№22-36910 головуючий в 1-й інстанції Коренюк А.М.
доповідач Остапчук Д.А.
14 грудня 2010 року Колегія суддів Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого Остапчука Д.О.
суддів: Барановської Л.В., Побірченко Т.І.
при секретарі Ражевій В.В.
у відкритому судовому засіданні в м.Києві розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», що є правонаступником прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2010 року ТОВ «ВТБ Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 5.09.2008 року, посилаючись на те, що відповідачкою умови цього договору порушуються.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що станом на 15.02.2010 року загальна заборгованість відповідача становить 292 430 грн. 70 коп., з яких заборгованість за кредитом - 205 086 грн. 01 коп. (25 828 доларів 00 центів США); заборгованість за відсотками за користування кредитом - 30 833 грн. 55 коп. (3 852 доларів 99 центів США); три відсотки річних - 1 176 грн. 37 коп. (147 доларів США); 55 334 грн. 77 коп. - пеня за кредитним договором.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 11 жовтня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» 292 430 грн. 70 коп. - заборгованості за кредитним договором, 700 грн. 00 коп. - державного мита, 120 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 294 250 гривень.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, рішення суду вважає незаконним, просить його скасувати, справу направити на новий розгляд.
Зазначає, що суд, задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача заборгованість по кредитному договору та судові витрати, не звернув уваги на те, що умови зазначеного договору містять дискримінаційні по відношенню до неї норми, якими порушуються її права, а несплата нею кредитних платежів викликана обставинами непереборної сили.
Перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов та стягуючи з відповідачки суму непогашеного кредиту та судові витрати, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не дотримувалась умов кредитного договору щодо строків повернення отриманих коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
Такі висновки відповідають встановленим фактам та ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що за кредитним договором, укладеним з відповідачкою 5.09.2008 року, позивач надав останній кредит в сумі 26 000 доларів США на придбання автомобіля в ТОВ «Ніко-Січ» з кінцевим терміном повернення кредиту до 04 вересня 2015 року.
Цим же договором передбачено обов'язок відповідачки по сплаті кредитних коштів в строк з 01 по 08 число кожного місяця рівними частинами в сумі 440 доларів США, та сплатою 16 % річних (а.с.11-14).
Позивач виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти у повному обсязі, а відповідачка зобов'язалась своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно кредитного договору.
Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Станом на 15.02.2010 року загальна заборгованість відповідача становить: 25 828 доларів 00 центів США - заборгованість за кредитом; 3852,99 доларів США заборгованість по процентах, 147 доларів США- три відсотки річних та 55334.77 гривень пені, що в гривневому еквіваленті становить 205086,01 гривень.
Як вбачається із матеріалів справи в порядку досудового урегулювання спору на адресу відповідачів позивачем було надіслано вимогу про сплату боргу та надавався десятиденний строк для його погашення та урегулювання спору, проте дана вимога залишена без реагування (а.с.19).
Оскільки відповідачка не виконувала взятих на себе за договором зобов'язань, має заборгованість по договору, яку не сплачує в добровільному порядку, то суд правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про підставність позову у цілому.
Стягнення заборгованості за вказаним договором у гривневому еквіваленті, не суперечить вимогам закону та ніким не оспорюється у цій частині.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.301,303,307,317,218 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: