22 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/2911/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Літвінової М.Є.
від 09.06.2025
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мальченко А.О., Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.
від 16.10.2025
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 4 311 504,55 грн,
за участю представників:
від позивача: Жукова Л. А.,
від відповідача: не з'явилися.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача 4 311 504,55 грн за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0112-01124 від 10.08.2021, з яких сума 3 % річних - 1 318 373,41 грн, сума інфляційних втрат - 2 993 131,14 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідачем допущено прострочення виконання грошових зобов'язань за договором № 0112-01124 від 10.08.2021, що є підставою для застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача заявлених сум.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
Основним видом господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (далі - ПАТ «Донбасенерго») є виробництво та реалізація електричної енергії (ліцензія НКРЕКП АЕ № 575906, додаток 1). ПАТ «Донбасенерго» є учасником ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» ПАТ «Донбасенерго» є постачальником послуг з балансування, а Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є оператором системи передачі, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (далі - АР).
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, Правил ринку та кодексу комерційного обліку.
Згідно з частиною першою ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Згідно з п. 6 частини першої ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про врегулювання небалансів.
За змістом частини першої ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії.
Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів (частина четверта ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до частини шостої ст. 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.
Обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі (частина третя ст. 3 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Частиною п'ятою ст. 70 цього Закону передбачено, що оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) (п. 72 частини першої ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є додатком № 1 до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку).
Відповідно до п. 1.3.5 гл. 1.3 розділу I Правил ринку кандидат в учасники ринку, який бажає здійснювати операції на ринку електричної енергії України, повинен надати ОСП (у якості АР) належним чином заповнену заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 2 до цих Правил.
Після отримання відповідної заяви-приєднання ОСП перевіряє повноту та правильність її заповнення та у разі відсутності підстав для її відхилення впродовж 2 робочих днів після отримання вносить кандидата до реєстру учасників ринку та присвоює йому відповідний ідентифікатор договору учасника ринку та дату акцептування заяви-приєднання, про що повідомляє учасника ринку (до п. 1.3.7 гл. 1.3 розділу I Правил ринку).
Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил ринку Публічне акціонерне товариство "ДОНБАСЕНЕРГО" 10.08.2021 направило ПрАТ «НЕК «Укренерго» заяву-приєднання від 09.08.2021 №01-1.1/01314 до договору про врегулювання небалансів.
В свою чергу, НЕК «Укренерго» акцептувало вказану заяву-приєднання 10.08.2021 та повідомило (вих. № 01/34583) про приєднання Публічного акціонерного товариства "ДОНБАСЕНЕРГО" до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення до реєстру учасників ринку за ідентифікатором Договору - №0112-01124.
Таким чином, між ПрАТ «НЕК «Укренерго» як оператором системи передачі (далі - ОСП) та Публічним акціонерним товариством "ДОНБАСЕНЕРГО" як учасником ринку (далі - СВБ (сторона, відповідальна за баланс) укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії №0112-01124 від 10.08.2021, в редакції наказу НЕК «Укренерго» № 303 від 01.06.2021 (далі - Договір), який, згідно п. 1.1., є публічним договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи.
Цей Договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. У такому випадку зміни до цього Договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності (п. 10.1. та п. 10.2. Договору).
Договір зі змінами оприлюднюється на веб-сайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього Договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим Договором (п. 10.3. Договору).
В подальшому цей договір було змінено відповідно до наказів Голови правління ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 31.01.2022 №58, від 21.04.2022 № 161, від 16.05.2022 №176, від 09.06.2022 №236, від 01.03.2023 №117, від 24.06.2024 №360.
Згідно з п. 1.2. Договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
За цим Договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (п. 1.3. Договору).
Згідно з п. 1.4. Договору, ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307.
Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (п. 1.5. Договору).
Умовами п. 2.1. та п. 2.2. Договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
ОСП зобов'язаний виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (пп. 1 та пп. 3 п. 3.3. Договору).
Згідно з п. 4.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.1. Договору, виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.
Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6. Договору).
Відповідно до п. 5.7. Договору, якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП.
Розділом VII Правил ринку визначені питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії, зокрема, відповідно до п. 7.3.1 гл. 7.3 розділу VII Правил ринку, АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Відповідно до п.7.7.4 гл. 7.7 розділу VII Правил ринку, оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Відповідно до п. 5.9. Договору (в редакціях, чинних у 2021, 2022 роках), ОСП надає СВБ у паперовому електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники Акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.
Пунктом 5.9. Договору передбачено, що ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - Акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання Акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до Акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в Акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник Акта, то такий Акт вважається підписаним СВБ.
СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони Акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (п. 5.10. Договору).
Згідно з п. 5.11. Договору урегулювання сторонами взаємних зобов'язань здійснюється згідно з чинним законодавством України, у тому числі сторонами може бути застосовано неттінг виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Не допускається припинення взаємних зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог:
1) у випадку виникнення зобов'язань щодо купівлі або продажу небалансів електричної енергії в різних декадах;
2) за відсутності взаємної згоди сторін, яка виражається у підписанні сторонами Акта зарахування зустрічних однорідних вимог.
Пунктом 9.1. Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.
Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.2. Договору).
В матеріалах справи відсутні докази звернення сторін з ініціативою щодо розірвання Договору №0112-01124.
ОСП у системі управління ринком (MMS) було сформовано рахунки-фактури на оплату електроенергії для врегулювання небалансів, придбаної НЕК «Укренерго» у ПАТ «Донбасенерго», за періоди серпень-вересень 2021 року, травень 2022 року, листопад 2022 року, січень - грудень 2023, року, лютий - червень 2024 року, які надані до матеріалів справи.
На виконання умов Договору сторонами були підписані відповідні акти купівлі-продажу електроенергії для врегулювання небалансів за періоди: серпень-вересень 2021 року, травень 2022 року, листопад 2022 року, січень - грудень 2023 року, лютий - червень 2024 року, а також акти корегування (врегулювання).
За доводами позивача, відповідач прострочив виконання грошових зобов'язань за Договором №0112-01124 від 10.08.2021, що підтверджується наявними у позивача платіжними дорученнями.
27.12.2022 сторонами складено акт зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з Договором від 10.08.2021 № 0112-01124 та від 10.08.2021 № 0112-04124 про припинення грошових зобов'язань за рахунками-фактурами №1605202200117 від 16.05.2022 за період 01.05.2022 - 10.05.2022, №0612202200173 від 06.12.2022 за період 21.11.2022 - 22.11.2022, №0612202200550 від 06.12.2022 за період 25.11.2022 - 30.11.2022, №1512202200155 від 15.12.2022 за період 01.12.2022 - 10.12.2022.
Відповідач частково здійснив оплату за електричну енергію для врегулювання небалансів за Договором №0112-01124 від 10.08.2021 за рахунком-фактурою №1512202200155 від 15.12.2022 за період 01.12.2022 - 10.12.2022, що підтверджується платіжними інструкціями.
Також між сторонами на підставі п. 5.11. Договору було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, в результаті чого були складені відповідні Акти, які підписані електронними підписами сторін.
Позивач, враховуючи акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та акти-корегування (врегулювання) до них, здійснені відповідачем оплати та акти зарахування зустрічних однорідних вимог, вважає, що відповідачем допущено порушення умов Договору, Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил ринку, прострочено виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати за електричну енергію для врегулювання небалансів за Договором №0112-01124 від 10.08.2021, у зв'язку із чим просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "НЕК "УКРЕНЕРГО" 3 % річних - 1 318 373,41 грн та інфляційні втрати - 2 993 131,14 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції
Господарський суд міста Києва рішенням від 09.06.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025, у справі №910/2911/25, позов задовольнив частково. Стягнув з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» 3% річних у розмірі 1 242 689,58 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 689 501,05 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 47 222,29 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Рішення судів мотивовано нормами статей 1, 4, 52, 68, 70, 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», положеннями Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, статей 11, 509, 526, 528, 530, 599, 610, 625 Цивільного кодексу України та встановленими судом обставинами прострочення відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати послуг з врегулювання небалансів електричної енергії, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 у справі № 910/2911/25, у якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України відповідач вказав на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19 та застосовано норму права, а саме статтю 625 ЦК України, яка не підлягала застосуванню у спірних правовідносинах.
Зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, «є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові». Проте, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги ст.75 Закону України «Про ринок електричної енергії», відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом. З огляду на зазначене, а також враховуючи неможливість використання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних є необґрунтованими, ст.625 Цивільного кодексу України не підлягала застосуванню.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначив, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені при повному і всебічному дослідженні обставин справи, з наданням належної та об'єктивної оцінки аргументам сторін спору, з дотриманням засад змагальності та рівності сторін перед законом і судом, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, з урахуванням висновків Верховного Суду, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.
У жодній із наведених постанов (від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 04.12.2019 у справі №910/15714/18, від 30.04.2020 у справі №914/1001/19), на які посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження за п.1 ч.2 ст.287 ГПК України, Верховний Суд не аналізував положення Закону «Про ринок електричної енергії» та не робив висновків щодо можливості / неможливості стягнення з ПрАТ «Укренерго» інфляційних втрат і 3% річних внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій
Предметом спору є застосування до відповідача передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України відповідальності за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати за електричну енергію для врегулювання небалансів за Договором №0112-01124 від 10.08.2021.
Відповідач не заперечує факту несвоєчасних розрахунків з позивачем, однак вважає, що не має нести відповідальності, оскільки це обумовлено неповною та несвоєчасною сплатою коштів учасниками балансуючого ринку на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання, що у свою чергу, перешкоджає своєчасному розрахунку з позивачем. Враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, враховуючи невикористання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є необґрунтованими.
Верховний Суд, дослідивши доводи та аргументи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов?язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.
Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що правовідносини, що виникли у наведених скаржником справах та у справі № 910/2911/25 не є подібними.
Так у справі № 910/19094/17 фізична особа підприємець Блошко Наталія Володимирівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи підприємця Кужеля Артема Сергійовича про стягнення інфляційних втрат у розмірі 261 098,54 грн, 3% річних в розмірі 24 670,01 грн, 17 584,68 грн пені. Позовна заява мотивована тим, що з відповідача рішенням суду від 09.02.2015 у справі № 910/2454/14 було стягнуто борг по орендній платі в сумі 155 147,03 грн, з комунальних платежів в сумі 68 053,28 грн, 4 552,71 грн пені, 1 039,59 грн - 3% річних, 1 084,13 грн інфляційних втрат. Однак рішення суду відповідачем повністю не виконано, заборгованість не погашена. Наявність вчасно не виконаного повністю рішення суду і стало підставою для звернення позивачки за захистом свого права у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
У цій справі Верховний Суд, надавши належну оцінку доводам сторін та доказам у справі, що розглядається в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для їх задоволення. Верховний Суд погодився з висновком судів, що прийняття рішення та видача наказу не змінює строку виконання зобов'язання та моменту виникнення заборгованості, оскільки таким рішенням лише вноситься визначеність у правовідносини сторін.
Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
У справі № 910/11249/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегапром" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-збагачувальний комплекс "Донбасвуглепереробка" та Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про солідарне стягнення 22 247 906,19 грн, з яких: 6 365 261,04 грн - курсова різниця; 26 158,61 грн - 3% річних, які нараховані на суму курсової різниці за період з 01.03.2017 по 19.04.2017; 3 118 621,47 грн - 3% річних, які нараховані на борг (100 378 909,88 грн) за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 12 631 849,89 грн - інфляційні втрати, які нараховані на борг (100 378 909,88 грн) за період з 04.02.2016 по 15.02.2017; 106 015,18 грн - 3% річних, які нараховані на борг (99 219 339,58 грн) за період 16.02.2017 по 28.02.2017.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ "Мегапром", як постачальником, та ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", як покупцем, було укладено договір поставки № 1405772 від 15.10.2014, за умовами якого розрахунки за поставлений товар здійснюються у гривнях за курсом НБУ до долара США. Внаслідок неналежного виконання умов договору поставки за ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" утворилася заборгованість у розмірі 3 284 010,86 дол. США, що за курсом НБУ станом на 03.02.2016 та з урахуванням ПДВ становила 100 378 909,88 грн, та була стягнута за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі № 910/2114/16. Оскільки фактичне виконання вказаного рішення суду здійснено ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" лише 01.03.2017, враховуючи передбачене договором поставки право здійснити коригування рахунків після отримання оплати, просив стягнути з відповідачів 22 247 906,19 грн. Вимоги до ТОВ "ЕЗК "Донбасвуглепереробка" обґрунтовані договором про надання гарантії від 01.03.2017, за яким останній зобов'язався гарантувати перед позивачем виконання ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" своїх зобов'язань щодо оплати вартості коригування (курсової різниці) за вказаним договором поставки.
У цій справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у разі, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
У справі № 910/15714/18 Приватне підприємство "Ротен" звернулося з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Маркетинг Груп" 307 518,54 грн, який обґрунтовувало порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання за договором про відступлення права вимоги від 14.02.2017 № 15, укладеним між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сингента", у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 254 511,70 грн інфляційних втрат та 53 006,84 грн 3% річних.
У цій справі Верховний Суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, оскільки судом було встановлено порушення відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 15 в частині його вчасної сплати; також судом апеляційної інстанції встановлено, що 24.05.2017 відповідач здійснив оплату 11 516 366,69 грн, що є еквівалентом 423 224 долара США за курсом, визначеним умовами договору, відтак перерахунок еквіваленту до іноземної валюти на день фактичної сплати коштів не змінювався від того, який був зазначений на момент укладення договору.
Отже, для правильного вирішення даного судового спору апеляційному суду необхідно було встановити:
- чи встановлений укладеною між сторонами редакцією Договору № 15 порядок застосування еквіваленту іноземної валюти на день виконання грошового зобов'язання;
- чи визначені формули, які б регулювали визначення розміру грошових зобов'язань у випадку збільшення/зменшення курсу долара США;
- чи мало Товариство право на коригування грошового зобов'язання відповідно до курсу валюти встановленого на день оплати грошового зобов'язання;
- враховуючи ці наведені обставини визначити у якій валюті фактично укладений договір; та чи має у такому випадку Підприємство, право на застосування до Товариства відповідальності на підставі статті 625 ЦК України шляхом стягнення інфляційних втрат у зв'язку з порушенням останнім грошового зобов'язання за договором.
У справі № 914/1001/19 Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Тех Сервіс" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" про стягнення інфляційних втрат у сумі 173 507,95 грн за період прострочення з 09.09.2017 по 30.04.2019 включно, 3% річних у розмірі 58 225,26 грн за період прострочення з 09.09.2017 по 24.05.2019 включно та пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен день прострочення в розмірі 269 238,50 грн за період прострочення з 22.05.2018 по 24.05.2019 включно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем склалися господарські правовідносини щодо сервісного обслуговування позивачем холодильного обладнання відповідача на підставі договору №02/01/17 від 30.12.2016. Відповідач здійснював оплату наданих йому послуг невчасно, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в сумі 500 971,71 грн (інфляційні втрати, 3% річних та пеня). Дана сума в добровільному порядку не сплачена, що було підставою для звернення позивача в суд за захистом своїх інтересів в порядку ст. 16 ЦК України.
Верховний Суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні втрати, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З урахуванням умов договору та положень ст. 549, ст. 610, ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені, правильність розрахунків яких перевірено судами попередніх інстанцій.
Верховний Суд зазначив, що доводи скаржника про безпідставність нарахування та стягнення з нього інфляційних втрат, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, що передбачено відповідними пунктами договору №02/01/17 спростовуються тим, що розмір грошових зобов'язань скаржника перед позивачем визначався в гривнях, тобто в національній валюті України, і це підтверджується зокрема актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) та іншими документами, про що обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції.
Умовами укладеного між сторонами договору не передбачено коригування вартості наданих послуг та виконаних робіт на дату їх фактичної оплати, тобто на користь позивача не було двічі стягнуто матеріальні втрати від знецінення коштів, як помилково вважає відповідач.
Жодна з наведених скаржником постанов Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19 на відміну від справи № 910/2911/25 не стосується правовідносин щодо оплати за електричну енергію для врегулювання небалансів. Зокрема не містить висновків щодо застосування / не застосування частини 2 статті 625 ЦК України у разі проведення боржником сплати коштів з рахунку зі спеціальним режимом використання, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відсутні такі висновки і у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №920/653/19, на яку є вказівка у тексті касаційної скарги, у якій Касаційний господарський суд погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо правомірності нарахування позивачем розміру інфляційних витрат, 3 % річних та пені (відповідно до умов пункту 7.6. Договору на виконання робіт (підряду).
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, частиною другою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідач у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Оскільки правовідносини у наведених скаржником справах та справі № 910/2911/25 не є подібними, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З огляду на викладене касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 у справі № 910/2911/25, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею- доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/4647/18).
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296, статтею 314 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційне провадження у справі № 910/2911/25, відкрите за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025, закрити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
О. Кролевець