Справа № 22-23358 Головуючий у 1 інстанції - Сенюта В.О. Доповідач - Семенюк Т.А.
17 листопада 2010 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Семенюк Т.А.
Суддів -Невідомої Т.О., Карпенко С.О.
при секретарі - Шевчук О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 серпня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 серпня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 37.495 грн. 95 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 374 грн. 96 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовано обставини справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 01.11.2007 року відповідач ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 позику у сумі 10.000 доларів США. У грудні 2007 року ОСОБА_1 виплатив частину боргу, у розмірі 7.000 доларів США та відсотки за листопад 2007 р. в подальшому відповідач відмовлявся виконувати решту своїх зобов'язань, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду за стягненням суми боргу з урахуванням відсотків. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15.09.2008 року, позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені, рішенням суду було стягнуто з ОСОБА_1 борг у сумі 22.278 грн. 26 коп. з урахуванням відсотків, однак вище наведене рішення не виконано, борг відповідач не сплатив, у зв'язку із чим, просив стягнути із ОСОБА_1 відсотки за договором позики, індекс інфляції з моменту постановлення рішення суду від 15.09.2008 року і по сьогоднішній день, що становить 37.495 грн. 95 коп.
В судовому засідання представник позивача підтримав позовну заяву у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.
Судом встановлено, що 01.11.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики на суму 10.000 доларів США., відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 10.000 доларів США, які зобов'язувався повернути у строк до травня 2008 року, а за користування коштами ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання сплачувати на користь ОСОБА_2 відсотки у розмірі 2%.
В грудні 2007 року частину боргу в розмірі 7.000 доларів США ОСОБА_1 повернув (а.с. 12), однак залишився залишок у розмірі 3.000 доларів США.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 вересня 2008 року з ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто борг в розмірі 3000 доларів США, що в еквіваленті складає 14.529 грн. 30 коп. та 2 % за користування позикою, та складає 7.748 грн. 96 коп., а всього - 22.278 грн. 26 коп.(а.с. 8-10).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, кримінальній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Також судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 сплатив 14 червня 2010 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту постановлення рішення Деснянським районним судом м. Києві від 15 вересня 2008 року у справі № 2-4176 до моменту розгляду справи № 2-3870/10 пройшло 20 календарних місяців, за які відповідачем відсотки за договором позики сплачені не були. Крім того, позивач поніс втрати від інфляції.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, спір щодо стягнення боргу за договором позики та відсотків вирішено судом, про що 15 вересня 2008 року Деснянським районним судом м. Києва постановлено рішення, яке набрало чинності.
Після набрання рішенням суду законної сили правовідносини зі сфери договірних відносин переносяться у сферу виконання рішення суду.
В разі невиконання відповідачем добровільно рішення суду, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець приймає заходи до примусового його виконання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо стягнення відсотків за договором позики та інфляційних витрат задоволенню не підлягають, оскільки питання стягнення боргу за договором та інших коштів, пов'язаних з невиконанням боргових зобов'язань, судом вже вирішено.
З позовом про стягнення збитків, понесених у зв'язку з невиконанням рішення суду, позивач не звертався.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 серпня 2010 року не може бути залишено без зміни і підлягає скасуванню, а позов - залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 серпня 2010 року скасувати, постановити нове рішення, яким ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді