Справа № 274/4312/25 Провадження № 2-з/0274/5/26
28.01.2026 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Міська служба у справах дітей про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом у якому просить суд: визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 20.06.2025 і до повноліття дитини.
Ухвалою суду від 15.07.2025 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області - орган опіки та піклування стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.
26.01.2026 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ковальчука А.О. звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити перетинання державного кордону малолітній громадянці України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в напрямку виїзду з території України у супроводі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 чи будь-яких інших осіб за її дорученням (в тому числі нотаріальним), без нотаріальної згоди батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 до набрання законної сили рішення суду у справі № 274/4312/25.
Заява обґрунтована тим, що 26.01.2026 близько 08 год 40 хв, колишня дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , без повідомлення та згоди ОСОБА_1 , разом зі своєю матір'ю та батьком та іншими особами, з застосуванням сили до ОСОБА_1 , викрали дитину з закладу дошкільної освіти, не дивлячись на те, що дитина сильно плакала, зазнала значного стресу та просила її не забирати від батька, а також те, що вищевказаним рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області було чітко визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні доньки, ОСОБА_3 . Відносно вчинених дій ОСОБА_1 звернувся до органів Національної поліції України, та було зареєстровано відповідну заяву в ЄО за №1083. У провадженні Бердичівського міськрайонного суду розглядається справа 274/5644/25 про визначення місця проживання дитини за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.
Ураховуючи систематичний характер незаконних діянь ОСОБА_2 та її родичів - матері, бабусі, батька, існує ризик незаконного вивезення дитини за кордон, оскільки перебуваючи за кордоном ОСОБА_2 , постійно телефонувала та здійснювала психологічний тиск на дитину, ОСОБА_3 , а саме: залякувала її, погрожувала застосуванням сили, повідомляла про те, що забере її від батька силою. Мати ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , яка являється бабусею для дитини, також систематично здійснювала психологічний тиск, як на дитину, так і на ОСОБА_1 , а саме: залякувала застосуванням фізичної сили, повідомляла про те, що шляхом обману викраде дитину, тощо. ОСОБА_1 неодноразово звертався з відповідними заявами до органів Національної поліції України, прокуратури, та відносно ОСОБА_2 та членів її сім'ї відкриті відповідні кримінальні провадження. На теперішній час ОСОБА_1 точно відомо про те, що ОСОБА_2 , має намір вивезти ОСОБА_3 за кордон, без його згоди.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це, як правило, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.
Згідно з п. п. 3, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У справах про визначення місця проживання дитини суд має право вжити таких заходів забезпечення позову, як заборона переміщення (виїзду) дитини за межі України, визначення на період розгляду спору графіка побачень дитини з тим з батьків, з яким дитина фактично не проживає (особливо у випадку відчуження дитини від іншого з батьків), встановленням обов'язку вчинити певні дії.
Як зазначав Європейський суд з прав людини, національні органи влади зобов'язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Mamchurv. Ukraine (заява № 10383/09) від 16.07.2015).
Згідно з ч. ч. 3, 10 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
У постанові від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду 14.02.2022 у справі № 754/7569/21 (провадження № 61-15886сво21) зазначено, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. Саме в таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення.
В інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України не є можливим.
У постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 643/5842/16-ц (провадження № 61-47217св18) та від 12.02.2020 у справі № 288/162/19-ц (провадження № 61-11750св19) викладено правовий висновок, що суди відповідно до ст. ст. 149, 150 ЦПК України не можуть застосовувати як спосіб забезпечення позову заборону дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України, оскільки такий захід не передбачений цивільним процесуальним законом.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 369/7253/23 (провадження № 61-15450св24).
Судом встановлено, що заява вмотивована тим, що відповідачка разом з дитиною може виїхати за кордон і ці обставини можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому жодного доказу на підтвердження того, що відповідачка має намір разом з дитиною виїхати за межі України суду до заяви не надано, відтак посилання заяви на ризики унеможливлення виконання рішення суду по суті є припущенням представника заявника щодо обставин, які за умови їх доведеності могли б розглядатися в якості підстав для забезпечення позову.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27.02.1991 проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (Заява №31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у Справі Olssonv. Sweden (№2) від 27.11.1992, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 07.08.1996, п. 78).
Отже, при винесенні рішення суд приймає до уваги тільки інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків.
Також суд зазначає, що беручи до уваги події, пов'язані з повномаштабними воєнними діями на всій території України, захід забезпечення позову, про вжиття якого просить позивач, являється явно неспівмірним позовним вимогам та несе небезпеку малолітній дитині, права яких, в тому числі на життя, здоров'я та безпеку, можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Крім того, в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст. 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України як спосіб забезпечення позову.
У зв'язку з наведеним, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 260 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Міська служба у справах дітей про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду.
Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА