Справа № 22-23287/2010 Головуючий у 1-й інстанції - Андрієнко А.М.
Доповідач - Олійник А.С.
21 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого - судді Олійник А.С.,
суддів: Наумчука О.М., Шахової О.В.,
при секретарі: Пересунько Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звільнення зайнятої земельної ділянки та знесення самовільно збудованої споруди та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання права власності на прибудову
за апеляційної скаргою Військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України
на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26 липня 2010 року
У грудні 2009 року Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах Міністерства оборони України в особі Військової частини А 0231 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту ними земельну ділянку військового містечка 161, яка перебуває в користуванні військової частини А 0231, та за власний рахунок провести заходи щодо приведення вказаної земельної ділянки в стан, придатний для використання, включаючи знесення ними капітальної прибудови до АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у вересні 2009 року позивачем під час перевірки виявлено, що відповідачі самовільно зайняли земельну ділянку військового містечка 161, площею 5 кв.м., що знаходиться в оперативному управлінні військової частини А 0231, та самовільно збудували на ній бетонну прибудову до балкону своєї квартири АДРЕСА_1 Вказана земельна ділянка перебуває на обліку у Київському квартирно-експлуатаційному управлінні Міністерства оборони України і підприємствам, організаціям чи приватним особам не передавалась. Дозвіл на використання земельної ділянки і будівництво на ній відповідачам не видавався.
Під час розгляду справи позов було уточнено в частині пред'явлення позовних вимог Заступником військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах Міністерства оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (а.с. 41-43).
У травні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред'явили зустрічний позов, в якому просили визнати за ними право спільної часткової власності в рівних частках на прибудову до квартири АДРЕСА_1 у м.Києві. Свої позовні вимоги мотивують тим, що прибудову до належної позивачам квартири АДРЕСА_1 було збудовано у 2008 році. Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України листом від 29 березня 2010 року повідомило їх, що не заперечує щодо оформлення вказаної прибудови. Крім того, вказана прибудова є складовою частиною належного позивачам майна (квартири), тобто поліпшенням, і згідно із ст. 357 ЦК України є підстави для визнання права власності на вказану прибудову (а.с. 65-68).
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 26 липня 2010 року у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках на прибудову до квартири АДРЕСА_1 у м.Києві.
В апеляційній скарзі Військовий прокурор Дарницького гарнізону просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинами справи. В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивачем не підтверджено право користування Міністерством оборони України спірною земельною ділянкою. Суду було подано письмові докази, які підтверджують, що Міністерство оборони України користується вказаною земельною ділянкою на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР №772 РТ від 28 липня 1969 року. Судом було проігноровано ст.ст.125, 126 Земельного Кодексу України; не взято до уваги те, що відповідачі не вчинили жодної дії для отримання акту, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою (а.с. 89-92).
У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник військової прокуратури Дарницького гарнізону Корнійчук А.Г. та представник Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України Войтюк Т.Ф. доводи апеляційної скарги підтримали, просять її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 проти доводів апеляційної скарги заперечили.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Особи, які з'явились в судове засідання в апеляційну інстанцію, не заперечували проти розгляду справи за їх відсутності.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав докази на підтвердження належності земельної ділянки Міністерству оборони України та про порушення прав міністерства. Крім того, Міністерство оборони України не заперечувало щодо оформлення прибудови відповідачами. Позивач не надав суду докази про цільове призначення земельної ділянки, яку просить звільнити і яка є прибудинковою територією у військовому містечку.
Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції виходив з того, що прибудова створена позивачами у 2008 році за власні кошти; Бюро технічної інвентаризації проведено інвентаризацією прибудови; квартирна плата та комунальні послуги оплачуються позивачами з урахуванням площі прибудови.
Проте, з висновками суду першої інстанції погодитися не можна, їх суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, рішення суду відповідно до вимог ст. ст. 213, 215 ЦПК України належним чином не мотивоване.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Відповідно до ст.2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Згідно із п.1 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України №483 від 22 грудня 1997 року, землі (земельні ділянки) надаються військовим частинам, військово-навчальним закладам, установам, підприємствам та організаціям Збройних Сил України для їх розміщення та постійної діяльності.
Пунктами 15 вказаного Положення передбачено, що відведення земельних ділянок для потреб Збройних Сил України проводиться на підставі рішень Рад, які в межах своєї компетенції надають в користування землі. В рішенні про надання земель вказуються умови користування землею.
Відповідно до п.4.5 Положення про Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України установа користується закріпленою за ним землею, а також іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства (а.с.131-136).
Відповідно до законів України: «Про планування і забудову території» , «Про основи містобудування», якими визначено основні вимоги і правила забудови території і використання земель, здійснення будівництва на земельних ділянках, не наданих відповідно до вимог закону, без отримання дозволів на будівництво та виконання будівельних робіт є самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
Із матеріалів справи вбачається, що Міністерство оборони України користується вказаною земельною ділянкою на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР №772 РТ від 28 липня 1969 року (а.с. 23). Земельна ділянка військового містечка №161 перебуває на обліку Київського КЕУ та закріплена на праві оперативного управління за військовою частиною А 0231 (а.с.15, 117).
Таким чином, суд дійшов необгрунтованого висновку про те, що Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону не надав докази щодо належності земельної ділянки Міністерству оборони України та правових підстав користування нею. Матеріали справи підтверджують факт самовільного зайняття відповідачами земельної ділянки та самочинного будівництва на ній (а.с. 13, 53), а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні первісного позову.
Визнавши право власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях на прибудову до квартири АДРЕСА_1 у м.Києві, суд не врахував, що відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України таке право може бути визнане судом за власником земельної ділянки, за умови, що будівля відповідає архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, встановленим для житлових будинків і господарських споруд ( ч. 3 ст. 375 ЦК України) та це не порушує права третіх осіб.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснили прибудову до належної їм на праві власності квартири, збільшивши площу квартири на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу та належно затвердженого проекту.
Лист начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України не є дозволом на проведення перебудови, у ньому лише зазначено, що Міністерство оборони України не заперечуватиме проти оформлення встановленим порядком прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 53).
Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення первісного позову і відмову у зустрічному позові.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26 липня 2010 року скасувати та ухвалити нове.
Позов Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звільнення зайнятої земельної ділянки та знесення самовільно збудованої споруди з а д о в о л ь н и т и.
Зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту ними земельну ділянку військового містечка 161, яка перебуває на обліку Київського квартирно-експлуатаційного Управління міністерства оборони України та за власний рахунок привести земельну ділянку у стан, придатний для використання, шляхом знесення ними капітальної прибудови до квартири АДРЕСА_1.
У зустрічному позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання права власності на прибудову в і д м о в и т и.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий: Судді: