договору передбачено, що післязакінчення Дисконтногоперіоду кредитуванняпроценти нараховуютьсяза процентноюставкою 912,50 відсотків річних,що надень укладенняДоговору становить2,02 відсотки вдень відсуми залишкуКредиту,що знаходитьсяу Позичальниказа кожнийдень користуванняним.
Також, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному кредитному договорі.
З платіжного доручення від 22.01.2024 вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало через АТКБ «ПриватБанк» на картковий рахунок відповідача (платіжну картку) № НОМЕР_1 , що нею вказано у відповідній Заявці, грошові кошти в сумі 7000,00 грн. У графі «призначення» вказано про переказ коштів згідно Договору №7153405968 від 22.01.2024.
Указане підтверджується випискою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» по картковому рахунку відповідача.
Згідно наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості за кредитним договором №7153405968 від 22.01.2024 за період з 22.01.2024 по 09.04.2024 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 14974,05 грн.
Згідно договору факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 у редакції зі змінами внесеними додатковими угодами № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 слідує, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов'язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти їх та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах визначених чим договором. Перехід права вимоги за договором №7153405968 від 22.01.2024 підтверджується витягом з реєстру № 279 від 09.04.2024.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №7153405968 від 22.01.2024 ТОВ «Таліон Плюс» нарахувало відповідачу заборгованість за період з 09.04.2024 до 10.10.2024 у розмірі 29374,25 грн, з яких: заборгованість за основною сумою 6471,90 грн, заборгованість за відсотками 22902,35 грн.
10.10.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС » (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 10/1024-01, яким відступлено право вимоги, у тому числі і за договором № 153405968.
29.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 153405968 на загальну суму 29374,25 грн, з яких: заборгованість за основною сумою 6471,90 грн, заборгованість за відсотками 22902,35 грн.
Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем кредитного договору №7153405968 від 22.01.2024.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №7153405968 від 22.01.2024. Зазначений договір недійсним не визнано.
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 29374,25 грн, з яких: 6471,90 грн заборгованість за основною сумою; 22902,35 грн заборгованість за відсотками.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що відповідачу було надано кредит у сумі 7000 грн.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих в позику коштів у повному обсязі, а тому заборгованість по тілу кредиту у розмірі6471,90 грн ( урахуванням сплачених 528, 10 грн) підлягає стягненню з останньої на користь ТОВ «ФК «Ейс».
Заявляючи вимогу про стягнення відсотків у сумі 22902,35 грн заборгованість за відсотками, ТОВ «ФК «Ейс» обчислило їх на день набуття ним права вимоги за договором позики (05.06.2025).
Проте, як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 20 днів (п. 7.1 договору).
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору складають854 грн за період з 22.01.2024 по 11.02.2024, виходячи з розрахунку: 7000 грн (тіло кредиту) х 0,61% (дисконтна відсоткова ставка) х 20 днів (строк позики), та з урахуванням сплачених 725,90 грн, становить 128,10 грн.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7153405968 від 22.01.2024 в розмірі 6600 грн, з яких 6471,90 грн - тіло кредиту та 128,10 грн - відсотки за користування кредитом, що нараховані в межах строку дії кредитного договору.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно дост.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 544,28 грн.
Також , позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, на підтвердження чого надано договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «Тараненко та Партнери», протокол погодження вартості послуг, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025.
Як визначає ч.ч.4,5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу повинні відповідати критерію необхідності чи було їх вчинення обов'язковим, і чи доцільним було їх виконання чи вплинули вони на перебіг розгляду справи. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об'єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.
Розподіляючи витрати, понесені заявником на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи та надані суду документи є підставою для частково відшкодування судом витрат на правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір не є доведений, необхідним та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Відтак, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, ціни позову, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, а також критерію розумності їхнього розміру, часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 1572,81 грн, що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.
Керуючись ст. ст. 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 153405968 від 22.01.2024 в сумі 6600 грн.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" понесені витрати на правову допомогу у розмірі 1572,81 грн, судовий збір у розмірі 544,28 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: Харківське шосе, буд.19, офіс 2005, м. Київ, 02175.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА