13 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/4115/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 (головуюча суддя Діброва Г. І., судді Філінюк І. Г., Ярош А. І.)
у справі № 916/4115/23
за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради
до 1) Управління обласної ради з майнових відносин і 2) фізичної особи-підприємця Юрко Ольги Іванівни,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради,
про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії,
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Ковальчук О. І., представник позивача - Пірняк В. О., представник відповідача 2 - Молодецький Р. А., представник третьої особи - Тарановський Р. В.)
Короткий зміст позовних вимог та підстав заявленого позову
1. Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської обласної ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління обласної ради з майнових відносин та Фізичної особи-підприємця Юрко Ольги Іванівни (далі - ФОП Юрко О. І.), в якому просив визнати недійсним з моменту укладання договір оренди нерухомого майна від 29.12.2022 та зобов'язати орендаря звільнити земельну ділянку загальною площею 16 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32.
2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Прокурор зазначив, що в розумінні норм чинного законодавства майданчик з твердим покриттям не є нерухомим майном, а тому, виходячи зі змісту оспорюваного правочину, його предметом є передача в оренду частини земельної ділянки комунальної власності для її використання у підприємницькій діяльності, що свідчить про удаваність укладеного сторонами договору оренди нерухомого майна.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 у справі № 916/4115/23 зазначений позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладання договір оренди нерухомого майна від 29.12.2022 та зобов'язано орендаря звільнити відповідну земельну ділянку,
4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 це рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
5. Надалі постановою Верховного Суду від 16.01.2025 вказану постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу № 916/4115/23 направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
6. При цьому Верховний Суд, зокрема, зазначив, що вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про те, що прокурор просить визнати удаваним правочин, посилаючись на містобудівне законодавство, ігноруючи профільне законодавство, а саме Закон України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки сам лише висновок, покладений у текст оскарженої постанови, що до об'єктів, які не можуть бути передані в оренду, відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не відноситься тверде покриття, не спростовує доводів прокурора про удаваність правочину та автоматично не свідчить про те що, тверде покриття є об'єктом оренди згідно з вимогами статті 3 цього Закону.
7. За результатами нового розгляду постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 скасовано, у задоволенні заявлених Прокурором позовних вимог відмовлено.
8. Ухвалюючи цю постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується, а наявними доказами спростовується твердження Прокурора про те, що між сторонами фактично було укладено договір оренди земельної ділянки (правове регулювання якого передбачено положеннями Земельного Кодексу України, далі - ЗК України) і що в даному випадку предмет договору оренди є об'єктом благоустрою.
9. Водночас апеляційний господарський суд зауважив, що в порушення норм процесуального законодавства суд першої інстанції розглянув справу за позовом Прокурора про визнання недійсним правочину, не звернувши увагу на те, що в цьому випадку оспорюваний договір є тристороннім і зазначення Прокурором сторони договору в якості третьої особи, а не відповідача у справі є таким, що не відповідає нормам статті 50 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). При цьому повноважень щодо зміни процесуального статусу учасника справи у суду апеляційної інстанції немає.
Касаційна скарга
10. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2024 залишити в силі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. У поданій касаційній скарзі підставою касаційного оскарження Прокурором визначено підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
12. Згідно з доводами скаржника висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав вважати укладений Управлінням обласної ради з майнових відносин, ФОП Юрко О. І. та Комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради 29.12.2022 договір оренди нерухомого майна удаваним правочином, оскільки відповідно до акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та наказу від 28.03.2023 «Про введення в експлуатацію основних засобів і визначення термінів їх експлуатації для використання у господарській діяльності» об'єктом цього договору є індивідуально визначене майно у вигляді майданчика з твердим покриттям загальною площею 16,00 кв.м, висловлено при не правильному застосуванні норм матеріального права, а саме статей 181, 182, 184, 188, 202, 203, 215, 235, 759, 760, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 283 Господарського кодексу України (в редакції станом на 29.12.2022), статті 134 ЗК України, статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статей 13, 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статей 1, 4, 15, 16 Закону України «Про оренду землі» та з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 2, 13, 76, 86, 236 ГПК України.
13. Прокурор стверджує, що при цьому судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду 14.01.2025 у справі № 916/4568/23, від 04.03.2025 у справі № 916/4116/23 (щодо застосування норм статей 13, 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»), від 28.06.2022 у справі № 576/564/21 (щодо застосування положення статті 235 ЦК України), від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 29.03.2023 у справі № 922/1320/21 (щодо того, що правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) ? використання майна земельної ділянки), від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18 (про те, що право постійного користування не надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган).
14. Крім того, Прокурор зазначає, що апеляційним господарським судом у оскаржуваній постанові здійснено посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, ухвалених у справах з неподібними до справи № 916/4115/23 правовідносинами.
Позиція інших учасників справи
15. Від Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради надійшли додаткові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, поданим у межах встановленого Верховним Судом строку на його подання, у якому третя особа просить залишити касаційну скаргу Прокурора без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ? без змін.
16. Також від ФОП Юрко О. І. до Верховного Суд надійшов відзив на касаційну скаргу, проте його було подано поза межами строку встановленого судом на його подання та без клопотання про продовження цього строку, у зв'язку з чим в силу статті 118 ГПК України Верховний Суд залишає цей відзив без розгляду.
17. Так само Верховний Суд залишає без розгляду подані Одеською обласною радою пояснення та подані Прокурором заперечення на відзив ФОП Юрко О. І.
18. Щодо них Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України під час розгляду справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору винятково у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною п'ятою цієї статті суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло під час розгляду справи, якщо визнає це необхідним. У цій справі Верховний Суд не визнавав та не визнає необхідним одержати від учасників судового процесу додаткові письмові пояснення стосовно окремих питань. Вони мали можливість подати свої пояснення у заявах по суті справи, передбачених для стадії касаційного оскарження. З огляду на це, Верховний Суд відповідно до частини другої статті 118 ГПК України залишає без розгляду подані поза межами строку на касаційне оскарження пояснення Одеської обласної ради та заперечення Прокурора, як заяви по суті справи, що подані поза межами встановлених строків (схожі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).
19. Крім того, ФОП Юрко О. І. у поданому відзиві було заявлено клопотання про передачу справи № 916/4115/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке Верховний Суд залишає без задоволення, про що детально зазначено у пункті 51 цієї постанови.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. Як з'ясували суди попередніх інстанцій, 29.12.2022 Управлінням обласної ради з майнових відносин (орендодавець), ФОП Юрко О. І. (орендар) та Комунальним некомерційним підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради (балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, за змістом пункту 1.1 якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Змінюваних умов договору, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.
21. Відповідно до пункту 4.1 Умов, об'єкт оренди - нерухоме майно: майданчик з твердим покриттям біля триповерхового поліклінічного корпусу літ. «А» загальною площею 16,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Нежданової, 32 та обліковується на балансі Комунальним некомерційним підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради.
22. У пунктах 5.1, 6.1, 7.1 Умов визначено, що процедура, в результаті якої майно отримано в оренду: аукціон. Ринкова (оціночна) вартість, що визначена на підставі звіту про оцінку майна ТОВ «Інститут експертизи та управління власністю», становить 152 581,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.
23. Згідно з пунктом 12.1 Умов строк договору: 5 років з дати набрання чинності цим договором.
24. Місцевий та апеляційний господарські суди також встановили, що 09.04.2013 на земельну ділянку площею 5,3096 га із кадастровим номером 5110137600:71:007:0005, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Нежданової, 32, було зареєстровано право власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради, що підтверджується Інформацією від 11.09.2023 № 346088682 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
25. При цьому згідно із інформацією про державну реєстрацію іншого речового права (номер запису 3522056) 11.11.2013 за Обласною комунальною установою «Одеський обласний онкологічний диспансер» (нині - Комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради) було зареєстровано право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою, площею 5,3096 га, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.11.2013 № 13350417.
26. Крім того, в матеріалах справи наявні такі документи:
- рішення Одеської міської ради від 21.12.2012 № 2598-VI, яким надано зазначеній особі в постійне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5110137600:71:007:0005), площею 5,3069 га, за адресою: м. Одеса, вулиця Нежданової, 32 для експлуатації та обслуговування будівель та споруд обласного онкологічного диспансеру;
- звіт від 01.09.2022 про незалежну оцінку ринкової вартості асфальтового майданчика загальною площею 16,0 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Нежданової, 32 та обліковується на балансі Комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради;
- лист Департаменту охорони здоров'я Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 13.09.2022, яким Департамент погодив включення майна до переліку першого типу та передачі його в оренду, а саме: майданчик з твердим покриттям біля триповерхового поліклінічного корпусу літ. «А» загальною площею 16,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Нежданової, 32 за умови дотримання Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 ;
- наказ Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради від 15.09.2022 про передачу в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області - відповідного майданчика з твердим покриттям, що обліковується на балансі зазначеного підприємства;
- лист Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради від 15.09.2022 до Управлінням обласної ради з майнових відносин про включення об'єкта оренди, а саме: майданчику з твердим покриттям біля триповерхового поліклінічного корпусу літ. «А» загальною площею 16,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Нежданової, 32 до Переліку першого типу об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду за результатами проведення аукціону;
- наказ цього підприємства від 18.03.2023 №339/23-О «Про введення в експлуатацію основних засобів і визначення термінів їх експлуатації для використання у господарській діяльності», яким введено в експлуатацію та встановлено термін експлуатації основних засобів, зокрема, майданчик з твердим покриттям загальною площею 16,0 кв.м, термін експлуатації - 180 місяців, ринкова вартість - 152 581 грн;
- акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради ? майданчику з твердим покриттям, загальною площею 16,0 кв.м;
- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.11.2023 з кадастровим номером 5110137600:71:007:0005 та додаток до витягу, який відображає кадастровий план земельної ділянки;
- рахунки за оренду майданчика з твердим покриттям та квитанції про їх сплату, платіжні доручення про сплату за оренду майданчика, реєстр платежів отриманої орендної плати, плати за землю та відшкодування витрат ФОП Юрко О. І. за договором оренди від 29.12.2022 за період грудень 2022 року - жовтень 2023 року.
