Справа № 22-5808 /10 Головуючий у 1-й інстанції -
Зарицька Ю.Л.
Доповідач - Слюсар Т.А.
02 листопада 2010р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Волкової Л.О.
при секретарі: Крутенчук І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 січня 2010р. в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, стягнення суми.
Колегія суддів,-
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 січня 2010р. позов ОСОБА_3 задоволено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики, в сумі 306 032грн.40коп., суму інфляції 14670грн., 3% річних - 14202грн.92коп., а також судові витрати по справі - 1700грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 772 775грн.72коп.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, заявленого ОСОБА_3 та стягнути з позивачки на її користь 25 978грн.80коп.
Колегія суддів, заслухавши представника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, представника ОСОБА_3, яка просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами протягом листопада 2008р. - січня 2009р. було укладено 5 договорів позики.
Так, зі змісту долучених до справи розписок, а також пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 отримувала у борг від ОСОБА_3 грошові кошти та зобов'язувалася повернути їх до певного строку у збільшеному розмірі /а.с.8-12/.
Зокрема, зазначала, що 03.11.2008р. отримала у борг 20 000дол. США та зобов'язалася повернути 21600 дол. США 03.12.2008р.;
- 11.11.2008р. отримала у борг 100 000грн. та зобов'язалася повернути 115 00грн. 11.12.2008р.;
- 03.12.2008р. отримала 10 000 дол. США та зобов'язалася повернути 12400 дол. США 03.02.2009р.;
- 11.12.2008р. отримала 10 000дол. США та зобов'язалася повернути 11500дол. США 11.01.2009р.;
- 03.01.2009р. отримала 2000дол. США та зобов'язалася повернути 2 200дол. США 03.02.2009р.
Відповідно до вимог ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, враховуючи зміст розписок, а також положення ч.2 ст.1047 ЦК України, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність між сторонами договірних стосунків у вигляді договорів позики.
Встановлено, що протягом листопада 2008р. - липня 2009р. ОСОБА_2 на виконання умов договорів, сплачувалися грошові кошти, про що свідчать пояснення сторін. Між тим, розписок, чи інших належних доказів, які б підтверджували вказані обставини, відповідачкою за основним позовом не надано.
Згідно тверджень ОСОБА_2, протягом згаданого періоду нею сплачено 47 200 дол. США та 165 000грн., проте ОСОБА_3 заперечує вказану суму та визнає отримання лише грошових коштів, на загальну суму 32 900дол. США та 120 000 грн.
Не доведено матеріалами справи й твердження ОСОБА_2 про відступлення від вимоги за договором від 03.01.2009р. ОСОБА_4
Враховуючи відсутність у справі належних та безспірних доказів про передачу ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 саме 47 200дол. США та 165 000грн., а остання визнає отримання від відповідачки грошових коштів у сумі 32 900дол. США та 120 000 грн., колегія суддів вважає за необхідне погодитися з поясненнями потерпілої особи, законні права та інтереси якої порушено внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 й визнає доведеним факт повернення відповідачкою ОСОБА_3 32 900 дол. США та 120 000грн.
Відповідно до положень ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, умовами укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договорів позик визначено плату відповідачки за користування чужими грошима, що, відповідно, до змісту договорів, одноразово становить суми : 1 600 дол. США., 15 000грн., 2 400дол. США., 1500дол.США. та 200дол. США. й складає загальну суму 5700 дол. США та 15 000 грн.
Зазначене випливає також з пояснень представника ОСОБА_2 та обставин, якими вона обґрунтовувала свої вимоги.
Між тим, суд першої інстанції безпідставно визначив розмір вказаних грошових коштів у відсотковому еквіваленті до боргових сум, як проценти за користування чужими грошима.
Отже, з урахуванням змісту розписок, якими підтверджено факт укладення договорів позик, грошові кошти, сплачені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в сумі 32 900дол. США та 120 000грн., не є процентами в розумінні положень ч.1 ст.1048 ЦК України, а підтверджують факт часткового повернення позичених грошей.
Окрім цього, колегія суддів враховує і те, що предметом договорів позик від 03.11.2008р., 03.12.2008р., 11.12.2008р. та 03.01.2009р. була іноземна валюта - долари США.
З урахуванням вимог чинного законодавства, того що національною валютою України є гривня, а також наявних у справі доказів, позичені ОСОБА_3 гроші в доларах США не використовувалися як платіжний засіб, а тому вони є річчю в розумінні ст.ст.179,184,192,193 ЦК України.
У зв'язку з викладеним, зазначені зобов'язання не можуть вважатися грошовими і на ці правовідносини не поширюється дія ст.625 ЦК України, якою передбачена відповідальність за невиконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення боргу з урахуваннями встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Що стосується грошових коштів, отриманих у гривнях, в сумі 100 000грн. та 15 000грн., як плати за користування чужими грошима, то відповідно до встановлених судом обставин справи, не лише їх повернуто було до11 липня 2009р., але й переплата становить 5 000 грн.
Враховуючи зазначені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, процентів, штрафних санкцій, як постановлене з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню, а по справі в цій частині слід ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, відмовивши у задоволенні вимог про стягнення процентів, штрафних санкцій.
При визначенні загальної суми боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивачки, колегія суддів враховує те, що на виконання умов договорів позики, де загальна сума позичених грошей становить 42 000 дол. США й 100 000 грн., а також 5700 дол. США та 15000грн., як плата за користування позиченими грошима, відповідачкою було сплачено 32 900 дол. США та 120 000грн.
Відповідно до даних Національного банку України, офіційний курс долара США до гривні станом на 02.11.2010р. становить 7,92.
Таким чином, з відповідачки на користь ОСОБА_3 підлягає до стягненню 51 981грн. боргу.
/ основний борг 42000 дол. США - 32900 дол. США = 9100дол. США * 7,92 , а також 100 000 грн. - 120 000грн.= -20 000грн. + плата за користування позиченими грошима - 5700 дол. США *7,92 та 15 000грн. =51981грн./.
Окрім цього, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати по справі, в сумі 1017грн.80коп. / 519,8 +258 /судовий збір/ + 120 +120 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи/.
Твердження апеляційної скарги про необхідність застосування по справі вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», безпідставні, остільки виниклі між сторонами правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства.
За таких обставин, подана по справі апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 січня 2010р. в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, процентів, штрафних санкцій -скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 51 918грн. боргу та судові витрати по справі, в сумі 1017грн.80коп.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Рішення суду першої інстанції в іншій частині залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: