13 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/16317/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 (суддя Мандичев Д. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 (головуючий суддя Сибіга О. М., судді Гончаров С. А., Тищенко О. В.)
у справі № 910/16317/24
за позовом керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат»
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду,
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Томчук М. О., представник відповідача - Дем'янчук Г. В.)
Короткий зміст позовних вимог та підстав заявленого позову
1. Керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат» (далі - ТОВ «Фрегат») про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду.
2. У цьому позові Прокурор просив зобов'язати ТОВ «Фрегат» повернути у придатний до використання стан земельну ділянку, розташовану біля земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006, шляхом знесення частини гідротехнічної споруди площею 207 кв.м (за відповідними координати кутів повороту меж частини цієї споруди).
3. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що Київською міською радою та ТОВ «Фрегат» було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006, на якій відповідачем побудовано причал для швартування розважального комплексу-дебаркадера «Голден Принц» та зареєстровано право власності на нього. Однак, під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42020101070000195 виявлено, що цей причал розміщено поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006. У зв'язку з цим, Прокурор стверджує, що ТОВ «Фрегат» самовільно зайнято земельну ділянку водного фонду комунальної форми власності, розташовану біля земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006, чим порушено вимоги чинного законодавства та права її власника.
Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі № 910/16317/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025, у задоволенні заявленого Прокурором позову відмовлено.
5. Ухвалюючи ці судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 17.02.2025 № 25-21/СЕС відповідний причал є цілісною гідротехнічною спорудою та не може бути знесений частково.
6. До того ж за висновками судів попередніх інстанцій (1) Прокурором не надано доказів для ідентифікації земельної ділянки, яку самовільно займає відповідач; (2) чинним законодавством не передбачено можливості укладення договорів оренди дна водних об'єктів, відтак розміщення плавзасобу на водоймі не є самовільним зайняттям земельної ділянки; (3) Прокурором не доведено факту здійснення самочинного будівництва та самовільного зайняття земельної ділянки, яка ідентифікована, як біля земельної ділянки 8000000000:82:103:0006; (4) Прокурором не доведено факту порушення відповідачем права Київської міської ради щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, яка знаходиться біля земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006; (5) відсутність ідентифікації відповідної земельної ділянки, суперечить приписам процесуального законодавства, якими передбачено, що резолютивна частина судового рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно.
7. У своїй постанові апеляційний господарський суд також зауважив, що поданий Прокурором разом із апеляційною скаргою висновок судової будівельно-технічної експертизи від 03.07.2025 не може бути прийнятий, оскільки Прокурор не навів виключних обставин, що перешкоджали його поданню до суду першої інстанції, як це вимагається частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Касаційна скарга
8. Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені у цій справі постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 та рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2025, а справу № 910/16317/24 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій Прокурор визначає підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на пункти 1, 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу.
10. Згідно з викладеними у касаційній скарзі доводами судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, відповідно з яких:
1) для встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки необхідно встановити її точні характеристики, координати, розташування та розмір (постанова від 21.01.2019 у справі № 910/22093/17);
2) ідентифікація самовільно зайнятої земельної ділянки можлива шляхом визначення координат її поворотних точок та геодезичної прив'язки (постанови від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, від 06.08.2025 у справі № 910/6579/24, від 02.07.2025 у справі № 902/122/24, від 14.05.2025 у справі № 910/6752/21, від 20.05.2025 у справі № 906/57/24, від 21.05.2025 у справі № 688/189/23, від 16.04.2025 у справі № 915/102/24, від 23.04.2025 у справі № 297/2047/21, від 15.04.2025 у справі № 916/1395/22, від 09.04.2025 у справі № 686/10902/22, від 22.04.2025 у справі № 918/1332/23, від 18.03.2025 у справі № 927/6/24 та від 19.03.2025 у справі № 686/1701/22;
3) за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення споруди за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції ради, не можна визнати законним (постанови від 08.10.2019 у справі №920/447/18 та від 16.05.2018 у справі №918/633/16);
4) землі під гідротехнічними спорудами належать до земель водного фонду та нерозривно пов'язані із водними об'єктами, а приватні особи не можуть набувати право власності на такі споруди (постанови від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, від 06.08.2025 у справі № 910/6579/24, від 05.06.2024 у справі № 125/1227/22, від 05.06.2024 у справі № 128/1243/22, від 17.08.2023 у справі № 911/30/22, від 17.07.2024 у справі № 918/791/23, від 06.08.2025 у справі № 910/6579/24 та від 05.03.2025 у справі № 904/4633/23);
5) застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, характеру його порушення, невизнання або оспорення (постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц);
6) суд має проявляти активну роль у застосуванні принципу «jura novit curia» («суд знає закони») (постанови від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
11. Крім того, зі змісту касаційної скарги вбачається, що Прокурор не погоджується з тим, що апеляційним господарським судом не було прийнято, як доказ у справі, поданий ним разом із апеляційною скаргою висновок експертизи, та зазначає, що це суперечить викладеному у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/3293/20, а також вважає, що судами не було належним чином досліджено всі наявні у матеріалах справи докази, ураховуючи можливість використання як доказів результатів процесуальних дій в межах кримінального провадження (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17).
Позиція інших учасників справи
12. У межах встановленого Верховним Судом строку ТОВ «Фрегат» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13. Суди попередніх інстанцій з'ясували, що рішенням Київської міської ради від 24.06.2004 № 339/1549 ТОВ «Фрегат» було передано в оренду на 5 років земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006, площею 0,0787 га на Набережному Шосе, 28 у Печерському районі міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування причалу для швартування розважального комплексу-дебаркадера «Голден Принц».
14. Надалі Київська міська рада (орендодавець) та ТОВ «Фрегат» (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки від 25.03.2005 № 82, за умовами якого орендарю передано в оренду строком на 5 років земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006, площею 0,0787 га на Набережному Шосе, 28 у Печерському районі міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування причалу для швартування розважального комплексу-дебаркадера «Голден Принц».
15. На підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 19.10.2005 № 1661-ПчР біля Наводницького парку (на Набережному шосе) у Печерському районі міста Києва ТОВ «Фрегат» побудовано споруду, яка є причалом для швартування розважального комплексу-дебаркадера «Голден Принц».
16. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право приватної власності на причал для швартування розважального комплексу-дебаркадера «Голден Принц», що розташований за адресою: м. Київ, Набережне шосе, 28, як на гідротехнічну споруду, 28.07.2016 зареєстровано за ТОВ «Фрегат».
17. Зазначену реєстрацію здійснено на підставі акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 22.11.2006 № 453 Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
18. Як вказано у листі Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» від 08.07.2024 № 01/05-835 на балансі та на праві господарського відання ним експлуатується гідротехнічну споруду - причал «Парк Примакова» за адресою: м. Київ, Набережне шосе, 11б. В ході здійснення господарської діяльності Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» встановлено, що гідротехнічна споруда розміщена в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006, яка перебуває в оренді ТОВ «Фрегат» на підставі договору від 25.03.2005 № 82-6-00285.
19. Проте за твердженнями Прокурора під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 15.07.2020 № 42020101070000195 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 190, частинами другою, четвертою статті 197-1 Кримінального кодексу України, встановлено факт розміщення причалу для швартування розважального комплексу-дебаркадера «Голден Принц» поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006.
20. Так, 27.06.2024 проведено огляд місцевості із залученням спеціаліста інженера-геодезиста з метою встановлення точного місця розташування причалу для швартування розважального комплексу-дебаркадера «Голден Принц» по відношенню до земельної ділянки, яку було передано в оренду ТОВ «Фрегат», та виявлено, що цей причал добудовано до іншої гідротехнічної споруди та з суші переходить у водойму. При цьому інженером-геодезистом проведено огляд місцевості із застосуванням спеціального обладнання GPS-приймачів та складено схему розміщення споруди по відношенню до земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006, з якої вбачається, що причал, який являє собою гідротехнічну споруду частково розташований поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006.
21. Відповідно до висновку інженера-геодезиста від 02.07.2024 № 2-07/2024, складеного за результатами проведення цього огляду, гідротехнічна споруда, яка включає бетонний причал для швартування, бетонні східці та бетонну підпірну стінку частково розташована в межах зазначеної земельної ділянки. Площа гідротехнічної споруди - бетонного причалу в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006 становить 217 кв.м; площа гідротехнічної споруди - бетонного причалу поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006 складає 207 кв.м (координати кутів повороту меж її частини: н1 - 48 723.36, 30 610.01, н2 - 48 725.46, 30 614.41, н3 - 48 720.39, 30 617.11, н4 - 48 719.56, 30615.40, н5 - 48 714.68, 30 617.74, н6 - 48 715.60, 30 619.66, н7 - 48 690.65, 30 631.63, н8 - 48 688.31,30 626.72, н1 -48 723.36, 30 610.01). Таким чином, споруда розважального комплексу «Голден Принц» (комерційна назва «Havana») розташована поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006.
22. З акта обстеження земельної ділянки від 04.06.2020 № 20-0328/06 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006 площею 0,0787 по вул. Набережне Шосе (біля Наводницького парку) у Печерському районі міста Києва використовується з порушенням меж, визначених договором оренди, та не за цільовим призначенням. Зокрема, на частині вказаної земельної ділянки розташовано будівлю закладу громадського харчування «Havana», решта території використовується як землі загального користування (набережна р. Дніпро). Основна частина закладу громадського харчування «Havana» орієнтовною площею 0,05 га розташована за межами вказаної земельної ділянки.
23. 27.12.2024 в ході досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні проведено огляд місцевості за адресою: Набережне шосе, 28 у Печерському районі міста Києва, в результаті якого зафіксовано конструкцію призначену для проходу до розважального комплексу «Голден принц», що має комерційну назву «Havana», а також прилегле до нього ще одне судно, які зафіксовані між собою за допомогою трапів, за допомогою яких здійснюється прохід між суднами. Також проведеним оглядом виявлено, що вказані плавучі конструкції розважального комплексу закріплені за допомогою свай, які занурені у воду та виконують роль основних опор, що фіксують судна у фіксованому положенні. Водночас під суднами о відсутній стаціонарний фундамент або будь-яка інша системи кріплення, яка б надавала змогу закріпити плаваючі об'єкти до дна водойми.
24. При цьому у листі від 27.12.2024 № 077/01-5042 Комунального підприємства по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» вказано, що Регістром судноплавства України на пасажирський причал «Парк Примакова» довжиною 459 метрів Державному підприємству «Адміністрація річкових портів» було видано Свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-101-4-1005-08 від 08.04.2008. Інженером-інспектором Регістра судноплавства України 05.06.2008 проведено первісний огляд гідротехнічної споруди - причалу «Парк Примакова», розташованої на правому березі ріки Дніпро за адресою: м. Київ, Набережне шосе, парк ім. Примакова, про що складено акт огляду № 101-4-1019-08, в якому зафіксовано, що довжина гідротехнічної споруди складає 458 п.м., у зв'язку з чим плавучу установку та дебаркадер «Гавана», розміщені ТОВ «Фрегат» на р. Дніпро за адресою м. Київ, Набережне шосе 28, не можна вважати гідротехнічною спорудою.
25. Окрім наведених обставин, суди попередніх інстанцій також встановили, що на виконання рішення Київської міської ради від 22.01.2009 № 38/1093 «Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві» ТОВ «Фрегат» та Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» уклали договір від 26.07.2024 № 278/2024, за яким комунальне підприємство фіксує у схемі розміщення самохідних та несамохідних плавзасобів належних товариству плавзасоби (місце розміщення таких плавзасобів), а саме судно, стоянкове, розташоване за адресою: м. Київ, Печерський район, річка Дніпро, Набережне шосе, 28.
26. Крім того, суди з'ясували, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходилась справа № 6/182 за позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «Фрегат» про зобов'язання повернути Київській міські раді самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 0,6 га, що розташована за адресою: Набережне шосе, 25 у Печерському районі м. Києва уздовж правого берегу р. Дніпро між мостами Дніпро та ім. Є. Патона від стоянкового судна, офісного центру на воді «Голден Принц», привівши її у придатний стан, та за зустрічним позовом «Фрегат» до Київської міської ради про визнання строком на п'ять років з моменту набрання законної сили судовим рішенням права користування земельною ділянкою площею 0,0787 га, кадастровий номер 8000000000:82:103:0006 на тих самих умовах, які були передбачені договором від 25.03.2005.
27. За наслідками розгляду цієї справи судами різних інстанцій у задоволенні як первісного, так і зустрічного, позовів було відмовлено. При цьому в ухваленій постанові від 12.10.2011 Вищий господарського суду України зазначив, що у разі, якщо орендар (ТОВ «Фрегат») продовжує користуватись майном, в даному випадку земельною ділянкою, після спливу строку договору від 25.03.2005 при відсутності заперечень з боку орендодавця (Київської міської ради), то договір вважається поновленим на тих самих умовах, що свідчить про відсутність самовільного користування земельною ділянкою.
28. Також суди встановили, що на даний момент в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/6145/18 за позовом ТОВ «Фрегат» до Київської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки від 25.03.2005.
29. Разом з тим, вважаючи, що ТОВ «Фрегат» самовільно зайнято земельну ділянку, розташовану біля земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006, Прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі (№ 910/16317/24).
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
30. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. У справі, що переглядається, предметом спору є усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду, що перебуває у комунальній власності Київської територіальної громади та розташована біля земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:103:0006 за адресою: м. Київ, Набережне шосе, 28, шляхом зобов'язання ТОВ «Фрегат» повернути її у придатний до використання стан шляхом знесення частини гідротехнічної споруди (причалу) площею 207 кв.м (координати кутів повороту меж її частини: ні - 48 723.36, 30 610.01. н2 - 48 725.46, 30 614.41. н3 48 720.39, 30 617.11. н4 - 48 719.56, 30615.40. н5 - 48 714.68, 30 617.74. н6 - 48 715.60, 30 619.66. н7 - 48 690.65, 30 631.63. н8 -48 688.31, 30 626.72. ні -48 723.36, 30 610.01).
32. Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заявленого Прокурором позову обґрунтовано у тому числі тим, що відповідний причал є цілісною гідротехнічною спорудою, яка не може бути знесена частково, що підтверджується висновком судової експертизи.
33. Проаналізувавши наведене та дослідивши в межах вимог поданої касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвалених ними судових рішень, з огляду на таке.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
34. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
35. Зміст наведеної норми свідчить про те, що касаційний перегляд з вказаної підстави може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
36. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
37. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
38. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
39. У контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, слід ураховувати і те, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
40. Як вже зазначалось, згідно з викладеними у касаційній скарзі Прокурора доводами, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення у цій справі, не урахували висновків Верховного Суду про незаконність розміщення на земельній ділянці комунальної форми власності споруди за відсутності рішення компетентного органу (відповідної ради) про надання її у власність чи користування, а також щодо можливості ідентифікація самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом визначення координат її поворотних точок та геодезичної прив'язки (постанови Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №920/447/18, від 16.05.2018 у справі №918/633/16 від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, від 06.08.2025 у справі № 910/6579/24, від 02.07.2025 у справі № 902/122/24, від 14.05.2025 у справі № 910/6752/21, від 20.05.2025 у справі № 906/57/24, від 21.05.2025 у справі № 688/189/23, від 16.04.2025 у справі № 915/102/24, від 23.04.2025 у справі № 297/2047/21, від 15.04.2025 у справі № 916/1395/22, від 09.04.2025 у справі № 686/10902/22, від 22.04.2025 у справі № 918/1332/23, від 18.03.2025 у справі № 927/6/24 та від 19.03.2025 у справі № 686/1701/22).
41. Однак, на відміну від справи № 910/16317/24, у вказаних справах, не порушувалося та не вирішувалося судами (зокрема, і Верховним Судом у перелічених постановах) питання щодо знесення частини цілісної споруди, що виходить за межі певної земельної ділянки, за наявності не спростованого іншими належними доказами висновку судової будівельно-технічної експертизи про неможливість цього.
42. У справі, що переглядається, висновки судів попередніх інстанцій насамперед ґрунтуються на встановлених обставинах щодо характеристик об'єкта, з позов про часткове знесення якого звернувся Прокурор, що і зумовлює неподібність фактичних обставин та спірних правовідносин у ній та у вищевказаних судових справах, на які посилається Прокурор.
43. Водночас помилково зазначати про неврахування висновку Верховного Суду, як підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
44. Так само не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, і спірні правовідносини, що склались між сторонами справ № 918/791/23, № 910/6579/24, № 125/1227/22, № 128/1243/22, № 911/30/22, № 918/791/23, № 910/6579/24 та № 904/4633/23, про які зазначено у касаційній скарзі Прокурора в контексті висновків Верховного Суду щодо неможливість перебування гідротехнічної споруди у приватній власності.
45. У справі № 910/16317/23 з огляду на предмет, підстави поданого Прокурором позову та в межах заявлених ним позовних вимог, судами вирішувався спір про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду у визначений заявником позову спосіб (шляхом знесення частини гідротехнічної споруди), натомість питання щодо визнання речових прав на відповідну гідротехнічну споруду у цій справі не розглядалось, спір про право власності на цей об'єкт судами не вирішувався, а тому відповідні висновки Верховного Суду, на які посилається Прокурор, не є застосовними до регулювання спірних правовідносин, що склалися у ці справі.
46. Наведені ж у постановах Верховного Суду висновки щодо застосування конкретного способу захисту цивільного права залежно від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, характеру його порушення, невизнання або оспорення, а також стосовно того, що суд має проявляти активну роль у застосуванні принципу «jura novit curia» / «суд знає закони»(постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та відповідного від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17), які процитовано у касаційній скарзі, мають загальний характер та не стосуються застосування конкретної правової норми. При цьому зміст оскаржуваних судових рішень Верховний Суд не вбачає, що при їх ухваленні судами попередніх інстанцій не дотримано принципу «jura novit curia» чи порушено правила застосування конкретного способу захисту цивільних права. Скаржник у поданій касаційній скарзі належного обґрунтування таких порушень також не наводить.
47. Отже, під час здійснення касаційного провадження у справі, що переглядається, щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено, що висновки, викладені у постановах суду касаційної інстанції, на які посилався Прокурор у касаційній скарзі, стосується правовідносин, що не є подібними з правовідносинами у справі № 910/16317/14, а тому підстави для здійснення касаційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 у частині цих доводів касаційної скарги відсутні.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
48. Із викладених у касаційній скарзі доводів на обґрунтування цієї підстави касаційного оскарженні вбачається, що Прокурор не погоджується зі змістом висновком судової будівельно-технічної експертизи від 17.02.2025 № 25-21/СЕС, на який міститься посилання у оскаржуваних судових рішеннях, як на один із доказів у справі, вважає, що суди належним чином не дослідили та не оцінили інші наявні у матеріалах справи докази, зокрема, отримані в результатів процесуальних дій в межах кримінального провадження, а також не погоджується із з тим, що апеляційним господарським судом не було прийнято, як доказ у справі, поданий ним разом із апеляційною скаргою висновок експертизи.