27. Також Управлінням обласної ради з майнових відносин надано лист Фонду державного майна України від 24.12.2020, у якому містяться роз'яснення щодо віднесення асфальтового (асфальтобетонного, бетонного) покриття до об'єкта оренди та вказано, зокрема, що асфальтне покриття (асфальтований майданчик) за своїми індивідуальними ознаками, з одного боку, може бути предметом договору найму (оренди), з іншого - є нерухомим майном (інженерною спорудою).
28. Натомість за твердженнями Прокурора відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про перебування у власності/користуванні Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради майданчика з твердим покриттям біля триповерхового поліклінічного корпусу літ «А», загальною площею 16,0 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32, відсутні, що свідчить про невідповідність зазначених у договорі відомостей стосовно об'єкта оренди, за допомогою яких можна було б ідентифікувати тверде покриття на земельній ділянці, що має кадастровий номер 5110137600:71:007:0005 й перебуває у власності Одеської обласної ради.
29. Зважаючи на це, Прокурор в інтересах держави в особі Одеської обласної ради звернувся до суду з позовом у цій справі, оскільки вважає, що договір оренди нерухомого майна від 29.12.2022 є удаваним та вчинений сторонами для приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
30. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Разом з тим, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
32. Керуючись у тому числі наведеними процесуальними нормами, Верховний Суд при здійсненні касаційного провадження у цій справі дійшов висновку, що касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
33. Як зазначено у частині першій статті 15, частині першій статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
34. За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
35. У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
36. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
37. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
38. Наведене унормовано у частині першій статті 41, частинах тертій, четвертій статті 45 ГПК України.
39. Згідно із статтею 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
40. У статті 48 ГПК України зазначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
41. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.
42. Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Схожий за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19.
43. Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.
44. У цьому контексті у постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 Велика Палата Верховного Суду щодо вимоги про визнання правочину недійсним зазначила, що вирішуючи такі вимоги, у загальному розумінні, суд зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред'явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб'єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.
45. У справі, що переглядається (№ 916/4115/23), Прокурор в інтересах держави в особі Одеської обласної ради подав до суду позов до Управління обласної ради з майнових відносин та ФОП Юрко О.І., в якому просив визнати недійсним з моменту укладання договір оренди нерухомого майна від 29.12.2022 та зобов'язати орендаря звільнити земельну ділянку. При цьому одну із сторін оспорюваного правочину - Комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради (балансоутримувача) Прокурор визначив третьою особою, а не відповідачем, у справі.
46. Натомість, як вже зазначалось, Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є у тому числі пред'явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину, тобто до всіх інших учасників цього правочину, а пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) за відсутності визначених процесуальним законом підстав для залучення співвідповідача/співвідповідачів є самостійною підставою для відмови в позові.
47. Схожі за змістом висновки наведено, зокрема, у постановах суду касаційної інстанції від 11.11.2025 у справі № 917/1615/21 та від 17.12.2025 у справі № 910/10898/24, які Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд цієї справи, враховує на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України.
48. У оскаржуваній постанові апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що у цьому разі оспорюваний договір є тристороннім і зазначення Прокурором сторони договору як третьої особи, а не відповідача у справі, не відповідає чинним процесуальним нормам. Такий висновок повністю узгоджується із вищенаведеною усталеною судовою практикою суду касаційної інстанції.
49. Таким чином, оскільки у справі № 916/4115/23 Прокурором заявлено позов до неналежного складу відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в позові, на що серед іншого і звернув увагу суд апеляційної інстанції, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування ухваленої ним постанови.
50. Водночас з урахуванням підтвердження вказаної самостійної підстави для відмови в позові, Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги Прокурора (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 та від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22).
51. Крім того, з цих же мотивів Верховний Суд залишає без задоволення клопотання ФОП Юрко О. І. про передачу справи № 916/4115/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, позаяк, зважаючи на встановлене судом апеляційної інстанції процесуальне порушення, що полягає у заявленні позову до неналежного складу відповідачів та є самостійною підставою для відмови в позові, порушене у відповідному клопотанні питання не має визначального значення для розгляду цієї справи, оскільки стосується вирішення спору по суті, що може бути здійснено судом лише при належному складі сторін судової справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
53. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
54. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в задоволенні позову, є правильною по суті, а тому підлягають залишенню без змін, натомість подану Прокурором касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Розподіл судових витрат
55. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 у справі № 916/4115/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил