03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-а
Справа № 22-30893 Головуючий у 1 інстанції - Оксюта Т.Г.
2010 рік Доповідач - Ратнікова В.М.
16 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі : головуючого - Ратнікової В.М.
суддів - Горелкіної Н.А.
- ОСОБА_1
при секретарі - Погас О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУГУ МВС України про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття особи з реєстраційного обліку та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_4, Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУГУ МВС України про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття особи з реєстраційного обліку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з”явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Солом»янського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5 ОСОБА_6, Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУГУ МВС України про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття особи з реєстраційного обліку задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 у реалізації нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суми сплаченого судового збору 8,50 грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 7,50 грн.
Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_5 Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУГУ МВС України про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття особи з реєстраційного обліку задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_6 в реалізації ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 суми сплаченого судового збору 8,50 грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 37,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, зобов»язати відповідачів не чинити йому перешкод в користуванні спірним жилим приміщенням та вселити його в спірну квартир, в задоволенні позовів про визнання його таким, що втратив право користування жилою площею та про зняття з реєстраційного обліку- відмовити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення Солом»янського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2010 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та дослідженим в судовому засіданні доказам. Так, судом не було враховано, що він вселився в спірну квартиру з дотриманням вимог закону, за згодою співвласників, як член сім»ї ( чоловік) покійної матері співвласників ОСОБА_10 в 2002 році і проживав з нею в цій квартирі до 2008 року. Після смерті дружини у вересні 2008 року він тяжко хворів і знаходився на тривалому лікуванні, а після повернення з лікарні не зміг потрапити в квартиру, так як позивачка замінила вхідні двері та замки. Він не проживав в квартирі з поважних причин, відповідачкою чиняться перешкоди в його вселенні в спірну квартиру, іншого житла він не має.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Позивачка ОСОБА_4, ОСОБА_6 та їх представник проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обгрунтованим.
Представник 3-ї особи: Відділу у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Солом»янського РУ ГУ МВС України в м.Києві в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи апеляційним судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з»явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 13.03.2002 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_1 Вказана квартира складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 31,40 кв.м., житловою площею -15,60 кв.м.
Після придбання квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які є рідними братом та сестрою, вселили в неї свою матір ОСОБА_10, а разом з нею вселився в квартиру її другий чоловік ОСОБА_2 з яким вона перебувала у шлюбі з 1996 року.
В 2002 році, на прохання матері ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 надали згоду на реєстрацію ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 померла.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив суд зобов'язати ОСОБА_4 не чинити йому перешкод в здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 посилаючись на те, що після смерті його дружини ОСОБА_4 перешкоджає йому користуватися спірним житловим приміщенням, змінивши вхідні двері квартири та замки.
ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечували та звернулись до суду з позовами в яких просили суд визнати його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати його не чинити перешкод у здійсненні ними права власності шляхом зняття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою. Зазначали, що в червні 2008 року, ще до смерті їхньої матері ОСОБА_10, ОСОБА_2 забрав свої речі зі спірної квартири та добровільно залишив її, комунальні послуги за квартиру не сплачує, житлом не цікавився.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 та позов ОСОБА_6, визнаючи ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язуючи його не чинити перешкод ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у реалізації ними права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вказаною адресою, суд 1-ї інстанції посилався на те, що реєстрація в спірній квартирі та право користування нею були надані позивачу на підставі прохання матері власників квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і за їх згодою. Фактично, ОСОБА_2 власниками квартири добровільно було надано право користуватися чужим майном ( сервітут) для спільного проживання з його дружиною- матір»ю власників ОСОБА_10. Після смерті матері власники квартири звернулись до суду з позовом про припинення сервітуту, таке право передбачено законом, ОСОБА_2 порушує права власників щодо розпорядження їх майном, а тому, порушене право підлягає захисту. Правові підстави для задоволення позову ОСОБА_2 про усунення йому перешкод в користуванні спірною квартирою відсутні.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є законним та обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку ( квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку ( квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку ( квартири) член його сім»ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім»ї.
З досліджених в судовому засіданні доказів та пояснень сторін судом 1-ї інстанції достовірно встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які є рідними братом та сестрою, поселили в спірну квартиру, яка є їх спільною власністю, свою матір ОСОБА_10, а потім, на прохання матері, надали згоду на реєстрацію в спірній квартирі її чоловіка ОСОБА_2 Тобто, позивачу було надано право користування чужим майном ( сервітут) для сумісного проживання з матір»ю власників квартири та користування жилою площею в спірній квартирі.
Згідно ч.2 ст. 406 ЦК України, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_2 з червня 2008 року в квартирі АДРЕСА_1 не проживає, залишив її добровільно та переїхав проживати в інше місце. Житлом він не цікавиться, витрат по його утриманню не несе, дій, які б свідчили про намір та бажання зберегти за собою право користування жилим приміщенням, не вчиняв. Дані обставини були підтвердженні у судовому засіданні суду 1-ї інстанції свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 року мати власників квартири та дружина позивача ОСОБА_10 померла. ОСОБА_2 не є членом сім»ї власників квартири, смерть ОСОБА_10 є обставиною, що має істотне значення , а тому, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що сервітут ОСОБА_2 на право користування квартирою АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підлягає припиненню у зв»язку зі смертю члена сім»ї власників з яким він проживав в цій квартирі, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в спірній квартирі підлягають задоволенню, а в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою необхідно відмовити.
Згідно п.1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою).
Оскільки ОСОБА_2 визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщення в квартирі АДРЕСА_1 то, відповідно до вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" , суд 1-ї інстанції обгрунтовано зобов'язав ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у реалізації ними права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за вказаною адресою
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом не було враховано, що він вселився в спірну квартиру з дотриманням вимог закону, за згодою співвласників, як член сім»ї ( чоловік) покійної матері співвласників ОСОБА_10 в 2002 році і проживав з нею в цій квартирі до 2008 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини були досліджені судом і їм була надана вірна правова оцінка.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки справа розглянута судом з дотриманням норм процесуального та застосуванням норм матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що складись між сторонами.
Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.
Головуючий : Судді