49. При цьому Прокурор посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.06.2022 у справі № 914/3293/20 та від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17.
50. Разом з тим відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
51. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
52. З наведеного слідує, що достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не належного дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з підтвердженим обґрунтуванням скаржника заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
53. За таких обставин, недостатніми є доводи Прокурора про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, з урахуванням не підтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
54. Крім того, такі доводи стосуються необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, що свідчили б про наявність підстав для задоволення позову.
55. Натомість, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, як найвищий судовий орган, який виконує функцію «суду права», а не «факту», відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
56. В силу імперативної норми частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
57. Водночас сама лише незгода Прокурора зі змістом висновку судової експертизи, на який послалися суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не може буди підставою для їх зміни чи скасування.
58. У цьому разі судами було досліджено наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та зроблено висновок, що Прокурором не спростовано належності такого доказу (відповідного висновку судової експертизи) та обставин підтверджених ним. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що за наявності сумнівів у правильності висновку № 25-21/СЕС за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 17.02.2025 Прокурор не був позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про призначення додаткової експертизи.
59. Стосовно ж клопотання Прокурора про поновлення строку на подання та долучення до матеріалів справи висновку експерта від 03.07.2025 № СЕ-19/111-25/9137-БТ апеляційний господарський суд зазначив, що поданий Прокурором разом із апеляційною скаргою висновок експертизи не може бути прийнятий з підстав не наведення Прокурором виняткових випадків, що перешкоджали його поданню до суду першої інстанції, як це передбачено частиною третьою статті 269 ГПК України.
60. Тобто апеляційний господарський суд розглянув відповідні доводи Прокурора щодо подання висновку експертизи до суду апеляційної інстанції після ухвалення рішення у справі місцевим господарським судом та виснував про відсутність виключних обставин для цього.
61. Відтак суд апеляційної інстанції оцінив обставини, на які послався Прокурор, як на перешкоду для подання такого доказу місцевому господарському суд, та відхилив відповідні доводи.
62. Наведене не суперечить висловленим у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/3293/20 висновкам, оскільки у зазначеній постанові, якою справу було направлено на новий розгляд, суд касаційної інстанції насамперед вказав, що апеляційний господарський суд повинен був належним чином дослідити відповідні обставини.
63. Крім того, викладені в касаційній скарзі Прокурора доводи щодо безпідставності неприйняття апеляційним господарським судом поданого ним разом з апеляційною скаргою висновку експерта суперечать правовій позиції Верховного Суду, згідно з якою відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанови Верховного Суду від 21.08.2023 у справі № 552/7368/21 та від 10.09.2025 у справі № 906/127/24).
64. Не можуть бути прийняті до уваги і наведені у касаційній скарзі Прокурора посилання на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17, щодо можливості використання як доказів у справі результатів процесуальних дій в межах кримінального провадження, позаяк у справі № 910/16317/24 судами попередніх інстанцій протилежних висновків зроблено не було
65. Отже, визначена Прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого належного обґрунтування, що виключає зміну чи скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
66. Інші викладені у касаційні скарзі доводи зводяться до не згоди Прокурора із судовими рішення про відмову в задоволенні заявленому ним позову та не охоплюються визначеними підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, що і слугували підставами відкриття касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
67. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
68. Зважаючи на те, що постанови суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, прийняті касаційним судом у неподібних до справи № 910/16317/24 правовідносинах, Верховний Суд на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України закриває касаційного провадження за касаційною скаргою Прокурора в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
69. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
70. За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
71. Оскільки доводи касаційної скарги Прокурора в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного оскарження та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішення, касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 - без змін.
Розподіл судових витрат
72. В порядку статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги у цьому разі покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційне провадження у справі № 910/16317/24 за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.
2. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 у справі № 910/16317/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил